Дифференцированное обучение младших школьников

Стандарт застерігає від помилок, які можуть бути допущені школами, отримавшими сьогодні автономність.

Відомо, що у вищі навчальні заклади поступає сьогодні біля третини випускників. Реагуючи на цей факт в багатьох зарубіжних школах вводилась система предметів за вибором: можна було знизити вимоги до „невузівських” учнів. Результат отримали загрожуючий: зниження загального розвитку учнів і рівня їх загальноосвітньої підготовки. Інша помилка полягає в тому, що посилюючи гуманітарний аспект змісту освіти, школи, в той же час менше часу приділяють основам наук. В результаті відбувається зниження ефективної підготовки учнів.

Загальноосвітня школа надає учням можливість для розвитку своїх здібностей і засвоєння мінімальної – не нижче державного стандарту – сукупності знань і навичок, які забезпечують випускникам успішне життя в суспільстві.

Вік молодшого школяра характеризується готовністю до шкільного навчання. Це перш за все готовність до нових обов’язків і відповідальність перед учителем і класом. Це ні що інше як результат навчання і виховання дитини в сім”ї. В цьому віці іде інтенсивний процес формування навчальної діяльності як ведучої, тому її організація несе в собі великі можливості для розвитку школяра. Особливо великого значення набувають широкі соціальні мотиви під час навчання – обов’язку перед старшими. Така соціальна установка важлива для успішного початку навчання. Пізнавальний інтерес у більшості дітей цього віку навіть в кінці навчання в початкових класах залишається на низькому або на середньонизькому рівні, хоча саме інтерес як емоційне переживання пізнавальної потреби слугує основою для внутрішньої мотивації навчальної діяльності на початку навчання.

Внутрішньокласна диференціація відіграє в процесі навчання важливу роль. Основна мета диференційованих завдань – забезпечити кожному учневі оптимальний характер пізнавальної діяльності в процесі навчальної роботи на кожному етапі уроку.

Визначаючи шлях і прийоми диференціації навчальної діяльності школярів, бажано дотримуватись певних умов, що сприяють ефективності використання індивідуальних, групових, колективних форм роботи на уроці.

1.                          Матеріал можна класифікувати за ступенем складності, за мірою самостійності, за обсягом роботи.

2.                          Варто об’єднувати дітей у групи довільно, групи не мають бути постійними. Слід давати дітям самим обирати собі посильний вид роботи.

3.                          Використовувати диференційні завдання систематично, майже на кожному уроці, уникаючи стандарту.

4.                          Диференціація має проходити через різні етапи уроку.

5.                          Диференціацію бажано якнайширше застосовувати під час фронтальної роботи, коли учні розв’язують загальні навчальні завдання.

6.                          Процес засвоєння слід супроводжувати постійним контролем якості знань, умінь, навичок через самоперевірку, взаємодопомогу з наступною взаємооцінкою, самооцінкою. З цією метою можна використовувати картки зворотного зв’язку.

Диференціація здійснюється за допомогою чітко продуманої системи фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи.

              Диференціація за ступенем складності використовується не тільки як спосіб систематичного й послідовного розвитку мислення учнів, а й для формування позитивного ставлення до навчання, оскільки розв’язування посильних завдань стимулює бажання працювати, підвищує самооцінку. Для цього варто добирати завдання з нарощуванням ступеня складності. Поступове ускладнення завдань дає учням можливість перейти на вищій рівень пізнавальної діяльності.

На сьогодні диференціація за рівнем розумового розвитку не набуває в сучасній педагогіці однозначного оцінювання в ній поряд з позитивними є і деякі негативні моменти.

Багаторічний досвід роботи у школі дає підстави стверджувати, що всіх  дітей навчити однаково неможливо, бо добре відомо, що всі люди різні. Діти народжуються з різними задатками, які з роками розвиваються в різноманітні здібності, нахили та вподобання, а наша велична місія — не загубити жодної дитини, дати кожній можливість розкрити все краще, закладене природою, сім'єю, школою. Для цього вчитель повинен знати кожного свого учня, цікавитись ним як особистістю. Високий рівень світи пов’язаний зі значним обсягом інформації, великою кількістю практичних умінь, формуванню в дитини системи цінностей. І саме диференціація як принцип навчання передбачає таку організацію роботи на уроці, за якої кожному учневі будуть створені сприятливі умови для розвитку й навчання залежно від його розумових здібностей, фізичного стану та розвитку.

Диференціація гуманізує навчальний процес, дає можливість знизити навантаження на учнів і підвищити мотивацію навчання. Досвід роботи показує, що розвиток дитини при цьому можна ще й прискорити. Досягається це добором відповідного навчального матеріалу та формуванням раціональних умінь самостійної роботи, необхідних для засвоєння матеріалу. Склалась думка, що диференціація потребує особливої майстерності вчителя, але я впевнена, що реалізація цього надзвичайно важливого принципу залежить тільки від великого бажання вчителя навчити кожного учня, незалежно від їх розумових здібностей, безпосередньо на даному уроці [9].

Колегам, які цікавляться проблемою практичного застосування та організації процесу диференціації навчального процесу, можна порадити перш за все поставити перед собою певну сукупність вимог:

      глибоко вивчити кожного учня, системно вести психолого-педагогічні спостереження[19];

      наблизити навчання до реального навколишнього життя, часто звертатись до особистого досвіду дитини, її бачення проблеми[19];

      чітко визначати, на якому з етапів потрібна диференціація[43];

      одночасно передбачити труднощі, які можуть виникнути в дітей під час його засвоєння, і зробити перспективний аналіз — для чого плануються завдання, чому їх необхідно використати саме на цьому етапі, якого результату слід очікувати?[43]

      кінцевим результатом зусиль учителя мають стати не кращі відповіді окремих учнів, а міцні знання кожного з ваших дітей;

      уміло використовувати міри заохочення.

Не можна не застережити прихильників диференціації від аргументів противників цього процесу. Поширюються версії про негативний вплив усвідомлення учнем, а краще сказати, неправильним формулюванням дорослими, поділу на робочі підгрупи учнівського колективу. При правильній організації роботи творчих груп дітей поділ проходить непомітно. Як зробити цей процес «безболісним»? По-перше, якщо ви дійсно визнаєте дитину як особистість, дайте їй право самовизначитись. Спочатку це може бути складним процесом, дитина візьметься за непосильне завдання, не впорається з ним, але наступного разу вона правильно формуватиме самооцінку або ж, долаючи труднощі, буде виробляти в собі сильні якості характеру: бажання знати більше, виконувати завдання швидше. По-друге, поділ може здійснювати вчитель. Не натякаючи на поділ за кмітливістю, певними здібностями, дати назви підгрупам, які діти сприймуть з піднесеним настроєм, як гру. По-третє, поділ на робочі групи провести за результатами виконання певного завдання або серії завдань зростаючої складності.

Крім зосередження уваги на поділі на групи використовуємо й деякі способи розподілу завдань за певними ознаками.

1.  Зміст завдання однаковий, але для учнів із високими навчальними досягненнями:

      зменшено час на виконання;

      збільшено обсяг роботи;

      передбачаються ускладнені способи розв'язання завдання.

2. Спільне завдання, але для учнів із низькими навчальними досягненнями:

      запропонувати зразки  виконання, таблиці, схеми-опори, пам'ятки тощо.

3. На одному етапі навчання різним групам пропонуються різні за складністю завдання.

Більшість учнів у звичайному навчальному процесі класно-урочної системи зайняті недостатньо, а це призводить до того, що вони працюють не в повну силу. Виходячи з великої кількості учнів у класі, і вчителю інколи просто фізично складно дати на уроці індивідуальні завдання, ураховуючи при цьому різну підготовку та фізичний стан кожної дитини. Інтенсивність навчання як розумової праці вимірюється насамперед ступенем активності мислення учнів, самостійністю їхніх суджень, умінням логічно і при цьому своїми, а не заученими словами аргументувати ті чи інші, положення, тлумачення, оцінювати й узагальнювати факти та явища. Саме тому за основу необхідно брати диференціацію. Прослідкуймо разом за перспективами та перевагами, які вона відкриває:

1.  Навантаження учнів посильною роботою.

2. Попередження неуспішності.

3. Не стримування темпу зростання здібного учня.

Основне призначення диференційованих завдань — забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи. Допомагає ефективно організувати процес диференціації на кожному з етапів навчального процесу використання структурно-логічних схем.

Актуалізація опорних знань

Фронтальна робота

(розподіл за варіантами)

1-й варіант                                                                                                   2-й варіант

(робота з учителем)                             (самостійне виконання творчих завдань)

спільне завдання                                                            (самостійна робота)

Багаторазове пояснення

Робота під керівництвом учителя

1-й варіант                                                                                                   2-й варіант

(виконати самостійно)                                                                      (виконати за зразком)

спільне завдання

1-й варіант                                                                                                   2-й варіант

(самостійне виконання)                                          (учитель допомагає при потребі

найслабшим учням)

Закріплення

Групова робота на етапі закріплення

Після прочитання умови задач:, конкретизації даних,

виділення робочих варіантів

Самостійна робота

Самостійне розв'язання задані. Запис короткої умови. Виділення варіантів