Дифференцированное обучение младших школьников

85

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНО-ГРУПОВИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ…………………………………………………………………………….

1.1.           Сутність диференційовано-групових форм діяльності учнів на уроках української мови у початковій школі……………………………………

1.2.           Загальна психологічна характеристика розвитку молодших школярів..

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНО-ГРУПОВИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ………………….

2.1.                        Обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності експериментальної роботи з організації диференційовано-групових форм діяльності учнів на уроках української мови в початковій школі………………………………………………………………………

2.2.                        Аналіз результатів  експерименту………………………………………

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………

ВСТУП

Актуальність дослідження. Поява нових видів трудової діяльності, підвищення питомої ваги інтелектуальної праці диктують школі нові вимоги до розвитку особистості учня. У Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи зазначається, що ХХІ століття – це час високотехнічного інформаційного суспільства, тому якість людського потенціалу, рівень освіченості та культури населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни. Сьогодні, як зазначається у Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, виникла потреба в підготовці освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці. У зв’язку з цим система шкільної початкової освіти потребує докорінних змін, що мають відповідати сучасним запитам особистості, суспільства, рівневі фахової підготовки вчителів, враховувати інноваційні педагогічні технології. Навчання має давати не лише інформацію, забезпечувати людину знаннями, але й формувати її світогляд, творчо розвивати, вдосконалювати. Процес реформування сучасної початкової освіти полягає у впровадженні до шкільної практики нових навчальних програм для загальноосвітніх шкіл, розрахованих на 12-річний термін навчання, комп’ютерізації  навчально-виховного процесу, модернізації змісту предмета, написанні підручників нового покоління.

Перед освітянами постала необхідність створення такої моделі навчання, яка б враховувала зміни стереотипів педагогічного мислення, утвердження загальнолюдських цінностей та подолання консерватизму в навчанні учнів.

Навчально-виховний процес початкової школи потребує розробки змістового та процесуального забезпечення ефективних умов співпраці учнів. З огляду на сказане перспективною є групова форма діяльності школярів, яка забезпечить удосконалення традиційної методики навчання, розширить її зміст, створить умови для взаємодії та розвитку творчого потенціалу особистості. Для педагогічної науки диференційовано-групова  форма роботи не є новою. Вченими розроблено загальнодидактичні принципи організації групового навчання (М.Д.Виноградова, В.К.Дяченко, Х.Й.Лійметс, І.Б.Первін, М.М.Скаткін, О.Г.Ярошенко).

У дослідженні проблеми групової форми діяльності, зокрема питання про спрямування організації навчання на активізацію пізнавальної діяльності школярів, належне місце посідають праці науковців: М.А.Данілова, В.П.Корнєєва, М.М.Скаткіна, А.І.Сологуба, Н.І.Стяглик, І.П.Підласого, О.І.Пометун, Т.І.Шамової, Г.І.Щукіної та інших.

За останні десять років значний внесок у розробку досліджуваної проблеми зробили: К.О.Баханов, Н.О.Мірошніченко, І.О.Пальшкова, О.І.Пометун, Н.М.Савельєва, О.Г.Ярошенко. Але й досі відсутні відповідні розробки з організації диференційовано-групових форм діяльності учнів на уроках української мови в початковій школі. Групова діяльність є активною формою навчання і викликає інтерес учителів з огляду на те, що спроможна створити оптимальні умови для навчальної діяльності учнів, розвитку інтелектуальних, творчих здібностей особистості і тим самим підвищити рівень навчальних досягнень з української мови учнів початкової школи. Низький рівень формування потреб та бажань учнів початкових класів до самоосвіти, невідповідність вітчизняної освітньої практики сучасним світовим тенденціям виникає суперечність між сучасним станом початкової освіти та вимогою докорінного й реформування з позиції підготовки функціональної, інтелектуальної особистості, здатної адаптуватися до умов соціуму. Все це зумовило вибір теми наукового дослідження „Методика організації диференційовано-групових форм діяльності на уроках української мови у початковій школі” .

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес з української мови в початковій школі.

Предметом дослідження є психолого-педагогічні та методичні аспекти організації диференційовано-групової діяльності учнів початкових класів.

Мета дослідження полягає у теоретичній розробці, методичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, які визначають ефективність організації диференційовано-групових форм діяльності учнів на уроках у початковій школі.

Гіпотеза дослідження процес організації диференційовано-групових форм діяльності учнів на уроках у початковій школі буде успішним, якщо під час організації та проведення уроків: активізувати навчальну діяльність молодших школярів; здійснювати постійний взаємозворотній зв'язок; використовувати систему вправ.

Для реалізації мети та підтвердження гіпотези дослідження планувалося розв’язати такі завдання:

1.                                              Визначити понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження та основні підходи до розв’язання її як на теоретичному, так і на практичному рівнях.

2.                                              Виявити сутність, зміст і структурні компоненти диференційовано-групових форм діяльності молодших школярів та рівні їх  знань.

3.                                              За оформленими результатами підготувати публікації та методичні рекомендації щодо організації диференційовано-групових форм  діяльності учнів молодших класів.

Методологічною основою дослідження є праці, в яких розкриваються провідні аспекти наукової теорії пізнання про діяльність та її соціальну природу, доцільність творчого використання диференційовано-групових форм діяльності; теорія наукового пізнання; діяльнісний підхід до навчання у групах та оцінка його результатів; положення про роль суб’єкта у навчально-виховному процесі; активна перетворювальна і відображувальна категорія діяльності; дидактична концепція групової діяльності школярів. Дослідження ґрунтувалось на державних нормативно-правових та міжнародних документах про освіту, серед яких: закони України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти;  Державна національна програма „Освіта” („Україна ХХІ століття”); Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті; концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, в яких розкриті: понятійний апарат сучасної дидактики (М.В.Богданович, М.С.Вашуленко, Л.Г.Лахотіна, О.Я.Савченко), ідеї організації диференційовано-групових форм діяльності (Л.С.Виготський, Д.Ельконін, В.О.Сухомлинський), психолого-педагогічне формування навчальної діяльності особистості (К.Абульханова-Славська, О.Лєонтьєв, С.Рубінштейн, Г.Щедровицький), положення про дидактичні, психолого-педагогічні, методичні проблеми організації групової навчальної діяльності школярів (К.О.Баханова, І.Я.Василенка, М.Д Виноградової, Є.С.Задої, О.В.Кузьміної, С.А.Кушнірук, Н.О.Мірошниченко, К.Ф.Нор, І.О.Пальшкової, І.Б.Первіна, Н.В.Пожар, О.І.Пометун, С.Е.Трубачової, В.І.Шулдика, О.Г.Ярошенко); концепція активізації методів навчання і самостійної роботи (Д.Б.Богоявленського, В.П.Корнєєва, В.Ф.Паламарчук, І.П.Підласого, А.І.Сологуб, М.Е.Унт, І.Ф.Харламова, Т.І.Шамової, В.І.Шулдика, Г.І.Щукіної).

Методи дослідження. Комплексний підхід до вивчення проблеми зумовив використання сукупності методів:

теоретичні – аналіз наукової і навчально-методичної літератури для порівняння і зіставлення різних підходів до обраної проблеми, визначення її теоретичних основ, розкриття використаних у дослідженні дефініцій;

емпіричні – спостереження, самоспостереження, тестування, бесіди, анкетування для виявлення типів і рівнів розвитку молодших школярів, виявлення результативності експериментальної роботи;

експериментальні – педагогічний експеримент у сукупності констатувального, пошукового й формувального етапів, який дав можливість: дослідити реальний стан проблеми, здійснити експериментальну перевірку ефективної організації диференційовано-групових форм діяльності учнів початкової школи; апробувати та підтвердити ефективність упровадження педагогічних умов організації диференційовано-групових форм діяльності учнів початкової школи.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось впродовж трьох взаємопов’язаних етапів.

На першому етапі – пошуково-теоретичному – вивчалася розробка проблеми в науковій літературі, аналізувалася специфіка й сутність диференційовано-групових форм діяльності, здійснювалося теоретичне обґрунтування педагогічних умов, які роблять ефективним застосування диференційовано-групових форм діяльності учнів початкової школи, уточнювався понятійний апарат дослідження, розроблялася програма дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі – дослідно-експериментальному – вивчався й аналізувався стан розвитку молодших школярів (констатувальний експеримент), здійснювалась апробація дослідницьких методів за програмою експерименту, перевірялася ефективність педагогічних умов організації диференційовано-групових форм діяльності учнів початкової школи.

На третьому етапі – заключно-узагальнювальному – здійснювалася обробка, систематизація, літературне оформлення отриманого дослідницького матеріалу, апробація та впровадження висновків і рекомендацій у педагогічну практику. Був проведений узагальнювальний експеримент, зроблено контрольні зрізи, що дало змогу порівняти результати формувального з даними констатувального експерименту.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

-                        вперше на основі системно-структурного аналізу основних компонентів диференційовано-групового навчання конкретизовано, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови, що забезпечують результативність запропонованої експериментальної роботи;

-                        удосконалено педагогічну технологію організації   диференційовано-групових форм діяльності учнів початкової школи;

-                        уточнені ключові поняття проблеми дослідження і збагачений їх зміст;

-                        розроблено методичні рекомендації щодо організації   диференційовано-групових форм діяльності учнів початкової школи.

Практична значущість дослідження полягає у розробці та впровадженні у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів диференційовано-групових форм діяльності учнів початкової школи; підготовці методичних рекомендацій з організації означених форм діяльності.

Результати і висновки дослідження можуть бути використані у фаховій підготовці педагогічних працівників у системі вищої та післядипломної освіти.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичним і методичним обґрунтуванням його вихідних позицій, застосуванням комплексу засобів, форм і методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження, підтверджується їхньою широкою апробацією на науково-практичних конференціях.

Апробація та впровадження результатів. Оприлюднення результатів дослідження здійснювалось шляхом доповідей на науково-практичних конференціях „Наука ХХІ століття: стан і перспективи”, „Магістерські читання” (Мелітополь, 2007).

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНО-ГРУПОВИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 . Сутність диференційовано-групових форм діяльності учнів на уроках української мови в початковій школі

У відповідності до „Закону про освіту” в нашій країні введені освітні стандарти (початкової, середньої, вищої школи). Стандарт освіти є федеральним нормативним документом, який визначає обов’язково: мінімум змісту основних освітніх програм, максимум обсягу навчального навантаження учнів, вимоги до рівня підготовки випускників школи[25,26].

Необхідність створення стандарту підказана змінами, які відбуваються у наш час в суспільстві і у сфері освіти. Наявність чітко визначених стандартів дозволяє кожному учителю, учню і батькам оцінити рівень освіченості дитини, незалежно від того в якому типі школи вона навчається.

Стандарт освіти забезпечує учням однакові можливості для отримання освіти, стимулювати досягнення кожним з них більш високого результату і на цій основі індивідуалізувати навчання. Оскільки стандарт  є державною нормою освіченості, стандарт відображає суспільні цілі й враховує потреби громадянина в освіті.