Курс лекцій по "Філософіі"

 Отже, цінність (життєвий сенс) є основою вибору суб'єктом цілей, засобів, результатів та умов діяльності, що відповідають на питання: «В ім'я чого здійснюється дана діяльність?». Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою (оцінку ще називають кількісною характеристикою цінності). Результат вибору суб'єкта постає як благо для даного суб'єкта (під благом розуміють підсумкову цінність як єдність краси, добра і міри). Спрямованість суб'єкта і його діяльності на певну цінність називається ціннісною орієнтацією. У різні епохи і в різних суб'єктів діяльності склалися три основних напрями ціннісних орієнтацій, що задають життєвий сенс, світоглядну позицію: 1) на потойбічний світ; 2) на самого себе; 3) на суспільство.

Орієнтація  на святе, надприродне є характерною  для тих ситуацій, коли реальне життя є незадовільним, і людина знаходить вихід в надії на справедливість в світі божественному.

Ціннісна орієнтація на самого себе часто є наслідком зневіри у всьому; вона супроводжує епохи занепаду, а своїм крайнім проявом має теорію вульгарного гедонізму. За приклад можна взяти сучасну українську дійсність, коли користь розуміють як споживацтво, добро — як престижність, творчість вироджується в імітацію, моду, а свобода — у сваволю; підсумковою ціннісною домінантою є престижне споживання («не гірше за інших » — це мінімум, «усім на заздрість » — максимум). Ціннісна орієнтація на суспільство переважає тоді, коли віра в авторитет святого духу послаблюється, а нестримний гедонізм демонструє усі  «принади» розкладу. Відомі три напрямки цієї орієнтації: 1) утилітаризм, коли основною цінністю є користь, егоїзм. Правда, щоб не розпалося суспільство, егоїзм має бути розумним: для власної ж користі не варто забувати про інших. Але де розрахунок, там і прорахунок. На користі не збудуєш міцні моральні відносини; 2) марксизм, який наголошує на необхідності вирішення суперечностей між людиною та суспільством на основі скасування приватної власності і вбачає найвищу цінність в розвитку людини; 3) філософія всеєдності В. Соловйова, де постулюється втілення Бога в світ через людину в майбутньому ідеальному суспільстві. Найважливішою функцією ціннісних орієнтацій є функція регулятора зовнішньої поведінки людини.

Основна форма, в якій функціонують цінності —  ідеал. Ідеал є гранично вираженою цінністю, він є завжди мисленим запереченням існуючого недосконалого етапу дійсності. Особливістю ідеалу є його нездійсненність, принципова недосяжність. Найяскравіше в ідеалі виражена його закличність, наказовість; він виступає цементуючим началом „життя, його організуючою силою, що перетворює буття людей в структурно цілеспрямований процес.

Глобальні проблеми сучасності та моделювання майбутнього

_Я

роблема майбутнього  і його передбачення належить до тих вічних тем, інтерес до яких зростає в міру соціального прогресу. У сучасну добу передбачення соціальних наслідків діяльності набуває характеру нової глобальної проблеми «суспільство — катастрофа», і пов'язана вона, насамперед, з таким феноменом XX ст. як науково-технічна революція, різким зростанням населення тощо. Оскільки людство в рамках ноосфери набуло всепланетного статусу та вступило в епоху незворотного розвитку, більшість різного роду катаклізмів має глобальний характер. На сьогодні мова йде про:

• запобігання катастрофічному забрудненню людиною на 
  вколишнього середовища; 
• забезпечення суспільства необхідними речовими, енергетичними та продовольчими ресурсами; 
• регулювання зростання населення в ареалах злиденності 
  та голоду;
• забезпечення миру між народами;

- подолання забуття досягнень культури, моралі, освіти. 
Список глобальних проблем людства можна продовжити,

але теперішня  ситуація вже така, що навіть їх вирішення (що майже неможливо) не виведе цивілізацію з глухого кута, а тільки породить нові глобальні проблеми. Причини вказувались вище — це планетарний характер цивілізації та втрата навколишньою природою здатності до самовідновлення. Але людство шукає вихід. Зокрема, створено відносно самостійний напрям сучасної західної філософії — футурологію або «науку про майбутнє». У межах цього напряму ведеться пошук обґрунтування майбутніх соціальних реалій, моделювання динаміки розвитку глобальних проблем, здійснюється соціальний прогноз, який дає розуміння (імовірнісне) історичної перспективи. Прогнози розробляються за допомогою певних методів прогнозування, яких нараховується вже понад 200. Однак реально використовуються не більше п'яти: 1) екстраполяція; 2) експертні оцінки; 3) моделювання; 4) історична аналогія; 5) сценарії майбутнього. Кожний з цих методів прогнозування має свої переваги і недоліки і не може однозначно забезпечити високу надійність прогнозу. Тому на практиці звертаються до комбінованих методів.

Комбінованими дослідженнями проблем глобального розвитку займається на Заході так званий Римський клуб, в рамках якого діють провідні вчені світу з різних галузей науки та філософії. Вони порушили дві важливі проблеми: 1) чи існує межа зростання, що її обумовлено рамками самої природи (вичерпність природних ресурсів, обмеженість земельної площі, межі фізичного пристосування людей до забруднення навколишнього середовища), чи то є псевдо проблема? 2) оскільки індустріальне суспільство все швидше рухатиметься до реальних граничних меж зростання, слід з'ясувати можливі альтернативи цьому і обрати серед них таку, яка б сприяла виживанню людства.

Римським  клубом був застосований метод імітаційного моделювання, в результаті чого вони прийшли до висновку: 1) фізичні межі зростання не лише існують, а й вимагають уже сьогодні радикальних засобів по їх якщо не запобіганню, то хоча б віддаленню; 2) найбільш імовірним є прогноз про раптове та невпинне падіння чисельності населення через нестачу продуктів та медичного обслуговування,, вдвоє зменшаться обсяги промислового виробництва внаслідок вичерпування ресурсів навколишнього середовища. Така ситуація виникне в межах 2100 року; 3) можлива альтернатива пов'язана зі стабілізацією зростання    капіталу    (тобто   капіталовкладення    повинні дорівнювати амортизації) і народонаселення і забезпеченням на цій основі стану динамічної «глобальної рівноваги » як кожного регіону, так і світу загалом. Цей позитивний прогноз можливий лише при умові, якщо паралельно застосувати всі способи оздоровлення ситуації, у всепланетному масштабі і не пізніше 1975 року. При всіх інших умовах прогнозована модель Римського клубу дає негативні наслідки, скажімо» глобальна нестача продовольства відчуватиметься навіть раніше 2100 року. Таким чином, питання залишається відкритим, пошуки продовжуються, а ситуація погіршується.

 

 

Питання до теми.

1. В чому полягає характер проблемної ситуації в антропосоціогенезі?
2. Назвіть специфічні риси роду, племені, народності, нації.
3. Які, на вашу думку, основні ознаки нації?
4. Яким є співвідношення біологічного та соціального б людині?
5. Які передумови потрібні для появи людини розумної?
6. В чому полягає специфіка індивідуальності?
7. Чим власне людська свідомість відрізняється від відображу- 
   вальних можливостей тварин? 
8. Що виникло раніше: свідомість чи мова?
9. Що таке цінності}
10. Які недоліки має формаційний спосіб періодизації суспільства}
11. Що є головною рушійною силою розвитку суспільства?
12. Яка перспектива згідно прогнозів Римського клубу чекає 
    людство?
13. Чи однакові цінності у різних людей, і від чого вони залежать?
14. Як співвідносяться поняття «цінність» та «оцінка»?
15. Які ви знаєте глобальні проблеми сучасності?
16. Що таке цивілізація? .

 

Додаткова література

1. Алексеев В. П. Становление человечества. —^ М., 1984. 1. АндрущенкоВ.М., МихальченкоМ.І. Сучасна соціальна філософія. - К., 1996,

3. Енгельс Ф. Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину// 
   Діалектика природи// Маркс К., Енгельс Ф.—-Твори.— Т. 21.
4. Поздняков Є.А. Нация. Национализм. Национальнме интере- 
   сн. — М,, 1994.
1. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М., 1991. БлюмкінВ.А. Мир моральних ценностей. — М., 1981.
2. Бойченко І. В. Нелінійна соціальна філософія: цивілізація як 
   монада історії // Філософські. студії Київського університету. 
   Вигі.1. — К,, 1995.

 

3. Гаврилишин Б, Дороговкази в майбутнє. До ефективніших 
   суспільств: Доповідь Римському клубові — Пер. з англ.. — К., 1990,
4. Глобальние проблеми и общечеловеческие ценности — Пер.с 
   англ. — М., 1991.
5. Малахов В. А. Цінність як категорія культури. — Філософська 
   думка — 1982.
6. Ручка А. А. Социальньїе ценности и нормы. — К. 1976.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література.

1. Алексеев її.В., Панин А. В. Философия: Учебник для вузов. —М., 1996.
2. Англо-україиеький філософський словник. — К.: Либідь, 1996.
3. АндрущенкоВ.П., МихальченкоМ.І. Сучасна соціальна філософія. — Генеза, 1996. — 368 с.
4. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії: Західноєвропейський контекст. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Тандем, 2000.
5. Вару лин В.С, Социальная философия. Ч. 1 і 2: Учебник. -М.: Издательство МГУ, 1993.

6.Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. — К.: Либідь, 2001.

7. Блинников А. В. Краткий словарь философов. — М., 1994.

8. Від витоків до середини XIX століття.: Короткий довідник зісторії   філософії/ Автор-укладач    О.П.Архіпов,   В.А.Бугров,С.П.Петрушенко та ін.; За ред. Т.Д. Пікашової та В.Л.Чуйка. — 2-гевидання стереотип. — К.: МАУП, 1998.

9. -Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика:Підручник/Г.І.Волинка, В.І.Гусєв, І.В.Огородник, Ю.О.Федів;За ред. Г. І.Волинки. — К.: Вища шк., 1999.

10. Герасимчук А.А.,Тимошенко 3.1. Курс лекцій з філософіїНавчальний посібник. — К.: Видавництво Європ. ун-ту, 1999, 2002.
11. Герасимчук А.А., Шейко С.В. Філософія. Курс лекцій. —Київ-Полтава: Скайтек, 1998. — 188 с.
12. Горський В. С. Історія української філософії: Курс лекцій. —К.: Вид. «Наукова думка», 1996.
13. Головко Б. А. Філософська антропологія. — К., 1997.
14. История философии: В 4-х томах. — М., 1956.
15. История философии в кратком изложении. — М., 1991.
16. Історія філософії України. Підручник. /М.Ф.Тарасенко,
17. Історія філософії України. Хрестоматія: Навчальний посібник. / Упорядники: М.Ф.Тарасенко, М.Ю.Русин, А.К.Бичко та ін. —К., 1993.
18. Канке В.А.  Философия. Исторический и математическийкурс: Учебник для вузов. — М., 1996.
18. Краткий   очеріс   истории    философии.    Под   редакциейМ.Т.Иовчука и др. М., «Мисль», 1967.
19. Кульнмцький О. Основи філософії і філософічних наук. —Мюнхен-Львів, 1995.
20. Нестеренко В.Г.  Вступ до філософії: онтологія людини:Навчальний посібник для студентів вузів. — К., 1995.
21. Людина і довкілля: у 2 кн./ Упорядник, автор вступних розділів, біогр. довідок та коментарів В.С.Крисаченко. — К.,_о 1995.
22. Мир философии. Книга для чтения. В 2 ч. — М.,„ 1991.
23. Причети Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В. А., Чекаль А. А.Філософія: Навч. пос. — К.: Аграрна наука., 2000, 2002.

25. Сучасна зарубіжна філософія. Хрестоматія: Навчальний по -. сібник./ Упзряд. В.Лях. — К., 1996.

26. Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія:Навчальний посібник. — К., 1996.

27. Філософія: Підручник/ Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В. Г. та ін. — К., Либідь, 2001.

28. Філософія: Підручник./За ред. Г.А.Заїченка та ін. — К., 1995,
29. Філософія: Навчальний посібник./ За ред. І.Ф.Надольного. —К., 1997,2001.
30. Філософський словник./ За ред. В. І. Шинкарука. ~ К., 1986.
31. Философский знциклопедический словарь, — М., 1983.
32. Философская знциклопедия. В 5-ти томах (відповідні статті).
33. Чижевський Д.І. Нариси з історії філософії на Україні. —К., 1992. — 230 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Тема  №1.  Філософія, її походження, проблематика та функції

1.   Світогляд   як   духовно   практичний   феномен.   Історичні   типи

СВІТОГЛЯДУ. 

Сутність  філософії та коло її проблем. Основне  питання філософії.

2. Структура філософії, її основні функції. Філософія та наука.
3. Значення філософії для людини та суспільства.

 

Тема №2. Філософія стародавності

1. Староіндійська та старокитайська філософія.
2. Антична філософія (докласичний та класичний періоди).
3. Філософські школи елліністичної та римської філософії.

 

Тема №3.        Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

1. Середньовічна філософія. Період патристики.
2. Середньовічна філософія. Період схоластики.
3. Філософія епохи Відродження.

 

Тема №4. Філософія Нового часу та епохи

Просвітництва

1. Гносеологія. Дискусія про джерела та форми пізнання світу.
2. Онтологія. Вчення про субстанцію.
3. Соціальна філософія. Проблема людини та суспільства.

 

Тема №5. Німецька класична філософія

1. Філософське вчення І. Канта.
2. Філософська система та метод Гегеля.
3. Антропологічний матеріалізм Л.Феиербаха.