Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

3. Стан та перспективи  розвитку корпоративного управління  в Україні

3.1. Особливості сучасного етапу розвитку корпоративного управління в Україні

Ефективність  корпоративного управління стає вирішальним фактором успішної роботи компаній в ринкових  умовах. Для багатьох компаній, фінансових інститутів, бірж і урядів країн ця вимога ринку є на сьогодні однією з головних. За відсутності ефективної структури, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого органу та акціонерів, українські компанії та економіка в цілому будуть постійно стримуватися в своєму розвитку нестачею капіталу. [11, c. 553]

Українські компанії мали б змогу конкурувати зі своїми західними колегами на основі позитивного  досвіду. Основна умова – інвестування у відновлення інфраструктури, модернізацію виробництва, впровадження управлінських інформаційних систем з метою  протистояти впливам зовнішнього ринку та політичних потрясінь. Недостатній розвиток корпоративного управління є  інституційною  перешкодою залученню зарубіжних інвестицій та активізації вітчизняної інвестиційної ініціативи. 

На шляху підвищення ефективності корпоративного управління в Україні вже здійснено перші кроки. Зокрема, нещодавно запропоновано впровадження концепції так званого “незалежного директора” спостережної ради, яка є новою  для всього українського корпоративного сектору.  Незалежний директор – це особа, незалежна від керівництва та основних акціонерів, яка може бути об'єктивною при оцінці ситуацій та неупередженою, є нейтральним представником акціонерів меншості та усіх зацікавлених сторін і діє лише в інтересах корпорації. Спостережна рада, що працює належним чином, здатна неупереджено консультувати, контролювати  керівництво, виходячи з об'єктивної оцінки стану справ у компанії/банку. Це спрацьовує навіть коли корпорацією (банком) управляє її найбільший акціонер. Незалежні директори дають Спостережній раді змогу повною мірою здійснювати незалежний та об'єктивний контроль керівництва компанії/банку. З метою вдосконалення корпоративного управління в українських банках в 2005 році Міжнародною фінансовою корпорацією був організований проект “Корпоративне управління в банківському секторі України", що мав на меті допомогти українським банкам уникнути небезпеки, яку являють собою слабкі Спостережні ради. П'ять банків-клієнтів цього Проекту і призначили до своїх Спостережних рад незалежних директорів. Цими банками є "ТАС-Комерцбанк", "Укргазбанк", "Дністербанк" (Львів), "Мегабанк" (Харків) та "Укргазпромбанк".

Характерною особливістю  акціонування державних підприємств є розпорошеність акцій серед численних акціонерів. У нашій країні (за станом на 2004 рік) створено понад 35 тис. акціонерних товариств, кількість власників акцій досягла цифри в 33 млн., загальний обсяг емісії становив 100 млрд. грн. З іншого боку, відсутність належного інституційного забезпечення процесів масової приватизації та  дієвих механізмів захисту прав акціонерів в процесі приватизації   призвело до масових порушень та зловживань у корпоративному секторі.  Природно, вплив цих обставин на інвестиційний імідж українського корпоративного сектора негативний. [13, c. 62]

Формальний за сутністю розгляд скарг, які щороку надходять  до Державної комісії з цінних паперів, радикально не вирішує системних  проблем розвитку корпоративного сектора. Проблеми покращення якості корпоративного управління стримують розвиток фондового ринку, приплив прямих та портфельних інвестицій. За оцінками експертів компанії McKenzie 63 % інвесторів уникають інвестування в компанії, а 31% - в країни з низьким рівнем корпоративного управління. З іншого боку, інвестори готові платити на 30-39 % більше від ринкової ціни за акції компаній з якісним корпоративним управлінням. Органи державного управління приділяють недостатньо уваги проблемам корпоративного управління в Україні, хоч і визнають їх беззаперечну актуальність. Разом з тим, процес ринкових перетворень в нашій країні вимагає активнішого втручання держави в процеси вдосконалення корпоративного управління, розробки конкретних проектів та їх практичного впровадження. Також, однією з проблем корпоративного управління сьогодні є  значна концентрація прав власності на підприємстві.  [13, c. 63]

За такого стану корпоративного управління важко спрогнозувати  добровільне  запровадження належного  рівня якості корпоративного управління. Єдино можливою передумовою свідомого вдосконалення корпоративного управління на своєму підприємстві є бажання власника вийти на міжнародні ринки капіталів, у середовище, що вимагає дотримання високорозвинених правових норм та процедур корпоративного управління.

Таким чином, становлення корпоративних відносин в Україні супроводжується  виникненням ряду істотних проблем,  серед яких можна виділити такі:

• українські акціонерні товариства на етапі свого становлення не в повній мірі сприймають сучасні тенденції розвитку корпоративного управління, засновані на побудові якісно нових взаємин суб'єктів корпоративного управління;
• акціонерні товариства слабко сприймають так звану "соціальну функцію" як необхідний елемент існування корпорацій;
• акціонерний капітал не став основним джерелом росту загальноукраїнського організованого фондового ринку;
• сучасний рівень українського законодавства в сфері корпоративного управління не повністю відповідає міжнародним стандартам. У ньому немає ефективно діючих норм, регулюючих відповідальність керівників корпорацій за свої дії на шкоду акціонерному товариству,  закріплюючих відповідальність за зловживання акціонерів;
• наявність специфічних "тісних" відносин між керівництвом  і власниками великих пакетів акцій. Формування такої структури акціонерного капіталу затвердило орієнтацію не на ріст капіталізації, а на збереження існуючих взаємин з підприємством.

Поліпшення рівня корпоративного управління  є чинником підвищення інвестиційної привабливості та формування вторинного ринку цінних паперів. З метою підвищення рівня корпоративного управління в Україні є доцільним:

1. Перехід до  Міжнародних  стандартів бухгалтерського обліку (ІАS) та Міжнародних стандартів  аудиту (ISA).

2. Запровадження єдиних  принципів корпоративного управління.

3. Законодавче  закріплення  вимог щодо частки незалежних директорів у Наглядовій раді. Для середнього бізнесу частка незалежних членів має складати 25 %, для великого - більш, ніж 50 %.

4. Запровадження  єдиної  методики регулярного розрахунку  і публічного представлення індексів корпоративного управління.

5. Ініціювання та підтримка,  у тому числі фінансова, державою  судових позовів з боку міноритарних  акціонерів з питань порушень  правил корпоративного управління. [13, c. 64]

Корпоративний сектор економіки України на сьогодні нормативно не достатньо забезпечений і вимагає зміцнення нормативної бази та створення нових законів пов'язаних із корпоративною діяльністю підприємств та самої держави.

Період приватизації в Україні  триває уже десять років, але сам  процес приватизації здійснюються на засадах старих законів: „Про господарські товариства”, „Про цінні папери та фондові біржі”, „Про приватизацію державного майна”, „Про фонд державного майна”.

Повноваження по управлінню державними корпоративними правами передавались від Фонду Державного майна до агентства по управлінню корпоративними правами і навпаки. Результатом такого розподілу контролюючої та управлінської влади державних органів із приватизації та управління було розуміння необхідності вирішення комплексної та взаємопов'язаної проблеми приватизації та управління одним органом - Фондом Державного майна.

За даними Державної комісії  з цінних паперів і фондовому  ринку в Україні на сьогодні діють 37840 суб'єктів підприємницької діяльності з акціонерною формою власності. З них 13820 - акціонерні товариства закритого типу, решта - відкритого.

З метою прискорення економічних  реформ, розвитку корпоративного сектора  економіки, залучення та раціонального  розміщення інвестицій, вдосконалення  обігу цінних паперів та захисту прав інвесторів на фондовому ринку Президентом України видано Указ „Про основні напрямки розвитку фондового ринку в Україні в 2000р.” [9, c. 300]

Створювати правове поле для  визначення прав про відповідальність різних сторін і регулюючи їх взаємовідносини, корпоративне управління дозволяє кожній із сторін планувати й здійснювати свою стратегію, оцінювати поведінку інших сторін. Знання корпоративного законодавства корисно тому, що воно визначає права й обов'язки сторін і тим самим забезпечує основу їх співробітництва; дозволяє зацікавленим сторонам виявити недоліки цього законодавства і вдосконалити його.

3.2. Удосконалення корпоративного  управління як засіб залучення                                 інвестицій за допомогою механізмів  фондового ринку

Одним з головних чинників успішної роботи будь-якої компанії є мож-ливість її доступу до інвестиційних ресурсів. Водночас вона не може розрахову-вати на довіру партнерів і зовнішнє фінансування, якщо не вживає заходів до запровадження ефективного корпоративного управління, надійного захисту прав інвесторів, чітких механізмів контролю, до забезпечення відкритості і про-зорості своєї діяльності.

У широкому розумінні  корпоративне управління - це засіб, за допомогою якого спрямовується  та контролюється діяльність компанії, товариства. У рам-ках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори (акціонери) контролюють роботу менеджерів, а також і відповідальність останніх за результати діяльності компанії. Добре організована система корпоративного управління дозволяє інвесторам (акціонерам, власникам) бути впевненими в тому, що менеджмент компанії раціонально використовує їхні кошти для ве-дення фінансово-господарських справ і збільшення вартості належної їм частки в акціонерному капіталі товариства. [37, c. 22]

Важливість корпоративного управління для окремого товариства полягає у його внеску в підвищення конкурентоспроможності й економічної  ефективності підприємства завдяки забезпеченню:

- належної уваги до інтересів акціонерів;

- рівноваги впливів та балансу інтересів учасників корпоративних відносин;

- фінансової прозорості;

- додержання правил результативного менеджменту і налагодженого контролю.

У загальнонаціональному  масштабі важливість корпоративного управлін-ня зумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток країни через:

- його сприяння розгортанню інвестиційних процесів, перш за все з використанням механізмів фондового ринку, забезпечення впевненості та зміцнення довіри інвесторів;

- підвищення ефективності використання капіталу і діяльності підприємств.

Нині вдосконалення  корпоративного управління на макроекономічному  рівні є важливим завданням багатьох країн. Один з інструментів його вирішення - утвердження національних кодексів корпоративного управління. Приводами для впровадження таких кодексів стали, по-перше, усвідомлення необхідності врегулювати нагальні проблеми не лише на рівні законодавства, а й на рівні встановлення етичних норм у повсякденній практиці; по-друге, сприйняття корпоративного управління як важливої умови економічного розвитку, роботи компанії у конкурентному середовищі.

Для економіки України  настав період переходу до нових організаційно-правових форм ведення бізнесу. Постприватизаційні процеси на підприємствах вимагають  особливої уваги та копіткої роботи з удосконалення корпоративного управління.

У XIX ст. підприємство найчастіше мало одного власника, котрий водночас був і керівником. Оскільки ці функції виконувала одна й та сама особа, то конфлікту власника і керівника не існувало. З появою сучасних корпорацій виникла проблема забезпечення того, щоб менеджмент (керівництво компанії) діяв в інтересах реальних власників - акціонерів, які не беруть активної участі в щоденних справах. У більш загальному плані - це проблема такої організації роботи, коли керівники управляють товариством належним чином в інтересах усіх сторін - акціонерів, кредиторів, працівників, постачальників, клієнтів, інвесторів, зрештою, усього суспільства в цілому. Власники, які безпосередньо не беруть участі в управлінні компанією, можуть і не мати достатньої інформації про її діяльність. Якщо вони володіють незначною часткою акцій компанії, то, можливо, їм навіть не варто витрачати час на отримання вичерпних відомостей і контроль за діяльністю менеджерів. Більше того, якщо один з власників активно займається таким контролем, то інші власники можуть скористатися з цього і не перейматися зайвим клопотом. Комплекс усіх порушених та інших проблем зумовлює необхідність створення певної моделі корпоративного управління, яка б забезпечила ефективність роботи керівників компаній. [37, c. 24]

Приватний сектор економіки  України становлять переважно підприємства, які в результаті приватизації набули форми акціонерних товариств. Вони поступово проходять перший період адаптації до нових економічних умов, визначають основні напрями свого розвитку, формують працездатні колективи, активізують пошук фінансових ресурсів для реалізації стратегічних планів. Окремі труднощі поточного періоду, такі як криза неплатежів, дефіцит бюджету, інфляція, бартеризація, тіньова економіка, тільки підвищують інтерес до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами, ринку акціонерного капіталу. При цьому запровадження ефективної системи корпоративного управління має в цілому вирішальне значення для функціонування промислового та фінансового секторів економіки країни.

Оскільки між учасниками корпоративних відносин дуже часто  виникають конфлікти, треба добре  знати права й обов’язки всіх заінтересованих сторін. Навіть якщо конфлікту не існує, обізнаність  у питаннях корпоративного управління не тільки не завадить, а й буде, безперечно, дуже корисною. Корпора-тивне управління створює правове поле для визначення прав і відповідальності різних сторін корпорації. Розуміння його особливостей дає змогу кожній стороні планувати і здійснювати свою стратегію, оцінювати поведінку інших сторін. Знати основи корпоративного законодавства важливо тому, що, по-перше, воно регламентує права й обов’язки всіх учасників і тим самим забезпечує підґрунтя для їхньої співпраці, а по-друге, заінтересовані сторони можуть виявляти недоліки чинних законодавчих актів і брати участь в їхньому поліпшенні.