Економiчна ефективнiсть виробництва соняшнику та шляхи її пiдвищення

Отже, як ми бачимо з таблиці 2.4. питома вага площі під посіви соняшнику має тенденцію до зменшення, так в 2007р.питома вага площі посівів соняшнику склала 37,40%, то в 2008р. цей показник вже складав 53,80%, з урахуванням того, що загальна площа посівів і площі посівів соняшнику зменшується не дуже пропорційно. Збільшується валова продукція і грошова виручка від реалізації соняшника у загальній структурі сільськогосподарського виробництва. Негативним чинником є збільшення витрат праці: з 50 тис.люд-год у 2007р. до 76 тис.люд-год у 2008р., та 68 тис.люд-год у 2009р., негативним також є збільшення виробничої собівартості соняшнику. Не дивлячись на те, що у 2008р. на підприємстві було отримано збиток у розмірі  220,3 тис.грн., виробництво соняшнику принесло прибуток у розмірі  в 2376,3 тис.грн., тоді як в 2009р. прибуток склав 663,4 тис.грн, що по підприємству склало 58,20%.

Урожай і урожайність – найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств [5, с. 24].

Під урожаєм (валовим збором) у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність –це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощуються у відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1ra, a y закритому ґрунті – на 1 м2 [7, с. 211].

Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний, біологічний та природний процеси відтворення. Для його характеристики використовують такі показники: видовий урожай, урожай на пні перед початком своєчасного збирання (біологічний) і фактичний урожай.

Видовий урожай –це очікувані розміри валового збору в певний період вегетації рослин. Визначають його спеціалісти агрономічного профілю на око залежно від стану, посівів: густоти сходів, ступеня розвитку рослин тощо. Видовий урожай можна встановити також методом кореляції із застосуванням показників стану рослин і ґрунту [7, с. 212-214].

Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств. Фактичну урожайність обчислюють із розрахунку на 1 га весняної продуктивності площі, та зібраної.

Таблиця 2.5

Динаміка посівних площ, врожайності, виробництва та продажу в , сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Соціалізм» Березнегуватського району Миколаївської області

Аналізуючи таблицю 2.5, можна сказати, що посівна площа за три досліджуваних роки була найвищою в 2008р. і становила 1148,0 га., а щодо врожайності з 1 га то вона була найвищою в 2009р. і становила 20,06 ц/га, стосовно валового збору який був найвищий в 2009р. порівняно з 2007р. та з 2008р. Стосовно кількості реалізованої продукції то вона була найвищою у 2007р., і становить 18213 центнерів, а це на 11662 центнери більше ніж у 2008р., і на 4902 центнери більше в порівнянні з 2009 роком.

Рівень товарності показує, що він становив у 2007р., 146,73 %, і він є найвищим, а у 2008р., стрімко знизився на 90,16 %, і зростання його спостерігається у 2009р., на 38,23 %, в порівнянні з 2008р. Такі коливання в показниках зв’язані з природно-кліматичними умовами які відбулися у 2008р.

Під продуктивністю праці як економічною категорією слід розуміти ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляє один працівник за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

Підвищити продуктивність праці можна двома способами: нарощування обсягу виробництва; скорочення чисельності працюючих. Обидва способи дозволяють зменшити витрати на виробництва – зростання обсягу виробництва при незмінній чисельності дає економію умовно-постійних витрат у с/в продукції, а зменшення чисельності при сталих обсягах виробництва дає економію зарплати і відрахувань на неї.

Підвищення продуктивності праці має для галузі важливе економічне значення. Воно ефективно впливає на багато показників: товарооборот, витрати обігу, фонду заборгованості плати, прибутку.

Показником продуктивності праці в торгівлі рахується величина товарообігу на одного середньоспискового працівника в цілому, а також по окремих групах (оперативних працівниках, продавцях). Цей показник знаходиться тісній залежності від товарообороту, що веде до відбіркового застосування в аналітичній роботі.  Так він може бути застосований для глобального виміру продуктивності праці, коли немає здвигав у структурі товарообігу і зовсім його не можна застосовувати для порівняльного аналізу двох або більш різнопрофільних підприємств.

Продуктивність праці як економічна категорія відображає взаємозв'язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами.

Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою прямих і непрямих показників. Прямі показники визначаються кількістю продукції, що виробляється за одиницю часу. Вони виражаються в натуральній і вартісній формі. До прямих показників продуктивності праці належать : виробництво   окремих   видів   сільськогосподарської   продукції   (зерна, молока) в натуральному виразі в розрахунку на 1 люд.-год.; прямі затрати праці (люд.-год.) на виробництво 1 ц продукції; вартість валової продукції рослинництва, тваринництва або сільського господарства в цілому в розрахунку на 1 люд.-год.; вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку на одного середньорічного працівника,

Продуктивність праці за рік обчислюють і аналізують системою непрямих показників : затрати на вирощування 1 га посіву сільськогосподарських культур (люд.-год.); затрати праці на 1 голову окремих видів худоби (люд.-год.); навантаження посівних площ із розрахунку на одного середньорічного працівника; навантаження   поголів'я   худоби   й  птиці   на   одного   середньорічного працівника.

Проаналізуємо як змінилася продуктивність праці в виробництві соняшнику (табл. 2.6)

Таблиця 2.6

Динаміка продуктивності праці соняшнику в , сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Соціалізм» Березнегуватського району Миколаївської області

Аналізуючи дані таблиці 2.6 про динаміку продуктивності праці соняшнику, можна зробити висновки, що витрати праці на 1 ц соняшнику в мали неоднорідний характер, так найбільші затрати праці відбулися в 2004р. і на 1 ц соняшника склали 23,24 люд-год., тоді як найменше затрат на соняшник приходилось в 2005р.(1,58люд-год.), в 2006р цей показник становив 4,58 люд-год. В розрахунку на 1 робітника, зайнятого у виробництві соняшнику спостерігаємо таку ж неоднорідність показників: з 62,4 ц в 2004р. до 349ц в 2006, на це вплинуло значне збільшення валового збору соняшника з одночасним зменшенням кількості працівників сільського господарства. Валова продукція в розрахунку на 1 робітника була найвищою в 2005р.(66,91 тис. грн.) і найнижчою в 2004р.(5,49 тис. грн.). Найбільший прибуток виробництво соняшнику принесло в 2005р., який склав 25,52 тис. грн. в розрахунку на 1 працюючого на виробництві соняшнику. В 2006р. прибуток склав 6,83 тис. грн. Отже, як ми бачимо найбільш вигідним для підприємства було виробництво соняшника в 2005р.

2.3 Динаміка і структура собівартості соняшнику, причини її зміни.

Виробництво продукції вимагає певних затрат живої й уречевленої праці, які формують суспільні витрати виробництва .

Суспільні витрати виробництва - це сукупні затрати живої й уречевленої праці на виробництво відповідного виду продукції. Вони визначаються робочим часом, який завжди є мірою витрат, потрібних для здійснення виробництва.

Собівартість продукції – це грошовий вираз витрат по виготовленому продукту.

Собівартість продукції є комплексним економічним показником, який характеризує ступінь використання усіх виробничих ресурсів (матеріальних, грошових, трудових).

Собівартість як показник використовують: для контролю за використанням ресурсів; визначення економічної ефективності від запроваджених заходів; встановлення цін на продукцію; від собівартості залежить розмір прибутку (Ц = Собівартість + Прибуток)

В залежності від часу формування затрат є собівартість: планова; фактична.

Планова собівартість – визначають перед початком планового року і планують на основі норм витрат ресурсів та цін на ресурси на момент складання плану. Фактична собівартість – відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бух обліку.