Внутрішньо фірмове фінансове планування на підприємстві

Однак, у цих  працях не розділено поняття «балансування» та «гармонізація» інтересів. Крім того, запропоновані вищезазначеними  авторами класифікації конфліктів інтересів  у повній мірі не відображають сутність цього явища та усе розмаїття форм його прояву у корпораціях (зокрема, в існуючих класифікаціях не проведено розподіл конфліктів інтересів за часовими характеристиками, за глибиною їх впливу на організацію, специфічними наслідками, що формуються на основі певних причин та механізмів виникнення). У науковій літературі також поки що відсутні принципи управління конфліктами інтересів.

На сьогодні у світовій економічній літературі сформувалися дві основні концепції  корпоративного управління (див. табл. 3.3.1.), у рамках кожної із яких питання корпоративних конфліктів може розглядатися із різним ступенем широти суб’єктів та об’єктів таких конфліктів. Слід зазначити, що друга концепція у більшому ступені розкриває сутність управління інтегрованими структурами, які включають багато організацій, діяльність яких координується із єдиного центру. [24, c. 176]

З точки зору другої концепції, корпоративне управління можна визначити як систему знань  про закономірності та ефективні форми, методи і засоби цілеспрямованого впливу на суб’єктів корпоративних утворень, їх органи управління, матеріально-речові елементи, фінансові системи та інші компоненти, що забезпечують ефективне функціонування механізму взаємодії та досягнення гармонії та синергетичного ефекту.

                                                                                                Таблиця 3.3.1.

        Сутність основних концепцій корпоративного управління 

Трактування сутності корпоративного  управління	Предмет корпоративного управління	Основна проблема корпоративних відносин
Перша концепція: установлення  балансу інтересів різних заінтересованих  груп (акціонерів, у т.ч. крупних та дрібних, держави-акціонера)	система відносин між органами управління та посадовими особами емітентів, власниками цінних паперів таких емітентів, а також іншими заінтересованими особами, залученими до управління емітентом як юридичною особою	Забезпечення  балансування інтересів менеджменту  корпорації, найманих працівників, крупних  акціонерів, міноритарних акціонерів, власників інших цінних паперів корпорації, кредиторів корпорації, органів державної влади
Друга концепція: це система управлінських відносин між взаємодіючими господарюючими суб’єктами (у т.ч. керівними та підлеглими) з приводу субординації та гармонізації їх інтересів, забезпечення синергії як їх спільної діяльності, так і їх взаємовідносин із зовнішніми контрагентами (включаючи державні органи) у досягненні поставлених цілей	Взаємовідносини між менеджментом головної компанії та дочірніх компаній, постачальниками та споживачами продукції, крупними акціонерами підприємств-учасників та топ-менеджментом. Відносини акціонерів, власників капіталу корпорації та менеджменту  різного рівня Відносини із приводу  розподілу прибутку корпорації, виплати  дивідендів акціонерам	Забезпечення  синергії через розробку та відпрацювання  алгоритмів узгодження поведінки на ринку, механізмів підкорення приватних  інтересів учасників загальній стратегії, забезпечення раціонального співвідношення централізації та децентралізації у прийнятті управлінських рішень

 

У світлі різних підходів до визначення сутності корпоративного управління доцільно розрізняти поняття балансування інтересів та гармонізації інтересів. Зокрема, балансування інтересів – це процес узгодження позицій та інтересів різних груп – учасників корпоративних взаємовідносин, у результаті якого одна із груп поступається своїми інтересами на користь іншої. Гармонізація інтересів – це процес узгодження позицій та інтересів різних груп – учасників корпоративних взаємовідносин, у результаті якого досягнення інтересів різних груп гармонізується у часі та просторі.

Тобто, у результаті гармонізації інтересів жодна із груп не буде змушена відмовитися від досягнення інтересу, просто у процесі переговорів внаслідок взаємних домовленостей узгоджуються умови реалізації інтересів, процедура їх задоволення, отримання конкретного результату за періодами часу та ін. Таким чином, корпоративне управління має бути спрямоване на забезпечення гармонізації інтересів учасників корпоративних відносин, що стане основною подальшого розвитку корпорації. [30, c. 306]

У таблиці 3.3.2. представлено багатоваріантность класифікації конфліктів інтересів в акціонерних товариствах.

                                                                                             

                                                                                          Таблиця 3.3.2.

          Класифікація конфліктів інтересів за різними ознаками

№	Класифікаційна  ознака	Типи конфліктів інтересів
1.	За можливістю прогнозування	Прогнозовані  конфлікти інтересів  Частково прогнозовані конфлікти інтересів  Не прогнозовані конфлікти інтересів
2.	За характером розвитку системи	Закономірні конфлікти  інтересів  Випадкові конфлікти  інтересів
4.	За характеристикою  середовища формування	Зовнішнього середовища інтересів Проміжного  середовища інтересів  Внутрішнього  середовища інтересів
5.	За джерелами  формування	Економічні  конфлікти інтересів: - розподілу  дивідендів - норми прибутку  - формування  та розподілу витрат  - ресурсного  забезпечення  - інвестиційні  - реалізації  продукції  Функціональні конфлікти інтересів Інформаційні  конфлікти інтересів  Виробничі конфлікти  інтересів  Владні конфлікти  інтересів  Адміністративні конфлікти інтересів  Структурні  конфлікти інтересів
6.	За механізмом формування	Природні конфлікти  інтересів  Штучні конфлікти  інтересів
7.	За часовими параметрами	Довгострокові конфлікти інтересів Середньострокові  конфлікти інтересів Короткострокові конфлікти інтересів
8.	За характером руйнівного впливу на акціонерне товариство	Неруйнівні конфлікти інтересів Легкі конфлікти  інтересів  Тяжкі конфлікти  інтересів
9.	За ступенем прояву	Приховані конфлікти  інтересів  Явні конфлікти інтересів
10.	За ступенем керованості	Керовані конфлікти  інтересів  Некеровані  конфлікти інтересів
11.	За наслідками впливу на акціонерне товариство	Руйнівні конфлікти  інтересів  Оновлюючі конфлікти  інтересів
12.	За можливістю подолання	Ті,  які можна подолати Ті, які не можливо  подолати

 

За результатами узагальнення існуючих наукових та практичних підходів до управління корпоративними конфліктами виділяють наступні принципи, які слугуватимуть орієнтирами для побудови ефективної системи корпоративного управління в акціонерних товариствах, яка буде резистентною до негативного впливу корпоративних конфліктів: [28, c. 312]

1. Принцип методологічного  та інформаційного співробітництва  між органами управління АТ  та акціонерами у процесі розробки  внутрішніх нормативних документів, стратегій, прогнозів та планів діяльності АТ;  

2. Принцип визначеності, регламентації та стабільності  складу функцій та методів  регулювання у АТ питань наявності  конфліктів інтересів та інших  питань розкриття інформації, яка стосується важливих питань діяльності АТ, у т.ч. роботи органів управління АТ та окремих його посадових осіб.

3. Принцип врівноваженої  відкритості АТ по відношенню  до громадськості, об’єктивності  та повноти інформування суспільства  та потенційних інвесторів про основні результати та пріоритети у діяльності АТ, цінності по відношенню до акціонерів.

4.  Принцип визнання наявності зон взаємного невтручання, тобто невтручання одних суб’єктів корпоративних відносин у питання, які відносяться до закріплених у внутрішніх нормативних документах АТ повноважень інших суб’єктів корпоративних відносин.

5. Принцип суспільної  відповідальності керівництва АТ  перед територіальною громадою  і суспільством, державою в цілому (забезпечення прибутковості, сплата усіх передбачених чинним законодавством податків та зборів, адекватність бухгалтерського обліку, соціальні відрахування у державні та місцеві фонди, нарощування обсягів виробництва, що впливає на ВВП).

6. Принцип залучення  до щорічних перевірок АТ незалежних  та кваліфікованих аудиторів.  Залучення до участі названих  осіб дозволяє забезпечити об’єктивність  оцінки ситуації конфлікту інтересів  в АТ.

Логічно, що за будь-якого рівня ефективності управління корпоративними конфліктами, завжди існуватиме фактор запізнення реакції з боку різних суб’єктів корпоративних відносин на ситуацію конфлікту. Дійсно, не рідко вирішення корпоративних конфліктів підміняється прийняттям загальних інколи популістських концепцій та рішень, які тільки імітують активне управління конфліктною ситуацією, а насправді – намагаються прикрити бездіяльністю реалізацію інтересів тих чи інших груп акціонерів. Досить часто такі дії призводять до ще гірших наслідків як для акціонерного товариства у цілому, так і окремих суб’єктів корпоративних відносин, зокрема. [33, c. 217]

І.Ансофф бачить шлях вирішення таких проблем  у приведенні у дію трьох своєрідних фільтрів, зокрема інформаційного, психологічного та фільтру влади. В.П.Мартиненко пропонує використовувати такі фільтри у процесі антикризового управління життєздатністю підприємств промисловості. Якщо адаптувати це типове рішення до ситуації конфлікту інтересів, зробити інше інформаційно-змістовне наповнення кожної з таких фільтруючих функцій, то можна вести мову про необхідність запровадження суб’єктами корпоративних відносин наступної системи фільтрів для профілактики виникнення корпоративних конфліктів в акціонерних товариствах:

1. Інформаційний фільтр – відслідковування та прогнозування корпоративних конфліктів, відсіювання неістотних конфліктів;

2. Культурний  фільтр – плекання організаційних  цінностей, які не підтримують  досягнення власних інтересів,  за рахунок попрання інших; інтеграція в організаційну культуру специфічних цінностей компанії по відношенню акціонерів, які полягатимуть у  максимальному задоволенні їх інтересів та наданні їм повної і достовірної інформації про компанію та ефективність використання капіталу АТ.

3. Владний фільтр  – ефективний розподіл влади  та повноважень щодо між органами  управління АТ, у т.ч. щодо контролю  за потенційними конфлікто-небезпечними  зонами у діяльності АТ.

4. Фінансовий  фільтр – прозора система бюджетування в АТ, формування фонду дивідендів та розвитку виробництва; незалежний фінансовий контроль за ефективністю використання капіталу АТ.

Таким чином, вищевизначені  фільтри відіграють роль інструментів впливу на розширення чи звуження меж втручання у конфлікт інтересів у конкретному АТ. Межі втручання у конфлікт інтересів – це об’єктивно існуючі, суб’єктивно визначені та окреслені керівниками та власниками об’єкти впливу на параметри конфліктів певного типу з урахуванням доступних ресурсів, часових параметрів формування та розвитку конфлікту інтересів (див. рис. 3.3.1.).

    Рис. 3.3.1. Загальна логіка розгортання корпоративних конфліктів в Україні

 

Наведена на рис.1 схема розгортання конфліктів інтересів тільки у загальному вигляді описує те розмаїття проблем і шляхів їх подолання, з якими мають справи суб’єкти корпоративних відносин у різних ситуаціях конфліктів інтересів. Важливо відмітити й що ця схема стосується, насамперед, тих конфліктів інтересів, які розгортаються у сфері розподілу економічних сфер впливу в АТ, і не охоплює того широкого загалу конфліктів, які мають місце при розподілі повноважень, влади й відповідальності в АТ.