Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

З погляду теорії суб'єктивної вартості капітал є грошова вартість.

Представник теорії суб'єктивної вартості лауреат Нобелівської премії Дж.Р.Хікс у своїх працях, зокрема в книзі «Вартість і капітал», поняття «капітал» трактує як грошову вартість, відбиту на бухгалтерських рахунках господарюючого суб'єкта [30, с.79].

Представлене трактування категорії «капітал» дозволяє сформулювати й визначення власного капіталу, що є базовим поняттям дослідження. Власний капітал створює можливість присвоєння отриманого прибутку й розпорядження нею, тобто капітал і принесений ним прибуток належать підприємствам, становлять об'єкт власності. Будучи законодавчо врегульовано державою, право власності розкривається в правах володіння, користування й розпорядження коштами. При цьому володіння означає фактичне володіння капіталом. Користування укладається в праві споживання його господарюючим суб'єктом для задоволення власних потреб і економічних інтересів, пов'язаних з розподілом прибутку із працюючого капіталу. Право розпорядження реалізується шляхом здійснення різних угод (купівлі-продажу, дарування й інших).

Відзначені правочину  в сукупності відображають утримування  права власності й виникають із моменту його надходження. Становлять інтерес визначення власного капіталу організації, що приводяться в сучасній літературі. Так, наприклад, американський економіст Ентоні Р.Н. уважає, що власний капітал підприємств є результатом інвестицій з боку інвесторів-співвласників цього підприємства (за умови, що компанія не має зобов'язань по поверненню внесеного капіталу своїм інвесторам). При цьому він виділяє два основних джерела власного капіталу, по-перше, це сума, внесена інвесторами-співвласниками підприємства; по-друге, це сума, що виникла як результат ефективної роботи підприємства - нерозподілений прибуток.

Таким чином, загальна сума капіталу підприємства являє собою різницю сум її коштів і її зобов'язань.[22, с. 194.]. Ентоні й Дж.Ріс проводять пряму тотожність між поняттям власного капіталу й чистих активів, тобто маючи на увазі різницю між активами підприємства і його зобов'язань [33, с.347]

Наші вітчизняні економісти (Бєлобжецький І.А., Блатов Н.А,. Вейцман Н.Р. і ін.) відзначають, що власний капітал - це властива умовам ринкової економіки категорія, що замінила традиційне поняття  «джерела власних коштів підприємства» [18, с.681]. Власний капітал підприємства включає різні по своєму економічному втримуванню, по принципах формування й використання джерела фінансових ресурсів: статутний і додатковий капітал, нерозподілений прибуток, фонди спеціального призначення, резервний фонд, кошти цільового фінансування, спрямовані на збільшення фондів нагромадження підприємства (поповнення не/оборотних коштів, капітальні вкладення й ін.

П.С.Безруких уважає, що «власний капітал підприємства як юридичної  особи або відособленого господарюючого суб'єкта в загальному виді визначається вартістю майна, що належить підприємству, це так звана чиста вартість майна. Вона дорівнює різниці між вартістю майна й позиковим капіталом» [5, с. 59].

Таким чином, найбільше  часто власним капіталом господарюючого суб'єкта називають або його власні кошти, або активи за мінусом його зобов'язань. Всім видам майна комерційної організації, що враховується в складі активів, повинна бути властива така риса як здатність приносити прибуток.

Ця вартість відображається в бухгалтерському обліку господарюючого суб'єкта. Проаналізувавши все вищевикладене маємо, побудуємо таблицю 1.1.1.

Таблиця 1.1.1.

Погляди на проблему економічної  сутності капіталу

Зіставляючи визначення, отримані на основі теорії трудової вартості й на основі теорії суб'єктивної вартості, видно, що теорія суб'єктивної вартості виражає форму такого явища як капітал, теорія трудової вартості - утримування. Капітал, що розуміється відповідно до ідей теорії трудової вартості, зручно називати трудовий капітал, капітал, що розуміється відповідно до ідей теорії суб'єктивної вартості, - фінансовий капітал.

На мій погляд, капітал  варто розуміти як самозростаючу  вартість, втілену в сукупності створених простою працею продуктивних ресурсів, що приносять прибуток.

Власний капітал, як і  позиковий, не можна безпосередньо  віднести до певних об'єктів майна. Капітал у балансі може «виступати в конкретній або абстрактній формі як цінність або як стаття для нагадування» [6, с.253]. Це означає, що, з одного боку, еквівалент власного капіталу був або повинен бути спрямований на інвестиції й відповідно пов'язаний з якими-небудь об'єктами в активі балансу, з іншого боку - відбиті в пасиві балансу рахунки власного капіталу нагадують про кошти, надані у розпорядження організації її засновниками, які більше не перебувають у розпорядженні організації як фінансові кошти.

Капітал - одна з найбільш використовуваних у фінансовому  менеджменті економічних категорій. Він є базою для створення й розвитку підприємств різних галузей промисловості, у тому числі й галузі машинобудування, і в процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Усяка організація, що веде виробничу або іншу комерційну діяльність повинна мати певний капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства  є  основним чинником виробництва.  У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує  фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід. У цьому  випадку він може виступати  ізольованно від виробничого фактору у формі інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним  джерелом формування добробуту  його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить із його складу й попадає в «кишеню» власника, а накопичується частину, капіталу, що забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

4. Капітал підприємства  є головним вимірником його  ринкової вартості. У цій якості  виступає, насамперед, власний капітал  підприємства, що визначає обсяг  його чистих активів. Поряд  із цим, обсяг використовуваного  капіталу на підприємстві характеризує одночасно й потенціал  залучення ним позикових фінансових коштів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу  підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, слідством неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Фінансову основу підприємства представляє сформований їм власний  капітал.

Формування власного капіталу підприємства є підлеглим двом основним цілям:

1. Формуванню за рахунок  власного капіталу необхідного  обсягу необоротних активів. Сума власного капіталу підприємства, авансована в різноманітні види його необоротних активів (основні кошти; нематеріальні активи; незавершене будівництво; довгострокові фінансові інвестиції й ін.), характеризується терміном власний основний капітал.

2. Формуванню за рахунок  власного капіталу певного обсягу  оборотних активів. Сума власного капіталу, авансована в різноманітні види його оборотних активів (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва; запаси готової продукції; поточну дебіторську заборгованість; грошові активи й ін.), характеризується терміном власний оборотний капітал.

На підприємствах власний  капітал представлений наступними основними формами.

1. Статутний фонд. Він характеризує  первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається (декларується) статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний капітал). Він являє собою зарезервовану частину  власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду (капіталу) здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових коштів з метою їх наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд оплати праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва й інші.

4. Нерозподілений прибуток. Вона характеризує частину прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді й не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом.

Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто  для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному втримуванню вона є однієї з форм резерву власних фінансових коштів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі відсотків або дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу [1, с. 458].

Якщо розглядати особливості  сформованого власного капіталу на українських підприємствах машинобудування за останні 10 років, то можна помітити цікаву особливість, наочно виражену на рис.1.1.1.

Рис. 1.1. – Структура власного капіталу машинобудівних підприємств України [35]

Ця особливість  полягає в тому, що за даними державної  статистики виходить, що статутний капітал, покликаний виступати основою всієї господарської діяльності підприємства, насправді займає невелику частину в складі власних фінансових ресурсів. В основному це пов'язане з тим, що власники не прагнуть створювати статутний капітал необхідного обсягу, а обходяться тільки мінімальною його величиною. Так легше зареєструвати нове підприємство.

З іншої сторони  сума нерозподіленого прибутку й  створюваних на її основі цільових фондів значна, що показує величину самофінансування підприємств машинобудування в поточному періоді. Тобто в основному вся робота підприємства за рахунок власних коштів будується на отриманому прибутку. Розглядати амортизацію як джерело власних фінансових ресурсів можна з більшими застереженнями. По-перше, її потрібно розглядати як відшкодування витрат на придбання й використання устаткування. По-друге, тому що законодавчо не закріплений напрямок використання амортизації, то на переважній більшості підприємств машинобудування ці суми йдуть на поточне споживання або “затикання” виниклих фінансових дір.

Сума резервного капіталу виявилася невеликою внаслідок  того, що законодавчо визначено їхнє створення тільки рядом підприємств, а їхній розмір на підприємстві звичайно вибирають найменший. На підприємствах, яким створення резервного капіталу не регламентовано, він взагалі не створюється, тому в загальному огляді даних по підприємствах у цілому він займає тільки близько 5%.