Статистичне вивичення виробницва молока

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ

СТАТИСТИКИ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА  5

1.1. Предмет та завдання статистики виробництва молока  5

1.2. Система показників статистики виробництва молока  10

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ВАРІАЦІЇ 15

2.1. Характеристика центру розподілу 15

2.2. Статистичне вивчення реалізації та форми 37

2.3. Перевірка статистичної гіпотези про відповідність емпіричного

ряду 41

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ 45

3.1. Аналітичне групування 45

3.2. Просто множинна кореляція 48

3.3. Множинна кореляція 55

3.4. Непараметрична кореляція  63

ВИСНОВКИ 68

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 69

 

 

 

Варіант – 19

Проектне завдання з статистики студента 3 курсу групи

Факультету аграрного менеджменту

 

Статистичне вивчення виробництва молока

№ з/п	Надій на корову , ц. Y	Витрати кормів на виробництво 1 ц молока, ц к.од. Х1	Вихід приплоду на 100 корів, гол   Х2
1	27,61	1,63	82
2	32,64	1,52	90
3	30,17	1,67	81
4	25,97	1,31	79
5	25,64	2,04	83
6	28,1	1,42	87
7	28,43	1,47	88
8	23,55	1,62	84
9	28,59	1,59	89
10	25,46	1,69	84
11	26,08	1,92	81
12	27,02	2,29	82
13	26,27	1,57	85
14	27,75	1,52	82
15	21,14	1,83	76
16	25,31	1,68	80
17	29,44	1,57	74
18	29,02	1,52	78
19	24,06	1,64	80
20	35,09	1,38	88
21	23,1	1,88	81
22	30,65	1,5	86
23	25,93	1,71	71
24	22,85	1,34	76
25	29,72	1,41	84

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Всебічна оцінка стану та розвитку тваринництва проводиться на основі системи показників статистики тваринництва, що характеризують: чисельність і  склад поголів'я сільськогосподарських  тварин за видами і порід; відтворення  поголів'я тварин; стан кормової бази; витрата кормів і рівень годівлі тварин; зоотехнічні заходи; обсяги продукції тваринництва; обсяги виробництва м'яса та інших продуктів забою тварин; якість продукції сільськогосподарських тварин; розміри втрат продукції тваринництва.

Тваринництво - одна з найважливіших галузей сільського господарства. Ця галузь забезпечує населення високоякісними продуктами харчування і постачає багато галузей промисловості (м'ясну, олійницю-сироварних, шкіряні та ін..) необхідною сировиною. У процесі створення в країні достатку продуктів харчування і предметів споживання роль тваринництва буде неухильно зростати.

Статистика тваринництва вивчає цю галузь не тільки з боку продуктивних сил, але і з боку виробничих відносин, розглядає їх взаємодія і взаємозалежність.

Статистика тваринництва, виявляючи  резерви прискорення розвитку громадського тваринництва, повинна ретельно вивчати  процеси, що відбуваються і в особистому і підсобному тваринництві, визначати  рівень використання в цьому виробництві  наявних додаткових джерел кормів.

Молочне тваринництво займає одне з  основних місць в продовольчому  під комплексі країни. Значення цієї галузі визначається не тільки високою  часткою її у виробництві валової  продукції, але і з великим  впливом на економіку сільського господарства, на рівень забезпечення населення продуктами харчування.

У рішенні задач, поставлених перед  тваринництвом, велика роль належить статистиці. Статистика тваринництва перш за все  повинна правдиво, глибоко і всебічно показати стан і розвиток цієї галузі. Надаючи вихідний матеріал для розробки планів розвитку тваринництва, статистика разом з тим здійснює повсякденний контроль за виконанням прийнятих планів і зобов'язань. Статистика не може обмежуватися пасивною констатацією наявних рівнів. Одна з її завдань полягає в тому, щоб шляхом наукового аналізу масових даних розкрити резерви, вказати заходи, що забезпечують їх використання, оцінити ефективність відповідних зоотехнічних прийомів. Статистика тваринництва повинна своєчасно сигналізувати про назрівання можливих часткових внутрішньогалузевих і міжгалузевих диспропорцій (наприклад, між зростанням поголів'я худоби і обсягом виробництва кормів, між збільшенням обсягу робіт по догляду за зростаючим поголів'ям і наявними ресурсами робочої сили і т.д.) та вказувати шляхи та засоби пропорційного розвитку тваринництва.

Мета курсового проекту показати статистичне вивчення виробництва молока. Кількісне відображення взаємозв’язку через систему показників являється завданням курсового проекту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ

СТАТИСТИКИ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

1.1. Предмет та завдання статистики виробництва молока

Тваринництво — друга, нарівні  з рослинництвом, важлива галузь сільського господарства, яка забезпечує населення продуктами харчування (молоком, м'ясом та ін.), а промислові галузі (харчову, легку, шкіряну, медичну тощо) необхідною сировиною. Крім того, тваринництво є джерелом надходження органічних добрив (гній та ін.).

Стан і розвиток тваринництва сільськогосподарська статистика вивчає за допомогою системи статистичних показників, яка включає показники наявності, чисельності, складу і відтворення тварин. Дані про поголів'я худоби і його склад використовують для різних цілей: для розрахунку очікуваного обсягу продукції тваринництва, визначення потреби в кормах, робочій силі, тваринницьких приміщеннях, засобах механізації тощо.

Обсяг  продукції тваринництва безпосередньо залежить від чисельності  тварин та їх продуктивності. Тому для  характеристики стану і розвитку тваринництва важливо знати чисельність тварин, яка характеризується системою показників.

При наявності даних щодо чисельності  тварин на початок кожного місяця середню чисельність можна наближено  розрахувати за формулою середньої  хронологічної:

,

де  — поголів'я на початок місяця;

 — кількість місяців.

Середнє групове поголів'я визначається діленням суми кормо-днів перебування тварин у даній групі на кількість днів, які складають цей період.

У плановій і статистичній роботі часто виникає необхідність визначення загальної чисельності тварин усіх видів. Однак через те, що різні види тварин і птиці в силу їх якісних відмінностей безпосередньо не підсумовуються, виразити одним числом загальну кількість тварин усіх видів груп неможливо.

Для цієї мети все поголів'я перераховується  в умовні одиниці і відображається вже не в фізичних, а в умовних  головах. При перерахунку в умовне поголів'я за одиницю приймається голова дорослої великої рогатої худоби, частіше всього корова, а всі інші види і групи худоби перераховуються в умовне поголів'я за спеціальними коефіцієнтами, в основу обчислення яких покладено два критерії:

• співвідношення вартості вирощування (витрат виробництва)різних видів тварин;
• обсяг спожитих ними кормів у стійловий період (кормових одиниць).
• Чисельність худоби може бути визначена на ту чи іншу дату і в середньому за той чи інший період у фізичних головах за окремими видами худоби і в розрізі статевих і вікових груп.
• Порядок визначення середньої чисельності тварин залежить від змісту вихідної інформації. У зв'язку з цим існує кілька способів визначення середньої чисельності тварин.
• Найбільш точно середньорічне поголів'я можна визначити за даними про наявність тварин на кожен день. При цьому загальну суму кормо-днів за рік ділять на календарну тривалість року (365 чи 366 днів), кормо-днем вважається перебування в господарстві однієї голови протягом доби.
• Аналогічно визначається і середнє поголів'я тварин за місяць, квартал, півріччя.
• На практиці для розрахунку середньорічної чисельності тварин частіше застосовується інший спосіб. Спочатку визначають за кормо-днями середнє поголів'я за кожний місяць, а потім на основі місячних середніх — середньоквартальну чи середньорічну чисельність за формулою середньої арифметичної простої.

Для характеристики інтенсивності  розвитку і ступеня використання земельної площі важливе значення має аналіз співвідношення між чисельністю  тварин і розміром земельних угідь. Це співвідношення визначається за допомогою  показника щільності тварин, який розраховується діленням чисельності тварин певного виду відповідних земельних угідь і множенням одержаного результату на 100. З розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь визначають чисельність усіх тварин і птиці (в умовних головах), щільність ВРХ, овець та коней, з розрахунку на 100 га ріллі обчислюють поголів'я свиней; на 100 га посіву зернових — поголів'я птиці. При аналізі складу тварин важливе значення мають показника структури стада (процентне відношення чисельності кожної групи до загальної чисельності поголів'я даного виду).

Показники відтворення стада

1. Показник осіменіння маток — це відношення кількості фактично спарованих тварин до можливого парування контингенту.
2. Показник розплоду — це відношення кількості маток, що дали приплід, до загальної кількості запліднених маток.
3. Ступінь виробничого використання маток — це відношення кількості маток, що дали приплід, до можливого парувального контингенту.
4. Показник яловості маток — це відношення кількості основних маток, що не дали у поточному році приплоду, до загальної кількості маток, призначених для одержання приплоду.

Показник виходу приплоду на 100 маток  визначають діленням чисельності одержаного живого приплоду на поголів'я маток  і множенням одержаного результату на 100.

6. Показник забезпеченості стада ремонтним молодняком визначається відношенням чисельності ремонтного молодняку до чисельності дорослого поголів'я відповідного виду.

7. Показник обновлення стада — це відношення чисельності ремонтного молодняку, переведеного в основне стадо, до чисельності основних маток на кінець року.
8. Показник вибракування — це процентне відношення кількості вибракуваних тварин до чисельності поголів'я даних тварин. Цей показник можна розрахувати в цілому по поголів'ю певного виду і по статево-вікових групах.
9. Показник загибелі тварин обчислюють діленням кількості загиблих за відповідний період тварин на середню кількість даних тварин. Цей показник визначають як для всього поголів'я окремих видів тварин, так і окремо за статево-віковими групами.
10. Показник збереження тварин визначають відніманням від 100% процента загибелі тварин.

Вивчення зміни чисельності  поголів'я сільськогосподарських  тварин за місяцями, роками здійснюється за допомогою аналізу показників динаміки: абсолютного приросту, темпів зростання і приросту, абсолютного значення 1 % приросту тощо.

Протягом року в тваринництві відбувається постійний рух тварин: одержання  приплоду, переведення з однієї групи  в іншу, надходження зі сторони, реалізація на сторону, забій в господарстві, вибраковування, загибель тощо.

Рух тварин називається оборотом стада.

За даними обороту стада, а в  окремих випадках — із залученням даних первинного обліку, розраховуються показники відтворення стада.

Відтворення стада — це процес постійного відновлення стада шляхом одержання приплоду, вирощування молодняку і заміни цим молодняком вибулих тварин.

 

1.2. Система показників статистики виробництва молока

Тваринництво – одна з найважливіших  галузей сільського господарства, уявляє собою самостійний об’єкт статистичного  вивчення.

Тваринництво – сукупність галузей, які займаються розведенням сільськогосподарських тварин з метою виробництва продуктів та сировини для переробної промисловості. Виробничій процес в тваринництві тісно пов’язаний з природними процесами розвитку і життєвої діяльності живих організмів, при цьому кінцева продукція цієї галузі уявляє собою результат природного та технологічного циклу. Статистика тваринництва вивчає кількісний та якісний бік явищ та процесів у тваринництві.

Молоко, отримане від інших видів  тварин, обліковується окремо, як і молоко, куплене в населення.

Якщо молоко обліковується в  літрах, то для перерахунку в кілограми  потрібно його обсяг помножити на коефіцієнт 1,03.

Молочна продуктивність корів характеризується середньою удійністю корів. Обчислюють два показники: середній надій на одну корову і середній надій від однієї корови молочного стада. Середній надій на одну корову характеризує середній рівень продуктивності корів. Середній надій молока від однієї корови молочного стада визначає одночасно ступінь використання корів для виробництва молока і рівень їх молочної продуктивності.

Середній надій на дійну корову можна обчислити двома способами: як відношення валового надою до середньої  кількості дійних корів і як відношення валового надою до середньогрупової кількості дійних корів. Середнє число дійних корів за звітний період розраховується як відношення загального числа кормо-днів дійних корів до календарної тривалості звітного періоду. Середньогрупову кількість дійних корів визначають діленням кількості кормо-днів дійних корів на 305 днів (тривалість лактаційного періоду – періоду, протягом якого корови продуктують молоко). До дійних корів належать корови, що дали приплід і доїлися в звітному періоді. Ялові корови, що доїлися, до дійних не відносяться.

Основним плановим і звітним  показником є середньорічний надій  молока від однієї корови молочного  стада. Цей показник можна обчислити  двома способами – діленням валового надою молока від корів молочного  стада за рік на середньорічне  поголів’я корів молочного стада або на поголів’я корів молочного стада на початок року, незалежно від того, доїлися або ні корови на цю дату. В останньому випадку до поголів’я корів молочного стада не включають корів м’ясного стада, корів, що знаходяться на відгодівлі, а також корів, що виділені для групового або підсосного утримання телят, якщо ці корови не доїлися. Останній показник молочної продуктивності корів був введений у статистичну практику з 1989 р.