Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

 

Продовження таблиці 2.1

А	1	2	3	4	5	6	7
3.1 Дебет. заборгованість:
3.1.1 за товари, несплачені  в строк	122,00	1,62	124,00	1,38	2,00	101,64	-0,24
3.1.2 з податкових розрахунків	224,00	33,97	99,00	1,10	-125,00	44,20	-32,87
3.1.3 з бюджетом	5,00	0,07	109,00	1,21	104,00	2180,00	1,14
3.1.4 по авансах вид.	12,00	0,16	11,00	0,12	-1,00	91,67	-0,04
3.1.5 із внутрішніх розрахунків	19,00	0,25	19,00	0,21	0,00	100,00	-0,04
3.1.6 з ін. дебіторами	73,00	0,97	344,00	3,82	271,00	471,23	2,85
4. Грошові кошти	15,00	0,20	48,00	0,53	4,00	130,77	0,02

 

Приведені дані показують, що в абсолютній сумі підприємство розширило свою матеріально-технічну базу, особливо, за рахунок зростання НМА. Також на підприємстві за звітний період значно зросла сума дебіторської заборгованості, що не завжди є позитивною тенденцією.

У виробничому процесі  одну з найголовніших ролей відіграють довгострокові активи. Довгострокові  активи - це вкладення коштів із довгостроковою метою у нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копалин, суспільні  підприємства тощо. Реальність їх оцінки дуже важлива для об'єктивного відображення у балансі первісної вартості (купівельної ціни). Це пояснюється тим, що користувачам інформації важливо знати вартість на момент використання інформації. Крім того, на момент аналізу ця інформація потрібна також для визначення вартості їх заміщення.

До довгострокових активів  відносять також і нематеріальні  активи.

Аналітики вивчають їх для  оцінки ступеня ризику вкладання  в них коштів. Особлива увага звертається  на гудвіл - перевищення покупної ціни підприємства чи фірми над балансовою. Аналітик має врахувати, що гудвіл не повністю відображається в балансі. Його реальна вартість знаходить відображення у рості доходу після придбання підприємства.

Якщо таких доходів  немає, то вкладання у гудвіл не мають  реальної вартості.

Згідно з законодавством України гудвіл не піддається амортизації  і не враховується під час визначення валових витрат платника податку  на прибуток. Тому підприємство не має  прямої необхідності в постановці гудвілу  на баланс.

Також гудвіл відноситься до тих об'єктів інтелектуальної власності, які не можуть бути відокремлені від цілісних майнових комплексів, які ним володіють. Необхідність визначення вартості гудвілу виникає під час купівлі-продажу підприємств і визначенні його інвестиційної привабливості.

Проаналізуємо структуру  нематеріальних активів на підприємстві.

Згідно з чинним законодавством ведення бухгалтерського обліку вкладення капіталу в нематеріальні  активи - новий об'єкт аналізу  й обліку. Питома вага їх у майні  підприємства в даний час на вітчизняних підприємствах дуже низька, і нема можливості провести порівняння з аналогічними документами підприємств у країнах з розвинутою економікою. Тому практичний досвід організації обліково-аналітичного забезпечення управління нематеріальними активами ще недостатній і не дає змоги провести глибокі узагальнення і дати корисні рекомендації.

Через відсутність цифрової інформації по окремих групах нематеріальних активів на Тернопільському фарфоровому  заводі, як і на інших підприємствах, а також через відсутність інформації за аналогічний період нема можливості провести аналіз у динаміці.

Основними завданнями аналізу  використання нематеріальних активів  є:

- аналіз обсягу і  динаміки нематеріальних активів;

- аналіз структури  і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і правової захищеності;

- аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних  активів;

- аналіз ліквідності  нематеріальних активів і рівня  ризику вкладення капіталу в  нематеріальні активи.

Для аналізу нематеріальних активів розробляють систему економічних показників, що характеризують статику (стан) і динаміку (рух) об'єкта, який вивчають. Особливе значення для аналізу мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що відображають рівень їх впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.

На основі даних бухгалтерського  балансу  можна провести аналіз динаміки змін в обсязі нематеріальних активів  усього і за видами за звітний період порівняно з даними базового періоду (табл. 2.2).

Таблиця 2.2.

Аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів ТОВ ПКФ «ЛІА-ЛТД»

Статті довгострокових активів	На початок  року		На кінець  звітного періоду		Зміни за звітний період (+,-)
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	У тис. грн. (гр.З-гр1)	У%, (гр.5* 100: :гр.1)
А	1	2	3	4	5	6
Права користування природними ресурсами	850	20,55	740	12,61	-110	87,1
Права користування майном
Права на знаки для  товарів і послуг
Права на об’єкти промислової вартості	2901	70,12	4438	75,63	1538	153
Авторські та суміжні  з ними права	360	8,70	650	11,08	290	180,5
Гудвіл
Інші нематеріальні  активи	24	0,58	40	0,68	14	153
Разом	4137	100,00	5868	100,00	1731	141,8

 

 

Як видно з даних  таблиці 2.2, ТОВ ПКФ «ЛІА-ЛТД» активно використовує у своїй роботі права на об'єкти промислової власності, результати інтелектуальної діяльності.

Нематеріальні активи неоднорідні  за своїм складом, характером використання чи експлуатації у процесі виробництва  за рівнем впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності. Тому необхідний диференційований підхід до їх оцінювання. З цією метою проводять класифікацію і групування нематеріальних активів за різними причинами. Таким чином, з'являється можливість аналізу структури нематеріальних активів.

Найважливішим для аналізу  нематеріальних активів є аналітичне обстеження за видами, джерелами придбання, термінами корисного використання та за рівнем правової захищеності, престижності, ліквідності ризику вкладень капіталу в нематеріальні об'єкти.

З даних табл. 2.2 видно, що в структурі нематеріальних активів ТОВ ПКФ «ЛІА-ЛТД» найбільшу питому вагу мають права на об'єкти промислової власності (більше 70%).

Зростання рівня цього  виду активів у звітному періоді  можна оцінити позитивно, тому що ці вкладення спрямовані на вдосконалення якісних параметрів виробництва і продукції. Далі необхідно проаналізувати структуру вкладень в об'єкти промислової власності, виділити у їх складі найефективніші види.

За аналогічною схемою проводять аналіз структури нематеріальних активів за іншими ознаками групування.

При аналізі структури  нематеріальних активів за джерелами  надходження виділяють наступні групи об'єктів.

Нематеріальні активи - всього (тис. грн.),

у тому числі:

а) внесені засновниками;

б) придбані за плату або  в обмін на інше майно;

в) одержані безпосередньо  від фізичних і юридичних осіб;

г) субсидії державних  органів.

При аналізі структури  нематеріальних активів за рівнем правової захищеності виділяють наступні групи об'єктів.

Нематеріальні активи - всього, (тис грн.), у тому числі захищені:

а) патентами на винаходи;

б) зареєстровані ліцензіями;

в) свідоцтвами на корисну  модель;

г) патентами на промислові взірці;

д) свідоцтвами на торгову  марку;

е) авторськими правами.

Для аналізу структури нематеріальних активів за термінами корисного використання складають таблицю (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Структура нематеріальних активів за термінами корисного  використання у 2007 році на ТОВ ПКФ «ЛІА-ЛТД»

Показники												Разом
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	Більше 10
НМА, тис.грн.	-	690	-	-	3100	400	900	38	-	-	740	5868
У % до підсумку	-	11,8	-	-	52,8	6,8	15,3	0,7	-	-	12,6	100,0

 

3 табл. 2.3 видно, що середній термін корисного використання результатів інтелектуальної власності становить 5-7 років. У сучасних умовах достатнім є термін "життя" промислових новинок.

Більше 10-річного терміну  корисного використання мають нематеріальні  активи: права на користування землею, природними та іншими ресурсами. У структурі  нематеріальних активів їх питома вага становить 12,6%, що в умовах України є прийнятою величиною.

У країнах з дефіцитом  трудових ресурсів і землі цей  показник значно вищий.

При аналізі структури  вибуття нематеріальних активів  об'єкти групують за наступними напрямками.

Вибуло в звітному періоді нематеріальних активів - всього (тис. грн.), у тому числі через такі причини:

а) списання після закінчення терміну служби;

б) списання раніше встановленого  терміну служби;

в) продаж виняткових прав;

г) безкоштовна передача нематеріальних об'єктів.

Престижність чи значимість нематеріальних об'єктів можна оцінити  лише експертним шляхом. Існує багато чинників, що стримують реалізацію виняткових особливостей або властивостей, характерних для цих об'єктів. До таких чинників належать: несвоєчасність винаходу, дорожнеча, обмеження кола споживачів, недостатня правова захищеність. Тому експерти використовують як основний критерій престижності нематеріальних об'єктів спектр можливого корисного використання їх властивостей на трьох рівнях: міжнародному, загальнонаціональному, галузевому або регіональному.

Вкладення капіталу в  нематеріальні активи за рівнем ліквідності і ризику можна оцінити за трьома категоріями: високоліквідні, обмежено ліквідні, низьколіквідні. Ця класифікація є відносною. Переважно вкладення капіталу в нематеріальні активи при оцінюванні ліквідності майна підприємства прийнято відносити до низьколіквідних, тобто їх реалізованість є нижчою за реалізованість основних і обігових активів. Тому при необгрунтованому збільшенні питомої ваги нематеріальних активів у майні підприємства структура балансу погіршується, знижуються показники поточної ліквідності, зменшується фондовіддача позаобігових активів і сповільнюється обіг всього капіталу.

Зростання нематеріальних активів, як правило, призводить до зменшення  величини власного оборотного капіталу. В результаті погіршуються показники  забезпеченості підприємства обіговими коштами. Фінансові недостачі покривають за рахунок позичених і додатково залучених джерел, що створює фінансову напругу і спричиняє труднощі у фінансуванні поточної операційної діяльності підприємства.

2.3. Аналіз економічної ефективності використання нематеріальних активів на підприємстві

Нематеріальні активи отримують  з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві  продукції, виконанні робіт, наданні  послуг.

У більшості випадків нематеріальні активи - вкладення в об'єкти промислового призначення: купівля ліцензії на використання технології виготовлення продукції; витрати на надання технічної допомоги й інженерних послуг з проектування і розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.