Аналіз динаміки показників у періоді 1990-2011 рр

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

Вступ…………………………………………………………………………..3

1. Аналіз динаміки показників у періоді 1990-2011 рр.

     1.1.Аналіз динаміки чисельності наявного та постійного населення……………………………………………………………………….4

     1.2. Аналіз динаміки щільності наявного населення. ………………..6

     1.3.Аналіз динаміки змін у структурі населення за місцем проживаннята типом місцевості……………………………………………..11

     1.4.Аналіз динаміки змін у структурі населення за статтю.………...14

     1.5.Аналіз динаміки змін у структурі населення за віком..…………16

     1.6.Аналіз динаміки середньої очікуваної тривалості життя при народженні…………………………………………………………………….20

     Висновки…………………………………………………………….….23

     Список  використаної літератури……………………………………...24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Втуп 

     Природною основою демографічного стану в  Україні є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва  полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим  самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача.

     Чисельність населення, його динаміка, щільність і віково-статева структура є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення. Головним фактором динаміки загальної чисельності населення Україна є його природний рух.

     У широкому розумінні народонаселення  — це сукупність людей, які мешкають в певному місті, на певній території.

     Дія законів народонаселення впливає  на тип зміни поколінь. Відомо два  типи зміни поколінь: традиційний (тип  швидкої зміни) і сучасний (тип  повільної зміни). Перехід від  традиційного до сучасного типу зміни  поколінь називається демографічним  переходом.

     Загальною кількісною мірою народонаселення  світу, країни, окремих її частин є  його чисельність, яка визначається на будь-яку дату, момент часу. Існують  категорії наявного і постійного населення.

     Загалом структура населення за статтю і  віком залежить від динаміки народжуваності й смертності. Ці зміни у структурі  й чисельності населення призводять до того, що незважаючи на обмеженість  життя кожної людини, населення продовжує  існувати. Такий процес називається  відтворенням населення, а системи  параметрів, що визначають процес відтворення, — режимом відтворення. У вузькому розумінні відтворення населення  — процес постійного оновлення поколінь під впливом взаємодії процесів народжуваності й смертності, який історично, соціально-економічно зумовлений. Є три типи відтворення населення: простий, звужений і поширений. Звужений тип відтворення населення є  фактором депопуляції.

1. Аналіз динаміки показників у періоді 1990-2011 рр.

 
     

1. Аналіз  динаміки чисельності наявного та постійного населення

 

     Станом  на 1 серпня 2011 року чисельність населення України  становила 45670,0 тис. мешканців. З початку року чисельність населення скоротилась на 108,5 тис. осіб (-4,1 на 1000).

    Дані  про чисельність наявного населення  є основою для визначення необхідного  обсягу житлово-комунальних послуг, послуг торговельної мережі, транспорту та зв'язку, побутової та туристичної  сфер, медичних та культурних закладів тощо.

    Наявне  населення – це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їхнього постійного проживання.  

    Таблиця 1.1 – Кількість наявного населення України в 1991 - 2011 р.р., тис. осіб.

     (на 1 січня)

    Продовження таблиці 1.1

 

    На 1 січня 2010р. в Україні, за оцінкою наявного населення, проживало 45962,9 тис. осіб. Упродовж 2011р. чисельність населення зменшилася на -184,4 тис. осіб., згідно цих даних ми можемо зробити висновок, що з кожним роком чисельність наявного населення зменшується.

     Постійне  населення – це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації. 

    Таблиця 1.2 – Кількість постійного населення України в 1991-2011 р.р., тис.осіб..

    (на 1 січня).

     Продовження таблиці 1.2

 

    На 1 січня 2010р. в Україні, за оцінкою постійного населення, проживало 45782,6 тис. осіб. Упродовж 2011р. чисельність населення зменшилася на 184,4 тис. осіб.,з цього можемо зробити висновок, що чисельність постійного населення зменшується.

     Згідно  представлених даних ми можемо зробити  висновок, що кількість постійного та наявного населення, що в сукупності дає усе населення Україні за період 1991- 2011 року спостерігається зменшення населення. 

     1.2. Аналіз динаміки щільності наявного населення 

     Україна належить до держав з високою щільністю  населення. Щільність населення на 1 км2 на початок 2010 р. становила 79,2 осіб. Це досить високий показник, що свідчить про загалом сприятливі умови проживання та високий рівень освоєння території. Для порівняння: у Російській Федерації щільність населення на 1 км2 — 8,4 особи, Білорусії — 47,9 особи, Казахстані — 5,4 особи.

     Однак розселення людей по території України  не є рівномірним. За цим показником усі області можна поділити на три групи: з високим, середнім та низьким рівнем густоти населення.

     До  першої групи з густотою населення  понад 100 осіб на 1 км2 належать області: Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська (з Києвом включно), Луганська, Львівська, Чернівецька.

     До  другої групи (густота населення  від 70 до 100 чол. на 1 км2) належать: Автономна Республіка Крим та області: Вінницька, Запорізька, Одеська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Черкаська.

     До  третьої трупи с густотою населення  менше 70 чоловік на 1 км2 увійшла решта областей: Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Херсонська, Чернігівська, Кіровоградська.

     Зміни в динаміці загальної чисельності  населення визначаються змінами  у розміщенні міського і сільського населення. Розміщення міського і сільського населення має істотний вплив  на раціональне розміщення та оптимальний  розвиток продуктивних сил. Розвиток продуктивних сил, поліпшення розміщення виробництва, комплексний підхід до розвитку регіонів визначили інтенсивне територіальне  пересування населення, зокрема  з сіл до міст. Унаслідок цього  також відбувалося скорочення чисельності  сільського населення, значно підвищилася питома вага міського.