Економічний аналіз

Дніпропетровський університет  економіки та права

 

Кафедра обліку і аудиту

 

 

Представлено на кафедру_________________

(дата, підпис секретаря)

 

Рецензування: __________________________

_______________________________________

_______________________________________

(кількість балів, "до захисту" ("на доопрацювання"), дата,

підпис керівника курсової роботи)

 

Захист: ________________________________

(кількість  балів, дата, підпис викладача)

 

Підсумкова оцінка ______________________

_______________________________________

(кількість  балів, оцінка за 4-х бальною  системою, дата,

підпис  викладача)

 

 

Курсова робота

з дисципліни "Економічний аналіз ІІ"

на тему ______________________________________________

______________________________________________

 

 

 

Студента (ки) ___________________________

((ПІБ студента)

Групи _________________________________

 

Керівник курсової роботи ________________

_______________________________________

(ПІБ, науковий  ступінь, вчене звання)

 

 

 

 

Дніпропетровськ

20__

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………..	3
Аналітична частина………………………………………………………	4
1. Особливості діяльності «Метал України»…………………………...	4
2. Техніко-економічна характеристика підприємства…………………	7
3. Аналіз результатів діяльності та фінансового стану «Метал України»………………………………………………………………….	12
Висновки………………………………………………………………….	25
Список використаних джерел…………………………………………...	26

 

ВСТУП

 

Характерною особливістю  сучасного розвитку економіки України  є глобальні економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку і аудиту, одним із центральних елементів яких є облік та аудит доходів, витрат і фінансових результатів. Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язних облікових питань. Зокрема це є теоретичні та методологічні аспекти обліку та аудиту доходів, витрат і фінансових результатів.

Реалізація фінансової стратегії підприємства значною  мірою залежить від рівня управління його доходами та витратами, метою якого є отримання прибутку. Доходи і витрати можуть розглядатися як відносно самостійні об’єкти управління, аналіз складу та динаміки яких дозволяє оцінити відповідність змін, що відбулися у звітному періоді, стратегічним намірам підприємства. Загальний аналіз прибутку передбачає попередній розподіл доходів за джерелами їх утворення, а витрат – за напрямами витрачання коштів відповідно до змісту операційної, інвестиційної або фінансової діяльності, наслідком якої є утворення тієї чи іншої складової прибутку.

Якщо представити схему роботи кожної організації у вигляді  сукупності інформаційних потоків, що проходять через його відділи, то всі вони перетинаються саме в  бухгалтерії. Саме тут акумулюються всі відомості про фінансово-господарську діяльність підприємства.

 

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1. Особливості діяльності  «Метал України»

 

Товариство з обмеженою  відповідальністю Торговий будинок  “Метал України” ( надалі ТОВ “Метал України” ) організоване в листопаді 2003 року. Юридична адреса підприємства: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Данили Нечая, будинок 25, квартира 22.

Чисельні послуги надаються  підприємствами з оптової торгівлі будівельними матеріалами. Це продаж цементу, шиферу, металу, руберойду, ДСП, ДВП, бітум, пінопласт. А також надає послуги доставки цих матеріалів в межах України вантажними автомобілями.

Доцільність надання  певних послуг визначається обсягами продажу окремих видів матеріальних ресурсів, особливостями використання їх організованими замовниками.

В умовах становлення  нових економічних відносин, коли ринкова економіка починає лишень встановлюватися в Україні проходять стрімкими темпами процеси роздержавлення та приватизації, адже наявність приватного сектора і являється одним з головних рушіїв розвитку держави, а це, в свою чергу, призводить до зміни структури ринку та галузей народного господарства, – одні види діяльності розвиваються, а інші занепадають, в залежності від потреби ринку.

Вихідними даними під  час визначення потреб у послугах виробничо-технологічного характеру є: перелік узагальнених товарних груп та кількість контрагентів (постачальників та замовників), яких обслуговує оптове підприємство, тобто купує та доставляє необхідний товар; замовлення клієнтів на необхідний обсяг та вид послуг з продукції у специфікованому вигляді на кожен місяць, квартал. Загальну потребу контрагентів у виробничо-технологічних послугах визначають за кожною товарною групою. Необхідною умовою розрахунків з визначення видів та обсягів послуг є вирізнення однорідних груп контрагентів з урахуванням характеру їхньої діяльності та обсягів використання окремих груп товарів, що потребують попередньої підготовки до виробничого споживання на підприємствах оптової торгівлі.

Усі контрагенти діяльності оптового підприємства розподіляються на окремі групи за галузевою ознакою: промислові підприємства, будівельні організації; науково-дослідницькі та проектні фірми, непромислові організації. Усередині груп здійснюють сегментування контрагентів за структурою використання матеріальних ресурсів. При цьому слід користуватися Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), що містить класифікацію підприємств та організацій за галузями та видами. Розрахована собівартість становить основну частину ціни. Іншу частину становлять доходи підприємства оптової торгівлі й обов’язкові податкові виплати. Конкретна ціна кожного виду послуг визначається з урахуванням кон’юнктури ринку, конкурентної ситуації та завдань, які ставить перед собою оптовик. Продажна ціна послуги узгоджується з основними постійними замовниками.

Дохід (виручка) від реалізації виробничо-технологічних послуг формується за рахунок плати замовників за надані послуги згідно із узгодженими цінами.

Ритмічне, рівномірне завезення товарів замовникам має вирішальне значення для успішної діяльності оптового підприємства. Для якісного безперервного обслуговування клієнтів оптові підприємства розробляють системи доставки вантажів, формують маршрути руху транспорту, визначають територіальну зону обслуговування.

За сучасних умов більшість  оптових підприємств під час розроблення систем доставки орієнтується на відстань і тривалість перевезення вантажів.

Для промислових покупців дуже важливі короткі строки виконання  замовлень. Гнучкість під час  складання графіків виробничого  процесу можлива лише в тому разі, коли виробники впевнені в можливостях швидких місцевих поставок необхідного асортименту товарів. Планування поповнення виробничого запасу «точно в строк» потребує тісної співпраці оптовиків із промисловими підприємствами-виробниками. Введення в практику поставок «точно в строк» передбачає наявність на оптових підприємствах достатніх за обсягом та асортиментом товарних запасів і жорстке виконання узгодженого графіка завезення товарів.

Підприємства оптової  торгівлі розподіляють перевезення  товарів на місцеві та далекі. Місцеві перевезення організуються для клієнтів у межах невеликого географічного району (для автотранспорту — приблизно 150 км від оптовика) і виконуються впродовж робочого дня. Далекі перевезення організуються для обслуговування покупців у віддалених від оптовика районах і здійснюються впродовж кількох днів.

Існують два методи транспортного  обслуговування. Перший передбачає використання оптовим підприємством при перевезенні  вантажів власного або орендованого транспорту. При цьому персонал, який обслуговує транспортні засоби, належить до штатних працівників оптового підприємства. Другий метод ґрунтується на використанні транспорту незалежного транспортного підприємства на договірній основі. Рішення про створення власного транспортного господарства або залучення транспортних засобів зі сторони приймає керівництво оптового підприємства з огляду на преваги й недоліки кожного методу доставки. Значна кількість клієнтів (невеликі промислові підприємства, малі й середні підприємства роздрібної торгівлі) здійснюють завезення з оптового складу власним транспортом. Незважаючи на те, що в разі самовивозу строки доставки суттєво скорочуються, застосування цього методу вимагає економічного обґрунтування. При частих перевезеннях вантажів з оптового складу витрати праці й часу зазвичай, перевищують економічно допустимі  межі.

Здійснюючи транспортно-експедиторське обслуговування замовників, оптові підприємства розробляють маршрути завезення товарів з огляду на перебування покупців у зоні обслуговування, частоту завезення, потреби клієнтів, можливості ефективного використання транспортних засобів, трудових ресурсів. Для місцевих перевезень найефективнішими є перевезення за кільцевими та зонно-кільцевими маршрутами. Маршрут розробляють таким чином, щоб за один рейс транспортного засобу обслужити кількох клієнтів, розміщених на шляху його руху. Оптове підприємство цілком завантажує товарами, призначеними для цих покупців, транспортний засіб, і поступово розвантажує його у покупців. Після розвантаження в кінцевому пункті транспортний засіб повертається на оптове підприємство. Перевагою такого маршруту є можливість вивезення від клієнтів зворотнім рейсом порожньої тари.

Якщо підприємство обслуговує значну кількість замовників, розміщених в окремих зонах району обслуговування, застосовують систему зонно-кільцевих рейсів. Групування за зонами обслуговування здійснюють з урахуванням розташування їх та обсягів перевезень вантажів.

За неможливості організації  таких маршрутів застосовують маятникову або радіальну схему перевезення. Схему маятникових рейсів використовують і тоді, коли підприємство оптової торгівлі відправляє певному клієнтові одночасно таку кількість товару, яка забезпечує найповніше завантаження транспортного засобу. На відміну від маятникової схеми при використанні радіального маршруту одночасно обслуговують двох-трьох покупців.

Витрати на транспортування  вантажів відшкодовуються покупцями. Більшість оптових підприємств  не включають вартість транспортування  у вартість товару, а визначають її окремо. Величину транспортних витрат на перевезення 1 т/км розраховують діленням загальної суми транспортних витрат на вантажооборот транспорту в тонно-кілометрах. Метою всіх перелічених методів розрахунку є забезпечення якісного обслуговування всіх контрагентів із найбільшою вигодою для них.

 

2. Техніко-економічна  характеристика підприємства

 

Техніко-економічні показники — величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Є техніко-економічні показники загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, що відображають особливості і окремих галузей.

У таблиці 2.1. показані основні техніко-економічні показники підприємства «Метал України» з 2008 по 2010 рік.

                                                                                                             Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники підприємства за 2008 – 2010 роки                                                                                                          

 

Найменування показника	Величина показника			Абсолютне відхилення		Відносне відхилення,відсотки
	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2009 рік до 2008 року	2010 рік. до 2009 року	2009 рік до 2008 року	2010 рік. до 2009 року
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	25 787,9	17 561,1	9 337,4	-16 450,5	-8 223,7	-63,79	-46,82
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	21 452,0	14 607,6	7 781,2	-6 844,4	-6 826,4	-31,91	-46,73
3. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	19 959,1	13 735,6	6 997,5	-12 961,6	-6 738,1	-64,94	-49,05
4. Валовий прибуток, тис. грн.	1 492,9	872,0	783,7	-620,9	-88,3	-41,59	-10,13
5. Дебіторська заборгованість, тис.грн.	956,7	952,7	889,8	-66,9	-62,9	-6,99	-6,6
6. Кредиторська заборгованість, тис. грн.	352,1	268,4	438,7	86,6	170,3	19,74	38,82
7. Чисельність робітників, чол.	10	11	12	2	1	16,66	8,33
8. Фонд оплати праці, тис. грн.	158,3	183,5	190,2	31,9	6,7	16,77	3,52
9. Продуктивність праці, тис. грн./чол.	28,89	30,53	32,91	4,02	2,38	12,22	7,23
10. Середня з/плата робітника за рік, тис. грн.	9 600	10 440	11 040	1 440	600	13,04	5,43
11. Первісна вартість основних фондів, тис. грн.	33,7	60,6	344,8	26,9	284,2	44,39	82,42
12. Знос основних фондів, тис. грн.	17,1	27,0	68,9	9,9	41,9	36,67	60,81
13. Показник  фондоозброєності, тис. грн.	1,66	3,05	22,99	1,39	19,94	45,57	86,73
14. Показник рентабельності продукції, тис. грн.	1,12	1,07	1,06	-0,05	-0,01	-4,67	-0,93