Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

Перше звичайно називається  зваженою середньою вартістю капіталу, при Цьому частка кожної компоненти розраховується як відношення середньої  величини компоненти капіталу за рік  до середньої величини сумарного  капіталу за Рік (WАСС).

Прибутковість капіталу, що використовується, розраховують як відношення чистою прибутку на середнє  річне значення залученого у бізнес капіталу (ROСК). З цілковитою певністю можна стверджувати, то різниця (ROСК — WАСС) мас бути позитивною і якнайбільшою. Якщо цю різницю помножити на суму спрямованого у бізнес капіталу, то матимемо показник, який і називається ЕVА, або додатковою економічною вартістю капіталу:

 

ЕVА = (ROСК — WАСС) * Саріtаl.    (3.1)

 

Саме цей показник насамперед має цікавити власника як індикатор, що відображає збільшення його багатства. Якщо ЕVА з року в рік зростає, власник дістає задоволення, бо його багатство примножується. Якщо темпи зростання ЕVА падають, то це має викликати занепокоєння у власника. Якщо ж показник ЕVА став негативним. треба терміново шукати шляхи виправлення ситуації.

Стратегія управління фінансами  мас бути частиною загальної стратегії  підприємства. Завдання власника полягає  в тому, щоб сформулювати основні  стратегічні цілі бізнесу і проконтролювати  їх досягнення. Завдання менеджмент полягає у тому, аби правильно зрозуміти й досягти поставленої власником мети. І перше, :і друге завдання непросто реалізувати, якщо немає певної загальної системи, що пов'язує власника з менеджментом і всі основні сторони діяльності бізнесу.

Досить зручним засобом  отримання таких зв'язків є  збалансована система індикаторів  діяльності (ЗСІД).

ЗСІД — засіб управління бізнесом, на вершині кута якого  ставлять стратегію його власників. Саме прагнення забезпечити комплексність  внутрішнього управління бізнесом спонукає звернутися до певного системного засобу аналізу, яким і є ЗСІД:.

Суть цієї системи  коротко формулюють двома основними  положеннями:

лише фінансових показників не досить, аби повністю і всебічно (збалансовано) описати стан підприємства, їх треба доповнити іншими показниками;

така система показників може бути використана не просто як комплексний індикатор стану  підприємства, а як система управління, що забезпечує зв'язок між стратегічними  діями власників і операційною  діяльністю менеджменту підприємства.

Насправді лише фінансових показників недостатню. ЗСІД зберігає традиційні фінансові показники. Але  фінансові показники дають характеристику минулих подій. Такий підхід був  адекватний для індустріальної епохи, коли інвестиції у довгострокові конкурентні переваги й відносини з клієнтами не були принципово важливі для успіху.

Чим принципово відрізняється  сучасна інформаційно-інноваційна  епоха від індустріальної? Наведемо характерні особливості епохи промислової  конкуренції:

переважна роль матеріальних активів;

значущість передових  промислових технологій;

ефективне управління активами і пасивами бізнесу;

переважання ієрархічних  організаційних структур. А ось що на противагу маємо в сучасних умовах:

переважна роль нематеріальних активів;

орієнтація на споживача;

потреба врахування чинника  глобалізації;

нові мережні організаційні  структури й методи управління бізнесом. Аби збільшувати нематеріальні  активи, які в сучасних умовах відіграють вирішальну роль, підприємство має:

розвивати відносини з клієнтами, які дають змогу зберегти наявних клієнтів і дають можливість виходу на нові споживчі сегменти її елективного обслуговування нових сфер ринку;

пропонувати інноваційні  продукти і послуги, на які є попит  у цільовому сегменті споживачів;

виробляти орієнтовані  на споживача високоякісні продукти й послуги і низькими цінами і  з коротким часом виходу в лідери;

мобілізовувати досвід працівників і мотивувати їх на безперервне  удосконалення можливостей;

розширювати інформаційні технології, бази даних і системи. Зрозуміло, що тільки фінансових показників недостатньо, аби врахувати усі ці чинники і збільшити вартість фірми шляхом інвестицій для встановлення відносин з клієнтами, постачальниками, а також у бізнес-процеси, технології та інновації. Головна структурна ідея ЗСІД полягає в тому, щоб збалансувати систему показників у вигляді чотирьох груп.

Перша група включає  традиційні фінансові показники. Хоч  як ми не доводили б важливість ринкової орієнтації підприємства і досконалості внутрішніх процесів, власника завжди насамперед цікавитимуть показники фінансової віддачі на вкладені кошти. Тому збалансована система повинна починатися (у класифікації) і закінчуватися (у кінцевій оцінці) фінансовими показниками.

Друга група описує зовнішнє оточення підприємства, його взаємини з клієнтами. Основними фокусами уваги тут виступають:

здатність підприємства до задоволення клієнта;

здатність підприємства до утримання клієнта;

здатність придбання  нового клієнта;

прибутковість клієнта;

обсяг ринку;

ринкова частка у цільовому сегменті.

Третя група характеризує внутрішні процеси підприємства, зокрема:

інноваційний процес;

розроблення продукту;

підготовка виробництва;

постачання основними  ресурсами;

виготовлення;

збут;

після продажне обслуговування.

Нарешті, четверта група дає змогу описати здатність підприємства до навчання і зростання, яка фокусується у такі чинники:

люди, з їхніми здібностями, навичками і мотивацією;

інформаційні системи, що дають можливість постачати критичну інформацію у режимі реального часу;

організаційні процедури, що забезпечують взаємодію між учасниками процесу і визначають систему  ухвал.

Отже, в сучасних умовах фінанси дедалі більше відходять  на задній план, коли виробляється основна  стратегічна мета бізнесу. Водночас фінанси відіграють ключову роль, коли відбувається оцінка результативності вибраних стратегій.

Оцінювати результативність бізнесу треба на підставі найінформативніших фінансових показників. Хоч як не були б ми упевнені у важливості збалансованої  системи оцінки бізнесу, власника завжди над усе цікавитимуть фінансові показники, оскільки вони найближчі до його головної мети — збільшити власне багатство. Тому зупинимося докладніше на структурі й особливостях фінансового блоку.

Якщо "не фінансові" напрями не мають однозначної  формалізації показників, які могли б об'єктивно представити основні фокуси уваги, то у фінансовому блоці проблема якраз в іншому: надто багато останнім часом пропонують фінансових показників. Тут важливо не дуже захоплюватися розрахунком фінансових коефіцієнтів, а вибрати лише найважливіші й інформативні для аналізу. Вважаємо, що фінансовий напрям можна було б представити у вигляді таких груп:

динаміка доходу і  його структура;

рівні витрат і показники  прибутковості;

управління робочим  капіталом і грошові потоки;

використання активів  та інвестиційна ефективність.

Перша і друга групи  мають багато загальних рис і  водночас різні фокуси спрямованості. Показники першої групи говорять про те, наскільки "щасливий" споживач (тобто як багато він купує) від  товарів і послуг, що надаються бізнесом. Показники другої групи свідчать про те, скільки підприємству «дається заробити на цьому "щасті". І тут насамперед треба "розібратися" з витратами підприємства: розрахувати нормативи прямих витрат і праці, а також правильно розподілити інші (накладні) витрати на змінні і постійні й локалізувати їх за продуктами. Якщо на підприємстві налагоджено ефективну систему управлінського обліку, то така робота не викликатиме великих труднощів.

Наступним (після аналізу  витрат) етапом експертизи є аналіз ефективності управління обіговими коштами підприємства і його здатністю генерувати позитивні грошові потоки від операційної діяльності. Мовою математики "прибуток є тільки необхідною, але недостатньою умовою позитивних грошових потоків". Тут найінформативнішими є показники оборотності товарних запасів, дебіторської заборгованості і кредиторської заборгованості.

Ці показники зібрані  разом у показнику тривалості фінансового циклу. Під фінансовим циклом прийнято розуміти період, який починається з моменту оплати постачальникам за матеріали (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується у момент отримання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості). Середнє значення тривалості фінансового циклу розраховується як сума періоду обороту (погашення) дебіторської заборгованості і товарно-матеріальних запасів за винятком періоду обороту (виплати) кредиторської заборгованості.

По суті цього фінансового  показника виявляється, що ЧИМ видає  значення фінансового циклу, тим більша потреба підприємства у грошових ресурсах для придбання обігових коштів.

Важливою характеристикою  ефективності діяльності підприємства є показники рентабельності у  своєму зіставленні характеристик  рентабельності активів і власного капіталу.

Ефект фінансового важеля має місце тільки в тому випадку, коли компанія залучає позикові фінансові  ресурси. Цей ефект є позитивним, тобто відображає інтереси власників  компанії, якщо рентабельність власного капіталу Вища від рентабельності активів. А якщо ні. то такий ефект негативний, що є наслідком високої ціни позикових фінансових ресурсів залучених компанією.

Реалізацію стратегій  ефективного управління фінансами  підприємства неможливо уявити без  фінансового та управлінського обліку.

Фінансовий облік дає певний агрегований опис стану підприємства, спрямований зовні підприємства, у належній мірі формалізований і служить підставою прийняття управлінських рішень щодо того, як слід змінити діяльність фірми в цілому. Фінансовий облік призначений насамперед для зовнішніх учасників (акціонерів, кредиторів, постачальників) і узагальнює підсумки діяльності підприємства. На підставі даних, що надходять від системи фінансового обліку, здійснюють фінансову діагностику підприємства. Завдання фінансової діагностики. — вчасно інформувати керівництво підприємства про негативні зміни, які відбулися на підприємстві останнім часом.

Управлінський облік  — це облік "внутрішньої кухні" підприємства. Він призначений для  створення оперативної системи  прийняття рішення керівництвом і звичайно є конфіденційним. Неформально управлінський облік існує у будь-якій організації — цінність його застосування істотно залежить від того, наскільки дані управлінського обліку "постачаються" для ухвалення рішень у реальному масштабі часу і цінності. Часто дані про ресурси й витрати підприємства містяться одночасно в кількох місцях: як правило, це бухгалтерія, планово-економічний відділ і обчислювальний центр. Причому такі лані нерідко суперечливі.

Ідеальною схемою управлінського обліку на підприємстві є створення внутрішніх стандартів обліку і комп'ютеризації процесу обліку за допомогою адекватного програмного забезпечення у складі внутрішньої мережі підприємства. Система управлінського обліку будується не сама по собі, а головним чином для вирішення завдань оперативного аналізу й управління на підприємстві.

Вершиною майстерності у діяльності фінансового менеджера  є застосування сучасних методів фінансового планування і контролю — бюджетування. Воно поділяється на короткострокове, або поточне, яке охоплює період, не більший року, і капітальне, яке часто називають інвестиційним.

У рамках поточного бюджетування розглядають завдання оцінки і планування усіх вхідних і вихідних грошових потоків як результат діяльності компанії у короткостроковому періоді часу — місяць, квартал, рік. При цьому кожний із зазначених відтинків розбивається на менш тривалі періоди, наприклад, рік розбивається на дванадцять місяців. Головна мета такого планування полягає в тому, щоб оцінити брак грошових ресурсів і передбачити шляхи додаткового фінансування.

Капітальне бюджетування пов'язане з плануванням інвестицій підприємства в основні й обігові  кошти, аби оцінити віддачу від  цих інвестицій у довгостроковій перспективі, тобто упродовж кількох років. Кожне завдання капітального бюджетування оформляють у вигляді окремого інвестиційного проекту, для якого складають прогноз грошових потоків.

Висновок щодо доцільності  інвестицій роблять на підставі зіставлення  обсягу інвестицій і прогнозних грошових потоків з урахуванням вартості капіталу, який планують залучити для фінансування інвестицій.

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

В першому розділі  курсової роботи були розглянуті ТЕОРЕТИЧНІ основи структури інформаційного  забезпечення діагностики  ефективності фінансового управління на підприємстві, зокрема:

інформаційне забезпечення фінансового менеджменту;

фінансова звітність  як інформаційна база фінансового аналізу  підприємства;

якісні характеристики та принципи підготовки фінансової звітності  згідно Положень (стандартів) бухгалтерського  обліку України;

склад, зміст, аналітичні можливості та взаємозв’язок фінансової звітності підприємства.

Ефективність управління фінансовою діяльністю підприємства в  значній мірі залежить від якості його інформаційного забезпечення. Вичерпна, достовірна, своєчасна і зрозуміла інформація є запорукою прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на зменшення витрат фінансових ресурсів, зростання прибутку і ринкової вартості підприємства.