Особливості формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля в процесі екологічного в

     Так, скажімо, акцентуючи увагу дітей  на формі плодів фруктових дерев, мета вихователя полягає в тому, щоб активізувати їхню здатність максимально використовувати власні здібності сприймати й оцінювати дари природи за формою, кольором, властивостями поверхні тощо. При цьому вихователь прагне встановити основний зв'язок:

1) між  пізнавальними можливостями кожного  аналізатора (групи аналізаторів) та властивостями об'єкта пізнання;

2) між  властивостями об'єкта пізнання  й умовами його існування;

3) між  умовами його існування й агротехнічними  потребами.

Зміст навчально-виховної роботи з проблем екологічного виховання полягає в розкритті дітям багатогранної цінності природи:

а) естетичної;   б) гігієнічної; в) рекреаційної;      г) практичної.

Умови екологічного виховання

Об'єктивні:

1. Рівень  педагогічної майстерності і кваліфікації вихователів, загальна і соці¬альна підготовка з питань екологічного виховання.

2. Екологічна  спрямованість педагогічного процесу  дошкільного закладу і кожної  вікової групи зокрема.

3. Єдність суспільного і родинного екологічного виховання.

               Суб'єктивні:

1. Готовність  дітей дошкільного віку до  сприймання, розуміння і засвоєння  уявлень про природу (інтелектуальна  сфера).

2. Готовність  дітей до практичної реалізації  знань в доступних видах діяльності. Тобто, дитина, одержавши знання, емоційно-ціннісно ставиться до природи. У неї виникають мотиви практичної діяльності в природі.

Таким чином знання дітей трансформуються  у почуття гуманного турботливого ставлення до природи. Зміст цих  почуттів складають знання, уявлення, теоретичні припущення.

Завдання  вихователя на цьому етапі роботи:

- активізувати, стимулювати розвиток інтелектуальної,  емоційно-чутливої і дієво-вольової  сфер особистості дитини;

- враховувати  її вікові та індивідуальні  особливості; підібрати найефективніші  форми пізнання природи;

- методи  подачі знань про природу.

Ефективність  екологічного виховання залежить від:

а) активної дослідно-пошукової роботи дитини в природі;

б) рівня розвитку дітей;

в) рівня розвитку словесно-понятійного мислення, вміння узагальнювати,

порівнювати та ін.;

г) змісту конкретного завдання.

Чинники, що впливають на рівень екологічного виховання:

а) наскільки педагог знайомий з екологічними проблемами, усвідомлює важ¬ливість завдань, сам володіє екологічною культурою;

б) наскільки батьки дотримуються культури спілкування з природою.

Зважаючи  на пізнавальні особливості дітей  дошкільного віку, вихователям необхідно  забезпечити:

- наочну  агітацію повідомлюваних знань;

- організувати  активну дослідницько-пошукову діяльність;

- поетапне  ускладнення завдань;

- варіативність  повідомлення другорядних ознак  і характеристик на основі  демонстрації суттєвої ознаки  чи явища.

Основні методи:

- експеримент;

- спостереження  (епізодичні, тривалі);

- безпосередній  контакт з природою;

- праця  в природі;

- дослідно-пошукова робота;

- поетапна  фіксація результатів;

- дидактичні  ігри, ігри-медитації, ігри-подорожі;

- технічні  засоби навчання;

- демонстрування  картин, ілюстрацій, фотографій;

- бесіди;

- словесно-логічні  завдання;

- проблемні  завдання, запитання, ситуації.

Педагогічні прийоми:

- показ;

- пояснення;

- порівняння;

- зіставлення;

- створення  проблемних і пошукових ситуацій;

- активізація  знань і досвіду дітей про  природу.

Засоби:

Об’єкти живої і неживої природи, обладнання за змістом роботи, художнє слово, фольклор, музика.           

Організаційні форми:

- заняття;

-    екскурсії;

-    прогулянки;

-    цільові спостереження.

Форми роботи поза заняттями:

- екологічні  виставки кожної пори року;

- екологічні  конкурси:

- словесні (відповіді дітей на пропоновані запитання, описи малюнків, натуральних об'єктів або явищ, загадування загадок, розв'язання проблемних завдань);

- графічні (діти малюють будь-яку пору  року, листівки, поштові марки природоохоронного  змісту);

- пантомімічні (передбачають наслідування характерної поведінки тварин, творчі уявлення про ту чи іншу рослину);

- політехнічні (влаштовують для набуття вміння  складати букети, композиції, збирати  цілюще зілля, чистити годівниці  та інших трудових умінь та  навичок). Сюди також входять виготовлення  пташиних годівничок з глини, пластиліну, паперової маси, покидькового матеріалу, склеювання і виготовлення моде¬лей та атрибутів до ігор, пов'язаних з пізнанням та охороною довкілля.

 Правила  поведінки дітей у природі:

- Не  ламай гілки дерев та кущів,  не обривай з них листя, цвіт.

- Не  псуй кору дерев.

- Не  рви квіти на лузі, в полі, в  лісі.

- Лікарські  рослини можна збирати лише  ті, яких є багато в цій місцевості.

- Не  обривай павутиння на деревах,  не вбивай павуків.

- Не  чіпай мурашники.

- Не  кидай сміття на траву, під дерева, у ставки та річки.

 Досліди

Вплив світла, води, повітря, ґрунту на рослини: (цибулина в землі, суха, у банці  з водою, на сонці і в тіні, в  закритій банці і на повітрі у  звичайних умовах та ін.)

ВЗАЄМОДІЯ З ДІТЬМИ

"Екологічна  стежка"

"Екологічна стежка" допомагає будувати стійку логічну систему в екологіч¬ному вихованні дітей, подавати їм якомога більше знань, формувати цілісні уявлення про чудовий світ природи, краще зрозуміти взаємозв’язки та взаємозалежності тощо.

Підготовча  робота

- Визначення маршруту.

- Вибір об’єктів природи, що зустрічатимуться на «екологічній стежці» (наприклад мурашник, калина, ялина та ін.).

- Розглядання ілюстрацій із зображенням відповідних об'єктів природи.

Орієнтовна  модель проведення

1. Постановка  мети заходу дітям.

2. Повторення  і закріплення правил поведінки  у природному довкіллі.

3. Загадування  і відгадування загадок про  передбачувані об'єкти природи  для спостережень та знаходження  їх у природному довкіллі.

4. Дидактична  вправа: "Що було б, якби...?" ( не стало калини, соловейка, ялинки ...).

5. Дидактична  гра "Добре-погано" (наприклад,  поливати квіти - зривати ве¬ликі  букети польових ...).

Примітка. Бажано передбачати і можливу  посильну працю в природному довкіллі.

Після проведення «екологічної стежки»

- Гра "Ланцюжок". Обмін враженнями.

- Образотворче  мистецтво: ліплення, аплікація,  малювання тих природних об'єктів,  які справили на дітей найбільше  враження.

- Читання  художніх творів про бережне,  дбайливе ставлення до природи.

- Яким  весняним квітам загрожує небезпека? (Назвати і намалювати їх). Як ми можемо їх захистити?

Екологічні  заняття

Ми –  педагоги виховуємо у дитини гуманне  ставлення до природи, допомагаємо  їм зрозуміти, що людина і природа  тісно пов’язані між собою. Отож, турбота про довкілля є і турботою про людину, її майбутнє, а те , що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.

 З  цією метою добираються і розробляються  серії занять, які сприяють вихованню  у дітей уявлення про те, що  Земля – наша спільна оселя,  і якою вона буде, залежить  від нас самих.

 Подаючи  дітям інформацію про навколишнє  середовище, застосовую пояснювально-ілюстративний  метод (розповідь, пояснення, бесіда). Розповіді містять навчальні  елементи, використовується цікавий  природничий матеріал. Багато занять  будуються у формі евристичної бесіди, з проблемними запитаннями, завданнями, які вирішуються під час бесіди з дітьми. Це дає дітям змогу вчитися порівнювати, аналізувати, використовувати вже набуті знання, розвивати логічне мислення.

 За  потреби пояснюю, доповнюю, вчасно  спрямовую роздуми дітей у потрібне русло. Співпраця дорослих і дітей, партнерство, взаємоповага сприяють налагодженню гуманних стосунків між ними.

 У  роботі з дітьми практикується  використання наочності. Це різноманітні  ілюстрації, гербарії, альбоми (^Тварини  та рослини Червоної книги», таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об’єкти (рослини, вода, грунт).

 Творче  спілкування з природою – дієвий  метод екологічного виховання  і

 розвитку  кращих людських якостей.

 Отож  провожу заняття з милування природою, заняття-дослідження, заняття-відкриття, заняття-подорожі.

 На  таких заняттях не нав’язуються  готові знання, а дається дітям  змога ділитися своїми почуттями,  і лише потім акцентується  на основному. Все це відбувається  на лоні природи, з поєднанням музики, образотворчого мистецтва, трудового виховання, валеології.

 Проводяться  тематичні заняття. Метою цих  занять у природі є установка:  дивитися і помічати, помічати  і відчувати, відчувати і думати, думати і творити.

 Надаю  перевагу індуктивному методу пізнавальної діяльності. Спочатку діти отримують інформацію під час спостережень, експериментування і тільки після того проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, доходять певних висновків. Екологічні заняття несуть дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно. Дитина заглиблюється думками в якусь деталь, зосереджує на ній всю увагу. 

  Екологічні екскурсії.  Спостереження. Прогулянки.

 Формування  знань про природу у повсякденному  житті є вирішальним фактором у докорінній зміні ставлення дітей до природи як світу невичерпних чудес, самостійних „відкриттів», джерелом нескінченного пізнання. Очевидно і цілком закономірно, що в процесі такого безпосереднього чуттєвого пізнання вихователь має формувати у дітей поряд із знанням, відповідальне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об’єктами та явищами.

 Отож  активність дитини доцільніше  розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є екологічні  екскурсії, спостереження, прогулянки.

 Спостереження  – основний метод ознайомлення  дітей з природою. Активна форма  пізнання навколишнього світу,  що має на меті нагромадження  факторів, початкових уявлень про  об’єкти і явища, внаслідок  чого воно може розглядатися  як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

 Прогулянки  – повсякденна форма роботи, де  діти, спостерігаючи, ознайомлюються  з тими ознаками об’єктів природи,  уявленнями про які складаються  протягом тривалого часу.

 Одним із основних методичних прийомів розвитку естетичного сприймання в моїй педагогічній практиці є спостереження на прогулянках за природою, до яких дієво готуюсь, обов’язково враховую особистість кожної дитини, а також настрій дітей, їх самопочуття.