Выращивание репчатого лука на юге Украины

24

ЗМІСТ

ВСТУП

Забезпечення населення свіжою та переробною овочевою продукцією в умовах несприятливого зовнішнього і внутрішнього середовища є однією з найважливіших проблем сучасного продовольчого ринку.

Пропозицію і внутрішній попит на овочі повністю забезпечує вітчизняний виробник, однак близько 90% вирощених овочів припадає на приватні господарства. У формуванні загального обсягу попиту та пропозиції на імпортно-експортні поставки припадає близько 5 відсотків. На внутрішньому ринку щорічно спостерігається тенденція підвищення цін на овочеву продукцію (5–20%), що зумовлено інфляційними процессами, зростанням цін на добрива, паливно-мастильні матеріали та загальним подорожчанням продуктів харчування в Україні та світі.

Важливе господарське значення як овочева культура має цибуля ріпчаста. Цибуля ріпчаста, або її ще називають спірниця, цибульник, шапа, з'явилася у культурі дуже давно. Вона завжди вважалася дієвим засобом при лікуванні багатьох хвороб.

В Україні цибуля також традиційна культура. Страви народної кухні завжди славилися великою кількістю цибулі й часнику. Звичайно, люди в ті часи нічого не знали про особливі летучі речовини фітонциди, що володіють протимікробними властивостями, але вони помітили цілющу силу цибулі, і вже в перших травниках описували способи її застосування при різних хворобах.

Останніми роками після реорганізації багатьох сільськогосподарських підприємств овочівництво перейшло від екстенсивного типу виробництва до інтенсивного. Такі тенденції у першу чергу торкнулися виробництва таких поширених овочевих культур як цибуля, томати, огірки, буряки тощо. Основою інтенсивного виробництва є високоврожайні сорти та гібриди вітчизняного та закордонного виробництва, різні способи зрошення, особливо крапельне зрошення, обґрунтоване мінеральне живлення рослин і, звичайно, гарантований захист посівів цибулі ріпчастої від шкідників, хвороб та бур'янів. Саме тому метою проектування була розробка та удосконалення ряду елементів технології вирощування цибулі ріпчастої в умовах зрошення Півдня України. Для досягнення були заплановані слідуючи завдання:

- розрахувати рівні врожайності цибулі ріпчастої для умов Півдня України;

- підібрати гібрид для умов господарства;

- розрахувати оптимальні норми живлення та водопостачання рослин;

- розробити комплексну систему захисту посівів цибулі ріпчастої;

- розробити систему обробітку ґрунту для вирощування цибулі ріпчастої на запланований врожай.

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.1. Біологічні особливості цибулі ріпчастої та вимоги до екологічних умов

Ріпчаста цибуля (Allium cepa L.) — дворічна рослина, що відноситься до родни Цибулевих. У перший рік життя вона формує цибулину, у якій накопичуються пластичні речовини, на другий рік із цибулини розвивається квітуча рослина, що дає насіння. Запах і гострий смак цибулі надає ефірна олія аллілпропілдисульфід, якої міститься в цибулині від 12 до 162 мг на 100 г сирої маси, у листках - у середньому 114 мг.

До ознак ріпчастої цибулі відносять форму цибулин, забарвлення зовнішніх сухих і м'ясистих лусок, кількість зачатків, кількість гнізд, розміри та щільність цибулин, скоростиглість, ступінь гостроти смаку, урожайність і лежкість.

Форма цибулин, обумовлена індексом, тобто відношенням висоти до поперечного діаметру, буває пласкою (індекс 0,50-0,75), пласкоокруглою (індекс 0,80-0,90), округлою (індекс 0,95-1,1), овальною (індекс 1,2-1,5), веретеноподібною або сигароподібною (індекс більше 1,5) [6].

По кількості зачатків цибулини бувають одно-, двох- і багатозачаткові. Кількість гнізд цибулі - це число цибулин, що розвиваються на одному дінці. Розрізняють цибулини одно- та багатогніздні. По величині цибулини можуть бути дрібними (маса до 50 г), середніми (60-120 г) і великими (більше 120 г); по щільності соковитих лусок - щільними, середньої щільності та пухкими; по скоростиглості - скоростиглими (строк вегетації до 80 днів), середньостиглими (80- 100 днів), середньопізніми (100-120 днів) і пізньостиглими (понад 120 днів); по ступеню гостроти смаку - гострі, напівгострі та солодкі (салатні) [3].

Гострі і солодкі (салатні) сорти ріпчастої цибулі розрізняються по вмісту сухих речовин, моносахаридів і сахарози та летучої фракції ефірних олій. Гострі сорти мають щільну цибулину та містять не менш ніж 15 % сухих речовин; із цукрів переважає сахароза. У солодких сортів цибулина велика, соковита, з меншим вмістом сухих речовин - не більше 13 %; переважають прості цукри. Напівгострі сорти займають за цими показниками проміжне положення між гострими та солодкими.

По відношенню сахарози до моносахаридів можна визначити гостроту цибулі: у цибулі гострих сортів це відношення більше 2, у напівгострих - 1-2, у солодких - менше 1. Смакові відмінності ріпчастої цибулі залежать від летучої фракції ефірної олії, що у гострих сортів становить 35 мг на 100 г сирої маси, у солодких - 8 мг. Закриті соковиті луски містять більше цукрів та ефірної олії, ніж відкриті. Летюча ефірна олія цибулі має фітонцидні властивості [2].

Цибулина складається із сухих лусок, соковитих лусок, відкритих і закритих, і вкороченого стебла — дінця. Сухі луски ріпчастої цибулі мають жовте, коричневе, червоно-фіолетове або біле забарвлення. Забарвлення сухих лусок ріпчастої цибулі обумовлені флавоноїдним барвником - кверцетином. Забарвлення м'ясистих лусок може бути білим, білим із прозеленню, з фіолетовим або бузковим відтінком.

Їстівна частина цибулини складається з укороченого стебла (дінця) і соковитих лусок (піхв), що облягають одне одного, які бувають двох типів - закритими й відкритими. Закриті луски розташовані на дінці й прикривають вегетативні й генеративні бруньки (зачатки), які дають початок новим цибулинам або квітконосним стрілкам. Відкриті соковиті луски у верхній частині звужуються й утворюють щільну, замкнуту шийку цибулини; при проростанні кожна така луска переходить в один трубчастий лист. Зріла цибулина має щільну сорочку, що складається з однієї-двох або трьох-чотирьох сухих лусок різного забарвлення. Сорочка захищає цибулину від випаровування вологи та проникнення мікроорганізмів. Зовнішня відмерла та здеревяніла частина дінця цибулини називається п'ятою.

Листки ріпчастої цибулі трубчасті, вкриті восковим нальотом, при основі товщають і переходять у соковиті луски, що утворюють цибулину. Основою листа охоплюється брунька і та ділянка стебла, на якій він розвивається. Кожен знову наростаючий лист проходить усередині охоплюючої основи, і виходить із неї на певній висоті, підтримуючи створене піхвами несправжнє стебло. При дозріванні цибулини зелена асимілююча частина листа відмирає. Разом із зеленими листами відмирають і піхви, зсихаючись, вони створюють щільну тонку «шийку» цибулини. Добре висохла шийка, замикаючись, захищає цибулину від проникнення хвороботворних організмів, такі цибулини добре зберігаються. Недостиглі цибулини мають товсту шийку [16].

Коренева система цибулі розвинена слабко, коріння спочатку струноподібні, потім з'являються розгалуження першого й другого порядків, густо вкриті кореневими волосками. Основна маса коренів розташовується в шарі ґрунту 5-20 см. У однолітньої цибулини коріннями покрита вся зовнішня частина дінця стебла. З відмиранням листків відмирають і коріння. У цибулини, посадженої в землю на другий рік її життя, нове коріння проростає навколо залишків торішнього коріння. У самому центрі дінця утворюється омертвілий шар, так називана «п'ята», по якій цибулину, що виросла з насіння, завжди можна відрізнити від цибулини, вирощеної із сіянки. У рослин цибулі, які утворюють не одну, а дві або кілька цибулин, нове коріння надалі закладається тільки з одного боку, п'ятка залишається збоку, завдяки цьому видалення цибулин від гнізда не ушкоджує їх.

Квітконосні стебла (стрілки) у цибулі, як і лист, порожні усередині, з характерним здуттям на одну третину їх висоти, несуть на собі шаровидне суцвіття - зонтик, що складається з великої кількості квіток (200-800 і більше). Бутони у суцвітті розпускаються як би в три яруси. Спочатку розпускаються бутони першого ярусу - це самі ранні квітки, від яких утвориться найбільш зріле насіння. Бутони другого ярусу в цей час розташовуються нижче. По мірі відцвітання попереднього ярусу квітконіжка бутонів наступного ярусу подовжується, розквітлі бутони завжди перебувають на поверхні суцвіття. Тривалість цвітіння залежить як від кліматичних умов, так і від особливостей сорту чи гібриду. Тривалість цвітіння зонтика 20 - 45 і більше днів [17].

Плід у цибулі - тригранна коробочка. При повному заплідненні в ній утворюється шість насінин. Насіння дрібне, чорного кольору, опукло-тригранної форми із щільною рогоподібною оболонкою. За чорний колір оболонки насіння ріпчастої цибулі називають «чорнушкою». В одному грамі міститься 250-400 штук насінин. За звичайних умов зберігання - схожість зберігається два-три роки. Щільна оболонка насіння погано пропускає воду, і без попередньої підготовки, насіння цибулі проростає повільно. Для набрякання насіння потрібна достатня кількість вологи. При посіві насіння у сухий шар ґрунту воно може не прорости. При посіві в оптимальні строки навесні у відкритий ґрунт сходи з'являються на 14-20-й день [20].

Сходи мають вигляд петельки, що утворена сім'ядолями і підсім'ядольним коліном. Через три-чотири дні, завдяки росту підсім'ядольного коліна та натягу, що створюється при цьому, сім'ядольний лист виходить на поверхню ґрунту разом з оболонкою насіння. Якщо в цей період ґрунт покритий кіркою, натягу виявляється недостатньо. У такому випадку нагору виходить нижня частина рослини - корінець. Такі рослини гинуть [4].

На початку рослини цибулі ростуть і розвиваються дуже повільно. У цей період вони особливо вимогливі до умов вирощування, їм необхідна достатня кількість вологи, поживних речовин і світла. Перший справжній лист у рослин утворюється через сім-вісім днів після появи сходів, наступні - через кожні п'ять - сім днів. З появою першого справжнього листа сім'ядольний лист відмирає, посіви в цей час виглядають пожовтілими. Але це явище закономірне.

При несприятливих умовах (посуха, нестача поживних речовин у ґрунті, утворення кірки на поверхні ґрунту) ріст листків припиняється і починається їх формування. Дрібна цибулина в цибульної рослини може утворитися при наявності двох-трьох справжніх листків, потім рослина впадає в стан спокою. Таке явище у цибулі має незворотній характер. Якщо в рослини припинилося листоутворення й почалося формування цибулини, зупинити його неможливо ніякими агротехнічними прийомами. Тому порушення агротехніки, особливо в перші 70-80 днів росту, може призвести до великих втрат урожаю.