Выращивание репчатого лука на юге Украины

При визначенні реальної врожайності, яку можна мати у виробничих умовах конкретного господарства, аналізують урожайність районованих сортів на сортодільницях, у кращих господарствах, наукових закладах.

Урожай у виробництві - це фактичний урожай у даному господарстві. В останні роки цибуля ріпчаста в СК «Радянська земля» не вирощувалася, тому показники урожаю в виробництві зазначені по даним інших господарств. Розрахунковий врожай - це врожай, що планується при впровадженні технології, на 30% більше, ніж дійсний урожай на виробництві [22]. Розрахункові рівні продуктивності культури, потенційна урожайність сортів, а також урожайність культури зводяться в таблицю 3.4.

Аналіз таблиці 3.4 дає змогу зробити висновок, що гібрид цибулі ріпчастої Пандеро F1 має значний потенціал урожайності, як генетичний так і на сортодільницях, але в умовах господарства, технологічний рівень не може забезпечити отримання сталих високих урожаїв цибулі ріпчастої.

3.4. Розрахунок норм добрив на програмований урожай

Важливим аспектом в системі програмування є оптимізація режиму мінерального живлення культури. Для цього уточнюють динаміку рухомих сполук поживних речовин у ґрунті — азоту, фосфору, калію, а також інших макро-і мікроелементів, винос їх прогнозованою врожайністю культури. На цій основі розраховують потребу в поживних речовинах на запрограмовану врожайність [11].

Цибуля ріпчаста - одна з найбільш вимогливих до поживного режиму овочевих культур. В однієї і тої ж культури винос може змінюватися в ту або іншу сторону як у цілому, так і по співвідношенню елементів залежно від ґрунтово-кліматичних і погодних умов, а також по фазах росту. Зі зниженням температури ґрунту засвоєння всіх елементів знижується. Рослини у фазі сходів мають гостру потребу у фосфорно-калійному живленні, тому що молоді корені погано засвоюють ці елементи, особливо фосфор. У фазі наростання листового апарату збільшується споживання азоту. При формуванні органів запасу загальне споживання мінеральних елементів живлення знижується [1].

Найефективнішим в інтенсивних технологіях вирощування цибулі є сполучення мінеральних добрив з органічними.

Використання органіки сприяє не тільки підвищенню врожайності, але й сприятливо впливає на структуру ґрунту. Найбільший ефект від органічних добрив досягається при внесенні не менше 25-30 т/га перегною.

Кількість мінеральних добрив розраховують балансовим методом на підставі агрохімічного аналізу ґрунтових зразків. Установлено, що для формування 10 т урожаю цибуля із ґрунту використовує близько 44 кг N, 12 кг Р2О5, 21 кг К2О, 7 кг СаО та 4 кг МgО [4].

Розрахункову кількість мінеральних добрив варто вносити в кілька етапів. Під оранку необхідно внести до 70% фосфорних і 60% калійних добрив. Одночасно з посівом ефективним є внесення мінеральних добрив у дозі NРК. Ту частину добрив, що залишилася, необхідно вносити протягом вегетаційного періоду з поливною водою в такий спосіб: 80% азотних добрив - починаючи з фази 1 - 2 справжніх листів і до формування цибулин, а 10% - під час формування цибулин. Фосфорні й калійні добрива вносять протягом усього періоду вегетації. Норми їхнього внесення збільшуються з фази інтенсивного наростання листів - до початку формування цибулин [20].

Ефективним є також застосування комплексних мікродобрив - наприклад, листового підживлення «Вуксал». Один з варіантів його застосування на цибулі може бути наступним: чотири обробки суспензією «Вуксал Мікроплант» (1л/га) у фазу активної вегетації і одна обробка суспензією «Вуксал Кальцій» (3-4л/га) перед виляганням пера.

Розрахунки свідчать, що враховуючи коефіцієнт використання поживних речовин із ґрунту, рослина може використати із ґрунту 37,5 кг/га азоту, майже 36,9 кг/га фосфору та 483,0 кг/га калію. Тобто калій в ґрунті знаходиться в достатньої кількості, а нестачу азоту та фосфору необхідно поповнити внесенням добрив.

Рослини засвоюють фосфору у кілька разів менше, ніж азоту, проте він відіграє надзвичайно важливу роль у їх житті. Найбільше фосфору міститься в репродуктивних органах і молодих частинах рослин, де інтенсивно здійснюються процеси синтезу органічних речовин. Фосфор сприяє, швидкому утворенню кореневої системи рослин. При цьому рослини краще засвоюють воду і поживні речовини з ґрунту, швидше формують надземну масу. Основну частину фосфору рослини використовують у перші фази росту і розвитку, створюючи відповідні його запаси [39].

Таблиця 3.5

Розрахунок норм основних поживних речовин на програмований урожай

На відміну від азоту фосфор прискорює розвиток рослин, сприяє їх визріванню. Він поліпшує їх водний режим і значно пом'якшує дію на них посухи завдяки нагромадженню у вузлах кущіння більшої кількості сахарів, поліпшує перезимівлю озимих культур та багаторічних трав, підвищує стійкість рослин проти хвороб, зрівноважує дію азотних добрив. Оптимальне фосфорне живлення рослин стимулює всі процеси, що пов'язані з заплідненням квіток, зав'язуванням, формуванням і дозріванням плодів.

Надходження фосфору в рослини залежить від їх біологічних особливостей, фаз росту і розвитку, рівня фосфорного живлення тощо. Найбільше фосфор потрібний рослинам у перші фази розвитку. Нестача його в цей період не може бути компенсована достатнім надходженням у наступні фази. Більшість культур використовує фосфор рівномірно протягом всієї вегетації. Для всіх культур характерне інтенсивне переміщення фосфору з вегетативних до генеративних органів, особливо в період їх дозрівання.

Фосфор позитивно впливає на підвищення врожайності сільськогосподарських культур [38]. Крім того, він сприяє формуванню високих харчових і технологічних якостей продукції. Тому ми пропонуємо використовувати при вирощуванні цибулі ріпчастої фосфорні добрива нормою 120 кг/га.

Калій у рослинах бере активну участь у білковому і вуглеводному обмінах, активує діяльність ферментів, регулює процеси відкривання і закривання продихів на листках, поглинання вологи кореневою системою, що сприяє раціональному й ефективному використанню води. Тому забезпеченість рослин калієм підвищує їх стійкість проти засухи і несприятливої дії високих і низьких температур [39].

Калій у рослинах бере активну участь у білковому і вуглеводному обмінах, активує діяльність ферментів, регулює процеси відкривання і закривання продихів на листках, поглинання вологи кореневою системою, що сприяє раціональному й ефективному використанню води. Тому забезпеченість рослин калієм підвищує їх стійкість проти засухи і несприятливої дії високих і низьких температур.

Недостатнє живлення калієм збільшує витрати цукрів на дихання, знижує врожайність та якість продукції, погіршує здатність до зберігання овочів. Найчастіше нестача калію виявляється в період інтенсивного росту рослин у середині вегетації, коли його вміст знижується в З—5 разів проти нормального. Тому, норма внесення калійних добрив при вирощуванні цибулі ріпчастої з використанням крапельного зрошення коливається в межах від 180-220 кг/га д.р./га [33].

Отож, остаточна доза добрив під гібрид Пандеро F1 буде на рівні N176Р120К200.

3.5. Розробка елементів технології вирощування культури в господарстві

У технології вирощування цибулі ріпчастої лише при виконані всіх вимог по технології вирощування культури, можна сформувати високоврожайні агрофітоценози.

До найважливіших чинників належить:

- оптимальне складання сівозмін;

- якісний обробіток ґрунту;

- оптимальна система удобрення;

- своєчасна і високоякісна підготовка насіння до сівби та сівба;

- догляд та агробіологічний контроль за посівами;

- своєчасне збирання врожаю;

Велике значення має захист рослин цибулі від бур'янів, шкідників та хвороб, що є основою одержання високих врожаїв. Застосування засобів захисту рослин треба розглядати не як додаткові витрати, а як добре вкладення коштів для отримання високих прибутків. При невикористані хімічних засобів захисту рослин від бур'янів, шкідників та хвороб, втрати врожаю можуть сягнути 70% [5].

3.5.1. Розміщення культури в сівозміні

Пріоритетний напрям овочевих сівозмін — забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, унеможливлення виникнення та розвитку водної та вітрової ерозії, підтримка протягом вегетаційного періоду чисельності шкідників, розвитку хвороб та бур'янів на безпечному рівні [4].

З цією метою, поряд з внесенням оптимальних норм органічних добрив, як складова частина сівозміни, передбачається введення люцерни, зернових та сидератів як проміжних культур.

Цибулю вирощують в овочевих сівозмінах після огірків, помідорів, ранньої картоплі та в польових – після чорного пару, зернових і зернобобових культур, які добре очищають поле від бур'янів і рано його звільняють. Це дає змогу восени провести напівпаровий обробіток ґрунту. Щоб запобігти пошкодженню цибулі хворобами і шкідниками, посіви її у полях сівозміни розміщують так, щоб на одне і те саме місце вона поверталася не раніше ніж через 4-5 років.

Як зазначає І. Ушакова [36], у сівозміні лук рекомендується розміщувати по культурах, що вдобрені гноєм, - озимій пшениці, кукурудзі, ранній капусті, огіркам і баштанним, по обороті пласта, на чистих від бур'янів ділянках.

В господарстві існує така сівозміна:

1. Ярий ячмінь з підсівом люцерни

2. Люцерна;             

3. Люцерна + кукурудза на з/к;

4 Томати;

5.Огірки;

6. Горох овочевий; квасоля овочева + кукурудза з/к;

7. Картопля весняної посадки.

Ми рекомендуємо розмістити цибулю ріпчасту після томатів, тому сівозміна буде мати такий вигляд:

1. Ярий ячмінь з підсівом люцерни

2. Люцерна;

3. Люцерна + кукурудза на з/к;

4 Озима пшениця;

5.Томати; цибуля ріпчаста;

6. Горох овочевий; квасоля овочева + кукурудза з/к;