Основи системи контролю

При наявності відмін моделей, які застосовуються, можна сформулювати загальні принципи їх побудування і функціонування:

1. Оцінка навчальної роботи студентів здійснюється в балах рейтингу (в окремих випадках використовується звичайна система оцінок з наступним перерахуванням в рейтинг).

2. Обов’язковий облік поточної роботи студентів в підсумковій оцінці за предметом (у ряді випадків підсумкова оцінка визначається лише за поточним контролем).

3. Інтегрування навчальної роботи студента, обчислення сумарного рейтингу за семестр, навчальний рік, період навчання.

4. Ранжирування студентів за сумарним рейтингом.

5. Можливість перерахунку балів у звичайну систему оцінок.

Характерним є і той факт, що під час виконання навчального рейтингу в тій чи іншій формі враховується значення (ваговий коефіцієнт) конкретних дисциплін у переліку навчального плану заданою спеціальністю.

Введення вагових коефіцієнтів дисциплін дозволяє більш об’єктивно враховувати здібності, схильності і спрямованість студентів до вибраної спеціальності, усувати усереднений підхід до оцінки результатів їх навчальної роботи.

У створенні та активному використанні рейтингової системи особливе значення набуває вибір об’єктів оцінювання.

Повна методика вибору об’єктів контролю в рейтинговій системі ще не відпрацьована.

Більшість з проблем вимірювання повинні вирішуватись на ґрунті використання різноманітних шкал, тестів та інших методів з урахуванням різних рівнів вимірювання. При цьому можливу генетичну структуру майстерності студента з конкретного предмета можна уявити у вигляді таких рівнів засвоєння:

І – пізнавання об’єктів, властивостей, процесів(знання – знайомства);

ІІ – репродуктивна дія (знання – копії);

ІІІ – продуктивна дія (знання – вміння, навички);

IV – творча дія (знання – трансформація).

При конструювання системи контролю та вимірювання навчальних досягнень  студентів викладач повинен врахувати рівні навчання: репродуктивний, перехідний, творчий. Кожному рівню навчання відповідають певні рівні навченості, розвитку пізнавальних здібностей студента, потенційних можливостей студента до навчання, види знань, етапи засвоєння знань.

В педагогіці визначаються рівні навченості студента: розрізнення, запам’ятовування, розуміння, найпростіші уміння та навички, перенесення. Рівні розвитку пізнавальних здібностей студента: первісні знання, попередній аналіз та синтез, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка. Рівні потенційних можливостей студента до навчання: низький, середній, достатній, високий.

Перед викладачем постає складне завдання знайти відповідність певному рівню навчання відповідного інтервалу балів вибраної системи оцінювання. На наш погляд, використання бальної шкали кредитно-модульної системи дає змогу встановити таку відповідність (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Відповідність бальної шкали до рівнів навчання

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи досвід роботи передових викладачів в умовах запровадження кредитно-модульної системи, можна зробити наступний висновок: викладачу потрібно створити систему навчального процесу з дисципліни та визначити критерії  та показники ефективної організації контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів. До цих показників ефективності слід віднести рівень сформованості пізнавальної активності та професійного інтересу, рівень навченості, адекватність самооцінки.

Вивчення досвіду вищих навчальних закладів дало можливість встановити багато об’єктів контролю при застосуванні рейтингової системи. Певною мірою об’єкти контролю стають еталонами-нормами, нормування яких залежить від особистих поглядів авторів певної форми реалізації рейтингової системи.

Поширені об’єкти контролю: поточна робота студентів взагалі; екзамени; заліки; окремі роботи на практичних і лабораторних заняттях; курсова робота; колоквіуми, контрольні роботи, участь в олімпіадах, конференціях, науково-дослідній роботі; знання теорії, відповіді на запитання, тести, конспекти, статті, реферати тощо; індивідуальні завдання для СРС; своєчасність здачі завдань; вивчення додаткових дисциплін (наприклад, іноземних мов); участь у громадському житті, спортивних змаганнях або культурно-масовій роботі.

Ефективне функціонування рейтингової системи можливе, як свідчить досвід, лише у разі додержання таких загальних умов.

1. Функціонування рейтингової системи організації навчального процесу можливе лише за умови всебічного розвитку у студентів прагнення до навчання, інтересу до творчості та ініціативи. Для цього необхідною є творча переробка всього навчально-методичного матеріалу за дисциплінами, що сприяє не тільки самостійному засвоєнню певної суми знань, а й розвитку системного, творчого стилю мислення. Це, в свою чергу, вимагає створення інформаційного забезпечення навчального процесу як за окремими дисциплінами, так і у вищому навчальному закладі в цілому.

При впровадженні рейтингової системи якості знань, умінь і навичок студента в процесі навчання особлива увага повинна бути приділена системі передачі знань і змісту методичних засобів для здійснення контрольних зрізів.

За допомогою рейтингу викладач, по суті, управляє пізнавальною діяльністю студентів.

2. Рейтингова система, як і всі інші, дає бажаний ефект лише тоді, коли нею користуються люди, зацікавлені у навчанні, які обрали собі відповідно до своїх схильностей і прагнення такий фах, галузь знань, якими і будуть займатися все життя. Такі люди прагнуть швидше і якомога повніше оволодіти знаннями, практичними навичками, розвинути творче мислення. Якщо у студента немає таких прагнень, ніяка система не допоможе.

3. При способах масового поширення рейтингової системи слід побоюватися її компрометації, пов’язаної з формалізмом у перевірці знань, набором балів за рахунок виконання рефератів компілятивного характеру, однотипних завдань, які вимагають репродукції тексту підручника чи лекційного конспекту і т.і. Кожне положення для сталого запам’ятовування матеріалу повинно бути відпрацьоване студентом найменшою мірою 3-4 рази (домашня робота, лабораторний практикум, контрольна робота, колоквіум, іспит тощо).

4. Основні умови впровадження рейтингу – широка інформованість студентів про результати, кількість балів, набраних кожним з них, порівняльні дані за навчальними групами в потоці.

Деканати зобов’язані визначити місце студента в успішності на курсі, факультеті.

Виклад загальних принципів, умов побудування і функціонування рейтингових систем дозволяє перейти до більш детального розгляду організаційно-методичних основ рейтинг-контролю у вищих навчальних закладах. ефективність оцінок рейтинг-контролю знань студентів може бути забезпечена лише при виконанні таких умов їх формування:

А. Вибір оптимального переліку дисциплін, за якими необхідним є використання рейтинг-контролю.

Б. Безперервність рейтинг-контролю.

Спинимось докладніше на кожній з цих необхідних умов.

А. Застосування рейтингової системи передбачає упорядкування оптимального переліку навчальних дисциплін, які включають до себе назви усіх видів навчальних робіт (загальні та спеціальні курси, курсові та дипломні роботи, різні види практик та т.і.), виконання яких вважається необхідним для досягнення в процесі навчання студента певних конкретних програмних цілей, настанов або замовлень. Перелік укладається зацікавленими особами (викладачами, представниками студентів тощо) на основі, наприклад, програми вищої освіти, програми підготовки бакалавра чи магістра, спеціальних програм.

Б. Облік поточної успішності при виставленні підсумкової оцінки на диференційованому заліку або на іспиті проводиться у всіх вищих навчальних закладах. Необхідність обліку поточної успішності студентів зумовлена такими обставинами:

1) міцні глибокі знання за дисциплінами, що вивчаються у вищих навчальних закладах, можливі лише при систематичній самостійній роботі студентів протягом семестру. Про якість систематичної роботи студентів можна судити за оцінками поточної успішності;

2) систематичний контроль знань студентів протягом семестру і облік оцінок поточної успішності під час виставлення оцінки за дисципліну (на диференційованому заліку або іспиті) є важливим фактором, стимулюючим СРС.

Рейтингова система являє собою безперервний контроль знань протягом семестру.

Базові види контролю:

а) початковий – "нульовий контроль" – контроль знань і умінь студентів на початку навчання у вузі. Цей вид контролю проводиться, головним чином, на кафедрах фундаментальних дисциплін з метою визначення рівня засвоєння шкільних знань, необхідних для успішного вивчення навчальних дисциплін І-го семестру;

б) "вихідний" контроль – контроль знань і умінь студентів на початку навчання за черговою дисципліною. Цей вид контролю дозволяє викладачам оцінювати рівень знань студентів за підсумками раніше вивчених дисциплін для ефективного вивчення наступних курсів;

в) поточний контроль – безперервно здійснюване "простежування" за рівнем засвоєння знань і умінь студентів на всіх видах занять (лекціях, практичних і лабораторних заняттях, семінарах, самостійній, науково-дослідній та інших видах роботи), на колоквіумах, контрольних роботах та всіх видах контролю домашніх завдань;

г) підсумковий контроль – контроль знань і умінь студентів після закінчення вивчення розділів курсу. Цей вид контролю проводиться на заліках, на захистах курсових робіт і проектів, на курсових і семестрових іспитах.

Аналіз різних форм календарних планів СРС на семестр, найбільш поширених у навчальних закладах, показує певні переваги використання "Графіка складання завдань, лабораторних робіт і контролю рівня засвоєння програми семестру на начальний рік". Графік являє собою таблицю, в якій:

-   наведено перелік (за назвами) дисциплін в робочому навчальному плані;

-   у наступних графіках за місяцями і тижнями для кожної дисципліни вказані номери завдань, лабораторних робіт, контрольних робіт, колоквіумами за термінами їх здачі;

-   в останній графі наводяться відомості про загальну кількість завдань і контрольних заходів з дисципліни.

Зазначений графік укладається на кожний семестр і доводиться до відома студентів на початку семестру. Вихідними даними для укладання графіка є кафедральні семестрові плани СРС з дисципліни. Деканат і методичні комісії факультету контролюють раціональність укладення графіка. Основними критеріями правильного планування контролю засвоєння знань вважають частоту і регулярність проведення контрольних заходів, а також рівномірність завантаження студентів самостійною роботою щодо виконання завдань і підготовки до контролю.

Частоту і регулярність встановлюють в рамках кожної дисципліни. оптимальною періодичністю поточного контролю вважається 8-9 разів на семестр (приблизно кожні 2 тижні) на одного студента за кожною дисципліною. Більша кількість вузлів контролю призводить до перевантаження студентів і значних втрат навчального часу. Не рекомендується здійснювати понад два контрольних заходи на тиждень.