1. ЕКОНОМІЧНИЙ  АНАЛІЗ ЯК ГАЛУЗЬ  ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ,  ЙОГО РОЛЬ В  УПРАВЛІННІ ГОСПОДАРСТВОМ.

Економічний аналіз - спеціальна галузь знань, становлення якої як науки визначене об'єктивними передумовами і потребами, характерними для виникнення будь-якої нової галузі науки. ЕА розкриває практичну розв'язання проблем економіки на макро- чи мікрорівнях. На різних рівнях господарювання необхідна інтеграція розрізнених форм ЕА, які були притаманні обліковим наукам (облік, статистика, планування) як окремим наукам. Найбільшого поширення ЕА здобув з розвитком науки управління (менеджменту). Відбулося виділення ЕА для обґрунтування, оцінювання управлінських рішень, для реалізації ін. завдань (планування, регулювання, обліку, контролю, аудиту тощо). В менеджменті використовуються прямі та зворотні зв’язки. У прямому зв’язку ЕА забезпечує параметри можливого впливу на об'єкт управління, то у зворотному - оцінює ефективність такого впливу та доцільність його корекції.

Отже, ЕА - система спеціальних знань для дослідження зміни і розвитку економічних явищ, процесів у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості, що визначається суб'єктивними та об'єктивними причинами з метою забезпечення цільового управління ними.

ЕА пов'язаний з:

1) дослідженням  причинно-наслідкових зв'язків зміни  та розвитку економічних явищ  та процесів;

2) вибором  і обґрунтуванням ділового партнерства;

3) дослідженням  зовнішнього економічного середовища (маркетинговий аналіз), зміни параметрів ринку;

4) оцінюванням  підприємницького ризику;

5) моделюванням  поведінки економічної системи  на багатокритеріальній основі;

6) обґрунтуванням  цільових програм, індикативних  планів і бізнес-планів та об'єктивним оцінюванням їх виконання;

7) кількісним  і якісним вимірюванням об'єктивних  і суб’єктивних факторів та  пошуком резервів удосконалення  господарських систем;

8) формуванням  аналітичного забезпечення для  прийняття оптимальних управлінських  рішень.

Головні риси економічного аналізу як науки:

1. Дослідження  причинно-наслідкових зв'язків зміни  та розвитку економічних явищ  і процесів. ЕА характеризує явища  і процеси, оцінює їх стан, проводить  глибоку об'єктивну діагностику  причин, які їх зумовлюють та  визначають характер зміни та розвитку.

2. Об'єктивна  оцінка ефективності розвитку  економічної системи стосовно  створених умов внутрішнього  і зовнішнього економічних середовищ. (прибутковість і конкурентоспроможність)

3. Багатоваріантне,  багатоаспектне забезпечення запитів користувачів - дає змогу сформувати вибір управлінських рішень на рейтинговій основі.

4. Цільова  спрямованість і практична цінність  аналізу полягає у розробленні  планів та прогнозів, оцінці  невикористаних можливостей та  упущеної вигоди, узагальненні досвіду та формуванні нових можливостей.

 

2. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Предмет ЕА - діяльність підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, спрямована на досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат. Тобто, в результаті слід виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

Предмет розкривається через об’єкт: виробництво  і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними  і фінансовими ресурсами і  характер використання їх, фінансові результати, фінансовий стан підприємства та інвестиційна його діяльність.

Основними завданнями економічного аналізу є: 1)Підвищення науково-економічної обґрунтованості бізнес-планів і процесу бізнесу в процесі їх розробки; 2)Об’єктивне і всебічне дослідження виконання процесів бізнесу і дотримання нормативів; 3)Визначення ефект. використання матеріальних і трудових ресурсів; 4)Контроль за здійсненням вимог комерційних розрахунків; 5)Виявлення і вимірювання внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу; 6)Перевірка оптимальності управлінських рішень; 7)Визначення місця економічної системи у б-я порядку у ринковому середовищі, стратегії та тактики її поведінки; 8)Оцінка виконання цільових завдань розвитку економічної системи, причини, фактори, що зумовили позитивні чи негативні зміни; 9)Виявлення невикористаних резервів; 10)Визначення пріоритетів стратегічного розвитку економ-ої системи.

Види  економічного аналізу. 1)За характером охопленням питань ЕА поділяють на фінансовий та управлінський. 2)За глибиною дослідж. та признач. результатів ЕА виділяють: загальноекономічний, техніко-економічний, функціонально-вартісний. Загально-економічний аналіз виконують керівники та спеціалісти підприємств, керівних, фінансових, кредитних і статистичних органів за даними загальної звітності.За характером і колом питань загально економ. аналіз поділ.: 1)фінансово-економічний , 2) статистико-економічний.

Фінансово-економічний здійснюють фінансові та кредитні органи (зовнішній аналіз діяльності підприємств на підставі квартальної і річної звітності,). Статистико-економічний аналіз проводиться на підставі статистичної звітності підприємств (вивчають масові явища, проводять загальну оцінку розвитку економіки, робляться узагальнення, виявляються тенденції розвитку). Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Мета - оцінка госп. діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) - найбільш ефект. аналіз щодо виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів на виробництво продукції. Проводиться в кілька етапів: інформаційно-підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний і впроваджувальний.

3)ЕА за часом дослідження процесів і явищ поділ. на попередній, оперативний, послідовний і стратегічний.

4)За місцем проведення ЕА поділ. на внутрішньогосподарський і міжгосподарський; галузевий і міжгалузевий.

5)За обсягом дослідження та мірою охоплення даних ЕА поділ. на комплексний (повний) і тематичний (частковий, експрес-аналіз).

 

3. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ЕА, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. РЕСУРСИ, ФАКТОРИ, РЕЗЕРВИ ВИРОБНИЧИХ ПОКАЗНИКІВ.

Фактори — це рушійні сили розвитку процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві.

Причини — умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів і їхнього складу, а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів.

Резерви— це невикористані можливості підвищення ефект. виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів. Пошук резервів потребує впровадження досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, організаційно-технічних заходів, активного роздержавлення і приватизації, забезпечення конкурентоспроможності колективів і підприємств.

Класифікація  в б-я дослідженні допомагає  глибше розкрити зміст процесів чи явищ, їхні внутрішні зв'язки і залежності, визначити тенденцію розвитку процесів чи явищ.

Резерви доцільно класифікувати за ознаками (для логічного впорядкування  й систематизації всієї роботи):

- за  місцем утворення: внутрішньовиробничі, галузеві, регіональні, національні;

- за  моментами процесів праці: 1) поліпшення  використання труд. рес-в; 2) поліпшення  використання засобів праці;3)поліпшення  використання предметів праці.

- за  способами виявлення: явні (зображені  у звітності), приховані(виявлені через порівняння з ін. об’єктами)

- за  напрямами мобілізації на базі  вдосконалення: якості прод. на  стадії її проектування й виготовлення, підготовка виробництва, технології  виробництва, техніки виробництва,  організації виробництва, організації управління, економічного стимулювання.

- за  строками використання: поточні,  перспективні.

Роль  і значення окремих факторів не є  постійними. Вони змінюються залежно  від різних економічних і конкретно-історичних умов розвитку суспільного виробництва.

Класифікація факторів ЕА:

1) за  економічним змістом: (виробничо-економічні, соціально-екномічні);

2) за мірою впливу на результати роботи (основні, другорядні);

3) за рівнем залучення резервів (інтенсивні, екстенсивні);

4)за внутрішнім змістом(кількісні, якісні);

5)за часом дії (пості, тимчасові) ;

6)за  рівнем деталізації (прості, складні);

7) за рівнем охоплення (загальні, специфічні);

8)за  порядком дії (1-го, 2-го,.., n-го порядків);

9)за характером дії (об’єктивні, суб’єктивні);

10)за  способом визначення впливу (прямі, розрахункові);

11)за об’єктами маркетингового середовища (демографічні, економічні, науково-технічні, політичні, культурного порядку).

 

4. МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО  АНАЛІЗУ І ЙОГО  ПРИЙОМИ.

Метод ЕА – це науковий спосіб вивчення, становлення  та розвитку господарських явищ і процесів (сукупність прийомів і способів дослідження госп. діяльності б–я економічного об’єкта шляхом виявлення і визначення взаємозв’язку та зміни його параметрів, кількісного і якісного вимірювання впливу окремих факторів та їхньої сукупності на цю зміну).

Ознаки: визначення системи показників; виявлення  та визначення взаємозв’язків досліджуваної  системи; вибір прийомів і способів для вивчення взаємозв’язків між  фактором і результатом; кількісне  вимірювання впливу факторів;оцінка аналітичних результатів та обґрунтування висновків. Методологія– це сукупність прийомів і способів, які застосовуються при вивченні госп. процесів. Деталізація – розчленування складних явищ на більш прості, або складові. Здійснюється за такими основними напрямками: утворюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом.

Логічні методи: Порівняння – вибір бази порівняння та досягнення якісної порівнянності параметрів. Вимоги якісної порівнянності – часова, просторова і сукупність властивостей. Застосовуючи метод порівняння можна отримати такі кількісні результати: абсолютне та відносне відхилення, еластичність зміни.

Елімінування –для дослідження прямих чи обернених детермінованих факторних систем. Елімінування – метод, при якому абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. Способи елімінування: - ланцюгових підстановок - для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат. - різниці абсолютних величин є частковим вираженням попереднього методу і використовується під час дослідження двофакторних детермінованих залежностей мультиплікативного типу. - Різниці відносних величин – дає змогу виділити з сукупності факторів вплив одного, якщо існує детермінована факторна модель функціонального зв’язку, а значення впливу факторів виражені відносними величинами зміни. - Інтегральний - дозволяє розкласти вплив всіх факторів, які є взагалі. - Перерахунку даних використовують, коли для виділення впливу окремих факторів перераховують їх величини на зміну загального результату або визначають умовний загальний результат при зміні впливу аналізованого фактора. - Пайової участі -за пропорційним поділом впливу факторів визначається їх частка у загальному результаті.

Статистичні методи – це загальні методи статистичних досліджень, які використовуються в ЕА для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, для визначення факторних залежностей і факторного впливу (метод середніх величин, метод групування, індексний метод, метод динамічних рядів). Балансові або сальдові методи використовуються, коли відоме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх факторів його зміни, крім одного. Вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами. Методи комплексної економічної оцінки отримують при одночасному й узгодженому вивченні сукупності параметрів, які відображають всі або більшість аспектів зміни та розвитку ек. явищ і процесів.