Електротехнічні роботи в 5 класі

              Наукові знання, здобуті під час вивчення електротехнічних робіт, поступово перетворюються в погляди та переконання, що дає змогу формувати в учнів науковий світогляд.

              Крім того, в учнів удосконалюються пізнавальні здібності, формуються основні процеси розумової діяльності (аналіз, синтез, індукція, дедукція), виробляється вміння самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці. Так, під час складання електричних схем учням потрібно спрогнозувати, який буде результат, а якщо це схема якогось електричного пристрою,  то ще й потрібно знати найбільш економічні режими його роботи. Оскільки складання електросхем, ремонт і налагодження електричних пристроїв потребує підвищеної уваги, наполегливості під час роботи, електротехнічні роботи формують культуру праці, моральні якості, риси характеру.

              Під час лабораторного практикуму в учнів формується цілий ряд політехнічних умінь, таких, як вимірювання, планування, контроль, розвиваються дослідницькі якості та здійснюються трудове навчання й виховання. Більш того, на заняттях з електротехнічних робіт можна простежити зв’язок з багатьма науками: фізикою, хімією, біологією, кресленням.

              Дослідження показали, що засвоєнню електротехнічних понять сприяє використання методу фізичних моделей та аналогій, який досконало розроблений вченими педагогами (С.Є.Каменецький, Н.А. Солодухін та ін.).

              Проте слід пам’ятати, що будь-який умовивід за аналогією завжди вужчий та бідніший, ніж оригінал. Тому потрібно стежити за тим, щоб в учнів не сформувалося хибне враження про модельовані об’єкти.

              Центральним завданням трудового виховання є виховання позитивного ставлення до праці, яке забезпечується певними рисами характеру, що піддаються формуванню в процесі навчання, зокрема в процесі трудового навчання. До таких рис характеру  належать почуття колективізму, відповідальності за доручену справу, критичної самооцінки, свідомої дисципліни та інше. Ці та деякі інші риси характеру потрібні учням так само, як фахові знання і вміння.

              Виробничий та технологічний процеси зв’язують між собою сотні і тисячі учасників виробництва. І хоч якою малою не була б участь кожного з них у загальному обсязі роботи, проте від неї залежить успіх усього колективу. У таких умовах почуття колективізму повинно стати невід’ємною якістю кожного, хто бере участь у суспільному виробництві.

              Сучасна промисловість характеризується високими вимогами до точності продукції, швидкими темпами обробки. Усе це ставить підвищені вимоги до самоконтролю, уміння критично проаналізувати результат своєї роботи. Саме тому на підприємствах поширений рух за звання „майстер – золоті руки”, найбільш кваліфікованим робітникам надається право ставити своє особисте клеймо, тобто їхня продукція звільняється від перевірки відділом технічного контролю.

              Такі заходи заохочують робітників до самооцінки своєї виробничої діяльності. Сприяти цьому повинне  і трудове виховання.

              Нині кожен учасник виробництва повинен відчувати свою відповідальність. Це має позначитися на його ставленні до суспільної власності, виявитися в бережливому ставленні до устаткування, у прагненні заощадити оброблювані матеріали, електроенергію та ін. Якщо таке ставлення характеризує не окремих учасників виробництва, а є типовим, воно набуває великої сили, стає значним джерелом підвищення продуктивності праці.

              Невід’ємною рисою  сучасного підприємства є висока культура праці. Вона починається з зовнішнього вигляду учасників виробництва і закінчується високими естетичними вимогами до інструменту, обладнання, продукції. Культура праці включає вміння виконувати трудові завдання без зайвих, не продуктивних витрат часу. Цього досягають в результаті правильної організації робочого місця, застосування заготовок оптимальної форми, раціональної організації постачання робочого місця та інших заходів.

              Отже, виховання позитивного ставлення до праці повинно базуватися на формуванні певних рис характеру, які визначаються вимогами сучасного виробництва.

              Крім того під час вивчення цієї теми відбувається фізичний розвиток учнів.

              Мускульна робота в процесі ціле направленої трудової діяльності веде за собою якісні функціональні зміни м’язових клітинок, підвищуючи їх працездатність. Систематична трудова діяльність разом з м’язами зміцнює скелетну  систему. У процесі трудової діяльності підсилюється кровообіг і збільшується частота дихання, так як м’язи , які працюють потребують підсиленого поступу крові, необхідні для м’язових клітин. Під час посильної фізичної праці дитина дихає глибше, її серце і легені працюють на повну силу, тому виникає інтенсивне збагачення всього організму киснем, завдяки чому зникають застійні процеси в усьому організмі, в тому числі і в головному мозку.              

Праці багатьох фізіологів показують, що уроки трудового навчання треба чергувати з уроками інтелектуальними ( українська мова, математика).  У результаті експериментів було установлено, що після уроків трудового навчання учні краще займаються інтелектуальною діяльністю. Це зумовлюється тим, що на уроці трудового навчання в збудження приходять нові центри великих півкуль головного мозку, а раніше працюючи - відпочивають. При цьому в результаті інтенсивної роботи м’язів у процесі фізичної праці і легень вимушені функціонувати більше інтенсивніше, що призводить до „провітрюванню киснем” всього організму. Відпочивши і „провітрювані” киснем клітини великих півкуль головного мозку знову мають можливість плідно засвоювати учбовий матеріал. Виконання трудових вправ на робочих столах у майстернях вимагає від учнів виконання різноманітних рухів, значних мускулатур них зусиль, заданого темпу і чіткого ритму. Ці вправи покращують координацію рухів, зміцнюють скелетно-м’язову систему, загартовують легені й серце.

              Паралельно з розвитком фізичним у дітей відбувається і розумовий розвиток. Так як , перед тим, як зробити модель кімнати треба спочатку ясно уявити схему електроосвітлювальної мережі, тобто кінцевий результат, спроектувати продукт праці, спланувати трудовий процес, продумати організацію робочого місця, осмислити послідовність технологічних операцій, провести самоконтроль за своєю працею. Все це активно розвиває мислення. Відомо, що думки без мовленнєвої форми не існує. Разом з мисленням у праці розвивається різноманітні технічні поняття, пізнають властивості матеріалів і інструментів, досягають технологічних процесів, вивчають графічну грамоту. Практичне виготовлення предмета ставить учні перед необхідністю глибоко вивчати предмет праці, інструментів та обладнання праці.

              Знання отриманні під час роботи набагато міцніші. Ніж знання отримані шляхом зчитування з книжки.

              Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що електротехнічні роботи вкрай необхідні в курсі трудового навчання, оскільки під час їх виконання в учнів формуються політехнічний світогляд і творче ставлення до праці, здійснюється ознайомлення їх з виробництвом та масовими професіями енергетичної галузі, трудове виховання тощо.

2.9 Профорієнтаційна робота

          Визнано, що одним з головних завдань школи є підготовка учнів до свідомого вибору професії.

              Таке завдання постає у зв’язку з тим, що сучасне виробництво характеризується досить значною диференціацією праці.

              Професій відомо багато. Досить сказати, що лише робочих професій налічується близько 5000. за багатьма професіями ведеться підготовка техніків та інженерів.

              Диференціація праці відбувається в кількох напрямках. Наведемо основні з них. Перш за все - це галузевий поділ праці. Розрізняють працю в сільському господарстві і в промисловості; у свою чергу  в сільському господарстві виділяють тваринництво і рослинництво, в промисловості – машинобудування , хімічну промисловість, легку промисловість та ін. У нашому випадку – легка промисловість.

              Другий важливий напрям диференціації – технологічний розподіл праці, розподіл праці за трудовими категоріями, кваліфікацією і посадою. Основний склад працівників виробництва поділяється на три категорії: робітники, техніки та інженери. Зазначені категорії різняться тим, що  мають різні рівні і зміст спеціальної теоретичної і практичної підготовки. У нашому випадку – робітники. Категорія робітників характеризується тим, що тут передбачається ґрунтовна практична підготовка, спрямована на оволодіння певною робочою професією. Звичайно, вона базується на теоретичних знаннях, рівень яких дає змогу забезпечити свідоме засвоєння трудових операцій.

              По кожній з трьох категорій забезпечується лише мінімальна підготовка для включення в продуктивну працю. У дальшому перед учасниками виробництва постає потреба вдосконалювати свої фахові знання і вміння, тобто підвищувати свою кваліфікацію. Робітникам присвоюють вищі розряди, інженерно-технічним працівникам – категорії.

              Отже, поділ праці в суспільному виробництві слід розглядати як явище позитивне. Проте не можна не бачити, що поділ праці ускладнює підготовку підростаючого покоління до участі в продуктивній праці: треба допомогти молодим людям „з першого разу” зробити правильний вибір, вибрати таку професію, яка відповідає їхнім нахилам і здібностям.

              Дані соціологічних досліджень показують, що, на жаль, теке буває далеко не завжди. Неправильний вибір професій призводить до того, що юнак або дівчина працює без задоволення, не прагне підвищувати рівень своєї кваліфікації, а з часом міняє професію. Це в свою чергу призводить до психічного травмування, до зниження продуктивності праці і до значних збитків, бо кошти на професійну підготовку виявляються витраченими марно. Оскільки такі факти непоодинокі, проблема вибору професії набуває великого соціально – економічного значення.

              Виникає потреба забезпечити підготовку учнів до свідомого вибору професії. Вже після закінчення дев’ятирічної школи діти мають можливість вибирати різні шляхи для продовження своєї освіти. На базі 9-ти класів працюють технікуми, професійно-технічні училища та інші середні спеціальні заклади. Після закінчення 12-го класу потреба вибору професії постає перед кожним випускником школи.

              Дослідження показують, що тепер досить часто вибір професії залежить від впливу випадкових факторів. Роль школи і сім’ї в цій справі занадто мала.

              У рекомендаціях міністерства народної освіти України по здійсненню профорієнтаційної роботи зазначено, що її центром є загальноосвітня школа, а головною умовою ефективності – зв’язок школи з громадськістю, з колективами підприємств, вищих і середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ. Саме школа забезпечує високий рівень загальної і політехнічної освіти молоді, виховує в неї моральну готовність працювати, формує початкові трудові навички, тобто створює основу для формування готовності до свідомого вибору професії.

              Профорієнтаційна робота включає три етапи: профосвіту або профінформацію, профконсультацію і працевлаштування.

              Профосвіта спрямована на те, щоб дати учням уявлення про подял праці в сучасному господарстві з тим, щоб вони могли орієнтуватися у тій безліччі професій, які застосовуються в різних галузях промисловості, сільського господарства, зв’язку , будівництві, побутовому обслуговуванні населення та ін.

              Завданням профконсультації є надання учням кваліфікованої поради з приводу вибору професії, яка урахувала б здібності і нахили учнів, їх психофізіологічні особливості, інтереси народного господарства. Цілком зрозуміло, що такі поради може давати лише спеціаліст, який має крім педагогічної відповідну медичну і психологічну підготовку.

              Професійну консультацію треба розпочинати відразу ж після виявлення нахилів і здібностей учнів. На цій стадії учень, звичайно, цікавиться професіями певної галузі людської діяльності або навіть професіями, які належать до різних галузей. Буває, правда, і так, що учень не виявляє стійких нахилів. І тут професійна консультація стає в нагоді, бо, спираючись на вивчення учня як особистості, допомагає формувати його здібності в бажаному напрямі.

              Нарешті, профорієнтаційна робота завершується працевлаштуванням. Школи вступають у контакт з комісіями по працевлаштуванню при райвиконкомах або безпосередньо з керівництвом підприємств, розташованих поблизу школи, з уповноваженими Державного комітету по використанню трудових резервів, з органами профтехосвіти. Завдання полягає в тому, щоб надати всім випускникам можливість працевлаштуватися. У багатьох школах, які проводять професійну підготовку учнів, разом з атестатом зрілості видають путівку на роботу, яка гарантує бажаючим робоче місце.

              Всі види електромонтажних робіт на будівництві живих приміщень виконують електромонтери. Роботи проводять в відповідності з електротехнічними кресленнями та схемами, які є складовими частинами любого проекту.

              Електромонтер спочатку вивчає креслення і складає план роботи, уточнює, які матеріали і інструменти необхідно використати, як краще і простіше виконати побудуванні  в креслені приміщення. Електромонтер повинен вміти читати креслення і працювати з ними, чітко уявляти по принциповій схемі монтажну схему, конструкцію і принцип роботи кожного елемента схеми. Йому потрібно знати основні монтажні матеріали, вироби і деталі, марки проводів, типи установочної і захисної арматури.

              Електромонтажні роботи на будівництві проводяться в два етапи.