Аналіз та планування трудових показників

для ПВП:

               а) звіт-план                                               б) звіт-базис      

             1,023;                                      0,9958.   

 

 

Видно що зростання продуктивності праці більше ніж зростання середньої заробітної плати, тому коефіцієнт випередження менше одиниці у випадку б).

Зворотна величина:

 

                                    ,                                           (1.16)

де  - витрати на одиницю продукції (гривню) у відповідному періоді.

 

                                                      

Звіт/план:                                                 Звіт/базис:

 

                                         

         

 

Після розрахунків вищеназваних величин, розраховують економію або перевитрату  фонду заробітної плати за формулою 1.17:

 

                         тис.грн.,                           (1.17)

де П_сзп, П_пп – відповідно приріст середньої зарплати та продуктивності праці, %.

 

по ПВП:

Е_фзп.пл -1278,63 тис.грн.;

П_фзп.б. 252,52 тис.грн..

по робітникам:

 -1099,78 тис.грн.;

 

 217,07 тис.грн..

Тобто перевитрата ФЗП була однакова порівняно з базисом по ПВП  в цілому і по робітникам окремо.

На основі аналізу трудових показників можна зробити такі висновки.

Отже, об'єктом аналізу трудових показників на рівні підприємства є  сукупність кількісних та якісних вимірників ефективності живої праці в процесі  виробництва на промисловому підприємстві. найбільшу кількість у ПВП  становлять робітники, керівники та спеціалісти. Обсяг виробництва  продукції зростає, а трудомісткість її виготовлення зменшується. Це свідчить про зростання продуктивності праці  основних робітників. Відповідно і  зростає середня заробітна плата  на одного працюючого та робітника. Планується також зменшити тривалість робочого дня.

Збільшилась кількість ремонтно-налагоджувальних робітників та технологічних робітників. Майже в половину зменшилась кількість  обслуговуючих робітників. Взагалі  кількість робітників трохи збільшилась  на 0,2%. Кількість керівників та спеціалістів зменшилась за рахунок зменшення керівників та службовців. Найбільше зменшилась кількість службовців (на 28 чол.).

З аналізу показників J_pc та J_кс можна сказати, що структура робітників досить нестабільна (показники відрізняються), тоді як структура керівників та спеціалістів відносно стабільна.

Середній тарифний розряд робітників підвищився у звітному періоді, але  все ж таки є не досить високим  для даного підприємства. Середній атестаційний бал спеціалістів та службовців зменшився, тобто став більш низьким якісний рівень цієї частини ПВП.

За рахунок відносної економії чисельності працюючих продуктивність праці збільшилась у порівнянні з базисом. У порівнянні з планом відбулася перевитрата працюючих, тому продуктивність зменшилась.

Найбільша відносна первитрата заробітної плати була отримана по основним робітникам. Найбільший рівень економії заробітної плати досягається по елементу оплати почасовиків за тарифними ставками, а найбільша перевитрата по елементу оплати відрядникам по розцінкам. Взагалі маємо тенденцію до перевитрати ФЗП робітників.

Зростання продуктивності праці більше ніж зростання середньої заробітної плати для ПВП у звітному періоді  у порівнянні з базовим, тому коефіцієнт випередження більше одиниці. Найбільша  економія ФЗП відбулася порівняно  з планом.

Таким чином, ми бачимо, що у звітному періоді в порівнянні з базисним, зменшилась чисельність працюючих, разом з тим підвищився виробіток  працівників, а також, відповідно, зріс обсяг випускаємої продукції. Як закономірний результат, ми бачимо збільшення витрат коштів на заробітну платню у звітному періоді.

 

 

 

                                   2 ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ

 

Головна форма планування економічного і соціального розвитку та основа організації господарчої діяльності підприємства - це план. Планування трудових показників займає у плані особливе місце, і вони представлені у ряді розділів плану підприємства.

Важливе місце у плані з праці  займає скорочення використання ручної праці, пов'язаної з прискоренням темпів механізації ручних робіт, скорочення обсягу використання тяжкої фізичної праці.

В нових умовах господарювання на перше місце висувається питання, якими (найкращими) засобами та з якими (найменшими) затратами живої праці  виконати план.

Головним чинником розвитку усього виробництва та підвищення його ефективності є підвищення продуктивності праці.

2.1 Планування зростання продуктивності праці

 

Планово-економічне обґрунтування  можливого підвищення продуктивності праці полягає у тому, що по базовому рівню продуктивності праці та плануємому обсягу виробництва продукції спочатку визначається вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, а потім визначається можливе трудозберігання під впливом використання того чи іншого чинника росту продуктивності праці.

Показники можливого трудозбереження виражаються сумою людино-років праці, збереженої під впливом використання одного або кількох чинників. Таке трудозберігання має назву відносної економії робочої сили.

Зв'язок між обсягом виробництва  продукції (Q), чисельністю працюючих (Чпр) та продуктивністю праці (ПП) відображається формулою:

 

                                      Q = Ч_пр · ПП                                                      (2.1)

 

Вплив відносної економії робочої  сили на обсяг виробництва продукції  можна облікувати за допомогою показників росту ПП та існуючої єдиної класифікації чинників зростання продуктивності праці. Із усіх існуючих класифікацій чинників росту продуктивності праці  можна виділити основні три групи  чинників :

1) структурні зміни у виробництві;

2) підвищення технічного рівня  виробництва;

3) удосконалення управління, організації  виробництва і праці.

Визначаємо плануючий рівень ПП.

 

Таблиця 2.1-Вихідні дані для розрахунку плануючого рівня ПП

Показники	Позначення	Од. вим.	Кількість
Приріст обсягу виробництва		%	3
Приріст чисельності ПВП		%	2,2
Загальна кількість обладнання		Од.	1450
Кількість одиниць обладнання, яке  не підлягає технічному удосконаленню		Од.	870
Кількість одиниць нового обладнання для заміни діючого		Од.	400
Кількість одиниць обладнання , яке  підлягає модернізації		Од.	180
Питома вага робітників у загальній  чисельності ПВП		частка	0,15
Зростання ПП при впровадженні нового обладнання		%	100
Зростання ПП на модернізованому обладнанні		%	35
Термін впровадження нового обладнання		дата	01.09
Термін впровадження модернізованого  обладнання		дата	01.04
Зменшення втрат робочого часу		Дн.	2,1
Зміна питомої ваги покупних виробів  та напівфабрикатів у собівартості продукції              - базис              - план		% %	16 17,5

 

Визначаємо вихідну (планову) чисельність  працюючих на підприємстві:

                                             Ч_вих = Ч_рб  J_Q,                                              (2.2)

де Ч_рб - чисельність працюючих у базовому періоді;

J_Q = (100 +DQ)/100 - індекс зростання обсягу виробництва у плановому періоді відносно базового.

 

J_Q =(100 +3)/100=1,03;

Ч_вих=9800 ·1,03=10094 чол.

 

Відносна економія чисельності  працюючих за рахунок підвищення обсягів виробництва:

                             

,                                       (2.3)

де Ч_пвп - чисельність працюючих ПВП за виключенням основних робітників.

 

Е_чпр1 39 чол.

 

Відносна економія чисельності  працюючих за рахунок змін питомої  ваги кооперованих постачань:

                                

;                                      (2.4)

 

Е_чпр2 180 чол.

 

 

Відносна економія чисельності  за рахунок підвищення технічного рівня  виробництва - впровадження нового та модернізації діючого обладнання:

,         (2.5)

де К_в.н.о. та К_в.м.о – відповідно коефіцієнти тривалості впроваджених нового та модернізованого обладнання.

 

167 чол.

 

Відносна економія чисельності  працюючих за рахунок поліпшення використання робочого часу:

                            

,                                      (2.6)

 

де К_р - коефіцієнт основних (технологічних) робітників у загальній кількості ПВП;

Ф_рч^(б) та Ф_р.ч.^(пл.) - відповідно фонди робочого часу у базисному та плановому періодах.

 

Е_чпр4 10 чол.

 

Приріст обсягу виробництва за рахунок зростання  продуктивності праці:

                           

,                                          (2.7)

 

DQ_пп%  26,67%.

 

Плановане зростання ПП:

 

                         

;                                           (2.8)

 

DПП%  4,08%

 

За рахунок економії чисельності  працюючих на підприємстві планується досягти збільшення продуктивності праці на 4,08%за рахунок цього підвищити обсяг виробленої продукції на плановий період на 26,67%.

2.2 Прогнозування рівня продуктивності праці за допомогою кореляційно - регресійного аналізу

 

Моделі прогнозування та аналізу  змінення економічних показників поділяють  на неказуальні та казуальні.

Неказуальні - це суто статистичні моделі, які не базуються на будь-якій економічній теорії, а лише намагаються передбачити значення показників, припускаючи збереження в майбутньому тенденції минулого. Ці моделі одержали загальну назву "моделі часових рядів", оскільки вони застосовуються при наявності спостережень за значний період часу. Головна перевага таких моделей полягає в їх дешевизні та відносній простоті.

Найбільш відомими та й найпростішими  методами екстраполяції (трендами) одновимірних рядів є: прогнози за середніми характеристиками ряду, метод рухомого середнього, декомпозиційний аналіз, регресійний аналіз, методи згладжування.

Як правило, більшість взаємозв'язків  у економіці носять стохастичний характер, за яким кожному значенню ознаки X відповідає певна множина  ознаки Y, які варіюють і утворюють  ряд розподілу. При дослідженні залежності результативної ознаки (наприклад, продуктивності праці) від умов і причин її зміни, званих факторами, або чинниками, за деякий час створюється так зване кореляційне поле. Для виявлення залежності між результативною ознакою та якимось фактором (або факторами) за таких умов і застосовується кореляційно-регресійний аналіз.

Головною характеристикою кореляційного  зв'язку є лінія регресії. Лінія  регресії X на Y - це функція, яка зв'язує середні значення ознаки Y зі значенням  ознаки X. Залежно від форми лінії  регресії розрізняють лінійний і  нелінійний зв'язки. Лінія регресії може бути представлена таблично, графічно, аналітично. У кореляційно-регресійному аналізі (КРА) оцінка лінії регресії здійснюється не в окремих точках, як в аналітичному угрупуванні, а в кожній точці інтервалу зміни фактичної ознаки X. Лінія регресії безперервна і зображується у вигляді певної функції Y=f(x), яка зветься рівнянням результативної ознаки.

Найбільш поширеними у статистичному  аналізі є функції (у порядку  зниження питомої ваги із усіх):

Лінійна функція   Y=a+bx

Степенева функція   Y=ax^b

Гіперболічна   Y=a+b/x

Параметр а - це значення Y при Х=0.

Параметр b називають коефіцієнтом регресії.

В якості регресійної функції зв’язку  продуктивності праці з коефіцієнтом механізації робіт приймаємо  лінійну.

Визначення параметрів рівняння регресії проводиться методом найменших  квадратів, основною умовою якого є  мінімізація суми квадратів відхилень  емпіричних значень від теоретичних, це дає можливість отримати найкращі оцінки параметрів а і в: