Організаційно-методичні особливості відбору та набору дітей для занять спортивною гімнастикою

Примітка: М - хлопчики, Д-дівчатка

Для кожного кандидата відбір, в кінцевому рахунку, зводиться до позитивного або негативного результату (13,16,17).

Спортивний відбір триває постійно в процесі спортивної діяльності.

Процедуру спортивного відбору К. К. Платонов (34) ділить на три етапи:

1. Визначення специфіки вимог, які пред'явить майбутня діяльність.

2. Прогнозування можливостей конкретних кандидатів.

3. Прийняття позитивного чи негативного рішення з його подальшою реалізацією (34).

У сучасній теорії спортивного відбору найбільша увага приділяється відбору спортсмена. При цьому використовуються такі терміни і поняття: спортивна орієнтація - визначення такого виду спорту, в якому можливості спортсмена розкриються найбільшою мірою; селекція - відбір спортсменів у міру зростання їхньої майстерності; комплектування команд - формування колективу для участі у змаганнях, в тому числі безпосереднє варіювання складом команди по ходу змагань.

Виявлення стабільних показників дозволяє з упевненістю прогнозувати індивідуальний розвиток юного спортсмена, оскільки перевага над однолітками за такими показниками збережеться і в майбутньому. Наприклад, довжину тіла спортсмена можна з достатньою надійністю передбачити вже в 9-11 років. Навпаки, прогноз маси тіла буде значно менш надійним. Тому в кожному виді спорту визначається група найбільш важливих показників, за якими здійснюється відбір у ході багаторічної підготовки. Наприклад, у відборі легкоатлетів-спринтерів істотні оптимальне співвідношення довжини ніг і тулуба, фізична підготовленість і темпи приросту рухових здібностей. У видах спорту зі складною координацією (гімнастика) особливий інтерес представляє здатність спортсмена навчатися новим рухам. У міру зростання підготовленості спортсмена все більшого значення для відбору набувають спортивні результати (34).

Правильне здійснення спортивного відбору забезпечує найбільш ефективне створення і реалізацію змагального потенціалу. Необхідно пам'ятати і про гуманне аспекті відбору, що дозволяє людині знайти той вид діяльності, в якому його здатності розкриються найбільшою мірою.

На думку Л. П. Орлової (31) цілеспрямована багаторічна підготовка і виховання спортсменів високого класу - це складний процес, якість якого визначається цілою низкою чинників. Один з таких факторів - відбір обдарованих дітей та підлітків, їх спортивна орієнтація.

Педагогічні методи дозволяють оцінювати рівень розвитку фізичних якостей, координаційних здібностей та спортивно-технічної майстерності юних спортсменів. На основі медико-біологічних методів виявляються морфофункціональні особливості, рівень фізичного розвитку, стан аналізаторних систем організму спортсмена і стан його здоров'я. За допомогою психологічних методів визначаються особливості психіки спортсмена, мають вплив на вирішення індивідуальних і колективних завдань під час спортивної боротьби, а також оцінюється психологічна сумісність спортсменів при вирішенні завдань, поставлених перед спортивною командою.

Соціологічні методи дозволяють отримати дані про спортивні інтересах дітей, розкрити причинно-наслідкові зв'язки формування мотивацій до тривалих занять спортом і високим спортивним досягненням.

Спортивна орієнтація - система організаційно-методичних заходів, що дозволяють намітити напрямок спеціалізації юного спортсмена в певному виді спорту.

Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої проводиться вибір найбільш придатної для нього спортивної діяльності.

Вибрати для кожного займається вид спортивної діяльності - завдання спортивної орієнтації; відібрати найбільш придатних, виходячи з вимог виду спорту, - завдання спортивного відбору (31).

А. Н. Леонтьєв вважає, що здібності - це сукупність якостей особистості, відповідна об'єктивним умовам та вимогам до певної діяльності і забезпечує успішне її виконання. У спорті мають значення як загальні здібності (що забезпечують відносну легкість в оволодінні знаннями, вміннями, навичками і продуктивність в різних видах діяльності), так і спеціальні здібності (необхідні для досягнення високих результатів у конкретній діяльності, вид спорту).

Спортивні здібності багато в чому залежать від спадково обумовлених задатків, які відрізняються стабільністю, консервативністю. Тому при прогнозуванні спортивних здібностей слід звертати увагу насамперед на ті відносно мало мінливі ознаки, які обумовлюють успішність майбутньої спортивної діяльності. Оскільки роль спадково обумовлених ознак максимально розкривається при пред'явленні до організму займається високих вимог, то при оцінці діяльності юного спортсмена необхідно орієнтуватися на рівень вищих досягнень.

У зв'язку з гетерохронностью розвитку окремих функцій і якісних особливостей мають місце певні відмінності в структурі прояву здібностей спортсменів в різні вікові періоди. Особливо чітко ці відмінності спостерігаються у займаються в технічно складних видах спорту в яких високих спортивних результатів досягають вже в дитячому та підлітковому віці і в яких вся підготовка спортсмена, від новачка до майстра спорту міжнародного класу, протікає на тлі складних процесів формування юного спортсмена (23) .

Ю. К. Чернишенко з співавторами (46) відзначають, що спортивний відбір починається в дитячому віці і завершується у збірних командах країни для участі в Олімпійських іграх.

Кожен вид спорту пред'являє специфічні вимоги до фізичного розвитку і здібностям спортсмена. Основними методами відбору на даному етапі є антропометричні обстеження, медико-біологічні дослідження, педагогічні спостереження, контрольні випробування (тести), психологічні та соціологічні обстеження (46).

М.А. Годік (13) вважає, що Антропометричні обстеження дозволяють визначити, на скільки кандидати для зарахування до навчально-тренувальні групи та групи спортивного вдосконалення спортивних шкіл відповідають тому морфотипу, який характерний для видатних представників даного виду спорту. У спортивній практиці виробилися певні уявлення про морфотипу спортсменів (зріст, маса тіла, тип статури і т.п.). Наприклад, у баскетболі, легкоатлетичних метаннях, академічного веслування необхідний високий зріст, у марафонському бігу зростання не має істотного значення і т.п.

Медико-біологічні дослідження дають оцінку стану здоров'я, фізичного розвитку, фізичної підготовленості що займаються. У процесі медико-біологічних досліджень особлива увага звертається на тривалість і якість відновних процесів в організмі дітей після виконання значних тренувальних навантажень. Лікарське обстеження необхідне і для того, щоб у кожному випадку уточнити, в яких лікувально-профілактичних заходах потребують діти та підлітки.

Педагогічні контрольні випробування (тести) дозволяють судити про наявність необхідних фізичних якостях і здібностях індивіда для успішної спеціалізації в тому чи іншому виді спорту. Серед фізичних якостей і здібностей, що визначають досягнення високих спортивних результатів, існують так звані консервативні, генетично обумовлені якості і здібності, які з великими труднощами піддаються розвитку і вдосконалення в процесі тренування. Ці фізичні якості та здібності мають важливе прогностичне значення при відборі дітей і підлітків у навчально-тренувальні групи спортивних шкіл. До їх числа слід віднести швидкість, відносну силу, деякі антропометричні показники (будова і пропорції тіла), здатність до максимального споживання кисню, економічність функціонування вегетативних систем організму, деякі психічні особливості особистості спортсмена. У системі відбору контрольні випробування повинні проводитися з таким розрахунком, щоб визначити не стільки те, що вже вміє робити займається, а те, що він зможе зробити надалі, тобто виявити його здатності до вирішення рухових завдань, прояву рухового творчості, вмінням керувати своїми рухами. Одноразові контрольні випробування в переважній більшості випадків говорять лише про сьогоднішню готовність кандидата виконати запропонований йому набір тестів і дуже мало про його перспективні можливості. А потенційний спортивний результат спортсмена залежить не стільки від вихідного Рівня фізичних якостей, скільки від темпів приросту цих якостей в процесі спеціального тренування. Саме темпи приросту свідчать про здатність або нездатність спортсмена до навчання у тому чи іншому виді діяльності.