Особливості формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля в процесі екологічного в

     Особливе  місце в спостереженнях за запитаннями й за вказівкою вихователя посідає прийом порівняння. Саме він сприяє тому, аби серед усієї різноманітності предметного світу природи якомога повніше виділити своєрідність кожного організму як на рівні його самоорганізації, так і на рівні тих зв'язків і залежностей, в які він вступає.

     Проаналізуємо різні прийоми порівняння детальніше.

     Поелементарне порівняння. Даний прийом передбачає поглиблений поелементний аналіз спостережуваного об'єкта, встановлення спільно з усіма дітьми схожих й відмінних ознак на основі підсумкового синтезу. Даний прийом доцільно застосувати з дітьми середньої групи, коли обсяг їхнього чуттєвого досвіду ще досить обмежений. Предмети й об'єкти природи доцільно обирати не дуже складні, тобто ті, поліфункціональність яких доступна для опанування в середній групі. Так, скажімо, в темі «Фрукти» обирати ті номінації, які позначають плоди, придатні для споживання в двох-трьох станах (сирий, сушений, консервований). Не менш важливим фактором є і тривалість аналізу — він має бути чіткий, конкретний, не переобтяжений зайвими епітетами. Порівняння такого характеру варто застосовувати в підсумковому узагальненні всіх номінацій поняття «фрукти».

     У справі екологічного виховання важливим є прийом інтуїтивного, порівняння. Він передбачає порівняння змісту щойно виявленої ознаки спостережувального об'єкта з попередньо опанованою, тобто дещо віддаленою за часом сприйняття. За умови застосування такого прийому стимулюються на лише репродуктивні функції мислиннєвої діяльності дітей, а й розвивається творчість усіх мислиннєвих операцій на підставі системного опанування інтуїтивного матеріалу. Дидактична цінність даного порівняння полягає також у тому, що процеси аналізу і порівняння збігаються у часі, за рахунок чого суттєво збагачується чуттєвий досвід дітей. Сформульовані на його підставі висновки мають прикладний характер, що особливо важливий для формування екологічної поведінки особистості.

     Прийом  паралельного порівняння, умовно виділений нами як третій, частково схожий на попередній у тій його частині, де збігаються в часі операції аналізу, порівняння та синтезу. Однак його якісна відмінність полягає в тому, що для порівняння одночасно подаються два об'єкти, кожен з яких спочатку аналізується, а потім порівнюється, й мислиннєвий процес переходить на етап синтезу. Операції аналізу й синтезу цілком підпорядковуються вимогам порівняння. У даному прийомі особливо важать критерії порівняння, спонукання дітей до диференціації схожих й відмінних якостей спостережуваних об'єктів.

     З наведених прийомів порівняння найскладнішим є інтуїтивне порівняння. Тому не випадково, що в практиці роботи дошкільних закладів він використовується значно рідше. З погляду на те, що саме цей прийом спонукає дітей до зосередженості, вміння застосовувати у пізнавальній діяльності попередньо набуті знання, уніфікувати й перебудовувати їх відповідно до змінених умов чи завдань, з якими вони співвідносяться, вважаємо за необхідне максимально їх актуалізувати в процесі роботи з екологічного виховання дітей [31, 25].

Пошуки  і відкриття

     Посилання до життєвого досвіду й попередньо набутих знань у справі з екологічного виховання розглядаємо як особливо важливий аспект роботи вихователя тому, що діти постійно перебувають у стані «пошуків» і «відкриттів». Про це важливо пригадати на заняттях спорідненої тематики, аби відновити ті емоційні стани, в яких перебувала істина в умовах самостійної діяльності. Так, скажімо, в розмові про продукти харчування (молоко, яйця, цукор, сіль, борошно, чай тощо) приклади життєвого досвіду дітей є незаперечною цінністю: діти беруть участь у придбанні, приготуванні й споживанні різних страв з одного продукту харчування тощо. Життєвий досвід за таких умов сприяє систематизації щойно набутих знань, створює умови для поступового переходу до опанування більш складною інформацією, уміннями й навичками її набуття.

     До  обсягу складної інформації для роботи з дітьми дошкільного віку відносимо різні аспекти екопроблематики. Оскільки діти перебувають у постійному контакті з тваринами то залежно від користі, яку вони приносять, або шкоди чи загрози (старші відповідно коригують поведінку дітей), вихователь з перших тем диференціює ставлення людини і, зокрема, дітей до тварин. У сучасній методичній літературі, як і в наукових дослідженнях за темою «Зміст і завдання ознайомлення дошкільників з тваринним світом», чітко вимальовується кілька тенденцій:

• ознайомлення з будовою тіла, назвами його частин та їх функціями;

• ознайомлення з біоценологічними залежностями, в  які вступає та чи інша тварина  за умов свого існування;

• сезонні  зміни в житті тварин, ознайомлення з поведінкою тварин;

• ознайомлення з самоцінністю тваринного світу  на Землі, охорона й примноження рідкісних видів тварин [31, 29].

     Водночас  пропонуємо ще один підхід, на користь  якого свідчать багаторічні дослідження  екологізації змісту окремих розділів чинної в дошкільному закладі  програми у тій її частині, де розкривається питання про екологію птахів.

     Екологічна  спрямованість умови їх існування  — живлення — планується педагогом  одразу на початку роботи і супроводжує  добір інформації на кожному наступному етапі. Розкриваючи засоби живлення птахів, доцільно дати пояснення такого уявлення, як виводкові та нагніздні птахи. Потім, обравши для роботи, скажімо, гусеподібних представників родини качиних — гусей (сіру, білолобу, малу білолобу і піскульку), детально аналізувати їх зовнішній вигляд, забарвлення і будову (ріст), пристосування окремих органів до умов середовища (водоплавні), а далі переходити до пояснення міграцій птахів, що пов'язані з умовами їхнього існування: сезонні міграції у цієї групи птахів пов'язані з живленням. На завершальному етапі такої роботи — формувати уявлення про поведінку і працю людини, яка причетна до охорони та захисту птахів, вивчення міграції птахів. І, нарешті, проблемні запитання такого типу: «Як птахи впізнають дорогу назад додому?», «Чому дикі гуси летять у вирій, а домашні залишаються з людиною?» та ін. Вони допомагають на основі зворотного зв'язку зробити синтез — виявити рівень оволодіння дітьми вміннями виділяти й аналізувати елементарні, але суттєві зв'язки і відношення в умовах їх прихованості від візуального сприймання. За правильного, методично вмілого керівництва подальшою роботою дітей, вони вже надалі самостійно обирають для себе об'єкти дослідження в повторних спостереженнях і дослідах. Повз їхню увагу не проходять акти вияву живого в зв'язку з неживою природою та з діяльністю їх однолітків і дорослих.

     У відборі екологічних знань до кожної підтеми теми «Тварини» ми йшли від двох компонентів — «дикі тварини» і «домашні тварини» — за описаною вище схемою і розглядали кожен з шести життєво важливих для них елементів: дихання, ріст, рух, живлення, розмноження, екологія тварин. В ознайомленні з екологією тварин необхідне попереднє ґрунтовне ознайомлення дітей з їх видовою різноманітністю і багатством, способами поширення в різних середовищах та їх значенням для природи і використанням в житті людини [31, 32].

     Для оволодіння дітьми знаннями з екології тварин ми вважаємо за необхідне розкриття  найбільш доступних узагальнених ознак  того місця, яке посідають тварини  у відносинах «природа — людина — суспільство — природа». Ознайомлення дітей з результатами взаємовпливу цих ланок одного цілого дозволило нам максимально наблизити їх до науково-достовірного аналізу очевидних і прихованих залежностей, які існують між ними в процесі життєдіяльності. Це позитивно впливало на формування негативного ставлення вихованців до актів жорстокості й байдужості в поведінці з тваринами — руйнування гнізд, мурашників, знищення дощових червів після негоди, земноводних біля водойм і заболоченої місцевості, молодняка в котів, собак, хом'яків та ін.

     На  базі наявних знань дітей про тварин і навчального матеріалу, який подається в методичній літературі для вихователів, ми радимо виділити (основні екологічні уявлення, які логічно завершують кожну тему з розділу програми «Тварини», інтегруючись у її зміст з урахуванням віку дітей, змісту теми, яка вивчається, й вже засвоєної раніше, а також можливостей для безпосереднього сприймання запрограмованих знань і варіантів їх трансформації у конкретно значущу практичну діяльність. Як результат — діти мають оволодіти аксіологічним уявленням про те, що для створення повноцінних умов для існування тварин у куточках природи та неспричинення їм шкоди в довкіллі кожна людина повинна прагнути на основі знань про них будувати свою поведінку спілкування з тваринами та практичну діяльність. Тобто основою свідомого поводження людини з тваринами є пізнання законів їх існування, охорони, примноження й використання. Процес такої діяльності дитини водночас має включати зміни існуючих або створення належних умов існування для тварин і, як наслідок, якісну зміну особистості самої дитини. За умови вивчення елементарних уявлень екології тварин ми простежили факти їх застосування дітьми практично в пошуково-дослідній діяльності у спілкуванні з тваринами. У дослідах з дощовими черв’яками можна показати, як тварина співіснує з неживою природою, з рослинами, з тваринами, і яке місце вона при цьому посідає у житті людини. Інформацію про таке співіснування і його об’єктивний характер діти дізнаються за умови перенесення набутих у дослідах знань, вмінь і навичок у подальшу самостійну поведінку і діяльність [31, 35].

Проблемні запитання

     Проблемні запитання — один з найпоширеніших і найдоступніших для дітей засобів, які спонукають їх до пізнання. Вони стимулюють розвиток продуктивного мислення шляхом розв'язання завдань, поставлених проблем і підводять до отримання нових пізнавальних результатів. Проблемні запитання доцільно використовувати у всіх вище перелічених організаційних формах педагогічного процесу. Відповіді дітей в таких випадках будуть своєрідним важелем для зворотного зв'язку між новими і попередньо засвоєними знаннями. Крім того, вихователь матиме змогу на підсумкових заняттях чітко визначити проблеми, труднощі, вдало спланувати перспективу для подальшої роботи з дітьми.

     За  таких умов можна використовувати запропоновані вже прийоми порівняльного аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації, індуктивно-дедуктивних доведень, і, нарешті, проблемні ситуації. Їх створення стимулюватимуть допитливість дітей, спонукаючи їх до практичного пошуку відповіді, осмислення причинних зв'язків та залежностей.

     Водночас  вихователь вчить дітей обґрунтовувати свої судження, висловлені припущення, підводить їх до самостійних висновків. Тут доцільно використовувати і  такі прийоми, як подача варіативності  ознак тих самих об'єктів, явищ, порівняння і зіставлення нових характеристик з уже відомими: поєднання художнього опису об'єктів та явищ природи, огляд їх реальних рис через безпосереднє сприйняття тощо. Метою використання проблемних ситуацій буде сприяти розвитку у дітей навичок узагальнення. Повторюваність певної сукупності властивостей у факторах неживої природи, в її явищах вказуватиме на наявність істотних зв'язків між ними. Узагальнення й синтез доцільно здійснювати в процесі порівняння, коли діти засвідчують загальне уміння орієнтуватися в екологічних факторах.

     Водночас, щоб порівнювати, дитина повинна мати конкретні уявлення про екологічні фактори, знати їх ознаки, властивості. Під час роботи вихователю слід дотримуватися принципу систематичності, враховувати вікові та індивідуальні особливості, рівень розвитку дітей. Вище описані методи і технологія їх впровадження у педагогічний процес стимулюють не лише процеси оволодіння дітьми фактологічними матеріалами, а й сприяють розвитку творчого мислення, вміння самостійно оперувати фактами при узагальненнях і в доказах [31, 38].

     Уявлення  про неживу природу дітям варто  пропонувати для того, аби вони розуміли, що вона однаково потрібна для  рослин, тварин, людей. Тому слід кожному навчитися визначати і називати її основні ознаки і властивості, вміти встановлювати найпростіші зв'язки і взаємозалежності в її стані.

     Так, скажімо, діти, попередньо вже оволоділи  деякими уявленнями про використання води в побуті, засвоїти окремі її ознаки і властивості. У своїх розповідях вони можуть виходити з принципу наступності в розвитку уявлень про її різні агрегатні стани, причини її перетворення; про воду як середовище для життя рослин і тварин; про її сприятливий і несприятливий вплив на живе тощо.

     Інформацію  про воду, основу життя на Землі, варто детально пояснити, спираючись на її характерні ознаки, які доступні для сприйняття дітьми:

• вода — текуча і завдяки цьому виконує  функції переносу поживних речовин  у довкіллі;

• вода — розчинник. У ній за певних умов розчиняються як корисні, так і шкідливі речовини, які розносяться по всіх частинах організму рослини, тварини, людини;

• вода має велику теплоємність і використовується в побуті і в народному господарстві для зігрівання приміщень, є середовищем існування інших організмів;