Економічний аналіз

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ВОДНОГО

ГОСПОДАРСТВА І  ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

З дисципліни

«Облік у бюджетних установах»

 

 

 

 

 

Виконала 

Студентка 5-го курсу

Спец. «Облік і аудит»

Драб Радміла

Перевірила 

Дорошенко О. О.

 

 

 

Виноградів - 2013

Зміст

І. Теоретична частина

1. Поняття бюджетної системи України
2. Облік розрахунків  з покупцями і замовниками

ІІ. Практична частина

Задача

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття бюджету та бюджетної  системи України      

 Для виконання завдань  і функцій, визначених Конституцією  України, державі необхідні матеріальні  ресурси, які в умовах товарно-грошових  відносин, ринкової економіки мають  грошове вираження. Грошові коштиппотрібні  усім  без  винятку  державам,  і  вони  їх  одержують  із  централізованих фондів — бюджетів, що є в їх розпорядженні.      

 Бюджет  як централізований фонд,  з  якого протягом певного періоду можна фінансувати потреби, пов’язані з повсякденною діяльністю, необхідний як державі, так  і всім органам місцевого самоврядування, що здійснюють владні повноваження на відповідній території. Слід звернути увагу на те, що слово «бюджет» має декілька значень.       

Бюджет  як економічна категорія — це  сукупність  суспільних (економічних) відносин у формуванні, розподілі та використанні централізованого фонду  коштів  на  рівні  держави  й  органів місцевого  самоврядування, необхідних державі та місцевому самоврядуванню для виконання ними завдань і функцій.      

 Бюджет  як правова категорія— це основний фінансовий план формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду відповідної  території,що  затверджується  відповідним  представницьким  органом державної або місцевої влади.       

Бюджет  як політична категорія — дозвіл парламенту уряду на формування та використання державних коштів.      

 Бюджетний період для  всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік. Законодавство кожної держави встановлює не тільки тривалість бюджетного періоду, але і термін, до якого закон про бюджет необхідно прийняти. Так, ст. 44 БК України закріплює, що закон  про Державний  бюджет України  приймається  до 1  грудня  року, що передує плановому. Стаття 96 Конституції України передбачає можливість прийняттятбюджету  на  інший  період,  ніж  передбачено  Бюджетним  кодексом  України.      

 Так,  ст.3  БК  України  встановлює  обставини,  за  яких  бюджетний  період може бути іншим, ніж з 1 січня до 31 грудня, а саме:

• введення воєнного стану; 

• оголошення надзвичайного  стану в Україні.       

 Таким  чином,  неприйняття  Верховною  Радою  України  закону  про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.       

 Бюджетна  система України — це побудована  на економічних відносинах,  державному  устрої  та  врегульована правовими нормами  сукупність видів бюджетів.      

 Структура бюджетної  системи України визначається  ст. 5 Бюджетного кодексу України. В основу її побудови покладений адміністративно-територіальний устрій держави.       

 Таким  чином,  бюджетна  системаУкраїни  складається  з  державноготбюджету  та  місцевих  бюджетів.  Місцевими  бюджетами  визнаються      бюджетитАРК,  обласні,  районні  бюджети,  бюджети  районів  у  містах  та  бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об’єднань).       

 Правом  на  бюджет  наділяється  орган,  який  очолює  певну  територію — держава, область, район. Цей орган затверджує відповідний бюджет, надаючи основному фінансовому плану правову форму закону або рішення місцевого органу самоврядування.       

 Для  прогнозування,  аналізу  економічного  та  соціального  розвитку держави, адміністративно-територіальних утворень, розрахунків соціальнихмтатфінансових  нормативів,  аналізу  ефективності  бюджетних  витрат  та  обґрунтування виділення допомоги бюджетам в Україні на державному, обласному,  районному  та  міському (з  районним  поділом)  рівнях  складається зведений (консолідований) бюджет (ст. 6 БК України).      

 Стаття 13 БК України  передбачає поділ Державного  бюджету на загальний та спеціальний фонди.       

 Загальний фонд бюджету  містить:

•  усі  доходи  бюджету,  крім  тих, що  призначені  для  зарахування  до спеціального фонду;

•  усі  видатки  бюджету  за  рахунок  надходжень  до  загального  фонду бюджету;

• фінансування загального фонду бюджету.      

 Таким чином,  загальний фонд бюджету  забезпечує фінансування основнихпфункцій  та  завдань  держави,  територіальних  громад,  систематизованих певним чином.      

 Спеціальний фонд бюджету  містить: 

• бюджетні призначення  на видатки за рахунок конкретно  визначених джерел надходжень; 

• гранти, дарунки (у вартісному підрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретні цілі; 

• різницю між доходами і видатками спеціального фонду.      

 Тобто, спеціальний  фонд бюджету передбачає предметно-цільове  використання бюджетних коштів за бюджетними призначеннями.   

Слід  зазначити,  що  розподіл  бюджету  на  загальний  та  спеціальний фонди  визначається  законом  про  Державний  бюджет  України.  Підставою для  рішення  відповідної  ради  про  створення  спеціального  фонду  у  складі місцевого бюджету може бути лише закон про Державний бюджет України.       

 Виділення  загального  та  спеціального фондів  бюджету —  це  нове  в бюджетному законодавстві України, тому що до прийняття БК Українипередбачалось існування позабюджетнихифондів,  акумуляція  бюджетних  коштів поза бюджетом та їх облік у комерційних банках. На сьогодні всітбюджетні  кошти  органів  державної  влади,  органів  влади  АРК,  органів місцевого  самоврядування  та  інших  бюджетних  установ повинні  розміщуватися лише на рахунках органів Державного казначейства України, тобто їх розміщення в банківських установах заборонено.  Забезпечити рівень потреб держави неможливо. Під час розподілу видатків, які можна покрити за рахунок бюджетних коштів, обирають, насамперед, першочергові, пріоритетні, що вносяться до фінансування. Проте передбачити  все  важко,  особливо  стихійні  лиха (повені,  аварії  на виробництвах тощо). Саме тому держава  заздалегідь передбачаєивиділенняибюджетних  коштів,  необхідних  для  фінансування  невідкладних  видатків.      

 Стаття 24 БК України  передбачає створення резервного  фонду бюджету.       

 Резервний  фонд  бюджету  формується  для  здійснення  непередбачених видатків, що не мають постійного характеру  і не могли передбачатися під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів з цього фонду визначається Кабінетом Міністрів України.      

 У  Державному  бюджеті  України  резервний  фонд  утворюється обов’язково. Його  розмір  визначає Верховна  Рада України  під  час  затвердження закону про державний бюджет. Він не повинен перевищувати одного  відсотка обсягів  видатків  загального фонду державного  бюджету.  Законодавство дозволяє створювати резервні фонди в такому самому розмірі до видатків загальних фондів місцевих бюджетів і органам місцевого самоврядування відповідно до рішення їх місцевої ради.      

 Органи  виконавчої  влади  всіх  рівнів  зобов’язані щомісяця  звітувати перед відповідними радами, які затвердили бюджет із використанняикоштівирезервного  фонду.  Контроль  за  використанням  коштів  резервного  фонду здійснює Рахункова палата за дорученням комітетів Верховної Ради України.       

 Для формування складу доходів та видатків Державного та місцевих бюджетів  використовується  бюджетна  класифікація  (ст. 8  БК  України), яка складається з чотирьох частин:

1) класифікація доходів  бюджету — це групування доходів  державного та місцевих бюджетів, побудоване на підставі нормативно-правових актів України, які закріплюють джерела бюджетних доходів.      

 Доходи  бюджетів  класифікуються  за  такими  розділами (ст. 9  БК України): 

• податкові надходження (прибуткові та майнові податки, мито та ін.);

• неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності;  адміністративні  збори  та  платежі; надходження  від штрафів  та фінансових санкцій та ін.);

• доходи від операцій з  капіталом (надходження від продажу  основного  капіталу:  коштів  від  реалізації  безхозного  майна,  скарбів  тощо;  надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження від продажу землі та нематеріальних активів);

•  трансферти (в Україні  вони  закріплюються у двох формах: дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує; субвенція — міжбюджетний трансферт для використання  з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про її надання);

2) класифікація видатків  бюджету — це групування видатків (бюджетних призначень) за такими  ознаками (ст. 10 БК України):

• функціями, з виконанням яких пов’язані видатки;

•  економічною  характеристикою  операцій,  під  час  проведення  яких здійснюються ці видатки (містить поточні та капітальні видатки);

• ознакою головного розпорядника бюджетних коштів;

• за бюджетними програмами;

3)  класифікація фінансування  бюджету  визначає  джерела  отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття бюджетного дефіциту,  і напрямки витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (платежі з погашення основної суми боргу) (ст. 11 БК України); 

4)  класифікація  боргу  систематизує  інформацію  про  всі  боргові  зобов’язання держави, АРК та органів місцевого самоврядування перед юридичними особами, банківськими установами за внутрішніми та зовнішніми зобов’язаннями.      

 Отже,  бюджетна  класифікація  є  вичерпним,  єдиним  систематизованим угрупуванням доходів, видатків (зокрема і кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та  іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.       

 Слід зазначити, що  достатньо новим поняттям у  фінансовому праві є поняття  «міжбюджетні відносини», яке з’явилося  вперше з прийняттям БК України. Так, відповідно до ст. 81 БК України, міжбюджетні відносини — це  відносини між  державою, АРК  та місцевим  самоврядуванням щодо  забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України. Метою регулювання цих відносин є вдосконалення системи відносин між ланками бюджетної системи.      

УтБКоУкраїни закріпленіоперелік  доходів  кожної  з  ланок  бюджетної системи України, порядок і умови їх зарахування до відповідних видів бюджетів, а також перелік видатків, які здійснюють  із відповідного рівня бюджету. Так, до закріплених доходів належать ті, які постійно нормативними актами віднесені до дохідної частини бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк у розмірі територіального надходження повністю або в чітко фіксованому розмірі. Податки й збори, які закріплені БК України на постійній основі  за бюджетами місцевого  самоврядування  та  які  враховують під  час  визначення  обсягів міжбюджетних  трансфертів,  становлять  кошик доходів місцевого самоврядування.      

 До  регулюючих  належать  доходи,  передбачені  Законом  про Державний бюджет (рішенням про місцевий бюджет). Тобто,  їх надходження щорічно визначаються та перерозподіляються між різними бюджетами.        

 Видатки  бюджетів усіх ланок  групують  за предметною ознакою  відповідно  до Бюджетної  класифікації України. Крім  того,  важливим  є поділ видатків,  що  використовуються  для  здійснення  повноважень  за  рахунок державного та місцевих бюджетів у ст. 82 БК України на три групи:

1) видатки на забезпечення  конституційного ладу держави,  державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також  інші, передба чені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані до виконання АРК та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються  функціями держави та можуть  бути передані до виконання АРК та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх використання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію  прав та обов’язків АРК та  місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.       

 Видатки місцевих бюджетів, відповідно до ст. 87-91 БК України,  розподіляються на такі групи:

1) видатки, що враховують  чи не враховують під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів;