Особливості формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля в процесі екологічного в

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту  України

Університетський  коледж

Київського  університету імені  Бориса Грінченка 
 
 
 
 

Курсова робота 

з методики природи 

Особливості формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля в процесі екологічного виховання  
 

                          

                           Студентки 

                           ІV курсу ДОмс-1-08-4.2д групи

                           Петрової Аліни  Денисівни

                           Науковий керівник:

                           В.М. Любарова 

Київ  – 2012

ЗМІСТ

1. Вступ та актуальність.
2. Значення екологічного виховання дітей дошкільного віку в процесі ознайомлення з природою.
3. . Завдання і зміст екологічного виховання дітей дошкільного віку.
4. Новітні дослідження в галузі екологічного виховання
5. Формування екологічних знань у дітей дошкільного віку.
6. Організація роботи з дітьми старшого дошкільного віку з формування у дітей позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля в процесі  екологічного виховання.
7. Особливості аспектів щодо формування позитивного ставлення до природи в процесі екологічного виховання.
8. Висновки.

 

     Література.

     Додатки.

 
 

1.ВСТУП ТА АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

     Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу. Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

     Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.

      Головною  умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого  – розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

      Вивченням даної проблеми займалися видатні  педагоги минулого: О.Духнович, К.Ушинський, В.Сухомлинський. І в наш час  багато науковців та педагогів –  практиків присвятили свої дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Лисенко Н.В., Яришева Н.Ф., Глухова Н., Скребець В., Фокіна В., Ніколаєва С., Плохій З., Кондратьєва Н. та ін.

      Об’єктом дослідження є: екологічне виховання дошкільників в системі всебічного та гармонійного розвитку особистості дитини.

      Предмет дослідження: формування емоційно-ціннісного ставлення у дітей дошкільного віку та екологічної культури в природному довкіллі.

      Мета дослідження: вивчити особливості формування і механізми стимулювання емоційно-ціннісного ставлення дітей дошкільного віку в природному середовищі.

      Завдання:

• З’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та освітній практиці.
• Обґрунтувати основні етапи формування екологічних знань у дітей дошкільного віку.
• Вивчити стан досліджуваної проблеми в практиці сучасних ДНЗ України.
• Окреслити шляхи вдосконалення навчально – виховної роботи з формування емоційно-ціннісного ставлення, екологічної свідомості та екологічної культури дошкільнят.

   Структура та обсяг роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, додатки. 

2.ЗНАЧЕННЯ  ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

  Значення екологічного виховання для всебічного розвитку дітей дошкільного віку

     У наші дні особливого значення набуває відповідальне ставлення людини до природи. Збереження здоров'я людей, забезпечення їх продуктами харчування, енергією, охорона природного середовища від забруднення і розрухи, збереження генетичної різноманітності біосфери стали глобальними проблемами, які потребують негайного вирішення. У психолого-педагогічній літературі існує значна кількість праць, в яких розв'язується завдання екологічного виховання.

     Ознайомлення  дітей з природою - одно із головних засобів їх розвитку. В процесі  його розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до природи. Ознайомлення дітей з природою пропонує дати їм відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї.

     Ознайомлення  дітей дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом  формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й  навичками екологічно доцільної  поведінки в природі.

     На  думку В.Сухомлинського, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів та творчості. Видатний педагог вважав, що формувати в дитини ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього віку.

     Школу, яка була чудовою лабораторією, де велась велика практична робота організував у Павлині у 1948 році В. Сухомлинський. Велику увагу приділяв педагог в своїй шкільній системі виховання дітей на лоні природи (школа під голубим небом). Вчений вважав, що «... дуже важливо не допустити, щоб шкільні двері закрили від свідомості дитини оточуючий світ». [34, 133]. Два рази на тиждень «... ми йшли в природу - вчилися думати» [34, 133] - зазначає у своїй роботі «Серце віддано дітям» В. Сухомлинський.

     „Гадаємо, - писав В. О. Сухомлинський, - що школа  майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо” [34, 303].

     Відчуття  краси, розуміння природи не приходить само собою, його треба виховувати з раннього дитинства, коли інтерес до навколишнього середовища особливо великий.

     Софія Русова вважала природу душею, основою  виховного процесу.

     Бо  коли дитина набуде вміння спостерігати, досліджувати все, що її оточує, це навчить її любити рідний край, свою Батьківщину як щось неповторне. Гребель писав, що «... природа у своїх явищах дуже рано звертається до людини, але мова її така тиха, така тиха, що не розвинутий розум дитини, ще не звичне на цьому етапі вухо з труднощами сприймають її звуки і мову. Щоправда, дитина все це відчуває, але не вміє їх пояснити, перевести на свою мову; дитина б бажала висловити свої почуття і враження, але для цього не знаходить слів».

     Вже давно відомо: чим раніше посіємо  ми в дитячу душу зерна розумного, доброго, тим рясніші будуть сходи, і чим дбайливіше плекатимемо їх, тим краще розвиватимуться і міцнітимуть їх почуття, які прагнемо закласти. Саме тому вже в дошкільному віці треба показати вихованцям, який привабливий світ оточує їх, скільки в ньому цікавого, корисного, що природа робить людей щедрішими і добрішими, сильними і чуйними, дарує радість і спокій. Але до того часу, поки дитина не відчуватиме себе частиною природи, особисто відповідальною за кожний її елемент, не відчує себе активним захисником навколишнього середовища, не навчиться змалечку звертатися до природи на «Ви», доти не буде позитивних результатів на терені екологічного виховання.

     Успіх екологічного виховання дошкільнят значною мірою залежить від того, який зміст знань про досить складний і багатоманітний світ Природи їм пропонують. Л.С. Виготський наголошував: знання засвоюватимуться дитиною та сприятимуть її розвитку лише за умови врахування психічних та фізичних можливостей дитини, способів її орієнтації у довкіллі, характеру педагогічного впливу.

     Психолого-педагогічними  основами формування первинних екологічних  уявлень у дошкільників є ідеї провідних учених С.Л. Рубінштейна, Л.С. Виготського, О.В. Запорожця, М.М. Поддьякова, В.В.Давидова.

Їх короткий зміст.

• Дітей дошкільного віку можна ознайомлювати з будь-якою сферою дійсності за умови, що її об'єкти та зв'язки між ними представлені наочно і є можливість включити їх у практичну діяльність дитини.

• Добираючи  зміст та обсяг інформації, слід ураховувати особливості інтелектуального розвитку та мислення дітей, в яких переважає дієвість та образність; система знань може бути у формі уявлень, а не понять.

• Зміст  має ускладнюватися не за рахунок  розширення засвоєних фактів, а через  установлення зв'язків та залежностей між об'єктами та явищами дійсності.

     Для систематизації знань треба виокремити центральну ланку, навколо якої групувати  конкретні знання. Такою ланкою може бути найважливіший зв'язок та залежність певної сфери дійсності.

     Загальну  стратегію пізнавальної діяльності дошкільників розробив М.М. Поддьяков. Її суть полягає у тому, що дітей треба вчити розглядати об'єкт лише в тій системі предметів, в якій він існує та функціонує. Це дасть змогу уникнути хаотичності конкретних знань, сформувати цілісне уявлення про об'єкт. Пізнавальний процес має відбуватися в певній послідовності: від сприймання об'єкта як окремого цілісного утворення — до системи об'єктів, завдяки яким він існує, від них — до аналізу властивостей об'єкта, які уможливлюють взаємозв'язки з іншими суб'єктами системи.

     Систематизовані знання значно розширюють можливості дошкільнят в осягненні прихованих істотних зв'язків у певній сфері  дійсності. Докорінно змінюється підхід дитини до аналізу об'єктів та явищ дійсності, в неї формується потреба  знайти приховані внутрішні зв'язки та закономірності. Формування системи конкретних уявлень, упорядкованих поступовістю їх отримання, забезпечує вихід за межі безпосереднього сприймання. Здійснювати перцептивні та інтелектуальні дії можливо за допомогою схем, моделей, використання яких передбачає практичну діяльність.

     У авторському дослідженні доведено можливість формування в дошкільників узагальненого уявлення про екологічну єдність усіх об'єктів природи. За умови послідовно організованих  спостережень у природі, використання динамічних моделей екосистем діти середнього дошкільного віку простежують взаємозв'язки, починаючи з однієї-двох ланок, а старші — ланцюжок до п'яти ланок: температура повітря — температура ґрунту — стан рослин — поведінка комах — зміна поведінки птахів. У науковий та практичний обіг у системі дошкільної освіти вперше було введено терміни "екологічні уявлення", "екологічне виховання дошкільників", які ввійшли до першого видання програми виховання дітей дошкільного віку "Малятко" (1991 р.).

     Центральним ядром, що об'єднує знання про світ природи, є уявлення про живий організм, його властивості, потреби та способи задоволення.

Перша змістова лінія передбачає формування в дітей уявлення про живий  організм. У природі такими організмами  є рослини, тварини, людина. Живому організмові притаманні певні властивості. Він самостійно рухається, живиться, дихає, відчуває, росте, розвивається, розмножується, що можливо за умови задоволення потреб у просторі, повітрі, їжі, світлі, теплі, їх належній кількості, якості. Наявність таких уявлень сприяє формуванню мотиву бережливого поводження з об'єктами природи; "тому що вони живі", готовності задовольняти потреби живих істот або не заважати їм це робити.

     Знання  про потреби живого організму  доступні дітям, починаючи з молодшого віку, оскільки їх можна наочно представити та включити у діяльність дитини. Посильність для дошкільнят засвоєння системи знань проживий організм доведено дослідженнями О.ф. Терентьєвої, Н.М. Кондратьєвої, Т.А. Маркової, І.О. Комарової, Д.Ф. Петяєвої, а також багаторічними авторськими дослідженнями. Усвідомлення дитиною властивостей та потреб усього живого сприяє розумінню самоцінності життя, його вразливості, неприпустимості завдання йому шкоди.

     Друга змістова лінія зорієнтована на усвідомлення дітьми залежності живого організму від середовища, в якому він існує, пристосувальних особливостей зовнішнього вигляду (форма та структура частин рослин, будова органів пересування, дихання, живлення, форма та покрив тіла тварин), поведінки (як тварини пересуваються, дихають, живляться, відпочивають, доглядають за дитинчатами, де зимують). Систематизація здобутих знань сприяє формуванню узагальнених уявлень про різні середовища існування (повітряне, наземно-повітряне, водне, ґрунтове) і трансформується у бережливе ставлення до середовища, без якого живі істоти не здатні вижити.