Народногосподарське значення виробництва соняшнику

 

1. Народногосподарське значення виробництва соняшнику

      Соняшник - основна олійна культура в нашій країні. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі і 85% валового збору. Насіння його сортів і гібридів містить олії від 50 до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з гектара. На соняшникову олію припадає 92 % загального виробництва олії в Україні. Олію використовують також для виготовлення оліфи, фарб, лаків, в електротехнічній, шкіряній, хімічній та інших галузях промисловості.  Із насіння соняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії.  Досвід багатьох країн свідчить, що споживання рослинних жирів збільшується, а споживання тваринних зменшується. Це пояснюється тим, що рослинні жири порівняно з тваринними більш корисні для здоров'я людини. Соняшникова олія містить 55% необхідної для людини ліноленової кислоти. Олія широко використовується в харчовій, текстильній, лакофарбовій, авіаційній та інших галузях промисловості, а також медицині. В процесі олійного виробництва одержують цінні відходи - макуху і шрот, що є високопоживним кормом для продуктивної худоби.  Макуха та шрот (відходи переробки насіння) - цінний корм для сільськогосподарських тварин. Соняшник також вирощують на силос та зелену массу. Кілограм соняшникової макухи містить 115 корм. од. і 357 г перетравного протеїну.

 Соняшник є добрим медоносом. Так медопродуктивність одного гектара посіву соняшнику становить 40 кг. Від реалізації насіння соняшника, олії Україна має значні валютні надходження. Соняшник - високорентабельна культура саме завдяки його посівам значна кількість підприємств утримують свою економіку в задовільному стані. Соняшник широко використовують і як кормову культуру. Його зелену масу в суміші з бобовими та іншими культурами застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.

          Рослинні олії мають велике харчове й технічне значення. Їх використовують як харчовий продукт у натуральному вигляді, для виготовлення маргарину, в консервній, харчовій і кондитерській промисловості. Цінність харчової рослинної олії зумовлена вмістом у ній біологічно активних жирних кислот, які організмом людини не синтезуються, а засвоюються тільки в готовому вигляді. До складу рослинних олій входять також інші цінні для організму біологічно активні речовини – фосфатиди, стерини, вітаміни.

 

Насіння соняшнику містить 50-56% олії (від сухої маси насіння) та 16,5% протеїну. Олія має високі смакові якості, за засвоюваністю (86-91%) та калорійністю (929 ккал) значно краща за інші жири. Вона містить до 62% біологічно активної ліноленової кислоти, вітаміни А, Д, Е, К. Вживають олію безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів.

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, яка містить 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей та вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння. Після обмолочування згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вони аналогічні сіну. Соняшникова лузга (16-22% від маси насіння) є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що застосовується для виготовлення пластичних мас, штучних волокон та інше. Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл — як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії. За 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц/га можна одержувати до 10 ц. олії, 8 ц. шроту або макухи, 12 ц. сухих кошиків, 4ц. лузги, 35-40 кг меду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Розміщення

В структурі посівних площ основних сільськогосподарських культур  соняшнику відведено в цілому 13% загальної площі ріллі. Посіви соняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіх олійних культур.  У 2011 р.  зменшили посівні площі цієї культури на 857 тис.га. Основні посіви та виробництво соняшнику сконцентровані в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Одеській, Харківській, Херсонській областях. У межах України найбільш сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для вирощування цієї культури мають підприємства Степової зони, в яких зосереджено понад 80-85% посівної площі, решта розташовані в Лісостеповій зоні. Найбільші посівні площі цієї культури мають Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Одеська - від 256 до 300 тис. га; Донецька, Кіровоградська  - 210-220 тис. га.  Повністю відсутні товарні посіви соняшнику в північній частині України - у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській та Тернопільській областях.

3. Показники економічної ефективності

Середня врожайність соняшнику  в Україні в останні роки становила 16 — 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, — по 30 ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 - 40 ц/га.

Рівень рентабельності при  вирощуванні за ресурсозберігаючої та інтенсивної технології як вітчизняних, так і зарубіжних гібридів досить високий і становить 147,3-161%. У таких  умовах чистий дохід при вирощуванні  вітчизняних гібридів за ресурсозберігаючої технології становить 5750 грн/га, а зарубіжних - 6662 грн/га. При обробітку соняшнику за інтенсивною технологією чистий дохід зростає до 6969 і 7882 грн/га.

В усіх категоріях господарств  валовий збір насіння соняшнику  становив 332746  ц (на 5% більше, ніж  у минулому році), з площі 24683 га, при  середній урожайності 13,5 ц/га. За станом на 3 листопада 2010 року, згідно з оперативними даними, в Україні , зібрано 7,02 млн тонн насіння соняшнику з 4,38 млн га (99% від прогнозу) при середній врожайності 16 ц/га, що є абсолютним рекордом.

Прямі затрати праці на виробництво соняшнику, тис. люд.год. – 247%

Трудомісткість, люд.-год./ц. - 16,72%

Сорти і гібриди. В Україні  поширені високоврожайні селекційні сорти  й гібриди соняшнику із значним  вмістом олії в насінні, низькою  лузжистістю (22 — 27 %) та високою стійкістю проти найбільш відомих рас вовчка, шкідників і хвороб.

За тривалістю вегетаційного  періоду сорти (гібриди) соняшнику  поділяють на середньостиглі (вегетаційний період 120 — 140 днів), середньоранні (110-130), ранньостиглі (100-120) і скоростиглі (80 - 100 днів). В Україні районовано понад 70 сортів і гібридів соняшнику.

Майже всі площі його засівають  сортами й гібридами олійної  групи. До районованих сортів і гібридів соняшнику, поширених у Степу, Лісостепу  України, належать: середньостиглі —  Запорізький кондитерський, Краснодарський 885, СПК, Харківський 3, Лакомка - сорт кондитерського напряму.; середньоранні — Казіо, Одеський 123, Одеський 504, Оріон, Харківський 58 та ін.; ранньостиглі — Одеський 122, Одеський 249, та ін.; скоростиглі — Одеський 149 та Харківський 49. Р 453 (Роднік) - сорт олійного напряму.

Скоростиглі сорти й гібриди  поступаються ранньостиглим і середньостиглим  за урожайністю та олійністю насіння. Проте короткий вегетаційний період скоростиглих типів дає змогу  вирощувати їх на півдні України в  повторних посівах при зрошенні. Високою врожайністю з високим  вмістом олії в насінні відзначаються  середньостиглі й середньоранні  сорти та гібриди соняшнику.

   У господарствах слід вирощувати не один, а два-три сорти чи гібриди соняшнику. Це дає змогу ефективніше використовувати екологічний потенціал регіону та збиральну техніку і транспортні засоби

 

 

 

 

 

 

 

4. Шляхи та фактории підвищення ефективності виробництва соняшнику

Вирощування соняшнику завжди було традиційною галуззю сільськогосподарського виробництва України і важливою складовою стратегії економічного розвитку держави. Протягом останнього десятиріччя спостерігається стала тенденція розширення посівних площ цієї культури, що зумовлено вигідністю її вирощування для аграрних підприємств порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами .Україна виробляє щорічно понад 10% насіння у світі. У 2008-2009 маркетинговому році Україна посіла друге місце після Росії з виробництва соняшнику.

Незважаючи на велику кількість публікацій і численних досліджень,питання підвищення ефективності виробництва соняшнику не втрачає актуальності, особливо дослідження впливу факторів, насамперед, мікроекономічного рівня, на ефективність його вирощування, які ще недостатньо вивчені. Тому виникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати господарювання та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику за сучасних умов.

 

Галузь олійництва в Україні нині розвивається екстенсивним шляхом. Порівняно із 1994роком у 2010 році площі посівів соняшнику зросли в 2,3 раза і досягли 3,8млн.га (замість науково-обгрунтованих 1,5-1,7 млн.га). Середня урожайність по Україні за даний період знизилась майже на третину. Однією з причин зниження урожайності соняшнику в Україні, на думку ряду фахівців, є його поширення у регіонах, які не мають відповідних ґрунтово-кліматичних умов для його вирощування, зокрема на Поліссі й Закарпатті. Рівень рентабельності виробництва насіння соняшнику має чітко виражену тенденцію до зростання, що свідчить про досить стабільний стан галузі та перспективи її подальшого розвитку.

 

Через нестачу засобів у господарствах відбувається процес спрощення технології обробітку ґрунту, але результати передових підприємств свідчать, що дотримання всіх фаз агротехніки дозволяє вирощувати соняшник без застосування гербіцидів і ручного просапування, збираючи при цьому завжди найвищі врожаї.

 

Впровадження в виробництво нових районованих гібридів і сортів соняшнику, які мають високу чутливість до внесення добрив, імунітет до основних хвороб і шкідників, різних екологічних стресів, є одним з основних надійних, економічно вигідних, швидко окупних та екологічно-безпечних шляхів підвищення продуктивності, досягнення високого рівня ефективності виробництва, тому на сучасному етапі розвитку сільського господарства безсумнівна зростаюча роль селекції і насінництва, як важливих факторів інтенсифікації виробництва соняшнику, поліпшення його якісних показників, зниження ресурсо- та енергоємності технологічних процесів, захисту навколишнього середовища від забруднення засобами хімізації тощо

Для забезпечення високих врожаїв необхідні сучасна техніка і технологія обробітку ґрунту, насіння високої якості з високим генетичним потенціалом (схожість понад 95%, стійкість проти коренеїду та комах), якісна робота сівалок точного висівання, сучасні засоби захисту рослин, насамперед гербіциди, добре працюючі обприскувачі для внесення засобів захисту рослин, великі дози добрив, високий рівень знань, технологічна дисципліна, досвід і відповідальність працівників,збирання врожаю з низькими втратами.