Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Сентября 2013 в 15:55, курс лекций
Світогляд — це система узагальнених поглядів, устано¬вок, переконань, які визначають розуміння світу в цілому, місця в ньому людини, систему ціннісних орієнтацій людей, стратегію їх поведінки та діяльності. Суб'єктом (носієм) світогляду може бути окремий індивід, соціальна група, суспільство на даному етапі свого розвитку і навіть цивілізація. Світоглядні координати вибудовуються на основі трьох вихідних елементів: знань, цінностей та стратегії діяльності
ланкою у розвитку людського роду. Історичний процес здійснюється, на думку Фейєрбаха, не під управлінням світового духу, а лише під впливом змін у релігії та моральній свідомості людини.
Велику увагу Фейєрбах приділяв розробці матеріалістичної теорії пізнання. Згідно його поглядів, вихідним пунктом пізнання є відчуття. Джерелом відчуттів є матеріальний світ. Таким чином, в теорії пізнання Фейєрбах виступав як матеріалістичний сенсуаліст. Тільки те, що дано нам через органи відчуттів— зір, слух, запах, дотик, нюх — є, згідно Фейєрбаха, справжньою реальністю.
Антропологічний пріинцип Фейєрбаха в теорії пізнання виявляється в тому, що він по-новому тлумачить поняття «об'єкт». На його думку, поняття об'єкта спочатку формується в досвіді людського спілкування. Першим об'єктом для будь-якої людини є завжди інша людина.
Відчуття є підґрунтям мислення. Отже, висуваючи на перший план чуттєвий досвід, Фейєрбах підкреслював взаємозв'язок чуттєвого споглядання та мислення в процесі пізнання. При цьому завдання мислення він вбачав у тому, щоб збирати, порівнювати, класифікувати дані чуттєвого досвіду, усвідомлювати і розуміти їх прихований, безпосередньо не даний зміст. Чуттєве сприйняття у Фейєрбаха є критерієм істинного мислення.
Одночасно з критикою ідеалізму Фейєрбах виступив і як критик релігії. Більше того критика релігії стала головною справою життя і філософії Фейєрбаха. На противагу гегелівській філософії релігії. Фейєрбах розглядав філософію та релігію як світорозуміння, що взаємно виключають одне одного.
Релігія, говорив Фейєрбах, не відповідає ні теоретичним, ні практичним потребам людини, вона суперечать всьому їх життю і мисленню. Заперечуючи релігійні догми, Фейєрбах доводив, що не Бог створив людину, а людина — Бога. Бог — це творіння людської уяви, це сутність людини, винесена на межі самої людини. Він є тим, чим людина прагне стати, але не може стати на Землі. Розглядаючи Бога як витвір людини, як винесене на небеса втілення людських прагнень, Фейєрбах вказував тим самим на земні корені релігії. Але Фейєрбах не зумів піднятись до розуміння матеріальних та класових коренів релігії, не вказав на засоби її подолання.
Слід відмітити, що замість традиційних форм релігії Фейєрбах пропонує створити нову земну релігію, в якій місце Бога повинна зайняти людина.
Незважаючи на всі недоліки, властиві філософії Фейєрбаха, безперечним її досягненням є те, що вона відтворила матеріалістичні принципи і тим: самим справила значний вплив на розвиток філософської думки. Філософська система Фейєрбаха стала вихідним пунктом формування і становлення марксистської філософії,
Отже, закінчуючи розгляд даної теми, слід зазначити, що при всій розмаїтості думок, поглядів, концепцій німецька класична філософія має основні, спільні риси. Вона: 1) є високопрофесійною, надзвичайно абстрактною та узагальненою системою філософського освоєння дійсності; 2) розробила цілісну діалектичну концепцію розвитку (за винятком філософії Фейєрбаха); 3) виробила певні загальні принципи підходу до проблем історії, запропонувавши досліджувати її науково-теоретичними методами; 4) всіх представників німецької класичної філософії об'єднує розуміння філософії як специфічної науки гуманістичної спрямованості.
Питання до теми.
Література
А. Кушаков Ю.В. Историко-философская концепция Людвига Фейєрбаха.^-К., 1981.
5* КантИ. Пролегомени ко всякой будущей метафизике, могущей появиться как наука. — ДМФ. — Т. 1. Часта 3, — К., І992. — С. 3-28.
6. Фейєрбах А. История философии. В 3-х томах. — Т. 3. М., 1967.