Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

 

План

 

Вступ 2

 

1. Теоретико-методологічні основи внутрішньо фірмового фінансового планування                                                                                                                    4

         1.1 Внутрішньо фірмове планування діяльності підприємства, поняття планування                                                                                                                    4

2. Види фінансового планування                                                                   7

1.3.  Інформаційне забезпечення  фінансового планування 14

2. Методологія внутрішньо фірмового фінансового планування 19

      2.1. Загальна  характеристика підприємства та  аналіз фінансового стану 19

2.2. Методологія фінансового планування та система показників 31

  2.3. Існуюча система довгострокового фінансового планування ТОВ    «Монтажстрой»                                                                                                          37

3. Оптимізація фінансового планування на підприємстві ТОВ «Монтажстрой»

          3.1 Планування продажів 41

          3.2 Розрахунок коефіцієнтів інкасації 43

          3.3 Розрахунок оптимального залишку грошових коштів при використанні моделі Боумола                                                                                                           44

          3.4 Визначення розміру і розробка проекту вкладення тимчасово вільних грошових коштів                                                                                                        46

         3.5 Розробка заходів щодо оптимізації структури управління фінансовими потоками                                                                                                                      47

Висновок                                                                                                                     50

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 52

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ринкова економіка передбачає становлення та розвиток підприємств  різних організаційно-правових форм, які  основані на різноманітних видах  приватної власності — як окремих  громадян (фізичних осіб), так і їх об'єднань чи трудових колективів (юридичних  осіб). З'явився такий вид економічної  діяльності як підприємництво. Підприємництво — це така господарська діяльність, яка пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції чи послуг, виконанням певних робіт. Вона має регулярний характер і відрізняється такими особливостями [7,9]:

• має свободу у виборі напрямків та методів діяльності;

• має самостійність в  прийнятті рішень (в рамках діючого  законодавства та встановлених норм;

• несе відповідальність за рішення, що приймаються та їх наслідки;

• не виключає ризику, збитків  чи банкрутства. Підприємництво чітко  орієнтовано на отримання прибутків, завдяки чому, в умовах розвинутої конкуренції, досягається задоволення суспільних потреб в певних видах товарів чи послуг. Саме отримання прибутку є причиною заінтересованості суб'єктів господарювання в результатах фінансово-господарської діяльності [2, 29, 31].

Реалізація цього принципу залежить не тільки від самостійності  підприємства і необхідності самому фінансувати свої витрати без  державної підтримки, але й від  того, яка частина прибутку залишається  в розпорядженні підприємства після  сплати податків. Крім того, необхідно  створити у державі таке економічне середовище, в умовах якого було б вигідно виробляти всі необхідні  економіці товари, отримувати прибуток та знижувати собівартість продукції [15, 30].

Тому ясно, що в нинішніх умовах підприємницький хист повинен  бути не тільки у громадян, які займаються ним самостійно, але й в керівників великих підприємств, що донедавна були державними гігантами, а нині переживають скрутні часи. Керівникам необхідно чітко розуміти цілі свого підприємства, шляхи їх досягнення, умови діяльності тощо. Все це неможливо зробити, якщо не приділяти уваги такій важливій стороні діяльності як фінансова.

Підвищення ролі фінансів у ринковій економіці значною  мірою визначається рівнем фінансового  планування, під яким розуміють планування надходжень і використання фінансових ресурсів.

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх  на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси  охоплюють усі без винятку  сторони й ділянки його функціонування.

Фінансове планування пов'язане  передусім з плануванням виробничої діяльності підприємства. Всі планово-фінансові  показники базуються на показниках з обсягу виробництва, асортименту  товарів та послуг, собівартості продукції [19, 25]. Вони повинні створювати необхідні  фінансові умови для успішного  виконання виробничих планів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретико-методологічні основи внутрішньо фірмового фінансового планування

1. Внутрішньо фірмове планування діяльності підприємства, поняття планування

Швидкі темпи зростання  і постійне вдосконалення економіки  сучасної України всім добре відомі. Проте дуже небагатьом суб'єктам  господарювання вдається вести справу так, що їм можна просто позаздрити. Успіх діяльності підприємства багато в чому залежить від ретельно продуманої політики, добре розробленого плану  дій.

Не всі фірми користуються офіційно прийнятими системами планування, а ті, що користуються, не завжди роблять  це добре, не дивлячись на те, що внутрішньо фірмове фінансове планування обіцяє цілий ряд вигод. У їх числі  системне осмислення ситуації, чіткіша  координація зусиль всього підприємства, точніша постановка завдань і  інше. Все це повинно привести до підвищення конкурентоспроможності підприємства і зростання його прибутку[11, c.34].

Процес планування починається  з постановки загальних цілей, що дає можливість вибрати напрям роботи. Цілі є категорією довгострокового  планування. Вони отримують свою конкретизацію  в постановці короткострокових завдань.

Планування виробництва  є вирішальним чинником ефективного  господарювання в умовах його інтенсифікації. Воно ґрунтується на об'єктивних економічних  законах, і, перш за все, законі планомірного, пропорційного розвитку народного  господарства. Необхідність планування обумовлена високим рівнем концентрації виробництва, суспільною власністю  на засоби виробництва.

Зміст внутрішньо фірмового  планування як функції управління підприємством  полягає в обґрунтованому визначенні основних напрямів діяльності і подальшого розвитку з урахуванням фінансових, матеріальних і інших джерел і  попиту ринку.

Таким чином, призначення  планування як функції управління полягає  в прагненні завчасно врахувати  по можливості всі внутрішні і  зовнішні чинники, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємства. Воно передбачає розробку комплексу заходів, що визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей  найбільш ефективного використання ресурсів кожною службою і всім підприємством  в цілому. Тому планування покликане  забезпечити взаємоувязку між окремими структурними підрозділами підприємства, що включають весь технологічний  ланцюжок: дослідження і розробку, виробництво товарів і надання  послуг. Ця діяльність спирається на виявлення  і прогнозування споживчого попиту, аналіз і оцінку наявних ресурсів і перспектив розвитку. Звідси витікає  необхідність ув'язки планування з  маркетингом і контролем з  метою постійного коректування показників якості і асортименту пропонованої продукції услід за змінами попиту на ринку.

Потреба в плануванні сучасного  суб'єкта господарювання витікає з  великої кількості конкурентних підприємств, різноманітності можливих форм управління підприємством, наявність  численних структурних підрозділів  в рамках підприємства, тісних міжфірмових  зв'язків з постачальниками і  підрядчиками, а також з вимог  науково-технічного прогресу - швидко враховувати і освоювати новітні  досягнення науки і техніки. У  цьому ж напрямі діє і такий  чинник, як прагнення підприємства підпорядкувати собі ринок, підсилити  свою дію на формування споживчого ринкового попиту.

Розвиток планування безпосередньо  пов'язаний з посиленням тенденції  до централізації в управлінні підприємством  і покликаний пов'язати діяльність всіх підрозділів (служб), підпорядкувавши  її єдиній стратегії розвитку. Внутрішньо фірмове планування в рамках підприємства охоплює як поточне, так і перспективне планування, здійснюване у вигляді  прогнозування

Якщо перспективне планування покликане визначити загальні стратегічні  цілі і напрями розвитку підприємства, необхідні для цього ресурси  і етапи вирішення поставлених завдань, то поточні плани, що розробляються на його основі, орієнтовані на фактичне досягнення намічених цілей виходячи з конкретних умов і стану ринку на кожному даному етапі розвитку. Тому поточні плани доповнюють, розвивають і коректують перспективні напрями розвитку з урахуванням конкретної обстановки.

Рівень і якість планування визначаються наступними найважливішими умовами: компетентністю керівництва  підприємством на всіх рівнях управління; кваліфікацією обслуговуючого персоналу, що працює у функціональних підрозділах; наявністю інформаційної бази і  забезпеченістю комп'ютерною технікою.

Планування припускає: обґрунтований  вибір цілей; визначення політики; розробку заходів і заходів (образу дій); методи досягнення цілей; забезпечення основи для ухвалення подальших довгострокових рішень.

Планування направлене на оптимальне використання можливостей  підприємства, зокрема якнайкраще використання всіх видів ресурсів і запобігання  помилковим діям, що можуть привести до зниження ефективності діяльності підприємства, втрати клієнтів.

Планування включає визначення:

• кінцевої і проміжної мети;
• завдань, вирішення яких необхідне для досягнення цілей;
• засобів і способів їх рішення;
• необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.

Виходячи зі всього вищезгаданого, можна сказати, що внутрішньофірмове  фінансове планування – це процес визначення об'єму фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами  їх цільового використання згідно з  виробничими і фінансовими показниками  підприємства в плановому періоді.

Метою внутрішньо фірмового  фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідним об'ємом фінансових ресурсів на основі прогнозування величини грошових потоків, що формуються за рахунок власних і позикових фінансових джерел. Розглядаючи внутрішньо фірмове планування детальніше, можна відзначити наступні його локальні цілі:

1) забезпечення виробничого,  науково-технічного і соціального  розвитку підприємства, перш за  все за рахунок власних засобів,  але з використанням також  позикових і привернутих;

2) оптимізація фінансового  результату переважно за рахунок  зростання об'єму продажів і  зниження витрат виробництва  і звернення;

3) забезпечення на належному  рівні фінансової стійкості і  ліквідності підприємства.

За допомогою фінансового  планування підприємство має можливість ефективно вирішувати такі основні  завдання:

1) забезпечення виробничого  процесу необхідними фінансовими  ресурсами;

2) встановлення раціональних  фінансових взаємин з іншими  суб'єктами господарювання, фінансово-кредитними  установами, державою;

3) визначення шляхів  найбільш ефективного вкладення  капіталу, оцінка раціональності  його використання;

4) виявлення і мобілізація  внутрішніх резервів збільшення  прибули за рахунок раціонального  використання фінансових ресурсів;

5) здійснення контролю  за фінансовим станом і платоспроможністю  підприємства.

2.  Види фінансового планування

 

Фінансовий план, в залежності від періоду часу, на який розробляється, поділяється на такі види:

• тактичне (поточне) планування;
• стратегічне планування;
• оперативне планування.

Тактичне (поточне) планування діяльності компанії повинне охоплювати період до одного року. Логічно і методично цей план займає проміжне положення межу стратегічним і оперативним планам. З одного боку, для вибраної на стратегічному рівні відтворювальної і ринкової альтернатив на тактичному рівні визначаються конкретні проекти і заходи, які забезпечують реалізацію вибраної стратегії. З іншого боку ступінь опрацьованості тактичного плану вже повинен дозволяти розробляти на його основі оперативний план [37, з. 62].