Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ  ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ

 

3.1. Моделювання інформаційного і методичного забезпечення аналізу фінансового стану підприємств

 

На основі вивчення та конкретизації складових елементів  аналізу фінансового стану, а  також ґрунтуючись на органічному  поєднанні методичних прийомів загального, коефіцієнтного та факторного аналізу, розроблено організаційно-інформаційну модель та запропоновано методику аналізу фінансового стану, особливістю якої є системний підхід до формування інформаційних потоків, що ґрунтується на комплексному використанні первинних показників, джерелом яких є фінансові звіти.

Незважаючи на реформування системи обліку та удосконалення фінансової звітності питання змісту показників, переліку статей, досягнення оптимального поєднання якості звітної інформації та порядку її подання у формі, корисній для користувачів, залишаються предметом дискусії.

Концепція моделювання фінансової звітності базується на її розгляді з двох позицій: елемент інформаційної системи підприємства; інформаційна база для проведення аналізу фінансового стану.

Моделювання фінансової звітності спрямовано на підвищення її інформаційної місткості, значущості в процесі управління підприємством та  об'єктивності наявних в ній даних. Основним при побудові аналітичного балансу є ліквідність активів, терміновість погашення зобов'язань і порівнянність відповідних розділів. Існуюча форма балансу вимагає корегувань розділів та уточнення в оцінці статей. Формування інформації про активи підприємства в аналітичному балансі здійснюється за  трьома рівнями ліквідності:

• “Неліквідні активи” – крім статей, які містять перший розділ активу балансу, він доповнюється частиною статті “Витрати майбутніх періодів”, що підлягає списанню протягом періоду, більшого ніж 12 місяців з дати складання балансу;
• стаття “Витрати майбутніх періодів” потрапляє до другого розділу “Ліквідні активи”, однак, у частині витрат, списання яких буде здійснюватися в період до 12 місяців з дати складання балансу. До розділу також входять статті “Короткострокова дебіторська заборгованість”, “Інші оборотні активи”, “Запаси”. При оцінці останніх доцільно проводити уточнення вартості товарно-матеріальних цінностей залежно від ступеня їх ліквідності та концепції функціонування підприємства (рис. 3.1);
• третій розділ аналітичного балансу – “Абсолютно ліквідні активи”  включає статті “Грошові кошти та їх еквіваленти”, а також “Поточні фінансові інвестиції”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Алгоритм  переоцінки вартості запасів

Групування пасиву відбувається залежно від терміновості сплати зобов'язань:

1. Власний капітал. Охоплює статті першого розділу пасиву бухгалтерського балансу, доповнені “Доходами майбутніх періодів”, а також частиною статей розділу “Забезпечення наступних витрат і платежів”, яка за своїм економічним змістом належить до власних коштів і термін погашення якої перевищує 12 місяців з дати складання балансу, або операційного циклу підприємства.

Довгострокові зобов'язання. Включають статті третього розділу пасиву бухгалтерського балансу і частину “Забезпечення наступних витрат і платежів”, що не ввійшла до першого розділу.

Поточні зобов’язання. Містить  інформацію про заборгованість підприємства, термін сплати якої менший ніж 12 місяців з дати складання балансу, або операційного циклу підприємства. Виділення простроченої кредиторської заборгованості з числа поточних зобов’язань дозволяє одержати інформацію, необхідну для підвищення об’єктивності результатів аналізу.

Аналітична форма Звіту  про фінансові результати являє  собою групувальну відомість  доходів і витрат підприємства в  розрізі видів діяльності.

Виходячи з економічної  суті прибутку, прибутком від реалізації необхідно вважати чистий прибуток підприємства. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції. Стаття “Операційні витрати” включає такі елементи: адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати. Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як різниця між валовим прибутком і операційними доходами та витратами. Результат від звичайної діяльності формується з урахуванням результату фінансової діяльності та податку на прибуток. Виділення “Надзвичайних доходів та збитків” дає змогу оцінити вплив виняткових ситуацій на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Моделювання другого  розділу розглянутої форми спрямоване на формування відомостей про структуру  операційних витрат за елементами, що, на відміну від базової моделі, підвищує наочність аналізованого матеріалу, дає початкові відомості про структуру витрат і визначає напрямки подальшого, більш детального аналізу.

Перетворення Звіту  про рух грошових коштів в аналітичну форму проводиться з урахуванням вимог корисності даних, шляхом укрупнення статей звітності в розрізі видів діяльності як в абсолютному, так і у відносному виразі.

Аналогічні операції проводяться і для моделювання  Звіту про власний капітал  в аналітичну форму. Власний капітал розглядається в розрізі джерел поповнення та напрямків використання, що підвищує наочність інформаційної бази аналізу та ефективність її використання.

Розрахунок питомої  ваги статей фінансової звітності, дає  можливість простежити їх зміну у  відносному виразі, що збільшує можливості для порівняння як у динаміці щодо досліджуваного підприємства, так і з іншими суб'єктами господарювання.

Головний напрямок моделювання  методичного забезпечення аналізу  – підвищення об’єктивності комплексної  оцінки фінансового стану, реалізація якого неможлива без удосконалення логічної послідовності проведеного аналізу.

Мета аналізу й однорідність робіт стали підставою для  виділення трьох етапів аналізу  фінансового стану:

організаційного;

розрахункового та заключного.

Зміст організаційного  етапу полягає в постановці мети; визначенні напрямків і завдань  аналізу фінансового стану; виборі, оцінці й моделюванні інформаційного забезпечення і методів проведення аналізу.

Деталізація розрахункового етапу дозволяє визначити послідовність його проведення відповідно до зазначених завдань і сформованої на попередньому етапі мети аналізу за рахунок проведення: експрес-аналізу; поглибленого аналізу фінансового стану; факторного аналізу та прогнозування. На заключному етапі відбувається узагальнення результатів аналізу фінансового стану, оформлення аналітичних таблиць, графіків, діаграм і надання отриманих даних користувачам.

 Для комплексної  бальної оцінки фінансового стану  за основними напрямками запропоноване використання чотирьох показників: коефіцієнт проміжної ліквідності; коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами; оборотність кредиторської заборгованості; рентабельність продажу.

Залежно від фактичного значення кожного показника, порівнюваного з середнім, надається від 0 до 2 балів. Одержана величина комплексної бальної оцінки (КБО) може коливатися від 0 до 8 балів. На підставі анкетування експертів, та систематизації отриманих результатів, сформовані такі значення інтегрованого показника, які дозволяють визначити фінансовий стан підприємства:

 

6 ≤ КБО ≤ 8 –  оптимальний фінансовий стан;

3 ≤ КБО ≤ 5 –  задовільний фінансовий стан;

0 ≤ КБО ≤ 2 –  незадовільний фінансовий стан.

 

Представлені методики моделювання інформаційного та методичного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства сприяють підвищенню його практичної значущості завдяки розширенням можливостей використання в процесі управління підприємством.

Використання цієї технології (рис. 3.2) дає можливість оперативно і науково обґрунтовано приймати найбільш вірні управлінські рішення, спрямовані на оптимізацію фінансового стану. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.2. Фрагмент технології прийняття управлінських рішень на підставі результатів аналізу фінансового стану підприємства

 

Розгляд сутності економічного прогнозування, виділення об'єктів  і  використання кореляційно-регресійного аналізу дали можливість з’ясувати  такий взаємозв'язок між комплексною  бальною оцінкою і поточним фінансовим станом підприємства:

при прогнозуванні фінансового  стану на основі комплексної бальної  оцінки підприємств, що мають незадовільний  поточний фінансовий стан, прийнятною є трифакторна модель, що розглядає  залежність результативного показника  від рентабельності продажу (х3), коефіцієнта загальної ліквідності (х4) і коефіцієнта покриття інвестицій (х6):

у = - 0,34 + 0,33х3 + х4 +0,30х6;

 

підприємства, поточний фінансовий стан яких задовільний (від 3 до 5 балів), з метою прогнозування  можуть використовувати двофакторну  модель залежності результативного показника від коефіцієнтів автономії (х1) і рентабельності чистого доходу (х5):

у = 3,34 + 1,59х1 – 0,01х5;

у суб'єктів господарювання, які мають оптимальне значення комплексної  бальної оцінки поточного фінансового  стану (більше 6 балів), найбільш повно залежність виявляється в багатофакторній моделі, яка включає рентабельність продажу (х3) і рівень рентабельності (х8):

у = 4,81 + 0,26х3 + х8;

 

Таким чином, обґрунтовано можливості та переваги використання комплексної бальної оцінки фінансового стану підприємств для поточного і  перспективного аналізу; аргументовано взаємозв'язок між якістю процесу управління підприємством і практичною реалізацією аналітичної функції.

 

 

3.2. Шляхи удосконалення   використання  фінансової звітності  для підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства

 

Головна мета бізнесу  полягає у збільшенні багатства  власника. Така мета сьогодні однаковою  мірою сприймається як власником, який є номером один у бізнесі, так  і менеджером, який обов'язково погоджується, бо в іншому випадку його просто замінять. Очевидно, що, зважаючи на такі на такі цільові настанови, повинні формуватися ключові стратегії управління підприємством, зокрема й управління фінансами.

Таким чином, на підставі проведеного аналізу фінансової звітності підприємства для удосконалення механізму управління господарсько-економічною діяльністю підприємства ТОВ фірма «БАЙП Ко., Лтд» слід запропонувати стратегію антикризового управління підприємством ТОВ фірма «БАЙП Ко., Лтд» зокрема фінансове оздоровлення і ефективне управління фінансовою стійкістю.

Структура напрямів виконання  фінансової стратегії ТОВ фірма «БАЙП Ко., Лтд»:

зміцнення фінансової стійкості ТОВ фірма «БАЙП Ко., Лтд»;

попередження неплатоспроможності ТОВ фірма «БАЙП Ко., Лтд»;

оновлення фінансової стійкості підприємства;

зміна фінансової стратегії  з метою прискорення економічного зростання; зменшення зовнішніх  фінансових зобов'язань ТОВ фірма «БАЙП Ко., Лтд»;

зменшення внутрішніх фінансових зобов'язань;

збільшення величини грошових активів, що забезпечують покриття зобов'язань;

збільшення об'єму  позитивного грошового потоку;

зниження об'ємів використовування інвестиційних ресурсів ТОВ фірма «БАЙП Ко., Лтд»;

збільшення темпів приросту об'ємів реалізації продукції;

перегляд окремих напрямів фінансової стратегії підприємства; пролонгація короткострокових банківських кредитів; відстрочення виплати налічених дивідендів, відсотків і ін., збільшення термінів кредиторської заборгованості по товарних операціях; скорочення суми постійних витрат; скорочення рівня непостійних витрат;

ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень; реалізація окремих високоліквідних  грошових і фондових інструментів портфеля довгострокових фінансових вкладень; рефінансування дебіторської заборгованості;

прискорення обороту  дебіторської заборгованості;

проведення ефективної цінової політики з метою збільшення чистого доходу, проведення ефективної податкової політики, з метою збільшення об'єму чистого прибутку;

проведення ефективної емісійної політики в процесі збільшення власного капіталу; проведення ефективної амортизаційної політики; відмова від початку реалізації реальних інвестиційних проектів, що не забезпечують швидкого чистого грошового потоку;

отримання основних виробничих фондів і нематеріальних активів на умовах лізингу і селенга; своєчасне припинення формування портфеля фінансових вкладень; зниження нормативу оборотних активів за рахунок прискорення їх обороту.

Метою є розроблення  моделі фінансової стратегії, зокрема  визначення чинників її формування, а також визначення технологій, які б сприяли ефективній реалізації такої стратегії.

Розглянемо головні  положення формування стратегії  управління фінансами підприємства.

Фінансова стратегія  мас спрямовуватися на реалізацію головної мети бізнесу — підвищення багатства власника. Ця очевидна теза може бути реалізована за допомогою використання критерію економічної доданої вартості. Суть цього критерію надзвичайно проста. Зіставимо вартість капіталу, що використовується в бізнесі, з віддачею (прибутковістю) від використання цього капіталу.