Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

 

Продовження таблиці 1.1.

А.Н. Азрилиян [20, с.674]

Власність – приналежність засобів і продуктів виробництва певним особам – індивідам або колективам – в певних історичних умовах, що відображають конкретний тип продуктів виробництва певним особам – індивідам або колективам – в певних історичних умовах, що відображають конкретний тип відносин власності. Право власності як право конкретних суб'єктів на певні об'єкти (майно) зводиться, як правило, до трьох правомочності: праву володіння, праву користування і праву розпоряджень майном.

К.С. Солонінко  [29, с.134]

Власність – це відносини, які виникають  між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до нових  речей, як до своїх.

 

Основоположним поняттям, що характеризує власність, є поняття  «вартості підприємства». Дане поняття  лежить в основі процесу управління власністю. Кожне управлінське рішення  у сфері власності повинно  ухвалюватися з погляду впливу його на вартість підприємства в цілому.

Як вже зазначено  об’єктом право власності підприємства є грошові та майнові внески його членів, а також майно набуте внаслідок  господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених  законом, а також майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності (акціонерна товариство).

Внесок членів господарського товариства може складатись з основних та оборотних фондів, грошових коштів, цінних паперів.

На нашу думку, власність є економічним агрегатом, одержуваним соизмерением двох основних показників:

-  вартості всіх активів, які має свій в розпорядженні суб'єкт власності;

-  вартості всіх зобов'язань суб'єкта власності перед іншими інституційними одиницями.

1.2. Сутність стратегічного обліку.

 

Поняття «стратегічного обліку» серед економістів нашої  країни практично невідоме до цього  часу. Лише в академічних кругах науки воно стало відомим після  виходу в світ книги Боба Райана в кінці 90-х років XX століття.

Факт появи стратегічного обліку є закономірним, він відбиває реалії післявоєнного періоду, коли у 50-ті роки були сформульовані підходи до довгострокового планування. Країни Європи включилися у відбудову зруйнованих економік з використанням найновіших досягнень науки і техніки за відносно короткий термін. Визначення термінів відбудови вимагало розробки методик довгострокового планування, яке з середини 50-х років отримує назву стратегічного планування. У 60-ті роки удосконалюють методи планування, прогнозування і бюджетування.

Старі структури управління на основі функціонального підходу  стали поступатися новим інноваційним структурам, плануванню потенціалу підприємства, аналізу стратегічних проблем, програмно-цільовим методам планування, що дозволило  у середині 70-х років розробити методи стратегічного управління [24, с.281].

Теоретичним підґрунтям стратегічного управління стали  досягнення кібернетики, яка стало  розвиватися з 1948 року, інформатики, теорії систем стратегічного управління та інших, які стали надбанням  практики і зробили «тиху революцію» в управлінні.

Якщо до 1970-х років  основним постулатом успішної діяльності підприємства вважали стійку рівновагу, то пізніше виявили, що ні одне підприємство не може розвиватися виходячи з цього  принципу. Саме порушення рівноваги дозволяє адаптуватися до постійних змін середовища, в якому приходиться функціонувати будь-якому підприємству, а рівновагу слід розглядати як окремий випадок на короткому інтервалі часу, який обумовлений імовірним збігом обставин.

Стратегія пов’язується з управлінською реакцією на неочікувані зміни середовища, для чого необхідна інформація для аналізу. Стратегічний облік відрізняється від фінансового характером інформаційних ресурсів. Фінансовий облік, в принципи, базується на відстеженні минулих подій, які зафіксовані у документах, над якими здійснюють певні процедури – класифікують, оцінюють, групують, агрегують в економічні показники, а потім знаходять математичні залежності між показниками з метою виявлення позитивних чи негативних тенденцій у роботі структурних підрозділів і підприємства в цілому. Така інформація носить ретроспективний характер, що вказує на тенденції минулих періодів [24, с.282].

Стратегічний облік  використовує похідну вторинну інформацію, отриману на основі даних фінансового  й управлінського обліку та опрацьовану економіко-математичними методами з метою виявлення певних закономірностей і взаємозалежностей між економічними показниками, які дають можливості, які дають можливість передбачити розвиток подій та явищ у господарській діяльності підприємства. Стратегічний облік формує також свої власні інформаційні ресурси прогнозного характеру. Інформаційні ресурси стратегічного обліку мають зв'язок з традиційним обліком, але ним не обмежуються. Зокрема, для стратегічного управління необхідні дані не лише про діяльність підприємства (внутрішнє середовище), а й про зовнішнє середовище, яке має надзвичайно важливе значення для передбачення траєкторії розвитку підприємства.

Необхідність розробки стратегічних планів розвитку підприємства диктується вимогами часу, коли формується нова економіка, що ґрунтується на знаннях. Економіка товарів і ринків поступилися економіці, основаній на знаннях та міграції знань [24, с.283].

 

   Таблиця 1.2.

Автор	Визначення
Б. Райан	Стратегічний облік  - це певний спосіб віддзеркалення фінансових і облікових проблем організації.
Николаева О.Э., Алексеева  О.В.	Стратегічний облік  можна розглядати як вищу стадію обліку управлінського, зорієнтовану перш за все на обробку інформації, пов'язані  із зовнішніми чинниками виробництва.
Керимов В.Э.	Під стратегічним обліком  необхідно розуміти систему реєстрації, узагальнення і представлення даних, необхідних для ухвалення стратегічних управлінських рішень менеджерським  апаратом господарюючого суб'єкта.

 

Б. Райан відзначає, що в стратегічному обліку фінансовий облік і інформаційна система управлінського обліку розглядаються як єдине ціле [25, с.30]. І далі: «… стратегічним обліком ми називаємо певний спосіб віддзеркалення фінансових і облікових проблем організації». Такий «підхід . виходить за рамки класичних відмінностей між фінансовим обліком, управлінським обліком і фінансовим менеджментом» [25, с.52]. Таким чином, стратегічний облік відноситься до фінансового аналізу проблем, пов'язаних з чотирма чинникам: зобов'язаннями, контролем, наявними засобами (витратами) і потенціалом (чотири «С» - commitment, control, cash (cost), capabiliti) [25, с.54].

Вже самі вислови Б. Райана дозволяють вважати, що стратегічний облік  – цей окремий напрям фінансового  менеджменту, інформаційною системою якого є фінансова звітність, система обліку і контролю витрат виробництва і планові розрахунки, тому стратегічний облік, як і управлінський, не можна розглядати як вид бухгалтерського обліку [25, с.32].

На думку Николаева  О.Э. стратегічний облік можна розглядати як вищу стадію обліку управлінського, зорієнтовану перш за все на обробку інформації, пов'язані із зовнішніми чинниками виробництва [21, с.33].    

С. Ивахненков в підтримку  ідеї існування стратегічного обліку відзначає, що ні фінансовий, ні тим більше управлінського обліку не мають спеціальних методик, які допомогли б одержувати інформацію власникам для ухвалення важливих інвестиційних рішень. З цієї точки зору необхідним є стратегічний облік, який, використовуючи дані бухгалтерського обліку і спеціальні прийоми, видає таку інформацію. Інша назва стратегічного обліку – фінансовий менеджмент. Задачами стратегічного обліку є дослідження зовнішнього економічного середовища, розробка фінансової стратегії підприємства, аналіз і планування фінансової діяльності, ухвалення інвестиційних рішень [13, с.112].

Тобто, виходячи з вище вказаного, йдеться про стратегічний облік як окремої інформаційної  системи.

Задачами стратегічного  обліку є дослідження зовнішнього  економічного середовища, розробка фінансової стратегії підприємства, аналіз і планування фінансової діяльності, ухвалення інвестиційних рішень, аналіз зовнішніх чинників і процесів [13, с.113].

На думку Керимова В.Э. під стратегічним обліком розуміється  система реєстрації, узагальнення і  представлення даних, необхідних для ухвалення стратегічних управлінських рішень менеджерським апаратом господарюючого суб'єкта [30, с.48].

Стратегічний облік  є складовою частиною управлінського обліку і підрозділяється на дві  підсистеми: 1) систему стратегічного попроцессного обліку і 2) систему стратегічного післяопераційного обліку.

Під попроцесним стратегічним обліком організації ми розуміємо облік економічних процесів кожної фази організації (зі всього простору таких фаз), пов'язаних з її стратегічним розвитком [30, с.54].

Під післяопераційним стратегічним обліком розуміємо облік операцій кожної фази організації, пов'язаної з її стратегічним розвитком [30, с.65]. 

Організація стратегічного  обліку на підприємстві передбачає три  етапи.                                                                                                  

I. Методологічний. На  цьому етапі визначають мету, об'єкти і методи стратегічного  обліку; складають план рахунків  управлінського обліку і перелік  калькуляційної статі.

Стратегічний облік, орієнтований на облік невизначеності, базується на стратегіях, які розробляються підприємством, об'єднує фінансовий і управлінський облік, а також враховує зовнішні чинники мікросередовища і забезпечує фахівців підприємства інформацією для ухвалення ефективних рішень.

Розглядаючи основні  тенденції розвитку облікової системи  в Україні, можна відзначити, що, з одного боку, все більш помітними  стають тенденції розподілу обліку на фінансовий і управлінський на крупних підприємствах, які мають  складну ієрархічну організаційну структуру, з іншою – науково обґрунтовується напрям зближення фінансового і управлінського обліку як складових елементів стратегічного обліку. Останній підхід до організації облікового забезпечення ухвалення стратегічних рішень підтримує директор Школи менеджменту Саутгемптонського університету Б. Райан, який відзначає: на крупних підприємствах системи фінансової звітності і інформаційні системи управлінського обліку настільки дублюють одна одну, що не існує реальних шляхів їх розумного розподілу. На малих підприємствах система фінансової звітності часто дублюється як система управлінського обліку і використовується керівництвом для управління підприємством на основі рахунків прибутків і збитків [25, с.30]. формальний розподіл функцій управлінського і фінансового обліку став менш помітним, оскільки в обох випадках дані поступають від загальних інформаційних систем менеджменту. Крім того, жоден з цих видів інформації в ізольованій (традиційної) формі не може бути ефективною основою для ухвалення довгострокових або короткострокових рішень організації [25, с.31].

Вибір конкретних форм і  методів стратегічного обліку слід розглядати як засіб, направлений на досягнення цілей самого підприємства. Тобто цілі повинні визначати  форми і методи, які застосовуються в обліку. Інакше витрати на організацію і ведення стратегічного обліку можуть бути не виправданими.

II. Технічний. На цьому  етапі вирішують такі задачі: створення моніторингу поточної  діяльності і системи обліку  даних, одержаних із зовнішнього середовища; вибір моделі складання звітної інформації; визначення напрямів руху інформації усередині підприємства.

Система моніторингу  є механізмом здійснення постійного нагляду за найважливішими поточними  результатами господарської діяльності в умовах кон'юнктури ринку, що постійно змінюється. Основні задачі системи моніторингу поточної господарської діяльності такі:

• своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів від очікуваних;
• встановлення причин, які привели до відхилення;
• розробка пропозицій відносно відповідного коректування окремих напрямів господарської діяльності з метою її нормалізації і підвищення ефективності.

Система моніторингу  поточної діяльності повинні коректуватися  при зміні стратегічних цілей, напрямів господарської і фінансової діяльності фірми і системи показників планів. Подальший розвиток стратегічного обліку і системи моніторингу дає можливість істотним чином поглибити інформацію про результати діяльності підприємства по таких основних напрямах:

• видам діяльності підприємства;
• видам виготовленої продукції;
• центрам відповідальності;
• виділеним сегментам підприємства [31, с.32].

За сучасних умов, щоб  успішно конкурувати на світовому  ринку, необхідно на належному рівні  підтримувати конкурентоспроможність підприємства. Для вирішення задач збору, аналізу і розповсюдження актуальної, своєчасної і точної інформації, що поступає із зовнішнього середовища, з метою використовування її керівниками і фахівцями фірми для вибору або своєчасного коректування стратегії, забезпечення стійкого розвитку фірми за рахунок створення і підтримки конкурентних переваг необхідно розробити систему дослідження інформації зовнішнього середовища [31, с.33]. 

Організація стратегічного  обліку на сучасному підприємстві може здійснюватися по двох варіантах.