Фінанси сільськогосподарських підприємств

Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Января 2012 в 03:15, курсовая работа

Описание работы

Метою роботи є обгрунтування теоретичних і методичних підходів та аналіз пропозицій щодо ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств в Україні вцілому. Об’єктом дослідження є процес фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств на даному етапі розвитку України.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………...….4
Розділ 1. Теоретичні основи фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств
1.1.Сутність та види сільськогосподарських підприємств в Україні…...5
1.2.Правові аспекти фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств в Україні……………………………………………………...8
Розділ 2. Аналіз ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств України
2.1 Аналіз фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.13
Розділ 3. Проблеми фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та шляхи їх подолання
3.1 Управління фінансовою діяльністю сільськогосподарських підприємств в період кризи в Україні…………………………………...19
3.2 Пропозиції щодо поліпшення фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств…………………………………….27
Висновки……………………………………………………..…………………33
Список використаних джерел………………………………………………..35
Додатки………………………………………………………………………….37

Работа содержит 1 файл

Курсовая.doc

— 229.50 Кб (Скачать)

План 

Вступ…………………………………………………………………………...….4

Розділ 1. Теоретичні основи фінансової діяльності сільськогосподарських  підприємств

    1.1.Сутність  та види сільськогосподарських  підприємств в Україні…...5

    1.2.Правові аспекти фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств в Україні……………………………………………………...8

Розділ 2. Аналіз ефективності функціонування сільськогосподарських  підприємств України

    2.1 Аналіз фінансової  діяльності сільськогосподарських  підприємств.13

Розділ 3. Проблеми фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та шляхи їх подолання

    3.1 Управління  фінансовою діяльністю сільськогосподарських підприємств в період кризи в Україні…………………………………...19

    3.2 Пропозиції  щодо поліпшення фінансової діяльності  сільськогосподарських підприємств…………………………………….27

Висновки……………………………………………………..…………………33

Список  використаних джерел………………………………………………..35

Додатки………………………………………………………………………….37 

 

Вступ 

     Набутий вітчизняний досвід ведення сільського господарства свідчить, що в процесі ринкових трансформацій основна увага приділялась роздержавленню сільськогосподарських підприємств, приватизації їх майна та землі. Питання ж оптимальної концентрації і раціональної структури аграрного виробництва на основі спеціалізації перейшли в розряд другорядних, хоча відіграють надзвичайно важливу роль у ефективному функціонуванні сільськогосподарських підприємств.

     Проблеми підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових перетворень знайшли відповідне відображення у наукових працях вчених: В.Я.Амбросова, В.Г.Андрійчука, А.Ф.Бурика, В.П.Галушко, О.Ю.Єрмакова, Ф.В. Зінов’єва, М.В. Калінчика, О.В. Крисального, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, В.К. Савчука, В.К. Терещенка, І.І.Червена, О.В.Шкільова, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина та багатьох інших.

     Разом з тим, питання ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств, формування і вдосконалення організаційно-економічних механізмів їх діяльності в період ринкових трансформацій й обгрунтування пропозицій щодо розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві і надалі залишаються актуальними як в науковому, так і в практичному плані.

     Метою роботи є обгрунтування теоретичних і методичних підходів та аналіз пропозицій щодо ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств в Україні вцілому. Об’єктом дослідження є процес фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств на даному етапі розвитку України.

 

Розділ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ 

1.1.Сутність та види сільськогосподарських підприємств в Україні 

     Для багатоукладної економіки характерним  є існування різних форм власності  і різноманітних організаційних форм господарювання. Відповідно до закону «Про підприємства в Україні» в нашій державі можуть діяти такі види підприємств:

  1. Приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи.
  2. Колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства.
  3. Господарське товариство, створене юридичними особами і громадянами на засадах угоди шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
  4. Підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян.
  5. Комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади.
  6. Державне підприємство, засноване на державній власності. Воно може бути перетворене у казенне підприємство у випадках, коли таке підприємство проводить виробничу чи іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватися тільки державним підприємством, або коли головним споживачем продукції (понад 50 %) є держава чи коли підприємство є суб’єктом природних монополій. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
  7. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями (СП), засноване на об’єднанні майна і підприємницької діяльності українського та іноземного власників, і в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить не менше 10 % від його величини. Це підприємство може мати будь-яку організаційно-правову форму (найчастіше — товариство з обмеженою відповідальністю). Засновниками спільного підприємства з іноземними інвестиціями виступають з українського боку різні типи приватних аграрних підприємств, а з іноземного — іноземні фірми певного профілю діяльності. Вони (засновники) залишаються юридичними особами, разом формують статутний капітал СП. Іноземний засновник свій внесок у цей капітал може здійснювати у формі конвертованої валюти, рухомого і нерухомого майна, цінних паперів, виражених у конвертованій валюті, будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями. Український засновник свій внесок може здійснювати рухомим і нерухомим майном, правом користування землею, іншими природними ресурсами, грошовими коштами тощо. Розподіл прибутку СП між засновниками може бути різний, один із найбільш розповсюджених — пропорційно вкладам засновників у статутний капітал.

     У сільському господарстві України в 2002 р. функціонувало більшість названих видів підприємств, за виключенням комунальних підприємств та державних казенних підприємств. Так, до приватних підприємств належать селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські виробничі та обслуговуючі кооперативи; до господарських товариств — сільськогосподарські акціонерні товариства закритого і відкритого типів, товариства з обмеженою відповідальністю та інші типи товариств; до державних підприємств — науково-дослідні інститути і науково-дослідні станції аграрного спрямування, племзаводи, воєнні сільськогосподарські підприємства .

     Підприємства  з метою підвищення ефективності виробництва можуть на добровільних засадах створювати об’єднання з  правом юридичної особи як особливу організаційну форму діяльності, що забезпечує зручніші й ефективніші зв’язки між ними порівняно зі звичайними договорами чи угодами. Підприємства на певних умовах залежно від їх економічних інтересів, спеціалізації і мети можуть об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Саме ці фактори переважно визначають і вид об’єднань, їх структуру і функції. Зокрема, підприємства можуть об’єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни тощо за галузевим, територіальним або іншими принципами, зберігаючи при цьому права юридичної особи.

     У сільському господарстві України вже  створені і функціонують деякі види об’єднань. Так, у 1992 р. стала функціонувати  асоціація селянських (фермерських) господарств, яка розробляє рекомендації щодо координації спільної діяльності, надає фермерам юридичну допомогу тощо. На асоціативних засадах працюють виробничі і науково-виробничі системи.

     Головна функція їх — запровадження у  виробництво передового досвіду і досягнень науки (на госпрозрахункових засадах). Підприємства-учасники системи одержують кваліфіковану допомогу з організації високоефективного виробництва окремих видів продукції від головного підприємства цього об’єднання — передового господарства або наукової установи. За результатами діяльності підприємства-учасники переказують на рахунок головного підприємства частину вартості додатково одержаної продукції відповідно до прийнятого в системі нормативу. У 2001 р. створена асоціація агроторгових домів України та ін.

     Селянське (фермерське) господарство (СФГ) є формою підприємництва громадян України, які  виявили бажання переважно особистою  працею членів цього господарства виробляти  товарну продукцію сільського господарства, займатися її переробкою і реалізацією. Це підприємство є юридичною особою, має назву, печатку і штамп, працює на засадах самоокупності.

     На  початок 2009 р. в Україні налічувалося 38 428 СФГ, у користуванні яких було 2157,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1994 тис. га ріллі. Займаючи 5,2 % сільськогосподарських угідь, ці підприємства виробили 5,1 % зерна від загального обсягу його виробництва, 5,7 % цукрових буряків, 10,0 % соняшнику, 0,3 % картоплі, 1,4 % овочів, 4,9 % м’яса, 0,5 % молока, 0,1 % яєць, 0,3 % вовни.

     Для подолання кризових явищ у нашій  країні і формування соціально орієнтованої ринкової економіки важливого значення набуває розвиток таких нових  форм організації виробництва, як господарські товариства.

     Господарські  товариства — це такі підприємства (установи, організації), які створені юридичними і фізичними особами на засадах угоди шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Вони функціонують як юридичні особи з правом створення дочірніх підприємств і філій на території України та за її межами, є власниками переданого їм засновниками й учасниками майна, виробленої ними продукції і одержаних доходів.

     Серед створених у процесі реструктуризації КСП господарських товариств  переважну частку займають товариства з обмеженою відповідальністю, які в цивілізованому світі визнані як ринкові структури, що функціонують на приватній власності і приватній ініціативі. [37] 

1.2. Правові аспекти фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств в Україні 

     Фінансовою  діяльністю сільськогосподарських підприємств є виконання фінансової частини їхніх виробничо-господарських бізнес-планів. Як і виробничо-господарська, фінансова діяльність є найважливішим інститутом вказаної галузі національного права. Виробничо-господарська і фінансова-економічна підприємницька діяльність сільськогосподарських підприємств становить єдине ціле.

     Фінансово-економічні відносини у сфері цієї діяльності охоплюють ту їхню частину, яка стосується забезпечення її коштами (грішми, фінансами). Це в першу чергу грошова оцінка усіх основних, обігових фондів та спеціальних фондів, наявної готівки, вартості у грошовому виразі усіх тих знарядь і заходів, що набуваються, використовуються і списуються в результаті виробничо-господарської діяльності; це кошти на оплату праці усіх категорій працівників і це грошова оцінка тієї сільськогосподарської продукції, яку сільськогосподарське підприємство реалізувало або ще має реалізувати.

     Обєктом фінансових правовідносин є грошові  суми, одержані сільськогосподарським підприємством в порядку його кредитування. З моменту одержання цих сум підприємство набуває на них право власності і розпоряджається ними в інтересах підприємства, тобто для задоволення його потреб.

     Фінансова діяльність товаровиробників охоплює  як внутрішні, так і зовнішні фінансові відносини. Метою перших є створення необхідної фінансової бази для виробництва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного та тваринного походження структурними виробничими підрозділами, а метою других відносин - сприяння аграрним товаровиробникам (через надання їм кредитів, страхування врожаю тощо) в їхній статутній діяльності, а також у реалізації виробленої ними продукції (продовольства, сировини, у тому числі й після їх переробки) відповідно до вимог сучасної ринкової економіки. Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств характеризується певними ознаками, йому притаманні правові норми ряду галузей права. Внутрішні фінансові відносини за своєю суттю є відносинами внутрішньогосподарськими. Саме тому вони охоплюються предметом аграрного права. Зовнішні фінансові відносини частково регламентуються нормами цивільного, господарського, адміністративного і фінансового права. Це дає підставу стверджувати, що інститут фінансової діяльності субєктів аграрного права належить до комплексних правових інститутів.

     Фінансова діяльність сільськогосподарських  підприємств підпорядкована їхнім  статутним цілям і завданням. Ці підприємства відкривають в установах  банку рахунки для зберігання коштів і проведення всіх касових, розрахункових та інших операцій відповідно до встановлених чинним законодавством правил.

     Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств  здійснюється згідно із загальними і  спеціальними законами і підзаконними актами. Найважливішими з них є закони: "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про селянське (фермерське) господарство" і "Про сільськогосподарську кооперацію", які визначають загальну правову основу спеціальної право- та дієздатності цих субєктів щодо здійснення фінансової діяльності. Вони є тією правовою базою, на основі якої розвивається спеціальне законодавство, що регулює саме фінансові відносини в усій їхній багатогранності. До нього зокрема, належить Закон "Про банки і банківську діяльність", а також правові акти (рішення, постанови, інструкції та ін.) Національного банку України та його правління про ведення касових операцій, відкриття рахунків тощо.

Информация о работе Фінанси сільськогосподарських підприємств