Економiчна ефективнiсть виробництва соняшнику та шляхи її пiдвищення

48

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

сільського господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З ЕКОНОМІКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:

« ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОЦІАЛІЗМ»

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

Виконав:

студент

група

Перевірила:

Вершиніна Л.М

Миколаїв – 2007

ЗМІСТ

              стор.

ВСТУП                                                                                                                    3    

РОЗДІЛ 1. ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

              СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА –

              ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ

               ПІДПРИЄМСТВ                                                                                5          

              1.1.   Основні напрямки підвищення економічної ефективності  

        виробництва соняшнику                                                             5

                  1.2.   Показники економічної ефективності   виробництва

              Соняшнику                                                                                  11

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ     

   В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТІ З ОБМЕЖЕНОЮ    ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ  «СОЦІАЛІЗМ»  БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКОГО                                  РАЙОНУ   МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                                                        

         2.1  Виробничо-економічна характеристика господарства         14        

                  2.2. Місце соняшнику в економіці господарства, динаміка    

                       виробництва і продажу, показники врожайності і якості  

                     продукції, продуктивність праці                                                 22                               

                  2.3. Динаміка і структура собівартості соняшнику,

                      причини її зміни                                                                          27          

             2.4. Економічна ефективність виробництва і реалізації

                      соняшнику, причини її зміни                                                        30 РОЗДІЛ 3. ДИНАМІКА ТА ФАКТОРИ УРОЖАЙНОСТІ

СОНЯШНИКУ                                                                                   32

3.1 Динаміка врожайності соняшнику                                          32

       3.2   Кореляційний аналіз факторів врожайності соняшнику     38                                

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ 

              ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ                                                    43

ВИСНОВКИ                                                                                                         46   

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                             48 

ДОДАТКИ                                                                                                                  

ВСТУП

Насіння соняшнику для сільськогосподарських підприємств зони його вирощування є одним із основних джерел формування їх доходності як через збут на переробку, так і для експорту. Враховуючи стратегічне значення даної галузі сільського господарства її перспективність не викликає сумніву. Проте тенденції розвитку, які на сьогодні склались, та економічний стан сільгосптоваровиробників в умовах трансформації економіки визначають необхідність пошуку резервів як на мікро, так і на макрорівні.

У переважній більшості сільгосппідприємств, що вирощують соняшник не витримуються технологічні вимоги щодо його розміщення. Протягом останнього десятиріччя площі посівів зросли більше чим в 1,5 раза. Недостатньо поширюється його реалізація на організованому ринку. Рентабельність виробництва зростає за рахунок ціни, а знижувати собівартість внаслідок підвищення цін на матеріальні ресурси, мінеральні добрива та засоби захисту від хвороб і шкідників малоймовірно. Крім того економічні відносини з олійно-жировим виробництвом склалися не на користь сільгоспвиробника в еквівалентності обміну. Така економічна ситуація вимагає об’єктивної оцінки подій в галузі, а отже виникає потреба в проведенні поглибленого дослідження питань щодо її подальшого розвитку і підвищення ефективності в нових умовах господарювання. Розв’язання проблем підвищення економічної ефективності виробництва, переробки та збуту соняшнику привертало й продовжує привертати увагу багатьох дослідників. Чимало теоретичних розробок і рекомендацій з цього питання мають високу наукову і практичну цінність.

В основі сучасної методології визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва лежать праці вітчизняних науковців таких як: В.І. Бойка, О.А. Бугуцького, П.І. Гайдуцького, П.М. Гарасима, Ю.С. Коваленка, Д.Ф. Крисанова, М.Ф. Кропивка, В.В. Лазні, П.М. Макаренка, П.Т. Саблука, М.Ф. Соловйова, С.О. Тивончука, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина, Т.В. Ярославської та інших.

Констатуючи вагомість отриманих наукових результатів у сфері теорії та практики ефективності виробництва соняшнику, слід зауважити, що на сьогодні залишилися недостатньо дослідженими питання комплексного вивчення проблем виробництва та реалізації насіння соняшнику в умовах становлення й розвитку регіональних ринків цієї продукції. Неналежно розкриті питання, пов'язані з ефективним вибором каналів збуту соняшнику та продукції його переробки

Метою даної курсової роботи є аналіз ефективності виробництва соняшнику. Період дослідження виробництва соняшнику складав 3 роки ( з 2007р. до 2009р.).

      Об’єктом дослідження є навчально – дослідне господарство «Соціалізм» Березнегуватського району Миколаївської області. Період охоплює з 2003 до 2009 року. Для вирішення поставлених задач у роботі використовуються різноманітні методи та прийоми аналізу : ряди динаміки, індексний та кореляційний, графічний.

Аналіз даного господарства проводився на підставі форм звітності: Ф.№50-сг, Ф.№29-сг, Ф.№11-оз.

Робота виконана на 48 сторінках друкованого тексту, включає 13 таблиць, 1 рисунок, список джерел налічує 15 назви.

РОЗДІЛ 1

ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА - ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1.           Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

Проблема підвищення ефективності агропромислово­го виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є ті­єю формою, в якій реалізується мета суспільного вироб­ництва. Економічна ефективність показує кінцевий ко­рисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і еко­номічна ефективність. Ефект — це результат тих чи ін­ших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському ви­робництві. Він характеризується збільшенням урожай­ності сільськогосподарських культур, приростом продук­тивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — узагальнююча економічна категорія, якісна характери­стика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах ви­робництва. [3, с.315]

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населен­ня. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспіль­ного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особли­вості. Зокрема в сукупності факторів досягнення висо­коефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринницт­ві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосує­ться земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського ви­робництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сіль­ського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додатко­вих затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний по­тенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського вироб­ництва. Рівень ефективності, що виражається відношен­ням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільсько­господарського виробництва під впливом науково-тех­нічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів госпо­дарств, що є основою розширення і вдосконалення ви­робництва, підвищення оплати праці і поліпшення куль­турно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського вироб­ництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат — матеріальних, трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб су­спільства.

Шляхи підвищення врожайності соняшнику в сучасних умовах аграрно-промислового комплексу країни повинні базуватися на комплексному виконанні технологічних операцій у встановлені строки з ретельним дотриманням агротехнічних вимог. Це насамперед раціональний зяблевий обробіток грунту залежно від наявності і видів бур’янів, правильне чергування культур в сівозміні, розміщення посівів по кращих попередниках, впровадження високопродуктивних районованих сортів і гібридів, науково обгрунтоване застосування мінеральних добрив, мінімалізація технологічних операцій з використанням широкозахватних знарядь і комбінованих агрегатів, дотримання оптимальних строків сівби, своєчасний і якісний догляд за посівами, безгербіцидна технологія боротьби з бур’янами, система заходів захисту рослин від шкідників та хвороб, удосконалення методів збирання врожаю та інші.

Головним завданням основного обробітку грунту під соняшник є максимальне знищення багаторічних і однорічних бур’янів, нагромадження та збереження якомога більшої кількості вологи осінньо-зимових і ранньовесняних опадів у кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів грунту, надання орному шару оптимальної структури, запобігання вітровій і водній ерозії. [13, С.32],

Зниження врожайності соняшнику за останні роки стало наслідком падіння загальної культури землеробства, недостатнього внесення мінеральних добрив, гербіцидів, десикантів, пестицидів, несвоєчасного проведення технологічних операцій при використанні недосконалої техніки, необгрунтованого зростання посівних площ соняшнику та перенасичення сівозмін цією культурою.

Для підвищення врожайності соняшнику в країні доцільно розміщувати посіви в сприятливих зонах його вирощування (центральні області Лісостепу та північного Степу, північні райони південного Степу, південний регіон Криму).

В областях Степу слід висівати високоврожайні гібриди соняшнику: Красень, Лан-26, Опера (С-278), ПР64А10 (синонім Міхаїл), С227М; у Степу і Лісостепу — Днєпр, Казіо, Красотка, Одеський 504, Оптізол, Санстар, Харківський 58, Аламо, Ісостар, Флай, Сула; в Лісостепу — Єврофлор, Марко, Супер, Альзан, Люсіл, ПР63А90, Кармона, а також високопродуктивні гібриди, районовані на 2003 рік, що без додаткових капіталовкладень підвищить урожайність культури на 3–5 ц/га.
Високоврожайні українські гібриди Харківський 49, Харківський 58, Світоч, Погляд, Український скоростиглий, Сула характеризуються високим вмістом олії в насінні, різним періодом вегетації (від 96 до 120 днів), дозрівання, що дає змогу висівати їх в усіх регіонах України.
Потрібно розміщувати соняшник по кращих попередниках: озимих зернових, ярих колосових, кукурудзі на зерно, — що без додаткових коштів значно підвищить його врожайність.