Розробки вправ для розвитку фізичних якостей дошкільників

Таблиця 2.2. Зовнішні ознаки втоми.

При вираженому, неприпустимому стомленні всі ознаки виявляються  сильно. У такому випадку вихователь повинен внести зміни в план заняття: обмежити навантаження для дітей, які  мають середні і виражені ознаки втоми, зменшити число повторень  вправ, виключити більш важкі  для них, подовжити відпочинок і  т.д. Якщо виражені ознаки втоми відзначаються  у більшості дітей, значить, зміст  заняття не відповідає рівню фізичної підготовленості дітей і необхідно  його перебудувати. Потрібно враховувати, що у дітей дошкільного віку функціональні зрушення визначаються не тільки обсягом і інтенсивністю м'язової діяльності, а й формою проведення фізичних вправ, а також емоційної налаштованістю дітей. Позитивні емоції знижують стомлення, при інтенсивній діяльності увага не розсіюється, з'являється захопленість. Однак слід пам'ятати, що для дошкільника характерна підвищена збудливість, тому навіть позитивні емоції не повинні бути надмірними: треба чергувати вправи, що підвищують емоційний тонус, і вправи, що вимагають уваги [18].

Здійснюючи контроль, потрібно стежити за тим, щоб при виконанні  вправ вихователь звертав увагу на виховання правильної постави. Такі рухи, як ходьба, біг, лазіння і т.д., якщо вони виконуються правильно, сприяють формуванню правильної постави. Ряд вправ спеціально використовується для цієї мети: вправи для м'язів плечового пояса, спини та живота. Розвиток і зміцнення цих груп м'язів, в основному розгиначів, сприяють створенню «м'язового корсету», вихованню правильної постави.

У кожному занятті нами було запропоновано дітям вправи для розвитку і зміцнення зводу стопи (ходьба на носках, п'ятах, лазіння по сходах, ходьба по зменшеній площі опори, біг і т.д.), але всі ці вправи повинні виконуватися методично правильно. При виконанні фізичних вправ слід привчати дітей правильно дихати, особливо це важливо під час занять на відкритому повітрі. Поглиблене дихання, природно, з'являється в процесі виконання різних фізичних вправ. У спокої в дошкільнят дихання більш поверхневе (це пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями органів дихання), тому і доставка кисню органам і тканинам менша. При систематичному тренуванні виробляється стереотип, що забезпечується правильне, ритмічне поєднання глибокого дихання з рухами. Під час занять на повітрі треба привчати дітей до дихання через ніс, рот і поєднанню дихання з рухом. У холодну пору року, особливо взимку більше уваги слід приділяти носовому подиху, особливо в групах дітей, попередньо не загартованих. Але в той же час не треба боятися, коли при бігу, ходьбі або виконанні інших вправ при довільному диханні діти дихають ротом. Як правило, дихання через рот чергується з носовим диханням, якщо ніс у дитини очищений від слизу, і потік холодного повітря змінюється теплим, зігрітим й очищеною при проходженні через носові ходи повітрям. Це є хорошим загартовуючим засобом.

Поступово в процесі тренування у дітей виробляється ритмічне та глибоке дихання; вони дихають не тільки ротом, а й носом, і ефективність носового дихання збільшується.

Для оцінки впливу фізичного  навантаження на організм дитини, її величини та інтенсивності визначають реакцію  основних енергозабезпечуючих систем (серцево-судинної та дихальної). Частота серцевих скорочень є інформативним показником реакції організму на фізичне навантаження і характеризує витрату енергії. По зміні частоти пульсу в процесі фізичного навантаження та у відновлювальному періоді можна оцінити правильність вибору і відповідність м'язової навантаження функціональним можливостям дитячого організму [18].

Специфічні тести:

а) Для вимірювання витривалості - вправи виконуються з максимальною, індивідуально можливої інтенсивністю  протягом 1 хв.;

Підраховується коефіцієнт К = ЧСС 0 / ЧСС 2 х КВВ,

де ЧСС 0 - пульс до навантаження;

ЧСС 2 - пульс в кінці  хвилинного відпочинку після роботи; КВВ - кількість виконаних вправ;

б) для вимірювання швидкісної витривалості - кількість вправ за 15-20 секунд;

в) для вимірювання кількості  швидкості - кількість вправ за 3-5 секунд.

Наступним етапом експериментального дослідження було проведення педагогічного експерименту з метою з'ясування ефективності застосування існуючих методів, засобів та прийомів навчання та фізичної підготовки. На відміну від вивчення сформованого досвіду із застосуванням методів, що реєструють лише те, що вже існує в практиці, експеримент завжди передбачає створення нового досвіду, в якому активну роль має відігравати перевіряєме нововведення.

Результати були підраховані  математико-статистичними методами. Отримані в ході експерименту дані були піддані статистико-математичній обробці. Обчислення проводилися на комп'ютері. В якості програмного забезпечення застосовувалися програми Microsoft Office Excel 2010.

2.2. Реалізація методики розвитку фізичних якостей старших дошкільнят

Методика розвитку фізичних якостей дошкільнят повинна включати: проведення соціально-організованої, безперервної і цілеспрямованої роботи дошкільного закладу і сім'ї; логічне і послідовне використання всіх основних шляхів зарекомендували себе в практиці формування і розвитку фізичних якостей дошкільнят. До них відносяться режим дня, фізичні вправи, загартовування, раціональне харчування, дотримання особистої гігієни. Дана експериментальна методика включає вправи для розвитку фізичних якостей дітей.

Заняття проводилися нами протягом тривалості експерименту. Для поліпшення фізичних показників здоров'я та розвитку фізичної витривалості у дітей дошкільного віку була розроблена програма сюжетних занять з фізичної культури для дітей 4-5 років (ДодатокА). Особливо корисними дані вправи є для дітей з порушеннями постави. Сюжетне заняття - одна з організаційних форм проведення занять з фізичної культури, що сприяє вихованню інтересу дітей дошкільного віку до процесу виконання фізичних вправ. На відміну від занять, що проводяться по традиційній формі, всі засоби фізичного виховання, які використовуються в сюжетному занятті, підпорядковані певному сюжету (наприклад, у комплексі вправ (Додаток В) застосовуються вправи дихальної гімнастики  та інші, загально-розвиваючі вправи, рухливі ігри.). Використання прийомів імітації і наслідування, образних порівнянь відповідає психологічним особливостям дошкільнят, полегшує процес запам'ятовування, освоєння вправ, підвищує емоційний фон заняття, сприяє розвитку мислення, уяви, творчих здібностей, пізнавальної активності. Ідея сюжетного заняття в принципі не нова. Однак до недоліків багатьох сюжетних занять, в тому числі опублікованих в спеціальній літературі і тих, що використовуються в практиці  роботи дошкільних освітніх установ, можна віднести низьку моторну щільність, зайве підпорядкування вправ сюжетом в збиток розвитку рухових якостей, недостатню фізичне навантаження, не забезпечує тренувального ефекту. При розробці програми сюжетних занять ми спробували зберегти їх характерні риси, але в той же час уникнути зазначених вище недоліків. Розроблена нами програма спрямована на вирішення наступних завдань: зміцнення здоров'я дітей, підвищення функціональних та адаптаційних можливостей організму, розумової та фізичної працездатності; гармонійний розвиток усіх ланок опорно-рухового апарату, формування правильної постави; вдосконалення рухових навичок, виховання рухових якостей; розвиток психічних здібностей і емоційної сфери; розвиток музично-ритмічних здібностей, виховання інтересу і потреби у систематичних заняттях фізичними вправами. Підбір засобів і методів фізичного виховання визначається віковими (анатомо-фізіологічними, психологічними та моторними) особливостями дітей.

Для вирішення поставлених  завдань у програмі використовуються різні фізичні вправи, послідовність  яких відповідає загальноприйнятій  структурі. При цьому вправи, використовувані  в підготовчій і заключній  частинах занять, а також етюди психогимнастики, танці та ігри можна міняти через 2-3 заняття, варіюючи їх відповідно до сюжету. Комплекси загальнорозвиваючих вправ, що використовуються в основній частині, доцільно виконувати протягом 15-16 занять, поступово ускладнюючи вправи і збільшуючи навантаження. При дозуванні вправ необхідно враховувати рівень підготовленості та індивідуальні можливості дітей. Вивчення вікової динаміки розвитку сили показало, що в період з 4 до 7 років відбувається значне збільшення м'язової маси і збільшуються скоротливі здібності, сила і працездатність м'язів, тому, згідно з рекомендаціями валеологів, вправи для м'язів плечового пояса і тазостегнових суглобів дитина 5 - річного віку може виконувати щодня від 20 до 30 разів, а для м'язів тулуба - від 40 до 60 разів, окремими серіями по 6-8 або 12-16 разів.

Великий обсяг виконуваної  роботи викликає помітні зрушення в  обміні речовин, у роботі функціональних систем організму, розширюючи механізми  адаптації не тільки до фізичного  навантаження, але і до дії різних факторів зовнішнього середовища, сприяє підвищенню загальної працездатності. Після розучування вправ протягом 3-4 занять вони виконуються під музику потоковим способом за методикою ритмічної гімнастики. Використання ритмічної музики викликає у дітей позитивні емоції, сприяє вихованню почуття ритму, полегшує формування рухових навичок. Для підвищення інтересу дітей до виконуваних вправ і активізації пізнавальної діяльності доцільно доповнювати сюжетні заняття з фізичного виховання тематичними іграми-заняттями: наприклад, комплекс «Морське царство» був доповнений пізнавальної грою-заняттям М. Сігімовой «Загадки Морського Царя» і т.п. У процесі сюжетних занять рекомендується використовувати вірші, загадки, пісні, з відповідним сюжетом: наприклад, перед розучуванням танцю «Раки» загадати загадку «Під водою живе народ - ходить задом наперед»; при виконанні нескладних за структурою вправ невисокої інтенсивності «Морська хвиля» і «Я на сонечку лежу» запропонувати дітям всім разом вимовити вголос уривок з казки А. С. Пушкіна «Ти хвиля моя, хвиля ...» або заспівати пісеньку з мультфільму «Як левеня і черепаха співали пісню». Можна також запропонувати дітям виконати вдома або в групі малюнки, тематично пов'язані з сюжетом заняття (намалювати море, рибку, чайку, кораблик і т.п.), прочитати розповіді, казки відповідного сюжетного змісту (наприклад, казку Г. Х. Андерса на «Русалонька») [23].

Розроблені нами комплекси сюжетних занять спрямовані на поетапне акцентоване розвиток рухових якостей, чого відводиться від 50 до 70% часу занять (наприклад, комплекс розвиваючих вправ спрямований на акцентований розвиток сили і силової витривалості м'язів тулуба, координаційних здібностей,  витривалості і т.д.). Кожен комплекс сюжетних занять використовується в середньому протягом 2-2,5 тижнів, що обґрунтовується результатами досліджень вчених, які встановили, що застосування коротких тренують програм, спрямованих на розвиток окремих рухових якостей, у процесі фізичного виховання дошкільників достатньо ефективно і викликає достовірне поліпшення показників, що характеризують рівень розвитку рухових якостей [26].

2.3. Результати експериментального дослідження

Фізична підготовленість  дітей оцінювалася за такими параметрами: біг 10 м з ходу (с), біг 30 м зі старту (с), човниковий біг (с), стрибок з  місця (см), стрибок з розбігу (см), кількість присідань за 30 с. Для оцінки результатів тестування застосовувалася оцінна шкала фізичної підготовки (Таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Оціночна шкала фізичної підготовки.