Статистичне вивичення виробницва молока

Як зауважив Кулініч О.І., сучасні корови-рекордистки дають 10 – 15 тис. кг молока за лактацію. Надої світових рекордисток перевищують 25 тис. кг молока за лактацію при добових надоях понад 110 кг молока. У багатьох господарствах України одержують від корови 7000 – 9000 кг молока. У 1997 році від 82 корів було одержано понад 10000 кг молока за лактацію. Чемпіонкою за молочною продуктивністю стала черешенька 6632, надій якої склав за третю лактацію 13889 кг

При вивченні резервів збільшення виробництва  молока визначають показник використання молочного стада як відношення середньорічної кількості дійних корів до середньорічного поголів’я всіх видів або як відношення кормо-днів дійних корів до загальної кількості кормо-днів усіх корів за звітний період.

Середньорічний надій молока від  однієї корови молочного стада дорівнює середньому надою від однієї корови, помноженому на показник молочного стада.

При аналізі даних про виробництво  молока важливо знати не тільки його кількість, але й якість. Якість молока характеризується його сортом (І, ІІ сорти  і несортове), жирністю, вмістом білка, а також кислотністю, чистотою, свіжістю тощо. Одним з найважливіших показників якості молока є його жирність. Чим вища жирність молока, тим більше різної продукції можна одержати при його переробці. Жирність молока залежить від породи, віку тварин, годівлі, складу кормів, умов утримання тварин і т. д. І визначається у відсотках. Тобто жирність молока – це кількість жиру, що міститься в 100 г молока.

У статистичній практиці для оцінки жирності молока обчислюють два показники: середній відсоток жирності молока і кількість молока у перерахунку на базову або стандартну жирність. Середній відсоток жирності молока обчислюють за допомогою середньої арифметичної зваженої:

, де

 – жирність молока, %;

 – кількість молока.

Для визначення кількості молока в  перерахунку на базову, або стандартну жирність, спочатку треба молоко перерахувати в так зване одновідсоткове, а  потім одержану величину поділити на встановлений відсоток базової жирності молока на кількість молока, тобто . Отже, для обчислення обсягу молока в перерахунку на базову жирність можна застосувати формулу:

, де

 – базова, або стандартна жирність  молока.

У багатьох країнах світу поряд  з показником жирності молока наводяться данні про вміст молочного  жиру в кілограмах, Сергеев С.С.

Основними завданнями статистики тваринництва є: визначення рівню розвитку тваринництва в цілому, його окремих галузей  та процесів, що в них відбуваються; освітлення стану і розвитку тваринництва в окремих сільськогосподарських підприємствах, їх групах і по категоріям господарств; вивчення розміщення тваринництва на території країни; контроль за виконанням плану; оцінка умов виробництва та виявлення резервів збільшення обсягу продукції тваринництва і підвищення її якості; характеристика місця і ролі тваринництва в агропромисловому комплексі, а в нашому випадку завданням є статистичний аналіз рентабельності. Розв’язок цих задач потребує розробки системи показників та методики їх обчислення, удосконалення методології аналізу та сучасної організації збору та обробки статистичної інформації про тваринництво.

Всебічна оцінка стану і розвитку тваринництва виконується на основі системи показників статистики тваринництва.

Молоко та молочні продукти –  одні з найважливіших продуктів  харчування людини. Молоко містить  понад 100 необхідних для людини поживних речовин (жири, білки, вуглеводи, солі , мікроелементи, вітаміни тощо), які  перебувають в оптимальному співвідношенні і легкозасвоюваній формі. Перетравність поживних речовин молока досягає 98 %. За харчовою цінністю молоко може замінити будь-який інший харчовий продукт, але жоден з них не може замінити молоко. Така ж закономірність зберігається і щодо молочних продуктів, Чекотовський Е. В.[17, с.39.]

У вітчизняній статистиці виробництво  молока визначають від корів, вівцематок, кіз, кобил і деяких інших видів  сільськогосподарських тварин. Валове виробництво молока характеризується фактично надоєним коров’ячим, овечим, козячим, кобилячим молоком, незалежно від того, чи було воно реалізовано, чи частина його використана у господарстві на випоювання телят і поросят. Окремо визначається виробництво коров’ячого і кобилячого молока. Найбільше значення для продовольчих цілей і найбільшу питому вагу в виробництві молока займає коров’яче молоко, тому його вивченню приділяється особлива увага.

Валовий надій коров’ячого молока – це все фактично надоєне молоко від усіх корів молочного і  м’ясного стада, ялових корів, корів на відгодівлі та нагулі, розтелених телиць, які належать господарству. Якщо частина надоєного молока була використана на випоювання телят, поросят і курчат, то це молоко включається у валовий надій молока. Молоко, висмоктане телятами при їх підсосному утриманні, а також молоко, куплене сільськогосподарськими підприємствами у населення і прийняте без оплати в рахунок проданих корів, у валовий надій не включається. Крім того окремо визначають показник валового надою молока від корів молочного стада, в який включають молоко, надоєне тільки від корів молочного стада, ялових корів, корів на відгодівлі та нагулі і розтелених телиць. Не включається молоко, надоєне від корів м’ясного стада. Цей показник дозволяє точніше визначити розмір продукції і рівень продуктивності корів у молочному тваринництві, Суслов И.П.

Головними факторами, що зумовлюють кількість  та якість молока, є: рівень годівлі, умови  вирощування та утримання тварин і кваліфікація тваринників. Спостереження  показують: досвідчений оператор машинного доїння може одержати на 20 % більший надій, ніж недосвідчений. Один з них запустить корову через кілька місяців після отелення, інший зуміє доїти її цілий рік. Надто часто невміле доїння є болісним для корови і призводить до зниження її продуктивності.

Великий вплив на рівень продуктивності корів мають біологічні фактори: погода, вік першого парування, жива маса та розвиток первісток, кратність  доїння (дво- чи триразове). Встановлено, що при збільшенні кратності доїння молочна продуктивність корів залежно від її рівня зростає на 5 – 15 % і більше. Для корів з кількома отеленнями має значення вік, тривалість сервіс-періоду (період від отелення до запліднення, як правило 60 – 80 діб), сухостійний період (період від запуску корови до її отелення, 45 – 60 діб). Найвищі надої у корів спостерігаються під час 3 – 4-ї лактації. Високою молочною продуктивністю за першу лактацію характеризуються молоді самки, маса яких після розплоду дорівнює приблизно ¾ маси дорослих тварин. Вважається нормою, коли лактаційний період у корів триває 300 – 305 днів, сухостійний період обмежується 55 – 60 днями і від корови щорічно одержують теля. Яловість корів негативно впливає на загальну продуктивність корів і призводить до зниження темпів відтворення стада.

Валове виробництво молока в сільськогосподарських підприємствах визначають на основі звітності і річних бухгалтерських звітів, а в господарствах населення – множенням середньорічного надою від однієї корови на середньорічне поголів’я. Середній удій на одну корову визначають за даними бюджетних обстежень домашніх господарств діленням валового надою за рік на середньорічне поголів’я корів у господарствах, які ведуть бюджетні записи. Середньорічне поголів’я визначають шляхом перемноження середньорічного поголів’я корів, яке обчислено на підставі даних щорічних обліків худоби як пів сума кількості поголів’я корів на початок і кінець року, на поправочний коефіцієнт. Останній визначається відношенням обчислених на основі даних бюджетних обстежень домашніх господарств середньорічного поголів’я за формулою середньої хронологічної за даними поголів’я корів на початок кожного місяця та середньорічного поголів’я корів за формулою простої середньої арифметичною кількості голів на початок і кінець року.

Всі ці показники ефективності молока впливають на розрахунок рівня рентабельності виробництва молока і будуть розраховані в даній роботі.

 

 

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ВАРІАЦІЇ

2.1. Характеристика центру розподілу

Ряд розподілу складається з  двох елементів – варіант і  частот. Варіанти (х) – це окремі значення групувальної ознаки, які розташовані у певній послідовності. Частоти (n) – це числа, які показують, скільки разів певне значення ознаки зустрічається у сукупності, або скільки одиниць припадає на кожну групу.

Ряди розподілу відіграють важливу роль при вивченні складу та структури сукупності, закономірностей розподілу одиниць за досліджуваною ознакою, а також використовуються при визначення середніх величин, показників варіації та взаємозв`язку тощо.

В залежності від характеру групувальної ознаки ряди розподілу поділяються на атрибутивні та варіаційні (кількісні). В атрибутивних рядах розподілу варіанти не мають чисельного виразу, тобто групувальна ознака є якісною (атрибутивною)

Варіаційні ряди, варіанти яких мають  чисельний вираз, поділяються на дискретні та інтервальні. У першому випадку варіанти являють собою дискретні числа, а у другому – інтервали групування, які у свою чергу можуть бути закритими або відкритими, рівними і нерівними, а останні – зростаючими або спадаючими.

Для графічного подання рядів розподілу використовують чотири види графіків: гістограму, полігон кумуляту та огіву.

Гістограма будується для інтервальних рядів розподілу. При цьому по осі Х відкладаються інтервали  групування, а по осі У – абсолютні  або відносні частоти. В тому випадку, коли виконується групування з рівними інтервалами, ширина стовпчиків однакова, а якщо інтервали групування нерівні - різна 

Полігон використовується для графічного зображення дискретних та атрибутивних рядів розподілу. Це лінійний графік, при цьому по осі Х відкладаються значення варіант, а по осі У – частоти. Гістограму можна перетворити у полігон, з`єднавши відрізками прямої середини верхівок стовпчиків.

Кумулята призначена для графічного подання рядів розподілу з  нагромадженими частотами. Це може бути стовпчикова діаграма (для дискретного та атрибутивного рядів розподілу – лінійний графік). Будується вона аналогічно попереднім графікам, тільки по осі У подаються нагромаджені частоти.

Огіва - графічне зображення інтервального ряду розподілу з нагромадженими частотами. Для її побудови на осі абсцис відкладають нагромаджені частоти варіанти, а на осі ординат – варіанти.

Середня величина - це абстрактна, узагальнююча характеристика ознаки досліджуваної сукупності, але вона не показує будови сукупності, яке має велике значення для її пізнання. Середня величина не дає уявлення про те, як окремі значення досліджуваної ознаки групуються навколо середньої, чи зосереджені вони поблизу або значно відхиляються від неї. У деяких випадках окремі значення ознаки близько прилягають до середньої арифметичної і мало від неї відрізняються. У таких випадках середня добре представляє всю сукупність. В інших, навпаки, окремі значення сукупності далеко відстають від середньої, і середня погано представляє всю сукупність.

Існує два види середніх:

• структурні
• об’ємні

До структурних середніх належать:

• мода
• медіана

Мода – це варіанта, яка найчастіше зустрічається ряді розподілу.

Медіана – це варіанта, яка знаходиться в центрі ряду розподілу і ділить його на дві однакові частини.

Для обчислення структурних  середніх в інтервальних рядах розподілу  застосовують формули:

До об’ємних середніх належить:

• середнє арифметичне
• середнє гармонійне
• середнє геометричне
• середнє квадратичне

Кожне із зазначених видів  середніх може бути обчислений за простою  і зваженою формулами.

Прості формули використовують як правило не згрупованих даних, зважені – для згрупованих  даних.

Об’ємні середні можна  одержати із формули «степеневої  середньої»

- не згруповані дані (прості  формули)

- згруповані дані (зважені формули)

Математичні властивості  середньої арифметичної:

• Якщо всі значення варіаційної ознаки збільшити або зменшити на а число разів, то середня арифметична відносно збільшиться або зменшиться на а число разів
• Якщо всі частоти збільшити або зменшити в с число разів, то середня арифметична при цьому не зміниться
• Якщо всі значення варіюючої ознаки збільшити або зменшити в к число разів, то середня арифметична зміниться в к число разів
• Алгебраїчна сума відхилень всіх значень ознаки, щодо величини середньої завжди дорівнює 0

Квартилі Q – це значення варіант, які ділять упорядкований ряд за обсягом на чотири рівних частини, а децилі D – на десять рівних частин. Отже, в ряду розподілу визначаються три квартилі та дев’ять децилів. Медіана є водночас другим квартилем та п’ятим децилем. Розрахунок квартилів та децилів грунтується на кумулятивних частотах (частках). Наприклад, перший та третій квартилі визначаються за формулами:

Перший квартиль:

Третій квартиль:

Перший та дев’ятий децилі обчислюються за формулами 

Найпростішою мірою  асиметричності розподілу є відхилення між характеристиками центру розподілу. Поза як у симетричному розподілі , то чим помітніша асиметрія, тим більше відхилення .

Напрямок та міру асиметрії характеризують коефіцієнти асиметрії, які обчислюються за формулами: