Організаційно-методичні особливості відбору та набору дітей для занять спортивною гімнастикою

Спортивна обдарованість - це сприятливе для даного виду спорту поєднання вроджених і набутих фізичних і психічних якостей, а також здатність спортсмена швидко і ефективно розвивати ці якості в процесі спортивного тренування. У поняття Спортивній обдарованості, безумовно, входять також відмінний стан здоров'я і певні анатомо-фізіологічні особливості організму.

Перераховані якості знаходяться в тісному взаємному зв'язку і можуть частково компенсувати одна одну. На приклад, в боксі деякий недолік фізичної сили може бути заповнений швидкістю, у фехтуванні недолік швидкості згладжується точністю і м'якістю рухів і т.д.

Первинні ознаки кожного з компонентів, що становлять спортивну обдарованість, можуть і повинні бути виявлені вже у новачка, в чому, власне, і полягає мистецтво відбору.

Раціональна система відбору дозволяє, з одного боку, правильно укомплектувати спортивні групи найбільш здібними, а отже, і найбільш перспективними учнями, а з іншого - допомагає новачку знайти той вид спорту, до якої у неї є більше задатків, і тим самим найбільш повно розкрити свої потенційні можливості.

Невдалий вибір спортивної спеціалізації веде до непотрібних втрат часу учня і тренера, викликає «непродуктивні» витрати праці і засобів і приводить в остаточному підсумку до великої плинності складу що займаються (33, 45).

1.1.1. Класифікація форм відбору і спортивної орієнтації

У зв'язку з тим, що відбір і орієнтація в якості однієї з основних процедур включає в себе прогнозування, до них можна застосувати класифікацію прогнозів. Це дозволить використовувати кілька десятків різних класифікаційних підстав.

Відбір, орієнтація, переорієнтація, розподіл. Відбір і орієнтацію ми будемо розуміти традиційно. При відборі визначається «придатний людина до певної діяльності» (відбір без конкурсу) або «хто з претендентів, кандидатів найбільш придатний до даної діяльності» (відбір з конкурсом). Другий варіант здійснюється, коли конкурс у діяльності більше одиниці. Перший варіант реалізується, коли, по-перше, немає конкурсу, а по-друге, коли вид діяльності, для якого здійснюється відбір, відноситься до групи так званих «абсолютних» професії. Орієнтація визначає, яка діяльність найбільш придатна для людини (9).

У літературі зазначається, що в ряді видів спорту багато відомих спортсменів до «свого» виду серйозно займалися одним або кількома іншими видами. Можна стверджувати, що сьогодні в спорті є масова зміна спеціалізацій. Назвемо це явище переорієнтацією спортсменів, хоча в окремих випадках суті справи більше відповідали б терміни «переотбор» або «вторинний відбір».

Існування переорієнтації можна оцінити двояко. З одного боку, це негативне явище, яке підтверджує той факт, що орієнтація працює вкрай погано. Або те, що спортивне тренування ще вкрай погано індивідуалізована, тому що спортсменам доводиться шукати самим найбільш підходящий для них вид спорту (тренування). З іншого боку переорієнтація може мати на підставі об'єктивні, цілком закономірні і в цьому сенсі мають право на існування фактори. Так, наприклад, можна припустити, що у видах спорту, пов'язаних з проявом витривалості, в яких застосовується тривалі, монотонні тренування, спортсмени пересичуються цими тренуваннями. А при переході в інший, але близький вид спорту вони, перебуваючи вже на досить високому рівні функціональної (спортивної) підготовленості, стають здатними продовжувати таке тренування. Це перехід може бути викликаний не тільки пересиченням, але і багатьма іншими причинами (переїзд, закриття спортшколи, догляд тренера і т.д.) (44, 47).

Природний і штучний відбір і орієнтація. Відбір і орієнтацію людей важко розділити на природні і штучні, хоча таке поділі зручно для роботи. Щодо живої природи, поділ відбору на штучний і природний робиться на основі того, хто проводить відбір: людина або сама природа. Здатність і придатність людей завжди визначається тільки людьми. Тому для такого поділу залишається тільки один критерій - усвідомленість відбору тим, хто його робить. Якщо відбір і орієнтація виробляються свідомо і спеціально організовані, то їх можна назвати штучними. Якщо вони не усвідомлені і спеціально не організовані, то їх можна вважати природними.

Ряд авторів користується поділом відбору на довгостроковий, середньостроковий та короткостроковий. Загальної думки про тривалість кожної форми поки що не існує. Аналогічна ситуація спостерігається і в прогностиці, звідки по всій видимості і прийшло подібне розчленування відбору (2).

С. В. Брянкін (9) пропонує наступний підхід. Термін довгострокового відбору та орієнтації по можна обмежити тим найбільшим терміном життя людини, який може цікавити дослідника. Для професійного відбору найбільш підходящим для цього є термін, рівний середньої тривалості трудового життя. Для спортивного відбору тривалість цієї форми можна обмежити середнім часом, за яке спортсмени досягають своїх максимальних результатів і можуть їх підтримувати (10-15 років), тобто терміном «спортивного життя». Орієнтацію мабуть повинна цікавити все життя людини.

Тривалість середньострокового відбору та орієнтації доцільно обмежити чотириріччя - строком одного олімпійського циклу, а короткострокового - одним роком, який зазвичай відповідає одному спортивному сезону. Більш короткострокові види відбору зручно виражати в точної тимчасової термінології (напр., двомісячний, тритижневий і т.д.).

Конкретний і постійний відбір і орієнтація. Суть першої форми полягає в тому, що відомий час проведення певного змагання, до якого необхідно здійснити відбір або орієнтацію. У другому випадку таких обмежень немає і необхідно постійно домагатися успіху, зокрема постійно відбирати здатних спортсменів. В існуючій спортивної практиці є потреба як у конкретному, так і в постійному відборі. Кілька схематизуючи, можна сказати, що для здійснення першої форми щодо більшу вагу має розробка конкретних інструментальних засобів, методів і випробувань, їх впровадження і т.д., а для другої - організаційні розробки та їх впровадження.

Відбір в індивідуальні види і в командні (комплектування команд). Цей поділ наводиться тут для того, щоб підкреслити складність комплектування команд, які виступають на змаганнях як єдине ціле (веслування на човнах багатомісних, командні перегони у велоспорті, футбол, баскетбол, хокей та ін ). Існуюча практика показує, що найгірше поставлена ​​саме ця форма добору, особливо це, відноситься до командних ігор. У командних циклічних видах спорту є можливість перевірити спортсменів в індивідуальних номерах програми і порівняно легко визначити внесок кожного спортсмена (наприклад, за швидкістю і відстані, пройденого в якості лідера у велоспорті, за зусиллями, довжині і швидкості гребка у веслуванні). Хоча і цього буває недостатньо. У командних іграх відбирають кожного гравця окремо, а результат гри належить команді і внесок кожного гравця визначити неможливо. Інакше кажучи, основна причина труднощі відбору в командних іграх - відсутність результативних індивідуальних показників.

Відсів і вибір. Відсів - це відбір і орієнтація бажаючих займатися певною діяльністю. Вибір - це відбір і орієнтація людей, які не мають певного бажання займатися цією діяльністю. Після вибору звичайно необхідно провести заходи (агітацію, стимулювання), щоб створити у людини бажання займатися цією діяльністю, хоча, звичайно, іноді включення людини в якусь діяльність може відбуватися незалежно від його бажання.

Ці форми тісно пов'язані з конкурсом у діяльності. У спорті відбір у секції футболу, фігурного катання зазвичай проводиться у формі відсіву, тому що конкурс тут більше одиниці. У фігурному катанні існують навіть платні групи, де діти готуються до приймальних іспитів (відбору) в спортивні групи. А в циклічних видах спорту, пов'язані з проявом витривалості (лижі, веслування, біг), особливо у великих містах, де часто конкурс менший одиниці, доводиться використовувати відбір у формі вибору: тренери йдуть у школи, переглядають хлопців, а потім - запрошують їх у секції. Аналогічна ситуація існує і в професійній сфері. Відбір у формі відсіву до вузів різко відрізняється від відбору у формі вибору в багато професії сфери матеріального виробництва.

Але відсів не можна ототожнювати з наявністю великого конкурсу, а вибір - з відсутністю такого. Навіть при наявності конкурсу більше одиниці, часто доводиться робити вибір серед «не подали заяви».

Вибір має одну незаперечну перевагу перед відсівом. Він є етично більш бажаною формою відбору. Суть цього добре характеризують слова одного тренера-практика: «Ми ніколи не оголошуємо набору у свою школу. Діти-то прийдуть, але як, відмовити тим, хто тобі не потрібен? Піде дитина скривдженим. І хто знає, не назавжди чи він іде з спортзалу? ».