Економіко-статистичний аналіз продуктиіності праці в тваринництві в СТОВ «Агрофірма Петродолинське»

              У річній формі №1-ПВ (умови праці) «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах» містяться дані про чисельність працівників, занятих в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам (у розрізі окремих видів цих умов); чисельність працівників, яким за роботу в несприятливих умовах встановленні: додаткові відпустки, скорочений робочий день, безкоштовне лікувально-профілактичне харчування, безкоштовне одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, підвищені тарифні ставки, доплати за умови та інтенсивність праці; чисельність працівників, які мають право на державну пенсію на пільгових умовах; чисельність працівників, яким виплачена компенсація за час вимушеного простою та ін.

              Форма №3-ПВ (термінова, квартальна) «Звіт про використання робочого часу» складається з трьох розділів. У першому розділі «Використання робочого часу» містяться відомості про фонд робочого часу, відпрацьвані людино-години, невідпрацьовані людино-години, у тому числі з різних причин (щорічні відпустки, тимчасова непрацездатність, навчальні відпустки, неяка з дозволу адміністрації, простої, прогули і т.п.). У другому розділі дається характеристика руху робочої сили (чисельність прийнятих і звільнених працівників, кількісь вакансій на кінець звітного періоду). У третьому розділі наводяться інформація про укладання колективних трудових договорів.

              Форма №6-ПВ (річна) «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання за 200_р.» складається з трьох розділів.  У першому рохдіді «Кількість працівників за якісним складом на 31 грудня звітного року» містяться відомості про облікову кількість штатних працівників на кінець року; чисельність працівників, які прийняті на умовах неповного робочого дня (тижня); кількість працюючих у розрізі різних вікових груп; кількість працівників, які маєть вищу освіту; кількість працівників, які отримують пенсію. У другому розділі подається інформація про підготовку кадрів. Третій розділ присвячений відомостям про підвищення кваліфікації у розрізі окремих категорій працівників і видам підвищення кваліфікації.

              Відомості про чисельність і рух державних службовців виводяться у формі №9-ДС «Звіт про кількісний і якісний склад державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які займають посади керівників та спеціалістів»(річна)

1.2.  Система статистичних показників рівня продуктивності праці в тваринництві та методика їх визначення

Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві застосовують систему економічних показників. Це зумовлено особливостями даної галузі і, насам перед, незбігом робочого періоду з періодом виробництва. У багатьох галузях аграрних підприємств продукцію одержують лише раз на рік, а працю витрачають цілорічно. Тому, застосовуючи систему показників продуктивності праці, можна, не очікуючи кінцевих результатів, враховувати проміжні, що характеризують затрати живої праці на окремих операціях, за окремі проміжки часу, завантаженість працівників тощо.

Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою прямих (повні) і проміжних (неповні) показників. Прямі показники визначаються кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують її рівень в окремих галузях, сільськогосподарських підприємствах або в сільському господарстві в цілому. Вони виражаються в натуральній і вартісній формі.

Натуральні показники визначають діленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій, на обсяг виробленої продукції. Це – обернені показники продуктивності праці, і їх називають технологічною трудомісткістю продукції. Вони відповідають на питання, скільки витрачено робочого часу на виробництво центнера продукції.

З метою визначення продуктивності праці по сільському господарству країни, по окремих підприємствах з урахуванням усіх видів сільськогосподарської продукції, що ними виробляється, розраховують вартісні показники – погодинну, денну і річну продуктивність праці – відношенням вартості валової продукції в порівняльних цінах відповідно до відпрацьованих годин, людино-днів і середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

До прямих показників продуктивності праці належать:

1. виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції в натуральному виразі з розрахунку на 1 люд.-год.;

2. прямі затрати праці (люд.-год.) на виробництво 1 ц продукції (характеризують трудомісткість продукції);3. вартість валової продукції рослинництва, тваринництва або сільського господарства в цілому з розрахунку на 1 люд.-год.;

4. вартість валової продукції сільського господарства з розрахунку на одного середнього працівника.

Продуктивність праці визначають не тільки за вартістю валової продукції, а й за масою створеної чистої продукції. Це новостворений продукт, або валовий доход, розмір якого обчислюють як різницю між вартістю валової продукції і матеріальними витратами сільськогосподарського виробництва. В умовах підвищення технічної озброєності сільського господарства і відповідної зміни співвідношення між живою і уречевленою працею обчислення показників продуктивності праці за валовим доходом (чистою продукцією) дає змогу більш повно оцінити дійсний вклад окремих галузей і підприємств у масу новоствореного продукту. На основі порівняння показників за валовою і чистою продукцією можна більш глибоко вивчити ефективність використання живої праці і обґрунтувати резерви дальшого її підвищення.

У сільському господарстві продукцію одержують раз на рік або дуже нерегулярно, в той час як затрати праці відбуваються, як правило, постійно. Тому прямі показники продуктивності праці за виходом кінцевої продукції сільськогосподарських галузей визначаються по закінченні господарського року.

Продуктивність праці протягом року обчислюють і аналізують системою (непрямих) неповних показників які є проміжними і розраховуються до одержання продукції. Вони визначаються співвідношенням обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу. До них відносять:

1. затрати праці на вирощування 1 га посіву сільськогосподарських культур (люд.- год.);

2. затрати праці на 1 голову окремих видів худоби (люд. –год.);

3. навантаження посівних площ з розрахунку на одного середньорічного працівника;

4. навантаження поголів’я худоби і птиці на одного середньорічного працівника відповідної галузі тваринництва (в тваринництві).

Непрямі показники продуктивності праці характеризують обсяг виконаних робіт з розрахунку на одиницю робочого часу.

Вони лише приблизно оцінюють рівень продуктивності праці, проте дають змогу своєчасно протягом усього періоду виробництва сільськогосподарської продукції визначити його динаміку. Звідси їх значення для контролю і аналізу змін у затратах праці в процесі виконання різних сільськогосподарських робіт. За непрямими показниками виявляють і реалізують резерви  підвищення продуктивності праці на окремих стадіях сільськогосподарського виробництва.

Рівень продуктивності праці по окремих роках істотно коливається, тому його динаміку вивчають за середніми даними за 3-5 років.

2.Економіко-статистичний аналіз продуктивності праці в тваринництві

2.1  Характеристика природних і економічних умов господарства

Об’єктом дослідження курсової роботи  є СТОВ "Агрофірма Петродолинське". Це підприємство розташоване в північно-східній частині Овідіопольського району Одеської області на відстані 25 км від районного центру смт Овідіополь та 30 км від обласного центру м. Одеса.

Територія СТОВ "Агрофірма Петродолинське" розташована в центральному, недостатньо вологому, агрокліматичному районі степу Одеської області. Сума річних опадів по середнім багаторічним даним Одеської агрометеорологічної санції складає 377мм зі значними коливаннями по рокам. Незначна кількість випадіння річних опадів в значній мірі у вигляді зливи знижують їх господарську цінність та ступінь використання вологи рослинами. Взагалі, район характеризується малою кількістю опадів. Високі літні температури та сухі вітри викликають велике випаровування, отже і виникає посуха в районі. В зимку випадає 63мм опадів, але внаслідок нестабільгості теплового режиму зими та частою зміною морозів відлигами. З усіх опадів, у вигляді снігу випадає біля половини, друга частина опадів - дощі та тумани.

Температурні умови приємні для розвитку сільськогосподарських культур. Середньорічна температура повітря довівнює +9.4 С, та абсолютний мінімум дорівнює -30 С.

Пануєчими повітряні масами є північні, північно-східні і північно-західні вітри На протязі зими переважають вітри північного і північно-східного напрямків. Домінуючі сухі вітри східного, північно-східного, південно-східного напрямків обумовлюють засушлевий режим району. Дуже важливим показником є теипературний режим грунту. Найвища температура грунту у червні, серпні, а найнижча - у лютому.

Територія господарства знаходиться в підзоні ковильних степів, зовсім відсутні ліса. Основною рослинністю є однорічні та багаторічні рослини Природна рослинність низької кормової якості, а це в більшому степені залежить від земельних угідь.

Розглянемо доход від реалізації продукції та його структура за їх видами (Таблиця 2.1.)

В середньому в СТОВ «Агрофірма Петродолинське» за 2007-2009 роках питома вага продукції рослинництва в загальному обсязі сільськогосподарської продукції складає 47,18%, а продукції тваринництва – 52.81%.

Таблиця 2.2. – Забезпеченість виробничими ресурсами в СТОВ «Агрофірма Петродолинське» Овідіопольського району Одеської області