Факторний аналіз матриці інтеркореляцій чотирьох методик ( мет.САТ, мет.FPI, тест С.Медніка, тест “Завершення картинок”) виявив 4 значимих фактори:

1. особистісний – креативний ( максимальне навантаження – методика САТ та тести на креативність );
2. регулювання поведінки ( максимальне позитивне навантаження на тест FPI та негативне навантаження на тести креативності, особливо значиме – на тест невербальної креативності);
3. соціальної взаємодії ( максимальне негативне навантаження на тест FPI та на тест вербальної креативності);
4. мотиваційний (максимальне негативне навантаження на тест вербальної креативності з установкою на творчість).

      Диференційованість  ліній становлення особистості  є одним з головних параметрів виділення психологічних характеристик, які визначають стилі самоактуалізації особистості ( див.Табл.7).

      Таблиця 7

      Психологічні  характеристики, які  стилізують процес самоактуалізації особистості

      В Таблиці 8 міститься психологічний  зміст емпірично виявлених стилів самоактуалізації ( у відповідності  до застосованих методик) та визначені  рангові місця досліджувальних  груп    ( за виявленими значеннями виділених показників). Рангові місця вказують на домінуючий стиль самоактуалізації, який переважає в групі. 

      Таблиця 8.

      Психологічний зміст емпірично  виявлених стилів самоактуалізації

      ** - менші ранги позначають вищі  рівні показників

      * - ↑ - високий рівень,

           с  -середній рівень,

           ↓ -низький рівень 

      Таким чином, визначаючи місце  творчості в процесі  самоактуалізації, можна  зробити висновок, що творчість суттєво  впливає на ефективність процесу самоактуалізації. Адже в результаті дослідження з’ясувалося, що наявність креативності не обов’язково припускає високий рівень самоактуалізації, але утрудненою, і навіть неможливою стає ефективна самоактуалізація з нетворчою спрямованістю особистості. 
 
 
 
 
 
 
 

Заключення

      Самоактуалізація  особистості це природнє прагнення  людини до саморозкриття, суто індивідуальний творчий шлях  до власного “Я”. Саме це положення на якому акцентували увагу представники гуманістичної психології, було визначальним при проведенні нашого дослідження.

      Оскільки  ми притримувалися точку зору, що творчість  відіграє в процесі самоактуалізації особистості важливу роль (як характеристика самоактуалізації), то багато уваги в теоретичній частині роботи було присвячено саме феномену творчості – розумінню її природи та сутності представниками різних напрямків та областей досліджень. Було виділено три основних підходи до вивчення творчості сучасними дослідниками: інтелектуально-процесуальний, мотиваційно-особистісний та системний. Пріоритетним було визнано мотиваційно-особистісний підхід, принципи якого були використані для побудови нашого емпіричного дослідження. У відповідності з цими принципами ми трактували творчий процес як проекцію внутрішніх особистісних процесів на зовнішню діяльність шляхом самоактуалізації. Розглянувши основні психологічні характеристики самоактуалізованої особистості, ми окремо зупинилися на розгляді творчості як показника самоактуалізації.

      Головне питання, на яке ми прагнули дати відповідь  в емпіричній частині нашого дослідження  – які особистісні характеристики сприяють ефективності процесу самоактуалізації та яке місце займає творчість в цьому процесі. В результаті (на основі даних кореляційного та факторного аналізу) з΄ясувалось, що творчій (креативній) та самоактуалізованій особистості властиві схожі особистісні характеристики: 
 
 
 

      Таким чином підтверджується загальна гіпотеза що творчість – є суттєвою, хоча і не визначальною характеристикою процесу самоактуалізації особистості.

      В процесі самоактуалізації творчість відіграє подвійну роль: 

      1. Забезпечує оригінальність процесу самоактуалізації, що надає можливість визнати існування творчості самоактуалізації.

      До  даного випадку ми віднесли осіб (25% всіх піддослідних), у яких було зафіксовано  високий рівень розвитку особистісних рис, як наслідок розкриття особистісного потенціалу, та достатньо високий рівень розвитку творчих здібностей (креативності), при цьому не обов΄язково особистість прагне реалізувати свою креативність в творчій діяльності (внаслідок відсутності потреб або наявності несприятливих умов). Творчість виступає лише як стимул до розвитку, як джерело самоактуалізації (коли на перше місце ставляться не практичні досягнення людини, а її особистість).

      2. Творчість може виконувати роль  “рятівника”, тобто виступати  як засіб компенсації особистісної, або будь-якої іншої недостатньості. Саме в даному випадку можна спостерігати самоактуалізацію в творчості – коли досягаються певні успіхи в творчій діяльності, але при цьому є слабко вираженою особистісна самоактуалізація як наслідок нерозкриття власних резервів (або із-за відсутності цих резервів, або із-за їх незнання, або із-за байдужності до власної персони). У таких осіб (усього 40% піддослідних групи А) зафіксовано переважно середній рівень креативності та недостатній (середній, або навіть низький) рівень вираженості визначальних характеристик самоактуалізації, в окремих випадках фіксується наявність проблем в області психічного регулювання (підвищена агресивність, дратівливість та ін.). Тут вже самоактуалізація, як прагнення до задоволення потреб, виступає джерелом творчості, а не навпаки, як було зазначено вище.

      Отже, насправді існує відмінність між творчістю самоактуалізації та самоактуалізацією в творчості. Дане твердження знайшло свій подальший розвиток в процесі перевірки наступної гіпотези. Емпіричним шляхом (на основі даних факторного аналізу) були виявлені чотири значимих фактори та виділені психологічні характеристики, які стилізують процес самоактуалізації особистості. На основі концептуально – категоріального синтезування були визначені чотири стилі самоактуалізації: творчий, демонстративний, компенсований, блокований. Перший стиль самоактуалізації свідчить про її ефективність та є виразним прикладом творчості самоактуалізації, коли високий рівень креативності стимулює до повноцінного розвитку та самовдосконалення. Самоактуалізацію в творчості характеризують, переважно, другий та третій стилі самоактуалізації, які не забезпечують її ефективності на 100%. Четвертий стиль самоактуалізації (блокований) хоча і зазначає її неефективність, все ж таки не виключає можливостей для подальшого розвитку. В якості блокиратора нами визначена сором΄язливість, як невіра в себе.

      Таким чином визначені  стилі самоактуалізації зазначають ступінь  її ефективності та є проявом індивідуально-особистісної творчості людини. На цьому можна було б поставити крапку в нашому дослідженні, але наприкінці з΄ясувалося, що на місці “старих” питань виникла ціла низка “нових”: чи справді мотивація має вирішальний вплив на можливості прояву творчості? Що більше впливає – наявність зовнішньої мотивації чи відсутність внутрішньої? Чи впливає мотивація на сам процес самоактуалізації? Чи дійсно сором΄язливість є головною перепоною на шляху до самоактуалізації,чи низький рівень самоактуалізації обумовлюється відсутністю власних резервів для розвитку? Ці питання залишаються спірними та ще чекають свого Дослідника.

      Одне  можна стверджувати зі впевненістю, що самоактуалізована особистість  – це скоріше виняток, ніж правило. На наш погляд, процес самоактуалізації – це як сходження на Еверест, яке не кожному потрібне, яке не кожний може (завжди можна зірватися вниз) і яке не кожний хоче здійснити. Але це та вершина (той ідеал) яка варта того, щоб до неї прагнути. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література: 

1. Адлер А. Наука  жить: /Пер. с англ. и нем. /. – К.: Port-Royal, 1997. –   288 с.
2. Азаров Ю. Общие обязательные психологические правила, касающиеся свободы, развития и творчества детей //Пед. Весник. – 1997. - № 1. – с.7.
3. Алиева Е.Г. Творческая одарённость и условия её развития //Психологический анализ учебной деятельности. – М.: ИП РАН, 1991. – с.7-17
4. Анастази А. Психологическое тестирование. Кн. 1. /Пер. с англ. /Под ред. и предисл. К.И. Гуревича, В.И. Лубовского. – М.: Педагогика, 1998. – 320 с.
5. Басин Е.Я. Творчество и эмпатия //Вопросы философии. – 1987. - №2. – с. 54-56.
6. Бердяев Н.А. Философия свободы; Смысл творчества. – М.: Правда, 1989. – 607 с.
7. Богоявленская Д.Б. О предмете и методе исследования творческих способностей //Психол. журнал. – 1995. – т.16. - №5. – с.49-58.
8. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. – М.: Знание, 1981. – 96 с.
9. Богоявленская Д.Б. “Субъект деятельности” в проблематике творчества //Вопросы психологии. – 1999. - №2. – с.35-41.
10. Бодрова Е.В., Князева О.Л., Кудрявцев В.Т. Актуальные проблемы развития творческих способностей в обучении и воспитании: [По материалам всесоюз. конф. “Творчество и педагогика”, Москва, сент. 1988] //Вопр. психологии. – 1989. - №1. – с.174-176.
11. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике  - Спб: ПитерКом, 1999. – 528 с. - /Сер. “Мастера психологии”./.
12. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности: /Пер. с англ./. – М.: Прогресс, 1990. – 187 с.
13. Вересов Н.Н. Культура и творчество как психологические идеи //Вопросы психологии. – 1992. - №1-2. с.124-129.
14. Вертгеймер М. Продуктивное мышление: /Пер. с. англ./. Общ. ред. С.Ф. Горбова и В.П. Зинченко. – М.: Прогресс, 1987. – 336 с.
15. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте :Психол. очерк. – М.: Просвещение, 1991. – 92 с.
16. Вильчек В.М. Прощание с Марксом /Алгоритмы истории/. – М.: Изд. группа “Прогресс”: Культура, 1993. – 222 с.
17. Волков И.П. Приобщение школьников к творчеству. – М.: Просвещение, 1982. – 136 с.
18. Галин А.Л. Личность и творчество. Психологические этюды. – Новосибирск, 1989. – 127 с.
19. Гальперин П.Я., Данилова В.Л. К вопросу о формировании творческого мышления //Школьный психолог. – 1999. - №8 (февраль). – с.9.
20. Гений и безумие //Наука и жизнь. – 1996. - №3. – с.32-33.
21. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. – К.: Наук. думка, 1988. – 144 с.
22. Грузенберг С.О. Психология творчества. Введение в психологию и теорию творчества.  т. 1.- Минск: Белтрестпечать, 1923.
23. Давыдов В.В. Принципы обучения в школе будущего //Хрестоматия  по возрастной и педагогической психологии. Работы советских психологов периода 1946 – 1980 г.г. /Под. ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – с.296-301.
24. Дмитрук М.А. Вдохновение по заказу? – М.: Знание, 1989. – 48 с.
25. Дорфман Л.Я., Ковалёва Г.В. Основные направления  исследований креативности в науке и искусстве //Вопросы психологии. – 1999. - №2. – с. 101 – 106.
26. Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей. – М.: Академия, 1996. – 224 с.
27. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 1999. – 268 с.
28. Жизненный путь личности (вопросы теории и методологии социально-психологического исследования). – К.: Наукова думка, 1987. – 280 с.
29. Золя Э. Творчество: Роман /Пер. с. франц. Т. Ивановой и Е. Яхниной. – М.: Худ. лит., 1981. – 399 с.
30. Ибсен Г. Драмы. Стихотворения //Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Том 87. – Москва, 1972. – 815 с.
31. Изард К.Э. Психология эмоций: /Перев. с англ./. – СПб.: “Питер”, 2000. – 464 с.
32. Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчості особи: Навч. посібник для студ. вузів. – К.: Вища школа, 1996. – 295 с.
33. Клепіков О.І. Творчість: істина, краса, благо. – К.: Знання УРСР, 1991. – 48 с.
34. Коссов Б.Б. Творческое мышление, восприятие и личность /Ред. Кузьмина Н.В. – М. – Воронеж, 1997. – 48 с.
35. Лейтес Н.С. Способности и одарённость в детские годы. – М., 1984. – 80 с.
36. Леонтьев А.А. “Научите человека фантазии…” (творчество и развивающее обучение) //Вопросы психологии. – 1998. - №5. – с. 82-84.
37. Лук А.Н. Мышление и творчество. – М.: Политиздат, 1976. – 144 с.
38. Лук А.Н. Психология творчества. – М.: Наука, 1978. – 127 с.
39. Лук А.Н. Юмор, остроумие, творчество. – М.: Искусство, 1977. – 184 с.
40. Макаров А.М. П΄ять етюдів: Підсвідомість і мистецтво: Нариси з психології творчості. – К.: Рад. письменник, 1990. – 285 с.
41. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та психологічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. – К.: Наукова думка. – 1998. – 216 с.
42. Маслоу А. Психология бытия. – М.: “Рефл-бук”, К.: “Ваклер”, 1997. – 303 с.
43. Материалы конференции “Творчество, общение, личность” //Вопросы психологии. – 2000. - №2. – с. 148 – 152.
44. Матіюк І.О. Формування творчих здібностей інтелектуального характеру// Директор школи. – 1999. - №19. – с.7.
45. Матюшкин А.М. Загадки одарённости. – М.: Школа – Пресс, 1993. – 128 с.
46. Матюшкин А.М. Концепция творческой одарённости //Вопр. психологии. – 1989. - №6. – с.29-33.
47. Мелик-Пашаев А.А. Об источнике способности человека к художественному творчеству //Вопросы психологии. – 1998. - №1.- с. 76-82.
48. Мелик-Пашаев А.А. Педагогика искусства и творческие способности. – М.: Знание, 1981. – 96 с.
49. Мелик-Пашаев А.А., Новлянская З.Н. Ступеньки к творчеству. – М.: Педагогика, 1987. – 126 с.
50. Мижо М. Сент-Экзюпери / Пер. с франц. Г.Велле. – М.: Молодая гвардия, 1965. – 464 с.
51. Мистецтво життєтворчості особистості. Науково-метод. посібник /Ред. рада: В.М. Доній та ін. – К.: ІЗМН, 1997. – 936 с.
52. Моляко В.О. Концепція виховання творчої особистості //Радян. школа. – 1991. - №5. – с.47-51.
53. Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. – К.: Знання, 1989. – 44 с.
54. Моляко В.О. Психология решения школьниками творческих задач. – К.: Радян. школа, 1983. – 94 с.
55. Моляко В.О. Чи можна навчати творчості? //Обдарована дитина. – 1999. - №3. – с.2-4.
56. Момот Л.Л., Шелестова Л.В. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання //Педагогіка і психологія. – 1997. - №2. – с. 53-59.
57. Никитин Б.П. Ступеньки творчества или развивающие игры. – М.: Просвещение, 1990. – 160 с.
58. Ниренберг Дж.И. Исскуство творческого мышления. – Минск: Попурри, 1996. – 240 с.
59. Ницше Ф. Так говорил Заратустра. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 302 с.
60. Оллпорт Г.В. Личность в психологии. – М.: “КСП”, СПб: “Ювента”, 1998. – 345 с.
61. Парандовський Я. Алхімія слова/ Пер. з польської Ю.Попсуєнко. – К.: Дніпро, 1991. – 374 с.
62. Петровский А.В. Роль фантазии в развитии личности. – М.:Знание, 1961. – 48 с.
63. Піхманець Р.В. Психологія художньої творчості. – К.: Наук. думка, 1991. – 164 с.
64. Поляков В.А. Психология развития личности в системных отношениях. – Минск, 1999. – 128 с.
65. Пономарёв Я.А. Психология творчества и педагогика. – М.: Педагогика, 1976. – 280 с.
66. Пономарёв Я.А. Размышление о будущем психологии творчества //Учительская газета. – 1994. – 25 октября. – с. 10-11.
67. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие /Под общей ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб: Изд-во “Питер”, 2000. – 560 с.
68. Пришвин М.М. Охота за счастьем; Журавлиная родина //Собрание сочинений: В 8-ми т. – М.: Худож. лит., 1982. – т.3. Произведения 1924-1935 годов. – с.11-162.
69. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч. – метод. посібник /Ред. В.М. Доній та інші. – К., 1996. – 792 с.
70. Психологические исследования творческой деятельности /Отв. ред. О.К. Тихомиров. – М.: Наука, 1975. – 253.
71. Психология личности и образ жизни /АН СССР, Ин-т психологии; Отв. ред. Е.В. Шолохова. – М.:Наука, 1987. – 219 с.
72. Психология личности: Тексты. /Сборник //Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 287 с.
73. Психология личности. т.1. Хрестоматия /Ред. составитель: Д.Я. Райгордский. – Самара: Изд. дом “Бахрах”, 1999. – 448 с.
74. Психология творчества: общая дифференциальная, прикладная /Отв. ред. Я.А. Пономарёв; АН СССР, Ин-т психологии. – М.: Наука, 1990. – 223 с.
75. Развитие творческой активности школьников /Под ред. А.М. Митюшкина. – М.: Педагогика, 1991. – 156 с.
76. Разумникова О.М., Шемелина О.С. Личностные и когнитивные свойства при экспериментальном определении уровня креативности //Вопр. психологии. – 1999. - №5. – с.130-139.
77. Рогов Е.И. Учитель как объект психологического исследования: Пособие для школьных психологов. – М.: Гуманит.изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 496 с.
78. Родари Дж. Грамматика фантазии: введение в искусство придумывания историй. – М.: Прогресс, 1990. – 191 с.
79. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию, становление человека /Пер. с англ. – М.: Иизд. группа “Прогресс”: Универс, 1994. – 480 с.
80. Роджерс Н. Творчество как усиление себя //Вопросы психологии. – 1990. - №1. – с.164-168.
81. Рождественская Н.В. Психология художественного творчества: Учеб. пособие / С-Петербург. гос. ун-т. – СПб., 1995. – 270 с.
82. Розин М.В. Психология судьбы: программирование или творчество? //Вопросы психологии. – 1992. - №1-2. – с. 98-105.
83. Роменець В.А. Психологія творчості. – К.: Вища школа, 1971. – 247 с.
84. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – т. 2. – М., 1989. – 323 с.
85. Рубинштейн С.Л. Принцип творческой самодеятельности: К философским основам современной педагогики //Вопросы философии. – 1989. - №4.
86. Сковорода Г.С. Сад пісень: Вибрані твори. – К.: Веселка, 1980. – 190 с.
87. Словейчик С.Л. От интересов к способностям. – М.: Знание, 1968. – 93 с.
88. Торшина К.А. Современные исследования проблемы креативности в зарубежной психологии //Вопросы психологии. – 1998. - №4. – с.123-132.
89. Формирование творческих способностей: сущность, условия, эффективность: Сб. науч. тр. /Свердлов. инж. пед. ин-т; [Редкол.: С.З. Гончаров (отв. ред.) и др.]. – Сувердловск: СИПИ, 1990.-155 с.
90. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1990. – 367 с.
91. Фрейд З. Художник и фантазирование: /Пер. с нем. – М.: Республика, 1995. – 398 с.
92. Фромм Е. Психоанализ и этика. – М.: ООО “Издательство АСТ-ЛТД”, 1998. – 568 с.
93. Холодная М.А. Психология интеллекта: парадоксы исследования. – М., Томск, 1997. – с. 273 – 288.
94. Хьел Л., Зиглер Д. Теории личности: Основные положения, исследования и применение. – СПб: Питер, 1999. – 608 с. - /Сер. “Мастера психологии”/.
95. Чудновский В.Э. Воспитание способностей и формирование личности. – М., 1986. – 80 с.
96. Чудновский В.Э., Юркевич В.С. Одарённость: дар или испытание. – М.: Знание, 1990. – 77 с.
97. Шевырев А.В. Технология творческого решения проблем (эвристический подход) или книга для тех, кто хочет думать своей головой. – Белгород: Крестьянское дело, 1995. – Кн. 2: Техника творчества. Алгоритм решения проблем. Эвристические методы. Организация творческого процесса. – 208 с.
98. Шрагина Л.И. Оригинальность и творчество // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - №3. – с. 38-40.
99. Шумакова Н.Б. Возраст вопросов. – М.: Знание, 1990. – 79 с.
100. Шумакова Н.Б. Исследовательская активность в форме вопросов в разные возрастные пероды //Вопр. психологии. – 1986. - №1. – с.53-60.
101. Шумилин А.Т. Проблемы теории творчества. – М.: Высш. школа, 1989. – 143 с.
102. Эриксон Э.Г. Детство и общество. /Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ “Фонд” Университетская книга, 1996. – 592 с.
103. Юрченко З.В. Ігрові методики розвитку художньо-словесних здібностей учнів 5-11-х класів //Практ. психологія та соціальна робота. – 2000. - №2. –с.9-12.
104. Юрченко З.В. Художньо-словесне самовираження старшокласників як психологічний чинник становлення творчої особистості //Педагогіка і психологія. – 1999. - №4. – с.77-82.
105. Яковлева Е.Л. Психологические условия развития творческого потенциала у детей школьного возраста //Вопросы психологии. – 1994. - №5. –с.37-42.
106. Яковлева Е.Л. Развитие творческого потенциала личности школьника //Вопросы психологии. – 1996. - №3. – с.28-34.
107. Яковлева Е.Л. Эмоциональные механизмы личностного и творческого развития //Вопросы психологии. – 1997. - №4. – с.20-27.