Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

Система обліку підприємства, що реалізує стратегію диференціації, повинна бути орієнтована на забезпечення створення купівельної цінності з розумними витратами. Підвищення якості продукту може зажадати додаткових інвестицій у розробку й виробництво, тому важливо визначити пріоритетні напрямки підвищення якості й оцінити границі відповідних економічних вигід підприємства. При стратегії диференціації встановлюється підвищена ціна, що покриває додаткові витрати на диференціацію, отже, виникає потреба в калькулюванні по приростним витратах.

Підтримкою стратегії  оптимальних витрат є індивідуальне  управління зниженням витрат і підвищенням  якості продукту одночасно.

Отже, для того, щоб  система управління витратами була ефективної, вона повинна орієнтуватися  на реалізовану стратегію, а загальна система обліку повинна ґрунтуватися на альтернативних можливостях.

У процесі виконання  планів контролюються й аналізуються одержувані результати й ефект, а  при необхідності здійснюється коректування цілей, планів і організаційного  забезпечення. На цій стадії моніторинг показників діяльності організації або її підрозділів будується на даних, у тому числі й бухгалтерському обліку.

Система контролю повинна  бути зорієнтована на реалізовану конкурентну  стратегію. Для підприємств, які  випливають стратегії диференціації, доцільним буде використання системи контролю, що базується на суб'єктивних чинниках, наприклад, оцінці якості взаємодії менеджерів з покупцями й замовниками (контроль динаміки). В основі системи контролю підприємств із низькими витратами буде оцінка результатів діяльності менеджерів або отриманого прибутку (контроль результатів).

Таким чином, керівництву  підприємства в сучасних умовах варто  змінити традиційний підхід до системи  обліку, зробити її інструментом стратегічного  управління. При цьому слід зазначити, що:

1. Облік не є самоціллю, а служить засобом для досягнення успіху в бізнесі. Про ефективність систем обліку варто судити у світлі їхнього впливу на успіх діяльності підприємства.

2. Конкретні бухгалтерські методи й способи повинні розглядатися з погляду  їхнього впливу на досягнення цілей організації.

3. Загальна система обліку повинна відповідати стратегії підприємства.

Тільки в цьому випадку  загальна система обліку буде здатна принести організації максимальну  користь і забезпечити успіх у конкурентній боротьбі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Стратегічний облік власності на діючим підприємстві.

2.1. Стратегічний облік власності.

 

Оскільки практично  всі управлінські рішення зачіпають  власність: її використовування, управління нею, виникла настійна необхідність розробки питань стратегічного обліку власності. Оцінка власності є найважливішим елементом сучасного стратегічного обліку.

При визначенні вартості підприємства необхідно  
враховувати стратегічні питання. Стратегічний облік власності має свої особливості, які визначаються фазою життєвого циклу і відповідною їй стратегією проводиться на підприємстві.

Основоположним поняттям, що характеризує власність, є поняття  «вартості підприємства». Дане поняття  лежить в основі процесу управління власністю. Кожне управлінське рішення у сфері власності повинно ухвалюватися з погляду впливу його на вартість підприємства в цілому. При визначенні вартості підприємства необхідно враховувати стратегічні питання. Стратегічний облік власності має свої особливості, які визначаються фазою життєвого циклу і відповідною їй стратегією проводиться на підприємстві. Доктор економічних наук Коласс Б. відзначає: «Одна з інформаційних технологій - бухгалтерський облік формує дані для економічного аналізу за допомогою процедур, обґрунтованих головним чином рахунковим досвідом; інша - така, як, наприклад, статистика або економічний аналіз, використовує їх без ясного математичного уявлення про те, яким чином і на яких підставах, були сформовані бухгалтерські звіти, прийняті як початкові для аналітичних висновків. Таким чином, це не тільки і не стільки інформаційний, а швидше за все, розривши в методології і методиці цих порівнюваних між собою наук» [17, с.126]. Традиційні облікові системи і балансові теорії не можуть задовольнити потреби в інформації для проведення аналізу і для ухвалення управлінських рішень. Динамічність бізнесу вимагає з одного боку обліку корпоративної стратегії підприємства, особливостей фази життєвого циклу, на якій знаходиться підприємство, а з іншого боку адаптації даних бухгалтерської звітності до цілей її аналізу, а також вимог стандартів. В даний час необхідні розробка основних принципів, методології і методик побудови похідних балансів. Реалізувати дані вимоги можливо в рамках стратегічного обліку власності, що припускає єдність фінансового і управлінського обліку, включення в проблематику обліку стратегічних питань.

Дослідження вітчизняних  економістів в даній області, що проводяться останніми роками, в основному, були присвячені питанням методики проведення аналізу господарської діяльності за даними офіційної звітності підприємств і не враховують концепцію управління компанією на підставі її вартості, що одержала визнання у всьому світі. Практика вимагає розробки нових підходів до формування облікової інформації створюваної в рамках фінансової і управлінської бухгалтерії, що використовується для ухвалення управлінських рішень по управлінню власністю. Велика кількість українських виробництв знаходяться в руках непрофесіоналів, які не можуть ефективно управляти власністю. Все більш актуальними для українських підприємств стають питання, пов'язані з переділом власності (проведення злиття, приєднань, розділень, виділень, перетворень і т.д.). Особливе значення придбаває не тільки віддзеркалення даних процедур реорганізацій у фінансовому обліку, але і обґрунтовування проведення їх на основі даних управлінського обліку в комплексі з аналізом зовнішніх чинників макросередовища, у тому числі і виникаючих ризиків.

Виникла настійна потреба  в докладному розгляді і аналізі існуючих балансових теорій і стратегічному обліку власності, що дозволяє, управляти життєвим циклом підприємства шляхом перетворення, забезпечувати менеджерів необхідною для цього інформацією. Стратегічний облік власності направлений на подолання розриву в методиці і методології бухгалтерського обліку і економічного аналізу, а також інших наук економічного напряму. Інтеграція в рамках однієї системи одночасно двох підходів - бухгалтерського і фінансового дозволяє сформувати облікову інформацію, яка служить базою для визначення вартості підприємства, ухвалення управлінських рішень у сфері власності. Поява таких економічних явищ як реінженеринг бізнес-процесів, біоінженеринг висуває необхідність нових підходів не тільки до структури виробництв, які мають трохи або взагалі ніякої схожості з процесами минулих епох, але і нових форм представлення облікової інформації і її аналізу.

Поняття «власність»  асоціюється з поняттям «капітал».

Капітал - одна з фундаментальних  економічних категорій. Термін "капітал" походить від латинського "capitalis", що означає основною, головний. Капітал є одним з найважливіших об'єктів обліку. Саме цей показник фінансової звітності дає уявлення про масштаби компанії, успішності її розвитку, а в зіставності з іншими показниками – про її фінансове положення [34, с.86].

Системи фінансового  і управлінського обліку, що є на сьогоднішній день, недостатньо відповідають потребам ринку. Використовуючи тільки їх, підприємства не здатні враховувати  численні зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі (глобалізація світової економіки, гиперконкуренція, підвищення ролі ринків капіталу у фінансуванні бізнесу, створення і функціонування різних комп'ютерних мереж), миттєво адаптуватися до нових умов господарювання і ухвалювати необхідні для цього стратегічні рішення.

У зв'язку з цим виникає  потреба в розробці і використовуванні стратегічного обліку капіталу, що функціонує в режимі реального часу і забезпечуючого керівників і менеджерів всієї необхідної для ухвалення  ефективних рішень інформацією.

Власний капітал не можна  звести до певних об'єктів майна, в  балансі він може «виступати в  конкретній або абстрактній формі  як цінність або як стаття нагадування». Власний капітал організації  може поступати ззовні або нагромаджуватися в результаті ефективної роботи компанії.

З погляду стратегічного  обліку, власний капітал визначає:

- величину приросту  власності підприємства;

- ефективність діяльності  підприємства;

- прибутковість вкладень  інвесторів.

Одним з найважливіших  елементів стратегічного обліку є оцінка. Оцінка вартості власного капіталу може здійснюватися для різних цілей. Так, згідно думці І.Н. Багатої, для керівників, менеджерів отримання даних про вартість капіталу необхідне з погляду забезпечення ефективної діяльності організації і ухвалення оптимальних управлінських рішень. Власникам (акціонерам, пайовикам) цікаві похідні від вартості власного капіталу, в частині отримання дивідендів або примноження власності. Для потенційних інвесторів найбільший інтерес представляють дані про забезпечення ефективної реалізації інвестиційного проекту, тобто приросту вкладених засобів. Кожна мета передбачає вибір відповідних методів визначення вартості, використовування кожного з яких обумовлено вживанням відповідного підходу до оцінки [4, с.98].

При оцінці власності велике значення мають такі показники, як СЧА (вартість чистих активів) і СЧП (вартість чистих пасивів). Чисті активи, чиста вартість майна як різниця між активами підприємства і його зобов'язаннями завжди викликали пильну увагу бухгалтерів, юристів, власників і партнерів підприємств. Чисті активи є основним показником власності і обчислюються на підставі інвентаризації, інвентарних рахунків головної книги, бухгалтерського балансу шляхом віднімання з сукупної вартості активів власних зобов'язань інституційної одиниці.

Вартість чистих пасивів  характеризує величину активів, що залишилася у розпорядженні підприємства після  погашення всіх зобов'язань, тобто  величину власності (або зобов'язань  власників перед кредиторами) що доводиться на частку засновників (учасників) за умови ліквідації підприємства. Чисті пасиви визначаються за матеріалами нульових, органічних, актуарних, статичних, прогнозних, віртуальних, ліквідаційних балансових звітів.

Прогнозна дисконтована вартість і віртуальна вартість чистих пасивів використовуються для цілей прогнозування в умовах часткової або повної невизначеності. Професор Ченг Ф. Ли із цього приводу указує, що критерії фінансових рішень спираються на оцінку майбутньої вигоди власників компанії. Їх головна мета – збільшення багатства за рахунок зростання ринкової вартості інвестиції з урахуванням певного ризику [37, с.214].

На думку французького професора ж. Рішара, в капіталістичному суспільстві чистий результат рівний зміні власного капіталу, вкладеного в підприємство його власниками [26, с.146].

Для оцінки вартості капіталу використовуються наступні показники:

- ринкова капіталізація  компанії;

- вартість акції; 

- прибуток на одну  акцію;

- коефіцієнти покриття  і виплати дивідендів;

- повна і поточна  прибутковості акцій і ін.

Для розрахунку цих показників застосовуються наступні методи:

1. Метод доходів при  розрахунку вартості звичайних  акцій. Особливістю даного методу  є те, що оцінюються майбутні  потоки доходів, але не враховується  можливість реінвестування прибутку.

2. Метод дивідендів при визначенні вартості акціонерного капіталу. За допомогою цього методу можна оцінити майбутні потоки дивідендів. Проте його використовування припускає, що темпи зростання підприємства постійні і підприємства і воно обов'язкове виплачує дивіденди.

3. Метод оцінки ризику, заснований на моделі визначення  ціни капітальних активів. Визначає  очікувані доходи акціонера шляхом  надбавки «нормальної» ставки  прибутковості по цінних паперах  в цілому до розрахованої величини  премії за ризик. Складність  складає розрахунок ставки дисконту.

4. Метод доданої вартості  акціонерного капіталу. Дозволяє  оцінити майбутні потоки грошових  коштів. Недоліком цього методу  є

трудність в прогнозуванні  операційних і інвестиційних  потоків грошових коштів і розрахунку ставки дисконтування.

В результаті вивчення теоретичних  розробок в області фінансового  аналізу, оцінки, фінансового менеджменту, бухгалтерського обліку і практичних даних, одержаних як зарубіжними, так  і вітчизняними дослідниками, як доповнення вищезгаданих індикаторів в цілях отримання усесторонньої і об'єктивної інформації про вартість власного капіталу, можна запропонувати аналітичний індикатор тенденцій змін вартості власного капіталу – чисті пасиви на акцію. Даний індикатор входить в ряд з'єднаних економічних показників і є синтезом вартісного і коефіцієнтного підходу до оцінки вартості власного капіталу. В основі даного показника лежить теорія чистих пасивів, розроблена проф. І.Н. Багатої. Основне рівняння теорії формалізується таким чином: Грошові кошти = Чисті пасиви. Представлений показник близький за своїм змістом до грошового потоку на акцію. Значущість даного показника витікає з теорії максимізації добробуту акціонерів [4, с.102]. Використовування для оцінки діяльності компанії індикаторів прибутку на акцію, грошового потоку на акцію або чистої вартості активів на акцію не дозволяє акціонерам одержати релевантну інформацію про ефективність функціонування підприємства. У свою чергу показник «чисті пасиви на акцію» найбільшою мірою дозволяє оцінити віддачу власного капіталу через рівень прибутковості, а також приріст власності у вартісному виразі і величину засобів, що підлягають розподілу серед власників. Іншими словами цінність даного показника полягає в тому, що чисті пасиви «характеризують величину зобов'язань перед власниками, з урахуванням майбутніх витрат, а також з урахуванням погашення всіх зобов'язань, зв'язаних з використанням власності». Використовування індикатора «чисті пасиви на акцію» не означає відмови від вживання інших індикаторів, а також представлених вартісних методів оцінки вартості капіталу. Тут потрібно мати ясне уявлення про цілі використовування і межі вживання кожного з них, оскільки різні напрями і задачі оцінки вартості власного капіталу визначають вживання того або іншого показника або методу. Всі приведені показники істотні, взаємозв'язані і доповнюють один одного в комплексній оцінці компаній. При цьому слід зазначити, що вживання системи похідних балансових звітів значно підвищить їх аналітичну цінність для інвесторів, власників, менеджерів.