Особливості формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля в процесі екологічного в

       Поглиблено і досконало ознайомлюючись з матеріалами наукової літератури, дійшла висновку, що спостереження – це пізнавально спрямована діяльність дітей у природі; процес усвідомлення сприймання об’єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини.

  Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання, планувати послідовність дій, самостійно ставити короткочасну мету спостереження, фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень, а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.

 Уміння  організувати спостереження залежить  від достатньої кількості систематизованих  знань та їх усвідомлення дитиною.  І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності.

 Найбільш  значущим в організації цього  процесу є такі моменти:

- зміст  спостережень за живими істотами  складають: їхній зовнішній

 вигляд, способи функціювання (поведінка), компоненти  середовища

 існування та особливі ознаки, які допомагають пристосуватися до

 нього,  взаємодія з іншими живими  істотами та людьми;

- спостереження  з певної теми проводяться  протягом одного — трьох

 місяців  з невеликими інтервалами в  часі, завдяки ому у дитини

 формується  пізнавальний інтерес, емоційний досвід;

- в  процесі сприймання природних  об’єктів важливу роль відіграють

 емоційні  почуття дитини.

 „Дивитися  і бачити! Слухати і чути!» —  такий девіз кожного спостереження,  кожної прогулянки.

 Екологічні  екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Під час екскурсії діти ознайомлюються з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з руйнівним впливом людини на природу.

 Широкий  діапазон знань, умінь, навичок  і понять моїм вихованцям дають  заплановані, систематичні та  проведенні в різні пори року  екскурсії на природу.

 Змістом  таких екскурсій стали: обстеження близької місцевості для формування уявлень про навколишні природні умови, рельєф місцевості, наявність рослин і тварин. Під час екскурсій діти збирають природний матеріал для колекцій, ігор, занять із флористики, праці, малювання. Використовуємо необхідне обладнання для екскурсій: лупу, фотоапарат, фломастери, коробочки, мішечки, папки для гербарію.

 Сукупність  засобів, використаних на екскурсії,  дають дитині змогу зрозуміти,  яке значення має для людини  природа. На екскурсіях дитина  більш широко розкривається, пропускаючи крізь серце красу довкілля. Збагачує екологічні знання, привчає до культури поведінки.

 На  всіх етапах екскурсій сприяю  активізації пізнавальної діяльності  дітей, зміцнюю прагнення зберігати  та примножувати природні багатства. Будь-яку екскурсію, навіть буденну прогулянку до скверу чи парку, перетворюю на захоплюючу, а використавши, наприклад, гру-змагання „Хто більше побачить красивого?», вчу дітей бачити красу в самій звичайній квіточці.

 Проводжу  екскурсії до лісу, які дуже доцільно підводять дитину до поняття, що кожне дерево чи травинка дихає, як і людина. А дослідницька робота підтверджує, що дерево – це жива істота. Воно дихає, п’є, відпочиває, його „кров» циркулює, як і наша, людська. Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути „серце» дерева – рання весна, коли пробуджується природа і починається сокорух. Тут же даються поняття про те, що ламаючи гілочку дерева, ми завдаємо йому болю, а коли зрізуємо дерево, воно „плаче». Діти надзвичайно тонко реагують на почуття.

 Спостерігаючи  водні ресурси — річку, водойми  – діти одержують знання і  про кругообіг води, і про те, хто живе у воді, чим живляться  там живі істоти, яке значення  має вода і для природи, і  для людини. Вода – це життя, це сила, але в той же час, і страшна стихія, і які значні наслідки можуть бути, коли людина без міри втручається у природу.

 При  проведенні тематичної екскурсії  до ріки Уж використовую різноманітні  ігри. Наприклад, гра „Екологічна  рибалка» допомогла дітям усвідомити залежність між живими організмами, середовищем, їх життям та діяльністю людини. Діти розуміють, що потрібно оберігати водойми та річки від забруднення, бо без води неможливе життя на землі.

 Йдучи  на прогулянку чи екскурсію,  заздалегідь знайомлю своїх вихованців з правилами та нормами поведінки, що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини. Норми поведінки повинні бути зрозумілими дітям, доступними для сприймання.

 Наприклад:

- Усміхніться  і привітайте красу природи.

- Намагайся  не шкодити природі, зумій взяти  в природи знання та

 зберегти  захоплення.

- Не  порушуй дружбу рослин і тварин  з людиною.

- Будь  ввічливим гостем у добрих  господарів (лісових, лугових,

 садових).

- Зумій  запам’ятати бачене, пережити і  передати в малюнку та

 поділитися  з рідними, друзями.

 Таким  чином, екологічні екскурсії та  всі інші засоби навчання та  виховання дошкільників у своїй  сукупності дають їм можливість  не тільки одержати знання, закласти  фундамент духовності, а й зрозуміти  перші поняття – „екологічна культура», „екологічна свідомість» – зрозуміти їх сутність.

6.Організація  роботи з дітьми  старшого дошкільного  віку з формування  у дітей позитивного  емоційно-ціннісного  ставлення до довкілля  в процесі екологічного  виховання

Експериментування

     Планування  занять за кожним етапом основного  зв'язку доцільно здійснювати певними  циклами. їхня структура ґрунтується  на тій номенклатурі, яка представлена в нині чинних програмах дошкільного  виховання і допомагає вихователю досить повно подати перелік номінацій понять «фрукти», «овочі», «продукти харчування» та інші. В молодшому і середньому дошкільному віці акцент варто робити на прищеплення дітям навичок самостійного сприйняття, а в старшому — на самостійні дослідження, експериментування з використанням попередньо набутого чуттєвого досвіду.

     Найбільшої  повноти набирає робота зі старшими дошкільниками. Можна застосовувати  наступні прийоми активізації дитячого експериментування:

•  демонстрування дітям на їхнє інтуїтивне сприйняття об'єкта природи;

• поступове  чи повне відтворення прийомів: обстеження властивостей (ознак) об'єкта;

•  застосування прийомів для узагальнення характерних  властивостей об'єкта;

• застосування дослідницьких прийомів: самостійне коментування, висловлювання припущень, висновки (попередні чи підсумкові);

• додаткове  сприйняття іншими аналізаторами об'єкта, що підлягає експериментуванню й  постав перед дитиною в інших  якостях [31, 18].

     Запропонований  варіант застосування прийомів активізації  дітей має певні переваги. А семе: він концентрує увагу дітей на способах дослідження й експериментального пізнання дійсності. Тим самим ймовірність привласнення «чужого» досвіду з вуст дорослих зводиться до мінімуму. Дитина вчиться самостійно набувати знання, мислити, узагальнювати, робити висновки. Отже, правильно поводитися в світі природи:

•  визначати  природний, об'єктивно існуючий зв'язок між неживим і живим, який можна  виявити через систему певних дослідницьких дій, шляхом застосування конкретних прийомів, як самостійно, так і з ініціативи вихователя;

• сприяти  прилученню дітей до пошуково-дослідної  діяльності з широким колом об'єктів і явищ природи, стимулювати прийоми самонавчання через «відкриття» в світі природи, поглиблювати процеси сприйняття, розумові операції, аналітико-синтетичну діяльність в цілому.

     За  умови, коли вихователь визначається на користь спостереження і включає  його в структуру заняття, важливо  спиратися на особливості групи, інтереси й побажання дітей. Потім  визначають, який з варіантів спостереження  варто обрати. Кожен з них по-своєму важливий у процесі екологічного виховання:

•  спостереження  за схемою, запропонованою вихователем;

•  спостереження  за запитаннями вихователя;

• спостереження  за вказівками вихователя, які коригують  дії та сприйняття дітей.

     Оскільки спостереження за схемою вихователя досить широко висвітлені в педагогічній літературі, а в їх основу покладені усталені в методичному ознайомленні дітей з природою рекомендації Н.Виноградової, А.Васильєвої, Н.Яришевої та ін., ми детальніше зупинимося на аналізі спостережень за запитаннями й вказівками, тому що вони відкривають більший простір для екологізації змісту пізнавальної діяльності в процесі сприйняття дітьми природного довкілля.

     Відомо, що до спостереження за запитаннями  кожен вихователь передбачає спірні тематичні блоки інформації для дітей і умовно позначає їх основними, досить загальними запитаннями. Кількість і послідовність детальних запитань обумовлюються етапами аналізу об'єкта чи явища природи, активністю й підготовленістю дітей до такої діяльності.

     Спостереження за запитаннями мають очевидні переваги, які полягають у тому, що вони спонтанно залучають дітей до складання запитань, активізуючи  таким чином наявні у них знання й досвід. Діти привчаються виділяти головне, що спонукає їх до чуттєвого й мислиннєвого (теоретичного) пізнання, що, в свою чергу, організовує, вибудовує сприйняття, його логіку й послідовність. Таким чином, з дошкільного віку дитина привчається сприймати й аналізувати предметний світ природи системно й поетапно. Очевидно, що спостереження за запитаннями передбачають певний рівень розвитку загальних здібностей дітей сприймати й передавати сприйняте. З цих міркувань дані спостереження не варто планувати на 4—5 рік життя чи на початок навчального року в старшому дошкільному віці.

     Структурне  спостереження за запитаннями має  наступну послідовність:

• пропозиція розглянути предмет (об'єкт, явище), повідомити про нього найцікавіший фрагмент інформації, зацікавити дітей;

• визначити  основні дії, план сприймання предмета;

• детальний аналіз спостережуваного за запитаннями дітей, які вихователь впорядковує відповідно до спроектованої заздалегідь концепції, тобто передбачених тематичних блоків запитань;

• синтез, узагальнення усієї інформації про  спостережуване в єдине ціле, спрямованість якого має екологічно доцільний сенс для дитини й для природи [31, 20].

Спостереження за вказівками вихователя

     Перейдемо до найскладнішого спостереження —  спостереження за вказівками вихователя. Основне завдання педагога полягає в тому, щоб втручання в перебіг спостереження звести до мінімуму, активізуючи таким чином пізнавальну діяльність дітей. За такого керівництва спостереженнями до кінця старшого дошкільного віку діти осмислюють схеми аналізу предметів реального світу природи, тобто вони готові висловлювати власні судження, мотивуючи своє ставлення. Дані спостереження завжди несуть елементи новизни, адже вказівка вихователя в узагальненій формі збуджує уяву кожної дитини,    активізує знання   й   досвід, сприяє виявленню індивідуально-типологічних особливостей кожного вихованця. Інформація, яку повідомить та чи інша дитина, визначає зміст, а часто й логіку кожної наступної вказівки вихователя. Отож, щоразу спостереження набуває особливої оригінальності, неповторності. Інформативно вони досить мозаїчні, але саме цим вони й стимулюють цікавість і допитливість дітей, дотепність і кмітливість їхніх висновків, думок, суджень.

     Спостереження за вказівкою може мати наступну послідовність:

• положення  доцільності спостереження, орієнтування на кінцевий результат;

• пригадування вимог до опису спостережуваного об'єкта;

• доповнення опису дітей опосередкованими прийомами;

• уявне  моделювання ситуацій із застосуванням  спостережуваного об'єкта в різних сферах життєдіяльності людини;

• визначення можливого впливу об'єкта на природне довкілля;

• пізнання прихованих ознак спостережуваного об'єкта в нових змодельованих  або уявних умовах [31, 22].

     Запровадження даної послідовності спостереження  лише частково вивільняє самостійність  дітей, адже логіка спостереження, його етапність й смислове наповнення є не чим іншим, як тривалим шляхом вправляння дітей у правильності сприймання в усіх попередніх вікових групах. І хоча діти добровільно зголошуються на кожну вказівку вихователя, вони засвідчують водночас чітке дотримання попередньо засвоєних правил поведінки, вимог, способів спілкування тощо.