Основи системи контролю

Достатньою умовою ефективності оцінок рейтинг-контролю можна вважати їх об’єктивність і достовірність. Це свідчить про необхідність наявності відповідного методичного забезпечення до якого входить: структурно-логічна схема його понять, тематика лекцій, практичних і лабораторних занять, питання для самостійного вивчення, зразки індивідуальних завдань і контрольних робіт, критерії оцінки знань при перевірці контрольних завдань.

Світова практика показала, що порівняно з традиційною системою "навчання – екзаменаційна оцінка" значну перевагу має "безперервна рейтингова система засвоєння матеріалу з акумульованою підсумковою оцінкою". Головна перевага рейтингової системи полягає в якості підготовки спеціаліста.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки своєї роботи, маю відзначити, що в умовах науково-технічного прогресу, коли є невідповідність між обсягом інформації і терміном її реалізації, важливого значення набуває питання контролю результатів навчання та рівня професійної підготовки студентів. Система навчання у вищий школі складається з цілого ряду взаємопов’язаних елементів, насамперед – це двостороння діяльність викладачів та студентів щодо передавання та сприймання знань, вироблення умінь у процесі розвитку здібностей і набуття кваліфікації. Контроль навчальних досягнень студентів, тобто організація зворотного зв’язку, є одним із засобів управління навчально-виховним процесом.

На сучасному етапі в вищому навчальному закладі на перший план виходить впровадження нової системи навчання – модульно-рейтингової. Вона передбачає структурування змісту освіти і навчальних курсів. Особливе місце в ній належить саме контролю знань. Тому з’являються нові види контролю, які були відсутні при традиційній формі навчання, змінюється підхід до мети контролю і сама система оцінювання знань.

Існуюча п’ятибальна шкала оцінювання навчальних досягнень, яка в основному застосовується у вищих навчальних закладах освіти, обмежує як студента, так і викладача, гальмує ініціативу кращих студентів і не є стимулом для тих, хто отримує "2". Характерно те, що оцінка, яку студент отримує на іспитах і є вирішальною, не враховує психологічного стану студента, не пояснює наскільки він відстає від норми або як опанував даний курс. До того ж тут можливий прояв суб’єктивності викладача. Тому педагогічна спільнота вищих закладів освіти постійно веде пошук ефективних шляхів оцінювання якості навчання, яке б сприяло вихованню самостійності, особистої відповідальності, систематичній роботі студентів і виключало "штурмівщину". Прикладом такого оцінювання навчальних досягнень є застосування рейтингової системи оцінювання знань і педагогічне тестування, які характеризують не тільки знання, але й способи їх отримання, увагу та ставлення студента до навчання.

Не можна не відмітити, що у вищому навчальному закладі освіти навчальний процес зорієнтований саме на високу активність самостійної та навчально-пізнавальної діяльності студента, на проникнення в процес розвитку науки, розкриття її методологічних основ через лекції, книги, консультації, лабораторні та практичні заняття, семінари, інструктажі, практики, курсові проекти, заліки, іспити, захист дипломних робіт тощо. Аналіз публікацій, журнальних статей, використаних під час написання роботи, показав, що питання контролю знань і вмінь з предмета, а й усієї навчальної діяльності студента.

Демократизація суспільних відносин потребує відмовитись сьогодні від рутинного способу спонукання студентів до уміння за допомогою оцінок. Пошук нових способів стимулювання навчальної діяльності студента в умовах конкуренції приводить до використання оціночних суджень-балів, коли оцінка із засобу примусового навчання перетворюється в засіб раціонального визначення особистого рейтингу – показника вагомості людини в цивілізованому суспільстві.

У зарубіжних навчальних закладах широко практикуються різноманітні системи оцінювання знань, умінь і навичок, застосовуються різні шкали оцінок:  100-, 12-, 10- та 2-бальна тощо. Контроль успішності носить об’єктивний, констатуючий результат і характер. Тут принцип індивідуалізації навчання диктує один підхід – кожний іде своїм шляхом і темпом, навчаючись в міру своїх можливостей, потреб і раціональної оцінки майбутнього.

Дослідження вчених показують, що недосконалість традиційної системи опитування полягає в тому, що:

-   оцінювання знань не забезпечує достатньої об’єктивності, оскільки контроль не систематичний;

-   знання оцінюються по закінченні навчального курсу (екзамен, залік), що не сприяє свідомому засвоєнню знань;

-   не забезпечується систематичність у роботі протягом семестру;

-   не створюються стимули творчої самостійної роботи студентів.

Пошуки педагогічної спільноти в напрямі удосконалення системи опитування та оцінювання навчальних досягнень студентів реалізуються через застосування нових технологій навчання і вирішуються в певному напрямі на державному рівні.

У вищій школі широкого застосування набув стандартизований контроль знань протягом усього періоду вивчення навчальних курсів, в основу якого закладено тестову методику з альтернативним вибором відповідей.

Світова історія підготовки фахівців, як показано в даній роботі, свідчить про те, що найбільш коректним засобом виміру характеристик особистості суб’єкта уміння є тести досягнень – психодіагностичні методики вимірювання та оцінювання досягнутого рівня розвитку здібностей, умінь та знань. Тести досягнень вимірюють вплив соціальних програм навчання, професійної та іншої підготовки на ефективність набуття того чи іншого комплексу знань, формування різних спеціальних умінь.

Таким чином, тести досягнень орієнтовані на оцінку досягнень суб’єкта процесу навчання після його завершення. Найбільш коректним засобом педагогічних вимірювань є педагогічні тести та тести професійної компетенції, які можуть бути використані не тільки при атестації фахівців, але й для добору кадрів на заміщення посад.

Тестові іспити підвищують якість оцінки знань тих, хто навчається, підіймають рівень навчальної і методичної роботи кафедр. Введення підсумкового тестування потребує певних змін вже у процесі навчання, необхідності проведення тестового контролю за темами і розділами дисципліни.

Дослідження психологів доводять, що екзаменаційний тест є не тільки більш об’єктивним методом оцінювання навчальних досягнень тих, хто навчається, але й менш суворим порівняно з усним іспитом. Встановлено, що при цьому рівень хвилювання у тих, хто навчається, нижчий, ступінь уважності вищий, фізіологічні характеристики стану організму більш сприятливі, що відповідає вимогам реформування освіти в Україні і передбачає реалізацію принципу гуманізації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості людини, індивідуально-диференційований і особистісно-орієнтований підхід до навчання, підвищення якості та об’єктивності оцінювання навчальних досягнень кожного студента.

Важливою функцією оцінки є перевірка ефективності нових методів навчання, педагогічних технологій, які запроваджуються кафедрами у практику навчального процесу. Саме поєднанням ефективного управління пізнавальним процесом із систематизованим контролем знань студентів (забезпеченням оперативного зворотного зв’язку) і досягається суттєве підвищення ефективності навчального процесу.

Як було показано, вказані вимоги та ознаки особливо властиві рейтинговій системі оцінки успішності навчання. Така система передбачає оцінювання в балах результатів, яких студент досяг на кожному етапі поточного чи підсумкового контролю. Вона базується на визначенні кількості балів при вивченні дисципліни, враховуючи поточну успішність студента, його активність при засвоєнні знань, рівень мислення, інтелектуальний потенціал, якість аудиторної та самостійної роботи. Всі набрані бали підсумовуються і виводиться індивідуальний індекс студента.

Широка бальна шкала оцінок дозволяє більш об’єктивно і справедливо оцінити знання студентів, диференціювати їх за рівнем знань при виведенні підсумкової оцінки і виключає випадковість та суб’єктивність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Аванесов В. С. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе.-М.:1990.

2.     Адлер Юрий. А вуз и ныне там…//Стандарты и качество. – 2002. - №4. -   С. 66-68.

3.     Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. - Либідь.,1998.

4.     Бойко А. Концептуальні засади 12 бальної системи оцінювання у закладах вищої освіти//Рідна школа. – 2000. – лютий.

5.     Вдовенко В. М. Система оценки знаний учащихся средних и высших учебных заведений Франции//Педагогика.-1997.-№1-9.

6.     Віткін Л. М. Місце України у світовій та європейській якості//Стандартизація, сертифікація, якість. – 2002. - №3. - С.43-49.

7.     Галиця О. Вдосконалюємо контроль знань//Юридична газета. – 2004. – №10. - 27 травня. – С.4

8.     Денисенко С. И. Рейтинг как комплексное средство контроля учебной деятельности студентов//Инновации в образовании. - 2002.– №1. – С.24-28.

9.     Денисенко С. И. Особенности использования тестовых методик для контроля учебной деятельности студентов//Инновации в образовании. - 2001.– №3. – С. 16-26.

10.      Денисенко С. И., Руденко Ю. С. История проблемы контроля учебной деятельности в отечественной и зарубежной психолого-педагогической литературе//Инновации в образовании. - 2001.– №5. – С. 35-44.

11.      Дмитриев Г. Д. Система оценки знаний американских студентов

Хлебников В. А. О создании системы оценок учебных достижений учащихся//Школьные технологии. - 2006.– №3. – С.22-29.

12.      Євдокимов О. В. Нові педагогічні технології організації навчання студентів: Автореферат дис… К.п.н. – Харків, 1997. - 24с.

13.      Жуков Владимир. Управление качеством в системе непрерывного педагогического образования.//Стандарты и качество. – 2002. - №9. - С.74-77.

14.      Зварич І. Проблеми удосконалення контролю і оцінки знань студентів.//Рідна школа. - 2000.– №10. – С. 15-24.

15.      Козаков В. А. Соціально-психологічні та дидактичні аспекти рейтингу. – К.:КІНГ, 1992. – 332 с.

16.      Ломанов И. А. Методика измерения качества обучения в вузе: проблемы разработки и внедрения в учебный процесс//Инновации в образовании - 2002. - №2. - С.98-107.

17.      Ломанов И. А. Методические аспекты оптимизации контроля знаний учащихся//Инновации в образовании. - 2001.– №6. – С. 27-29.

18.      Нестерова Н. В. Текстовый контроль знаний: технология формирования и структура//Инновации в образовании. - 2003.– №4. – С. 14-21.

19.      Одерій Л. П. Основи системи контролю якості навчання: Навч. посібник. – К.:ІСДО, 1995. – 131 с.

20.      Основы педагогики и психологии высшей школы/ под редакцией         А. В. Петровского.-М.:МГУ, 1986. - 302 с.

21.      Оцінка знань студентів та якості підготовки фахівців: Навч. посібник/кол. Авторів під кер. А. Й. Ягодзінського-К.:ІЗМН, 1997. – 216 с.

22.      Павлов и др. Контроль знаний студентов//Высшее образование России. - 2001.– №1. – С. 34-42.

23.      Поважна Л. І., Цехмістровістрова Г. С. Організаційно-методичне забезпечення контролю якості навчання у вищому закладі освіти: Навч. метод. Посібник: Інтас, 2002. - 94с.

24.      Попов Ю. Рейтинговая система//Высшее образование России. - 2001.– №4. – С. 31-39.

25.      Романишина Л. М. Модульно-рейтинговая система обучения, организация работы, поиски, исследование. –М.:1993. – 160с.

26.      Романишина Л. М. Система поетапного контролю навчальної діяльності студентів педагогічних університетів за модульно-рейтинговою технологією навчання з дисциплін природничого циклу: дис… доктора пед. наук:13.00.04/Національний аграрний ун-т. – К.,1997. – 417 с.

27.      Русакова Л.М. Пути повышения эффективности контроля учебно-познавательной деятельности студентов: Автореф. дис... канд. под. наук. Киев, 1989. - 16с.

28.      Рыжкин А., Ефремов Н. Современные измерители знаний (опыт тестирования) // Высшее образование. - 2003. - №4. – С.45-57.

29.      Силина С.Н. Просмографический мониторинг в педагогических вузах // Педагогика. - 2001.- №7. – С.57-68.

30.      Скопыталов И.А., Ефремов О.Ю. Система педагогической диагностики в ВУЗе/ Педагогика. - 2001.- №7. – С. 13-24.

31.      Сыромолотков Е.Н. Семь законов оценивания знаний // Школьные технологии. - 1999. - №1-2.

32.      Шмелева А.Г. и др. Адаптивное тестирование знаний в системе «Темтест» // Школьные технологии. – 2001. - № 1. – С.45-50.

33.      Щевелева Г.М. Диагностическое тестирование предметных знаний первокурсников/ Педагогика. - 2001.- №7. – С. 14-33.