Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

5. Нематеріальні активи, пов’язані з технічними та  прикладними науками, інновацією  та технічним прогресом. Наприклад,  запатентовані технології та  секрети виробництва.

6. Гудвіл. Його називають  найнематеріальним з нематеріальних  активів через те, що він просто "вбудований" в підприємство. Гудвіл  можна продати тільки разом  з підприємством. Всі нематеріальні  активи, які важко ідентифікувати  або оцінити, відносять до гудвілу.

До основних видів  нематеріальних активів у міжнародній  практиці належать:

Права на об'єкти власності - винаходи, промислові зразки, товарні  знаки і торгові марки, права  користування природними ресурсами  тощо;

Ділова репутація фірми - гудвіл;

Ноу - хау;

Організаційні витрати  і витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

Українське законодавство  відносить до нематеріальних активів  вужче коло об'єктів, ніж цього  вимагають міжнародні стандарти, а  саме: лише "куплені підприємством, установою права користування землею, водою, ... , об'єкти промислової та інтелектуальної власності та інші аналогічні   майнові   права"   /Положення   про   організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні №250/. Таким чином, нематеріальні активи, створені безпосередньо на підприємствах України (товарні знаки і торгові марки, ноу-хау, витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи тощо), до категорії нематеріальних активів не належать і на балансах підприємств не відображаються. На мою думку, ця норма вітчизняного законодавства суперечить міжнародним стандартам обліку і у ході удосконалення національної системи бухгалтерського обліку має бути реформована.

Умовно всі види нематеріальних активів можна поділити на такі п'ять  груп:

Група 1. Об'єкти права інтелектуальної власності. До них належать: право власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин. Ці нематеріальні активи посвідчуються патентом. До цієї ж групи належить право власності на знаки для товарів та послуг, яке посвідчується свідоцтвом, право власності на фірмове найменування, право власності на програмне забезпечення і бази даних для ЕОМ, на науково-технічну інформацію.

На практиці до об'єктів  інтелектуальної власності зазвичай відносять права на літературні, художні та наукові твори, включаючи права на їх видавництво. Також до цієї групи відносять програмне забезпечення обчислювальної техніки, яке складається з програми на носії даних з технічною документацією.

Група 2. Об'єкти права  користування ресурсами природного середовища. До них належать: право користування надрами, земельною ділянкою (у тому числі право оренди), право на користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про стан і можливість господарського використання елементів природного середовища, право на використання водних, біологічних та інших ресурсів, що якимось чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

Група 3. Право на здійснення різних видів діяльності. Патенти представляють   собою   юридичне   закріплені   виключні   права використання, виробництва та продажу продуктів чи процесів на період, який передбачено чинним Законодавством. Патентні права надаються відповідним органом за плату, що включає й "побічні" витрати на сплату консультаційних та юридичних послуг, друк та розмноження документів тощо.

Група 4.   Гудвіл. Згідно з пунктом 1.7 Закону України "Про  оподаткування   прибутку   підприємств",   вартість   цього   виду нематеріальних активів  визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, яка виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Також до цієї групи нематеріальних активів можна віднести і ноу-хау, тобто, технічний досвід чи секрети виробництва, які становлять предмет комерційної таємниці та підлягають ретельній охороні. "Ноу-хау" вноситься засновником підприємства як матеріальний вклад до фонду створюваного підприємства. Вартість "ноу-хау", за якою воно приймається на баланс, визначається за згодою засновників чи учасників.

Група 5. Різні види майнових прав. Право власності на майно (квартири, телефони тощо), право на місце на товарній або фондовій біржі.

Всі права володіння  нематеріальними активами регулюються  певними документами згідно чинного  Законодавства України, які підтверджують  право власності підприємства чи організації на конкретний об'єкт  нематеріальних активів.

Розглянемо більш детально види нематеріальних активів по групах:

Група 1. Об'єктами права  інтелектуальної власності, що належать до нематеріальних активів, можуть виступати:

1. Право власності  на винахід. Об'єктом винаходу  може бути:

• продукт (пристрій, речовина, штамп мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини), засіб. Документ, що підтверджує право власності, - патент.

2. Право власності  на промисловий зразок - виключна  привілеї по використанню    художньо-конструкторських    рішень,    які визначають  зовнішній вигляд продукції, яка випускається. Підтверджується патентом.

3. Право власності  на корисну модель. Об'єктом корисної  моделі може бути конструктивне  виконання пристрою. Підтверджується  патентом.

4. Право власності  на сорт рослин. Підтверджується  патентом. Патент на сорт засвідчує авторство на сорт і виключне право на його використання.

5. Право власності  на знаки для товарів та  послуг. Об'єктом права власності  на знак може бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші  позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Підтверджується свідоцтвом.

6. Право власності  на програмне забезпечення для  ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та  інші дії по введенню до  господарського обігу сукупності  даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів.

7. Право власності  на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних,  виробничих робіт та іншої  науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання і розповсюдження.

8. Право власності  на фірмову назву. Згідно чинного  законодавства визначаються  права  і  обов'язки суб'єктів  господарської  діяльності,   пов'язані   з   використанням   фірмових   назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.

9. Право власності  на базу даних. Право на публікацію, відтворення, розповсюдження та  інші дії по введенню до  господарського обігу сукупності  даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих для пошуку та обробки за допомогою ЕОМ.

     10. Авторські  права, тобто, повні права на  видання, виконання чи інше    використання наукового, літературного,  музичного чи іншого витвору  мистецтва.

Група 2.   До об'єктів  права користування природними ресурсами належать:

1. Право користування  надрами землі, а також розробка  корисних копалин.

2. Право користування  земельною ділянкою, а також право  оренди земельної ділянки, яке  складає частину вартості вкладів  учасників з боку країни, на  території якої створюється підприємство, до статутного фонду спільного підприємства з участю іноземних фірм чи громадян. Вартість цих прав залежить від оцінки землі та визначається за згодою учасників.

3. Право на користування  геологічною та іншою інформацією  про природне середовище.

4. Право на користування  водними, біологічними та іншими  ресурсами, які впливають на  рівень екологічної безпеки життєдіяльності  підприємств, населених пунктів,  регіонів тощо.

5. Право на користування  економічними, організаційними та  іншими перевагами, такими, як право на використання економічних та інших привілеїв, монопольні позиції на ринку виробництва товарів і надання послуг тощо.

 Група 3. Право на  здійснення різних видів діяльності  посвідчується відповідною ліцензією  або патентом в залежності  від виду діяльності організації.

Група 4. Гудвіл (ділова репутація  фірми). У західних джерелах гудвіл визначається, як комплекс заходів, спрямованих  на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючи позицію на ринку продукції (робіт чи послуг), нові технології тощо. Вартість гудвілу, як вже зазначалося вище, визначається різницею між ціною придбання і звичайною ціною відповідних активів. Іншими словами, це та ж "ціна фірми", яка виникає під час купівлі діючих підприємств. Як правило, такі підприємства продаються чи купуються не за їх балансовою вартістю, а за ринковою (аукціонною) ціною, яка залежить від багатьох факторів: прибутковості підприємства, його репутації на ринку даної продукції, взаємовідносин з покупцями та співробітниками, місця розташування і т.д. Перевищення покупної вартості підприємства в цілому над поточною вартістю всіх його активів саме складає "ціну фірми", яка враховується в бухгалтерському обліку і балансі як гудвіл.

Група 5. Всі майнові  права регулюються чинним Законодавством України в залежності від виду майна. Суть цього виду нематеріальних активів полягає в тому, що ці права дозволяють підприємству на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому об'єктами. Підприємство має право здійснювати щодо певного об'єкта будь-які дії, що не суперечать закону. Ці активи можуть бути використані для здійснення будь-якої господарської або іншої діяльності, яка не заборонена законом.

Схематично поділ нематеріальних активів за їх видами зображено на рис. 1.1.

 

 

 

 

 

 

Права  на  об’єкти  власності

Програмне забезпечення  ЕОМ

Ділова  репутація (ціна фірми – goodwil)

 

Організаційні  витрати

Наукові  дослідження

 

“ Ноу – хау “

 

Рисунок 1.1. Види нематеріальних активів

 

Не зважаючи на те, що в Положенні сказано, що до нематеріальних активів відносяться тільки об'єкти обліку, які придбані підприємством  зі сторони, то на практиці до них включають  і ті нематеріальні активи, які  були створені самим підприємством.

Вартість нематеріальних активів у більшості випадків залежить від двох факторів:

• від захисту юридичного характеру. Це відноситься до права  на оренду, патентів, товарних знаків та моделей. Ціна цих нематеріальних активів  залежить від тієї економії, якої можна досягти завдяки їх використанню за рахунок скорочення витрат на виробництво, та від того прибутку, який можна отримати протягом терміну їх дії.

 • від факторів, пов'язаних із споживчою вартістю  нематеріальних активів.

Світовий  досвід  доводить,  що  вартість  права  на  об'єкти інтелектуальної власності може бути дуже значною. Тому, якби вдалося залучити інтелектуальну власність до господарського обороту, то це б призвело до суттєвих позитивних наслідків для економіки країни в цілому. По-перше, права на персоніфіковані об'єкти інтелектуальної власності, такі як винаходи, знаки для товарів і послуг (товарні марки) тощо, можуть бути повністю чи частково передані іншим особам за відповідну винагороду, тобто, приносити суттєвий прибуток власнику прав. По-друге, вони є складовою нематеріальних активів цілісного майнового комплексу. Якщо поставити об'єкти інтелектуальної власності на баланс підприємства, то пропорційно збільшаться амортизаційні відрахування, що у відповідності з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" призведе до зменшення бази оподаткування. Інакше кажучи, частина прибутку залишається у розпорядженні підприємства і може бути спрямована на розвиток та придбання нових об'єктів інтелектуальної власності, тобто, на вдосконалення технології. При цьому з'являється законне джерело внутрішніх інвестицій, дефіцит яких так гостро відчувається в державі. По-третє, у разі розгляду підприємства, як об'єкта купівлі-продажу, його вартісна оцінка буде прямо залежати від інвестиційної привабливості. Остання буде значно вищою, якщо підприємство володітиме об'єктами інтелектуальної власності.

Однак, щоб зробити  об'єкти інтелектуальної власності  товаром або включити їх до складу нематеріальних активів підприємства з метою зменшення бази оподаткування, або підвищення його інвестиційної привабливості, необхідно визначити їхню вартість. На жаль, сьогодні ми не можемо оцінити об'єкти інтелектуальної власності і тим самим ввести їх до господарського обороту, оскільки недостатньо розроблена нормативна база оцінки прав інтелектуальної власності, а також недосконалою є інфраструктура, що має координувати питання, пов'язані з оцінкою прав об'єктів інтелектуальної власності. Єдиним діючим  нормативним  актом  є  "Порядок  експертної  оцінки нематеріальних активів", зареєстрований Міністерством юстиції України 10.08.1995 р. за №292/828 та затверджений Фондом державного майна України та Державним комітетом з питань науки і технологій. Але цей Порядок має дуже обмежене значення, оскільки передбачає   тільки   експертну   оцінку   вартості   неврахованих нематеріальних активів під час приватизації.

1.3.  Задачі та джерела аналізу  нематеріальних активів

Підприємство будь-якої форми власності являє собою  юридичну особу, має самостійний  баланс та діє згідно свого статуту, володіє правами та виконує зобов'язання, пов'язані з його діяльністю. Воно здійснює свою діяльність у промисловості, будівництві, сільському господарстві, на транспорті, у зв'язку, науці та науковому обслуговуванні, торгівлі, сфері послуг та інших галузях народного господарства. Підприємство може вести декілька видів діяльності (науково-виробничу, аграрно-виробничу,   торгівельно-промислову   та   ін.).   Підприємство, використовуючи засоби виробництва та інше майно, здійснює господарську діяльність по виробництву та реалізації продукції, виконанню робіт та наданню послуг згідно договорів із споживачами на умовах повного комерційного розрахунку та самофінансування.

Завод, фабрика, виробниче  об'єднання, будівництво, установа, організація та інші підприємства є об'єктами аналізу, який здійснюється як вищестоящими органами, так і службами самого підприємства. Особливості аналізу визначаються задачами того органу, який здійснює аналіз роботи підприємства. Вони проявляються у послідовності вивчення економіки, в тематиці аналізу (аналізуються ті питання, в яких зацікавлена дана організація), у формах аналітичної роботи. Інформаційне забезпечення аналізу — це, як правило, консолідована звітність основного ланки господарювання, економічні показники господарської діяльності підприємства в цілому, без деталізації по підрозділам.

Підкреслимо, що економічний  аналіз тісно пов'язаний із комерційним  розрахунком, задачі якого він і  вирішує, і вимагає комплексності  у вивченні підприємства як цілісного об'єкта управління. Існує такий вид економічного аналізу, як внутрішньо господарський аналіз. На відміну від аналізу діяльності підприємства, як об'єкта управління, головна особливість внутрішньо господарського аналізу полягає в його деталізації по окремих підрозділах, в оцінці їх внеску у досягнення цілого колективу. Внутрішньо господарський аналіз охоплює всі ступені управлінської ієрархії основної ланки народного господарства — від підрозділів першого порядку до робочого місця.