Електротехнічні роботи в 5 класі

Поняття «електрична енергія», «електричне обладнання» символізують сучасне виробництво, становлять його суттєві ознаки. Був час, коли відповідні розділи програми вимагали виключно елект­ромонтажні роботи. Практична діяльність учнів полягала у монтажі різних електричних ланцюгів на навчальних стендах. Кожний учень спочатку монтував, а потім демонстрував елект­ричний ланцюг. На наступному занятті все повторювалося. Та­ким чином, електромонтажні роботи мали навчальний характер. Це себе не виправдало тому, що інтерес учнів до такої роботи був низьким, а від самої праці не було ніякої користі. Але з часом саме життя випередило шкільні програми, бо дітям як кожній людині  доводиться на кожному кроці зустрічатися  з електрикою, побутовими електричними приладами. Тому на заняттях з електротехніки не можна давати лише теорію, а доцільно спрямовувати учнів на виконання практичних робіт.

За змістом у розділі «Електротехнічні роботи» можна виді­лити дві смислові частини: побутові електроарматура та елект­роприлади; електричний ланцюг. Разом з тим слід мати на увазі, що методика навчання електротехнічним роботам в цілому також має свої особливості по­рівняно з іншими розділами навчальної програми. Перш за все це стосується правил безпеки які є підвищеними при вивченні даної теми. Учні працюють із безпечною на­пругою електричного струму. Проте слід мати на увазі, що вмін­ня та ставлення до справи, яких набувають учні, зберігаються в них і тоді, коли їм доведеться мати справу з напругою 220 В та більше. Так, при виконанні електромонтажних робіт слід добиватися того, щоб учні керувалися такими вказівками:

1)   при виконанні електромонтажних робіт користуйтесь лише справним інструментом;

2)   шари ізоляції з проводів знімайте ножем, переміщуючи його від себе; при цьому обов'язково користуйтеся підкладною дошкою, перед початкрм роботи ретельно перевірити ізоляцію на приладах та проводах;

3)   при складанні електричного ланцюга користуйтеся прово­дами з непошкодженою ізоляцією;

4)   з'єднання проводів виконуйте надійне; місця з'єднань на­дійно ізолюйте ізолетою або іншим ізолюючим матеріалом;

5)   перевіряйте надійність електроарматури;

6)   зібраний ланцюг вмикайте в електричну мережу тільки з дозволу вчителя та після його попередньої перевірки на правильність складання;

7)   не торкайтеся оголених проводів і струмопровідних дета­лей електричного ланцюга при включенні джерела струму;

8)   несправність ланцюга усувайте при відключеному джере­лі струму та попередити про несправність людину вищу за рангом, в даному випадку вчителя.

Як особливість вивчення розділу «Електротехнічні роботи», заслуговує на увагу організації праці учнів для забезпечення техніки безпеки та забезпечення безпеки самих учнів.

2.2 Методичний аналіз змісту теми

З електричним колом учні ознайомлюються вперше в 4 класі. Вони дізнаються про умовні позначення елементів електричного кола і складають коло за схемою. У 5 класі складають схеми і виконують монтаж за нею демонстраційного щита теплового приладу. У 6 класі учні дізнаються про умовні позначення на схемах основних типів світильників, креслять схеми електричного кола двох світильників і виконають за нею монтаж. У 7 класі знання і вміння учнів розширюються. Вони ознайомлюються з умовними позначеннями на електричних схемах елементів електричної мережі будинку і квартири. Отже,  до занять у 5 класі вони підходять з певною підготовкою. Тут їх ознайомлюють з принциповими і монтажними схемами, з схемою зовнішніх з’єднань . Учням дають практичні завдання скласти однолінійну елементарну електричну схему для обладнання однокімнатної квартири, побудувати принципову схему за заданим проектним завданням і накреслити монтажну схему освітлювальної мережі своєї квартири. Виконуючи завдання, учні мають спиратися на свої знання і вміння з креслення, тому при вивченні теми слід враховувати ще і той факт що учні маючи елементарні базові знання з трудового навчання можуть немати достатніх навиків з креслення.

              При вивченні теми „картопля” вчитель повинен врахувати надзвичайно велике методичне завдання. А саме:

1)     знвти про джерела електричної енергії, знати визначення та уяву про електричне коло і його складові частини,а також вимоги безпеки до початку, під час та по закінченню роботи;

2)     вміти розробити електричне коло, а також монтаж електричного кола мережі з однією лампочкою, вимикачем та запобіжником та елементом живлення (батарейкою, акумулятором);

3)     вчитель повинен виховати в учнів акуратність, точність, уважність, спостережливість, посидючість, любов до праці;

4)     учні під час уроків повинні розвинути просторове мислення, зорову пам’ять, зір, координацію рухів, дізнатися про професії пов’язані з вивченою темою.

Щоб цю мету досягти, треба, щоб виконалось багато факторів. Одним з них є роль учителя, бо гарна робота учнів можлива лише тоді, коли все добре наперед продумано і сплановано вчителем з урахуванням фізіологічних та психологічних властивостей учнів даного віку та класу під час підготовки теми до викладання .

Учитель трудового навчання планує, як, застосовуючи різні методи і прийоми, найкраще подати новий матеріал. Він підбирає об’єкти роботи  з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їх досвіду, фізичного розвитку та інших факторів, що впливають на продуктивну працю. Перед учителем трудового навчання виникає потреба організовувати учнів у виробничий колектив, налагодити між ними виробничі стосунки. Так само, як при викладанні  інших навчальних предметів, за вчителем трудового навчання зберігаються функції контролю за правильністю виконання учнями трудових прийомів, застосування знань і функції оцінювання наслідків їх навчальної діяльності. Учителеві праці повинні бути властиві такі риси:

1.      Висока ідейність. Учитель є водночас і вихователем нашого підростаючого покоління в дусі безмежної відданості справі педагога.

2.      Висока фахова кваліфікація. Учитель трудового навчання повинен мати досить високий рівень фахової кваліфікації володіти високими знаннями та навичками з теми та предмету в цілому.

3.      Висока психолого-педагогічна підготовка. Можна мати глибокі знання, володіти навичками високої кваліфікації і водночас не вміти передавати знання учням, сформувати в них певні вміння. Це пояснюється тим, що процес набуття знань і вмінь має свої закономірності. На їх основі будується навчання в школі. Учитель трудового навчання повинен глибоко засвоїти основні положення дидактики, а також основні психічні закономірності, на яких ґрунтується навчальний процес.

4.      Любов до своєї професії. Є вислів: „Вчителем треба народитись”, тобто працювати вчителем без покликання не можливо. Робота в школі дає багато радощів, творчих задоволень, проте вона не можлива без терпіння, доброзичливості, поваги до вихованців, любові до них.

              Не останнє місце в досяганні мети є організація і обладнання шкільних майстерень; а саме повинно відповідати нормі: санітарно-гігієнічні вимоги, режим роботи в шкільних майстернях та планування і облік у навчальних майстернях та вимогам техніки безпеки.

              Під час уроків використовується різні методи формування в учнів знань про технічні об’єкти. Самими головними є:

      розповідь, пояснення, бесіда;

      лабораторні роботи;

      демонстрування об’єктів, процесів, що вивчаються, і їх наочних зображень;

      демонстрування кінофільмів, слайдів, презентацій, стендів та інші.

Учнів ознайомлюють з електричними лампами розжарення і лампами денного світла, розповідають про їх різновидності, переваги і недоліки, призначення, а також про види світильників і призначення тих, які знаходять широке застосування в житті та побуті людини та тих які використовують на підприємствах.

              Для формування в учнів умінь з розбирання світильників, виявлення несправностей і усунення їх шкільною програмою передбачено практичну роботу. Але і при виконанні практичних робіт завжди підвищенна техніка безпеки, на що і слід постійно наголошувати учням.

2.3 Вибір об’єктів роботи учнів

              Вибір об’єктів роботи учнів є досить відповідальним моментом у підготовці вчителя до проведення уроку чи практичного заняття.

До вибору об’єктів праці ставлять такі вимоги:

-         трудова дія повинна складатися з операцій передбачених навчальною програмою з предмету;

-         трудова дія повинна бути посильною для учнів, тобто не виходила за межі їх знань, вмінь та навичок.

До початку заняття вчителеві рекомендується самому зробити той об’єкт роботи, який він запланував дати учням як трудове завдання на практичній роботі. З методичної точки зору це є важливо з декількох причин:

1) підвищується авторитет учителя, бо він є для дітей особистим прикладом;

2) об’єкт, виконаний вчителем, є зразком та еталоном виконаної роботи для учнів;

3) виконуючи роботу, вчитель може чітко уявити та побачити, які можуть бути в учнів помилки та проблеми, що дає матеріал для розробки методики заняття.

Завершеність заняття характеризується виконанням певного об’єкту праці. В програмі з трудового навчання до кожного розділу пропонується певний перелік об’єктів.

При роботі школярів з даними об’єктами праці будуть враховуватись індивідуальні фізіологічні та психологічні можливості та особливості кожного учня класу.

Вчитель повинен стежити, щоб учні обирали посильне завдання, так як вони можуть не розрахувати власні сили, взяти занадто складне завдання і швидко розчаруватися або взяти занадто легке, що не принесе необхідного результату.

Тож об’єкт праці, що пропонується при вивченні даного розділу є доступними для учнів і відповідають змісту програми.

Діти бачать результат своєї праці, і це посилює інтерес до предмету та теми. Корисність виробу завжди є головною мотивацією для повноцінної роботи учнів. Спираючись на природне прагнення учнів створювати корисні речі своїми руками, вчитель праці спрямовує навчальний процес відповідно до програми предмету.

2.4 Форми і методи навчальної роботи на заняттях

Організація трудового навчання  характеризується формою навчальної роботи (урок, виробнича практика, гурткові заняття); формою організації роботи учнів (фронтальна, групова, бригадна, індивідуальна); формою організації навчання (групова та індивідуальна).

Урок – є основною формою організації навчальної роботи в школі. Він дозволяє реалізувати основні задачі трудового навчання, поєднати найбільш вдале викладення нового матеріалу з постановкою практичного завдання та його виконанням, активізувати учнів, включити їх в суспільно корисну, виробничу працю.

Урок – це провідна форма навчальної роботи в шкільній майстерні. Він має такі особливості:

-центральне місце на такому уроці займає практична робота учнів, тому доцільно проводити заняття подвійними уроками;

-практична робота учнів будується на базі продуктивної праці;

-на заняттях працюють різними інструментами. Тому особливістю уроку є те, що він потребує спеціальної підготовки з безпеки праці.

До уроку ставляться такі специфічні вимоги:

-чіткість дидактичної мети;

-нерозривність освітніх і виховних завдань;

-правильний добір навчального матеріалу для кожної частини уроку;

-доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку;

-організаційна чіткість уроку;

-продуктивний характер праці учнів;

-створення умов для безпечної роботи учнів;

-колективна праця учнів поєднується з самостійністю кожного учня.

Під методами навчальної роботи розуміють способи роботи вчителя і учнів за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд учнів, розвивається здібність учнів.

Методи навчання складаються з окремих елементів, які називають прийомами.

Щоб краще характеризувати методи трудового навчання їх намагаються класифікувати за різними ознаками. Проте жодна з існуючих систем класифікації методів навчання не є задовільною. Це пояснюється тим, що кожний із методів навчання, як правило, можна застосовувати для виконання декількох навчальних завдань, і, навпаки, для розв’язання кожного дидактичного завдання можна застосувати декілька методів навчання. Тому інколи не так просто зробити вибір методу навчання, крім того доводиться чергувати різні методи трудового навчання. Виклад нового матеріалу часто проводять з використанням різних методів – бесіда, пояснення, демонстрація.