Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів  пов'язаний з великими труднощами і потребує комплексного підходу. Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду і знань, а також ноу-хау (незапатентованого досвіду) можна визначити лише за результатами реалізації підприємством продукції, виробленої з використанням ліцензії і ноу-хау. Однак обсяг продаж залежить від багатьох інших чинників (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них дуже важко.

Ефективність придбання  ліцензії і ноу-хау залежить також  від розмірів одноразових виплат за них; від термінів фінансування й обсягу капітальних вкладень підприємства у виробничий та інші фонди; поточних витрат, пов'язаних з виготовленням і збутом ліцензованої продукції. Розрахунок економічного ефекту (Е) використання ліцензії і ноу-хау за період Т можна розрахувати за формулою:

                                (2.1)

де Т — період використання ліцензії;

Rt - вартісна оцінка  результату використання ліцензованої  технології у році t;

St — витрати, пов'язані  з використанням ліцензованої  технології у році t;

Р — ставка дисконтування (зведення різночасових витрат до порівнянного за часом).

Витрати, пов'язані з  використанням ліцензій, складаються  з двох частин:

а) патентів за право користування ліцензіями, здійснюваних у формі  одноразових або періодичних фіксованих платежів, або платежів у формі відрахувань з прибутку або обсягу реалізації ліцензованої продукції;

б) поточних витрат на виробництво  і збут ліцензованої продукції.

Кінцевий ефект використання нематеріальних активів відображається у загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платіжності і стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є формула: потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджувати темпи зростання нематеріальних активів.

 

 

 

Таблиця 2.4

Аналіз ефективності нематеріальних активів ТОВ ПКФ «ЛІА-ЛТД»

Показник	Базовий рік	Звітний рік	Звітний рік у % до базового року
НМА	4137	5868	141,8
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)	12145	18946	156,0
Прибуток від реалізації	2230	3790	170,0
Дохідність матеріальних активів (пок.1/пок.3)	0,54	0,65	120,3
Фондовіддача НМА	2,9	3,2	110,3

 

Як видно з табл. 2.4, показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді порівняно з попереднім періодом поліпшились. Дохідність нематеріальних активів зросла на 20,3%. Основним чинником зростання дохідності є збільшення фондовіддачі нематеріальних активів і підвищення рентабельності реалізації.

 

3. Розробка рекомендацій щодо  підвищення ефективності управління  нематеріальними активами

 

Розвиток ринкових відносин неможливий без подальшого розвитку творчої, інтелектуальної праці, використання новітніх технологій. Тому останнім часом в майні суб'єктів господарювання будь-якої організаційної форми і форми власності неухильно підвищується значення нематеріальних активів, а в суспільстві все частіше чути вислови "інтелектуальна власність", "інтелектуальний капітал", "комерціалізація інтелектуальної власності" тощо. Отже, нагальними стають і потреби у визначенні вартості та аналізу ефективності використання нематеріальних активів.

Окремими питаннями  аналізу використання нематеріальних активів в Україні займається невелика група вчених: Г.Почепцов, Т.Мізерна, А.Рось, О.Обутна та В.Сизоненко. Аналізу різних аспектів інтелектуальної  власності присвячені роботи Л. Войцехівської, І.Гарлиці, В.Євдокименко, О.Чубукової, А.Яновського. Але проблеми аналізу ефективності використання нематеріальних активів є недостатньо дослідженими, дана тема є актуальною для дослідження.

Вкладення капіталу в  нематеріальні активи є об'єктом спостереження, обліку і управління. Інвестиції в нематеріальні активи можуть окупаються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, що отримує підприємство в результаті їх використання, і за рахунок амортизаційних відрахувань. Останнім часом можна відмітити ріст економічного інтересу до підвищення прибутковості підприємств за рахунок використання прав на результати інтелектуальної власності. Ці процеси в Україні загострилися у зв'язку з боротьбою за захист прав інтелектуальної власності.

Останнім часом часто  обговорюються питання інтелектуальної  власності.

 

По-перше, її використання має значно більший економічний  ефект ніж використання матеріальних активів.

По-друге, вона сама по собі має високу вартість і може слугувати  об'єктом купівлі продажу.

У більшості випадків нематеріальні активи - вкладення  в об'єкти промислового призначення: купівля ліцензії, патентів на використання технології виготовлення продукції; витрати  на надання технічної допомоги й  інженерних послуг з проектування і  розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів, використання програмного забезпечення. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.

Ефективне управління нематеріальними  активами вимагає вирішення таких  задач:

вивчення структури  нематеріальних активів в складі необоротних активів;

вивчення структури  нематеріальних активів по різним класифікаційним  ознакам;

вивчення стану нематеріальних активів;

вивчення ефективності використання нематеріальних активів;

вивчення резервів росту  ефективності використання нематеріальних активів.

Основними завданнями аналізу  використання нематеріальних активів  є:

аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів;

аналіз структури і  стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і  правової захищеності;

аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів;

аналіз ліквідності  нематеріальних активів і рівня  ризику вкладення капіталу в нематеріальні активи.

Фінансування відновлення  операційних нематеріальних активів зводиться до двох варіантів.

Перший грунтується  на тому, що весь обсяг відновлення  даних активів фінансується за рахунок  власного капіталу.

Другий базується на змішаному фінансуванні відновлення операційних нематеріальних активів за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

Вибір відповідного варіанта фінансування відновлення нематеріальних активів по підприємству в цілому здійснюється з урахуванням таких основних факторів:

достатності власних  фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку підприємства в  майбутньому періоді;

вартості довгострокового  фінансового кредиту порівняно  з рівнем прибутку, що генерується  відновленими видами нематеріальних активів;

досягнутого співвідношення використання власного і позикового капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості підприємства;

 доступності довгострокового  фінансового кредиту для підприємства.

Одним з найбільш складних завдань у процесі фінансування відновлення окремих видів нематеріальних активів є вибір альтернативного варіанта – придбання цих активів у власність або їх оренда. У сучасних умовах орендні (лізингові) операції можуть здійснюватися підприємством у формі оперативного фінансового, поворотного й інших форм лізингу (оренди) нематеріальних активів.

Оперативний лізинг є  господарською операцією, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами, що належать орендодавцю, на термін, який не перевищує їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням їх власнику після закінчення терміну дії лізингової угоди. Передані в оперативний лізинг основні засоби залишаються на балансі орендодавця.

Фінансовий лізинг є  господарською операцію, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів із подальшою передачею їх у користування орендаря на термін, що не перевищує періоду повної їх амортизації з обов’язковою наступною передачею права власності на ці основні засоби орендарю. Фінансовий лізинг розглядається як один із видів фінансового кредиту. Основні засоби, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних засобів орендаря.

Поворотний лізинг є  господарською операцією підприємства, що передбачає продаж основних засобів  фінансовому інституту (банку, страховій компанії тощо) з одночасним зворотним одержанням цих основних засобів підприємством в оперативний або фінансовий лізинг. У результаті даної операції підприємство одержує фінансові засоби, які може використовувати для інших потреб.

Вирішуючи дилему оренди (лізингу) або придбання у власність окремих видів матеріальних і нематеріальних цінностей, що входять до складу відновлювальних нематеріальних активів підприємства, варто виходити з переваг і недоліків орендних операцій. Розглянемо найважливіші фінансові аспекти здійснення даних операцій.

Основними перевагами оренди (лізингу) є:

а) збільшення ринкової вартості підприємства за рахунок одержання  додаткового прибутку без придбання  основних засобів у власність;

б) збільшення обсягу та диверсифікація господарської діяльності підприємства без суттєвого розширення обсягу фінансування його нематеріальних активів;

в) суттєва економія фінансових ресурсів на початковому етапі використання орендованих основних засобів;

г) зниження ризику втрати фінансової стійкості, так як оперативний лізинг не призводить до росту фінансових зобов’язань, а є позабалансовим фінансуванням основних засобів;

д) зниження потреби в  активах підприємства з розрахунку на одиницю виробленої (реалізованої) продукції, тому що орендовані види основних засобів перебувають на балансі орендодавця. В умовах оподатковування майна це дозволяє зменшити розмір податкових платежів;

е) зниження бази оподатковування  прибутку підприємства. Відповідно до чинного законодавства орендна  плата включається до складу собівартості продукції, що зменшує розмір балансового прибутку підприємства. В умовах високого рівня оподатковування прибутку це дозволяє одержати суттєвий ефект;

ж) звільнення орендаря від  тривалого використання капіталу в  незавершеному будівництві при самостійному формуванні основних засобів (проектно-конструкторських робіт, фінансування наукових розробок, будівельно-монтажних робіт, освоєння нового виробництва тощо);

з) зниження фінансових ризиків, пов’язаних із моральним старінням  і необхідністю прискореного відновлення основних засобів (при оперативному лізингу);

і) більш проста процедура  одержання й оформлення довгострокового  кредиту.

Основними недоліками оренди (лізингу) є:

а) подорожчання собівартості продукції у зв’язку з тим, що розмір орендної плати, звичайно, набагато вищий, ніж розмір амортизаційних відрахувань. Це може послабити позиції підприємства в ціновій конкуренції або знизити рівень рентабельності його господарської діяльності;

б) здійснення прискореної  амортизації при фінансовому лізингу може виконуватися лише за згодою орендодавця, що обмежуватиме можливості підприємства у формуванні власних ресурсів за рахунок проведення необхідної амортизаційної політики;

в) неможливість суттєвої модернізації майна без згоди  орендодавця, що обмежує швидкість його відновлення і поліпшення з метою підвищення рентабельності використання;

г) більш висока вартість в окремих випадках обслуговування лізингових платежів порівняно з  обслуговуванням довгострокового  банківського кредиту при використанні фінансового або поворотного лізингу;

д) недодержання прибутку у формі ліквідаційної вартості основних засобів за оперативним  лізингом, якщо термін оренди збігається з терміном повної їх амортизації;

е) ризик непродовження  оренди за оперативним лізингом у період високої господарської кон’юнктури, коли орендовані види основних засобів використовуються найбільш ефективно (це пов’язано з терміновим характером орендних відношень при цій формі).

Критерієм прийняття  управлінських рішень про придбання  або оренду окремих видів основних засобів поряд з оцінкою вищевикладених переваг і недоліків лізингу і їх значимості для даного підприємства є порівняння сумарних потоків платежів при різноманітних формах фінансування відновлення майна.

Ефективність грошових потоків порівнюється в діючих цінах за такими основними варіантами рішень:

1. Придбання активів  у власність за рахунок власних  фінансових ресурсів.

2. Придбання активів  у власність за рахунок довгострокового  банківського кредиту.

3. Оренда (лізинг) активів, що підлягають відновленню.

Основу грошового потоку придбання активів у власність  за рахунок власних фінансових ресурсів складають витрати на їх купівлю, тобто ринкова ціна активів.

 

Висновки

Отже, з усього вище сказаного  можна впевнено сказати, що такий вид активів, як нематеріальні, відіграють дедалі більшу роль в економічному житті будь-якої країни, України зокрема. По мірі того, як розвиваються економічні процеси, а науковий прогрес набирає все більших обертів, нематеріальні активи відіграють навіть більшу роль у виробництві, ніж самі основні засоби, особливо для організацій, які займаються інтелектуальною діяльністю. Облік та економічний аналіз нематеріальних активів в Україні має хоч і не значний досвід, проте можна сказати, що розвивався він разом із обліком та аналізом подібних активів на Заході.

В сучасних умовах глобалізації економіки зростає роль інформатизації і наукових розробок, як джерела  отримання додаткового прибутку і виграшу в конкурентній боротьбі. В умовах ринкової конкурентної економіки підприємствам важливо визначити ефективність і доцільність вкладення капіталу в нематеріальні активи, необхідно ефективніше використовувати ресурси, що не входять до складу активів, та які зазвичай мають інформаційну природу. Це такі інформаційно насичені ресурси, як людський капітал, ноу-хау, становище на ринку, досвід, організаційна структура управління, комунікації та зв’язок.