Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

Зміст

 

Вступ		3
Розділ 1.	Теоретичні основи формування амортизаційної політики	5
1.1.	Суть і елементи амортизаційної політики	5
1.2.	Значення і завдання вибору амортизаційної політики	13
1.3.	Коротка характеристика організації, на матеріалах якої виконана робота	23
Розділ 2.	Організація бухгалтерського  і податкового обліку амортизації довгострокових активів	27
2.1.	Методи нарахування  амортизації в бухгалтерському  обліку	27
2.2.	Вибір оптимального способу  нарахування амортизації для  досліджуваної організації	36
Розділ 3.	Аналіз ефективності амортизаційної політики організації  для цілей її обґрунтування	40
3.1.	Аналіз способів нарахування  амортизації на показники ефективності роботи організації	40
3.2.	Вплив вибору амортизаційної політики на формування фінансового результату	46
3.3.	Вдосконалення оцінки амортизаційної політики	52
Висновок		60
Список використаної літератури		62

 

 

Вступ

 

Економічну систему  можна визначити як сукупність суспільних стосунків у сфері виробництва, обміну і розподілу продукції. Людство постійно потребує задоволення матеріальних потреб, які стають метою процесу виробництва. Даний процес визначають чотири основні чинники: земля, праця, капітал і підприємницькі здібності. Всі чотири чинники потребують відтворення, щоб забезпечити безперервність процесу виробництва матеріальних благ. І якщо праця, земля і підприємницькі здібності відтворюються шляхом своєчасної виплати заробітної плати (окрім відтворення населення), відновних робіт і вічного прагнення до прибутку відповідно, то з відтворенням капіталу зв’язаного таке поняття, як амортизація.

Капітал, як чинник виробництва, є фондами виробничого устаткування. Для того, щоб капітал приносив прибуток в процесі виробництва, необхідно постійно підтримувати його в первинному рентабельному стані, щоб його неминучий знос не наносив збитку комерційної діяльності підприємства.

З метою уникнути збитків  і підтримати прибутковість капітальних  фондів організація робить амортизаційні відрахування, що є грошовими коштами, призначеними для відшкодування зносу капіталу. Амортизаційні відрахування на повне відновлення капіталу проводяться з доходу, отриманого від реалізації створеної за допомогою капітальних фондів продукції. Причому, фактично амортизаційні відрахування включаються у вартість проведеною даним капітальними фондами продукції і є перенесенням вартості основних засобів, що поступово зношуються, на вартість продукції, що виробляється. Таким чином, амортизація – це процес відтворення капіталу. Чим швидше відбувається його відтворення, тим ефективніше комерційна діяльність організації. Це особливо актуально у зв’язку із стрімким науково-технічним прогресом, підвищенням наукоємності виробництва і скороченням життєвого циклу більшості капітальних фондів.

Викладене питання є  також актуальним у зв’язку з необхідністю вірного визначення залишкової вартості капітальних фондів в цілях формування оподатковуваної бази по податку на майно за даними бухгалтерського обліку.

Іншим важливим питанням амортизаційної політики є порядок  нарахування амортизації в цілях числення податку на прибуток організацій.

Метою виконання даною  випускною кваліфікаційною роботою  є обґрунтування амортизаційної політики організації.

Виходячи з поставленої  мети дослідження в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:

• визначені теоретичні основи амортизаційної політики;
• розкрита суть амортизаційної політики;
• розглянуті методи нарахування і віддзеркалення амортизації, вживані в бухгалтерському і податковому обліку;
• виявлений взаємозв’язок амортизаційної політики з фінансовими показниками роботи організації;
• розглянуті шляхи вдосконалення оцінки амортизаційної політики.

Теоретичною і методологічною основою виконання випускної  кваліфікаційної роботи з’явилися законодавчі, і нормативні акти України, а також праці вітчизняних і зарубіжних авторів, таких як Веретенникова І.І., Кочергов Д.С., Макконеллі К.Р. і так далі.

Робота виконана на матеріалах відкритого акціонерного суспільства «МобільніТелеСистеми». Основним напрямом діяльності є надання послуг стільниковому зв’язку.

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи формування амортизаційної  
політики

 

1.1. Суть і елементи  амортизаційної політики

 

Амортизаційна політика є складовою частиною економічної  політики держави. Вона виступає як найважливіший  важіль дії держави на економічні процеси в країні. Насамперед амортизаційна політика впливає на процес оновлення основних виробничих фондів, прискорення темпів науково-технічного прогресу, інвестиційну діяльність, а через них і на ефективність суспільного виробництва.

Аналіз джерел економічної літератури показав, що серед учених – економістів і практиків немає єдиного підходу в розумінні суті амортизаційної політики як цілісної системи як на макро-, так і на мікрорівні.

Для галузей тих, що визначають науково-технічний  прогрес економіки в цілому державою встановлюється прискорена амортизація, що дозволяє швидше списувати використовувані засоби праці, замінювати їх новими, досконалішими, введення яких своїми вигодами перекриває збиток від списання фізично ще не зношеного устаткування. Це стимулює виробників нової техніки розробляти і випускати нові моделі.

Покупець же виграє за рахунок високих  параметрів придбаної техніки більшої продуктивності, меншої трудомісткості. Є і побічний ефект: списана техніка може бути продана тим підприємствам, які на її основі проводитимуть продукцію, що має попит.

Для реалізації даної  схеми потрібні певні умови. По-перше, машинобудівний комплекс повинен задовольняти попит на засоби виробництва. По-друге, темп підвищення споживчих якостей нової техніки повинен випереджати темп амортизації. По наявних оцінках, нове устаткування повинне перевершувати замінюване не менше, чим на 40-50%. Нижче за цю межу реновація втрачає сенс: немає чого списувати за три роки експлуатації цілком справний верстат, щоб замінити його таким же.

Таке розуміння взаємозв’язку амортизаційної політики і науково-технічного прогресу на наш погляд, є спрощеним і далеко не повним по наступних причинах.

По-перше, пропонується використовувати  механізм прискореної амортизації тільки в галузях, розвиток яких визначає прискорення науково-технічного прогресу в цілому. Навряд чи з цим можна погодитися. Процес прискорення науково-технічного прогресу найуспішніше може здійснюватися тільки у тому випадку, коли всі галузі національного господарства мають право на застосування механізму прискореної амортизації [23].

По-друге, представляється  зв’язок амортизаційної політики з науково-технічним прогресом тільки через механізм здійснення прискореної амортизації, що є надмірно вузьким підходом. Взаємозв’язок амортизаційної політики з науково-технічним прогресом здійснюється не тільки через механізм прискореної амортизації, але і через систему норм амортизації взагалі, через систему використання амортизаційних відрахувань як джерело фінансування інвестицій, а також по інших напрямах [12].

У проаналізованих літературних джерелах розгорненого і цілісного  тлумачення суті амортизаційної політики не приводиться.

На наш погляд, під  амортизаційною політикою слід розуміти науково обґрунтовану і цілеспрямовану систему мерів, здійснювану державою в області простого і розширеного відтворення майна, що амортизується, з метою створення сприятливих умов для розвитку всіх суб’єктів господарювання, прискорення науково-технічного прогресу, і реалізації економічної політики держави.

Амортизаційна політика тісно связанна з науково-технічною, інвестиційною, фінансово-кредитною політикою і іншими, але всі вони є складовими частинами загальної економічної політики держави.

Метою амортизаційної політики є створення сприятливих умов всім суб’єктам господарювання для відтворення і оновлення необоротних активів, активізації інвестиційної діяльності і прискорення науково-технічного прогресу.

У зв’язку з тим, що амортизаційна політика є складовою частиною загальної економічної політики, вона направлена на підвищення ефективності виробництва і підйом вітчизняної економіки. Амортизаційна політика держави в кожен конкретний момент часу припускає певні коректування залежно від ситуації, що склалася, і економічної стратегії на перспективу.

Амортизаційна політика повинна сприяти вирішенню завдань по напрямах:

• розвиток науково-технічного прогресу;
• прискорення процесу оновлення основного капіталу і нарощування національного багатства країни;
• оптимізацію термінів корисного використання майна;
• накопиченню достатніх засобів для простого і розширеного відтворення;
• створенню умов для об’єктивної оцінки і переоцінки основних виробничих фондів.

При розробці амортизаційної політики держава повинна дотримуватися  таких принципів, як:

• своєчасність і правильність здійснення переоцінки основних фондів, особливо в умовах інфляції;
• диференційована термінів корисного використання і відповідно норм амортизації залежно від функціонального призначення основних фондів, облік їх морального і фізичного зносу;
• забезпечення за рахунок амортизаційних відрахувань не тільки простого, але і розширеного відтворення основних засобів;
• забезпечення цільового характеру використання амортизаційних відрахувань на підприємствах всіх форм власності і організаційно-правових форм господарювання;
• можливість здійснення всіма підприємствами прискореної амортизації;
• стимулювання своєчасного оновлення основних фондів і прискорення науково-технічного прогресу;
• надання великих прав підприємствам в області проведення амортизаційної політики.

Виходячи з суті, мети і завдань амортизаційної політики, можна зробити вивід, що вона грає важливу роль в економіці будь-якої держави. Амортизаційна політика є могутнім важелем дії держави на економічні процеси, що відбуваються, і управління ними в необхідному напрямі [47].

Проводячи ефективну  амортизаційну політику, держава тим самим сприяє:

• прискоренню темпів науково-технічного прогресу;
• нарощуванню національного багатства країни;
• поліпшенню якісного стану основних фондів;
• пожвавленню інвестиційної діяльності;
• забезпеченню конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
• розвитку вітчизняної економіки.

В даний час державою здійснюється нова амортизаційна політика, орієнтована на міжнародні стандарти як у напрямі економічно доцільних термінів корисного використання майна, що амортизується, так і застосування нових ефективних механізмів нарахування амортизаційних відрахувань. Найбільш важливими складовими цієї амортизаційної політики є значне зниження термінів корисного використання майна, що амортизується, ширша можливість вибору методів нарахування амортизаційних відрахувань.

Основними елементами амортизаційної політики є:

1. Взаємозв’язок амортизаційної політики з інвестиційною і інноваційною політикою. Амортизаційні відрахування є одним з джерел фінансування інвестицій і в основному забезпечує просте відтворення активів, що амортизуються. Величина амортизаційних відрахувань багато в чому визначає рамки інвестиційної діяльності в країні. Співвідношення між амортизаційними відрахуваннями і валовими інвестиціями характеризує темпи розвитку економіки. В тому випадку, якщо валові інвестиції перевищують амортизаційні відрахування, економіка знаходиться на підйомі. При цьому забезпечується не тільки просте відтворення основного капіталу, але і його приріст за рахунок інших джерел фінансування і раніше за все прибутку. Якщо валові інвестиції менше амортизаційних відрахувань, то економіка знаходиться на стадії спаду і цих інвестицій недостатньо для відшкодування спожитого у виробництві капіталу.

Протягом ряду останніх років для економіки України  був характерний спад виробництва, амортизаційні відрахування відволікалися для фінансування оборотних коштів, що привело до значного старіння виробничих фондів. В результаті в даний час амортизаційні відрахування не можуть забезпечити навіть простого відтворення основних засобів.