Формування ринку сільськогосподарської землі: теоретичні засади та етапи

Із закінченням терміну мораторію на купівлю-продаж земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва актуальною стане проблема цін і ціноутворення на даний ресурс. В зв’язку з цим важливо чітко з’ясувати сутність категорії ренти.

В економічній теорії під терміном «економічна рента» прийнято вважати ціну, яка сплачується за використання землі або інших природних ресурсів, що кількісно обмежені. Отже, коли йдеться про плату за використання землі, то в цьому випадку оперують терміном «земельна рента», рідше — терміном «ціна земельної ренти».

Важливо знати, що земельна рента (ціна земельної ренти) — це ще не ціна землі (земельної ділянки). Ціна землі — це капіталізована земельна рента. В ній також враховується базова цінність землі як ресурсу, що бере участь у виробництві продукту. Земельна рента існує тому, що земля не просто кількісно обмежена, а обмежена абсолютно, тобто так, що суспільство не може ні в короткостроковому, ні в довгостроковому періодах запропонувати землі (земельних ділянок) більше, ніж її існує взагалі. Саме з цієї причини в макроекономічному аспекті земля має абсолютно нееластичну пропозицію. Це означає, що в часі пропозиція землі не може бути збільшена, вона залишається сталою або ж зменшується. Змінюється лише попит на землю, а відтак, зростає або знижується земельна рента, отже, і ціна землі (рис. 1).

Рис. 1. Попит і пропозиція на землю та величина земельної ренти

Лінія SS відображає абсолютно нееластичну пропозицію землі. Адже її як природного тіла не може бути більше в господарському обороті, ніж є в дійсності. Саме вказана особливість пропозиції землі породжує відмінність рентних платежів від інших джерел доходу — заробітної плати, процента і прибутку. За повної нееластичності пропозиції попит на землю на макрорівні є, по суті, єдиним чинником, що визначає величину земельної ренти. Якщо попит зростає з D2 до D1, то земельна рента також зростає з Р2 до Р1. Зменшення попиту на землю до D3 зумовлює й зниження величини земельної ренти до Р3, а отже, і ціни землі.

Земля є особливим товаром і не лише через реальну відсутність її замінників, повну нееластичність пропозиції, а й тому, що така нееластичність породжує «пасивність» земельної ренти. Її зростання чи зниження не справляє ніякого впливу на кількість пропозиції землі, тоді як зміна ціни на «звичайні» товари або стимулює збільшення пропозиції, якщо відбувається її підвищення, або мотивує товаровиробників зменшити пропозицію за умови зниження ціни.

На мікрорівні в межах окремих територіальних регіонів описане правило не завжди витримується. Адже цілком вірогідно, що в певному регіоні може з’явитися відносно багато землевласників, які забажали продати свої земельні ділянки, тоді як бажаючих купити їх у цьому регіоні — значно менше. В такому разі перевищення пропозиції над попитом призведе до зниження ціни на землю. Може скластися і зворотна ситуація. Тоді згідно із законами ринку ціна на цей ресурс знижуватиметься. Отже, на мікрорівні за описаних обставин земля стає до відомого ступеня «звичайним» товаром, і це потрібно враховувати суб’єктам ринку землі [1, с. 204-206 ].

Отже, мораторій на продаж сільськогосподарських земель, що діє з 2001 року, зараз є основною перешкодою купівлі-продажу земельних ділянок в аграрному секторі. Водночас мораторій запобігає негативним наслідкам від угод купівлі-продажу земельних ділянок в умовах недосконалого законодавства..

Сьогодні вже мало хто сумнівається в необхідності введення ринку сільськогосподарських земель. Прихильники зняття мораторію вважають, що за час, як він набув чинності, так і не відбулося очікуваного підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, не було досягнуто належного рівня продовольчої безпеки, були втрачені зовнішні аграрні ринки України. А якість життя селян, які одержали паї ще на початку 90-х, катастрофічно знизилася замість того, щоб покращитися внаслідок ефективного використання земель. Важливо зрозуміти, чому це відбулося. Причиною могла стати відсутність приватної власності на земельні ділянки, коли орендар не бачив сенсу в поліпшенні якості земель або довгостроковому підвищенні їхньої продуктивності.

Залучення інвестицій і кредитів в аграрний сектор є найважливішим чинником розвитку галузі. Але повноцінне фінансування неможливо забезпечити без права власності на землю. Приватні інвестори бояться вкладати гроші в те, що їм не належить, а іноземні - розцінюють сільське господарство як галузь із підвищеними ризиками для вкладення капіталу.

Мораторій перешкоджає ефективному використанню земель, їхньому поліпшенню й меліорації. Головною передумовою економічного зростання в сільському господарстві є підвищення продуктивності, а його можна забезпечити застосуванням сучасних технологій на великих земельних ділянках. Малі та середні паї, отримані селянами на початку 90-х, не дозволяють їм інвестувати кошти в поліпшення якості земель.

Аргументи на користь запуску ринку сільськогосподарських земель суперечать недосконалій нормативно-правовій базі й відсутності єдиної системи кадастру в Україні. Два закони - «Про ринок земель» і «Про земельний кадастр» - повинні створити оптимальні умови для ринку сільськогосподарських земель в Україні, чітко визначивши порядок проведення та реєстрації угод. Але обидва документи поки що знаходяться у підвішеному стані: їх доробка та прийняття вповільнюється у зв'язку з політичною нестабільністю в країні. Єдина система кадастру й реєстрація прав власності дозволить провести технічну інвентаризацію земельних ділянок і запустити ринок землі при сприятливому законодавчому середовищі. Але ця процедура може зайняти декілька років. За цей час сільськогосподарський сектор може зазнати масштабних втрат від непрацюючого ринку, у порівнянні з тими незручностями при реєстрації угод, яких завдасть неефективна існуюча законодавча система.

Прихильники ринкової економіки вважають, що ринок землі може функціонувати і в існуючому законодавчому середовищі в Україні. Уже зараз земля сільськогосподарського призначення могла би продаватися за тією ж процедурою, що й купівля-продаж землі не сільськогосподарського призначення.

Практика інших країн (країни Європейського Союзу, у тому числі Східної Європи, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія), де існує повноцінний ринок землі сільськогосподарського призначення, продемонструвала, що спроби спекуляції землею були зупинені законодавчими мірами. Для переходу до цивілізованих ринкових відносин в аграрній сфері доцільно не встановлювати заборони, а формувати земельне законодавство, яке розширюватиме права та свободи громадян і надасть їм можливість вільно розпоряджатися своїм майном.

Прихильники запуску ринку сільськогосподарських земель після прийняття законів «Про ринок земель» і «Про земельний кадастр» вважають, що відсутність юридичних прав власності на земельні ділянки не є стримуючим фактором у розвитку сектору. Погіршення ситуації в аграрному секторі за час дії мораторію могло бути наслідком недостатньої кваліфікації у застосуванні сучасних технологій у сільськогосподарському виробництві, а також наявністю неконкурентоспроможної робочої сили в сільській місцевості.

Якщо скасувати мораторій і відкрити можливість одержання кредитів на покупку землі, то зростає ризик, що банки заволодіють великими ділянками при переході заставної землі у власність заставоутримувача та стануть великими землевласниками. Прагнення ж селян поліпшити своє фінансове становище може стати причиною масового продажу землі за заниженими цінами.

Запуск ринку сільськогосподарських земель в існуючих законодавчих умовах може призвести до того, що великі фінансові спекулянти скуповуватимуть землю і швидко перепродаватимуть за великі гроші. Це вплине на вартість сільськогосподарської продукції та спричинить інфляцію. Можливі й негативні соціальні наслідки, пов'язані з відсутністю досвіду торгівлі сільськогосподарською землею протягом багатьох десятиліть.

На мою думку, сільське господарство – один із секторів, де знаходиться величезний нерозкритий потенціал економічного зростання України. Формування повноцінного ринку сільськогосподарських земель - найважливіший елемент реформи аграрного сектору, необхідний для підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва і збереження родючості земель. Проте, як бачимо, прогнозуються як позитивні так і негативні прояви існування такого ринку. Тому, на мій погляд, перед запровадженням ринку сільськогосподарської землі потрібно створити фундамент для його ефективного функціонування. Перш за все, це завдання належить державі, яка повинна побудувати ефективну законодавчо-правову систему, яка б дозволяла тримати під конролем розвиток ринку землі.

Розділ ІІ:  Аналіз формування ринку сільськогосподарської землі в процесі Земельної Реформи

2.1. Економічна характеристика об’єкта дослідження

Об’єктом даного дослідження виступає товариство з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського»,  створене в результаті реорганізації  сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК)  ім. Котовського і його правонаступником.

ТОВ – це таке товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність лише в межах їх вкладів (часток). При заснуванні товариства згідно з чинним законодавством України, сujтворюється статутний фонд розміром не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. Учасниками товариства крім фізичних осіб, можуть бути і юридичні особи.

Предметом діяльності ТОВ «Ім. Котовського»  є організація виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції рослинництва і тваринництва.

Місце знаходження даного товариства -  Україна, 09137, Київська область, Білоцерківський район, село Олійникова, вулиця Центральна, будинок № 1.

Відстань від товариства до центрів збуту продукції: фізична - 78,8 км, залізницею - 96,5 км, автошляхами - 85,3 км.

В цьому розділі здійснимо економічну оцінку об’єкта дослідження, зокрема визначимо розмір, якісні характеристики та ефективність використання окремих ресурсів підприємства.

Щоб визначити розмір  досліджуваного підприємства нам потрібно оцінити його за такими параметрами як:  площа сільськогосподарських  угідь і ріллі, розмір авансованого та власного капіталу, чистий дохід  та середньооблікову чисельність працівників. А також необхідно проаналізувати ці показники в динаміці за останні три роки – 2007 -2009 роки, що наведенні в таблиці нижче:

Таблиця 2.1.1.

Показники розміру ТОВ “Ім. Котовського” за 2007 – 2009 роки

  Як бачимо, величина авансованого капіталу ТОВ «ІМ. КОТОВСЬКОГО» в цілому за три роки збільшилася. Авансований капітал підприємства в 2009 році зріс порівняно з 2008 роком на 2794 тис. грн. або на 1,32% і збільшився на 4639 тис. грн. або на 1,67% порівняно з 2007 роком. Це означає, що фінансово-економічний стан, його платоспроможність, а також рівень ефективності виробництва підприємства з кожним роком покращується.

Власний капітал також збільшився в 2009 році на 1,23% порівняно з 2008 роком і значно збільшився порівняно з 2007 – на 67,16%, що говорить про те, що фінансовий стан підприємства став міцнішим. А отже, підприємство має підстави зважуватись на діловий ризик і при цьому може розраховувати на одержання кредиту.

          Чистий дохід або виручка від реалізації сільськогосподарської продукції в 2009 році зріс на 2,2% порівняно з 2008 роком і на 3%  порівняно з 2007 роком. Це говорить про збільшення прибутку підприємства, адже чим більший грошовий дохід від реалізації продукції . тим більший прибуток підприємство матиме.

Середньорічна чисельність працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського» в 2009 році складала 76 осіб, що на 1,1% більше ніж в 2008 році та на 1,21% менше ніж в 2007 році. Підвищення рівня цього показника характеризує позитивний вплив на діяльність підприємства.

Отже, проаналізувавши вище наведені показники можна зробити наступні висновки: що за три роки розмір підприємства дещо збільшився, оскільки авансований капітал у 2009 році становить 11570 тис. грн., власний капітал також збільшився і становить в 2009 році 7925 тис. грн., чистий дохід або виручка від реалізації сільськогосподарської продукції в 2009 році – 8703 тис. грн., і показник середньооблікової чисельності працівників в 2009 р. перевищив цей же показник у 2008, але значно зменшився порівняно з 2007. Отже. Можемо сказати, чим більший розмір підприємства, тим потужнішу виробничу базу дане підприємство має.

Оскільки, показники розміру ТОВ “Ім. Котовського” зросли за 2009 рік, то щоб більш ґрунтовно оцінити його розмір порівняємо ці параметри розміру з параметрами розміру ТОВ “Агрофірма Глушки».

Таблиця 2.1.2.

Показники розміру підприємств Білоцерківського району за 2009 рік