Організаційно-методичні особливості відбору та набору дітей для занять спортивною гімнастикою

ДИПЛОМНА РОБОТА

Організаційно-методичні особливості відбору та набору дітей для занять

спортивною гімнастикою

ЗМІСТ

 

ГЛАВА I. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПИТАННЯ ЗА ДАНИМИ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.1. Спортивний відбір кандидатів для занять спортом, його цілі і завдання

Ядро спорту складається з трьох елементів: спортивного відбору, тренування та змагання. Саме ці три елементи є тією основою, через яку проявляється функціонування і розвиток сфери спорту в цілому.

На думку ряду авторів (1, 2, 3, 10, 40) спортивний відбір - це комплекс заходів, що дозволяють визначити високу ступінь схильності (обдарованість) дитини до того чи іншого роду спортивної діяльності (виду спорту).

Спортивний відбір - тривалий, багатоступінчатий процес, який може бути ефективним лише в тому випадку, якщо на всіх етапах багаторічної підготовки спортсмена забезпечена комплексна методика оцінки його особистості, що передбачає використання різних методів дослідження (педагогічних, медико-біологічних, психологічних, соціологічних та ін) (3, 14, 26).

У методичному плані спортівнаую орієнтацію та відбір, В. М. Смолевскій і Ю. К. Гавердовский (37), засновують на ряді принципових положень. До них слід віднести розуміння здібностей як структури досить стійких, але змінюються під впливом виховання якостей особистості, що визначають успішність навчання і вдосконалення в певній діяльності. Радянські психологи розглядають здібності у взаємозв'язку з анатомо-фізіологічними особливостями організму людини, із задатками і з умовами зовнішнього середовища, які полегшують або ускладнюють їх розвиток.

Багато видів діяльності пред'являють до людини свої специфічні вимоги, які не можуть компенсуватися. Для музиканта - це слух, для молотобійця - сила, для бігуна на короткі дистанції - швидкість, а на довгі - витривалість. Для видів спорту, пов'язаних з мистецтвом рухів, - тонка координація (37).

Для залучення до спортивної систематичної діяльності потрібні певні передумови. До числа найважливіших з них належать, крім інших, індивідуальна схильність до неї, особистісні установки, потреби, інтереси. Поза сумнівом, також, що їх виявлення, формування і розвиток відбуваються під впливом природних і соціальних факторів, в тому числі направлено впливають і стихійних. Імовірність оптимального розгортання процесу спортивного вдосконалення багато в чому залежить від того, на якому з етапів індивідуального вікового розвитку виявляється схильність до прогресування в тому чи іншому виді спорту. Відповідно забезпечується спортивна орієнтація, тобто формування магістральної націленості спортивної діяльності і доцільний вибір перспективних шляхів її розгортання, що узгоджуються з індивідуальною схильністю (7, 26).

Ряд авторів відзначають (6, 9, 14), що виявлення схильностей, а також прискорений прогрес сучасного спорту і сильне загострення конкуренції на міжнародній спортивній арені зумовили актуальність проблематики спортивного відбору в її дослідних і організаційно-практичних аспектах. Проблемам відбору в останні кілька десятиліть присвячено досить багато досліджень і публікацій. У ряді країн, розвинених у спортивному відношенні, склалася і розгалужена практика спортивного відбору. Тим не менш, саме поняття «спортивний відбір» поки що не отримало цілком узгодженого тлумачення. Більшість фахівців, так чи інакше, пов'язує його із завчасним розпізнаванням індивідуальної схильності (задатки, здібності, обдарованість) до досягнень у будь-якому вигляді спорту, визначенням, в залежності від цього, спрямованості спортивної спеціалізації і виділенням із загального числа долучаємося або вже долучених до спорту тих, хто відносно більш здатний до високих спортивних результатів для того, щоб створити їм кращі умови для спортивного удосконалення.

Практика впровадження відбору в цьому сенсі виявилася суперечливою. З одного боку, вона сприяла активізації пошуку талановитих спортсменів і формування налагодженої системи їх підготовки, з іншого - у своїх затвердилися формах має і негативні властивості, Найнебезпечніше з них для розгортання масового спортивного руху - фактичне обмеження доступу до систематичної спортивної діяльності тих, хто з перших же кроків відсівається відбором як «малоперспективні» або зовсім «безперспективні» і на цій підставі не потрапляє до контингенту спортсменів, які охоплюються добре налагодженими формами спортивної підготовки (у дитячо-юнацьких спортивних школах тощо). У наших умовах така практика, на жаль, поширена. Це посилюється тим, що в саме поняття «спортивний» відбір найчастіше фактично вкладається сенс відбору для спорту, а не вибору спорту для людини. Тим самим це поняття як би дегуманізує, тобто набуває в якійсь мірі антигуманний зміст. (6, 9, 14).

З гуманістичної, загальнолюдської позиції все, що робиться у процесі залучення до спорту для визначення спортивної схильності та орієнтації, слід, звичайно ж, трактувати не як відбір для спорту, а саме як вибір предмета і перспектив спортивної спеціалізації, які можливо повно відповідали б індивідуальним завдаткам потребам та інтересам особистості. При цьому важливо, зрозуміло, виявити індивідуальні можливості досягнення результатів у тому чи іншому виді спорту, але суть справи зовсім не зводиться до визначення перспективи лише з позиції імовірною величини чисто спортивного результату. Набагато важливіше визначити те, у якому конкретно напрямку найбільш доцільно орієнтувати спортивну діяльність, щоб з якомога більшою ефективністю сприяти розвитку їхніх індивідуальних здібностей, формування та задоволення підноситься особистість потреб та інтересів. Ні про яке відбірковому «відсівання», особливо на стадії прилучення до спорту, і мови бути не повинно (якщо, зрозуміло, немає протипоказань з боку здоров'я) - кожному в нормальних соціальних умовах повинні бути надані рівні можливості для задоволення спортивних інтересів (4, 18 ).

В. М. Волков і В. П. Філін (12) відзначають, що свій виправданий сенс спортивний відбір набуває тоді, коли вирішуються проблеми конкурсного комплектування професійно-орієнтованих спортивних установ (спеціалізованих шкіл-інтернатів спортивного профілю й т.п.) та аналогічних груп спортсменів, що готуються для поповнення рядів тих, хто присвячує себе спорту вищих досягнень. Відбір спортсменів виправданий і тоді, коли на спортивно-конкурентній основі комплектуються збірні команди і регламентується допуск до змагань високого рангу в прямій залежності від наявного рівня індивідуальних спортивних досягнень. Такий відбір закономірно зумовлений конкурентним характером спорту і, в принципі, не «відбраковує» нікого і не позбавляє спортивних перспектив, навпаки, може стимулювати досягнення в спорті.

Неодномоментність і динамічність спортивної орієнтації. Фахівці сходяться на думці, що вірно визначити індивідуальну схильність до спортивних досягнень шляхом будь-яких одноразових процедур (спостереження, тестування тощо) за короткий час неможливо. Неможливо з двох основних причин:

1. Спортивна схильність - багатоскладовий комплекс індивідуальних властивостей (біофізичних та індивідуально-психічних), ряд яких дозріває і проявляється не одночасно, а різночасно, в залежності від віку і стажу спортивної діяльності;

2. Індивідуальні можливості спортивних досягнень і особистісні установки на їх реалізацію динамічні, причому змінюються як в силу природних особливостей індивідуального розвитку, так і під впливом соціальних умов життя. Звідси випливає, що діагностику (від «діагноз» - розпізнавання, визначення) індивідуальної спортивної схильності, а значить, і що спирається на неї спортивну орієнтацію необхідно здійснювати не в якості якогось разового заходу, а в якості поетапно поновлюваного процесу (12).