Дифференцированное обучение младших школьников

              Результати формуючого експерименту, які представлені в таблицях,  підтвердили достовірність висунутої гіпотези. Високий рівень виявили 44% учнів (порівняно із контрольною групою). Впроваджена  в практику початкової школи методика розвитку пізнавального інтересу розкриває нові резерви підвищення якості навчання. 

ВИСНОВКИ

У науковому дослідженні запропоновано розв’язання методичної проблеми організації диференційовано-групової форми діяльності учнів початкової школи на уроках української мови, яке дозволило сформулювати такі висновки:

1. Аналіз перспективного педагогічного досвіду, нагромадженого загальноосвітніми закладами, свідчить про те, що в сучасній школі проводиться значна методична робота щодо реконструювання уроку української мови. Результати наукових досліджень переконливо доводять, що найбільш оптимальною формою навчання на уроках є диференційовано-групова форма діяльності учнів.

2. Комплексний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури виявив, що педагогічна проблема організації групової форми діяльності учнів у дидактиці явище не нове, але недостатньо вивчене в умовах сучасного реформування початкової освіти. Шкільна практика використання групової форми діяльності учнів початкових класів підтверджує, що на уроках української мови вчителі до неї звертаються епізодично, застосовуючи її переважно на уроках узагальнення знань, під час тематичного оцінювання і майже не використовують групову форму діяльності для проведення програмних практичних робіт, на етапі закріплення нового матеріалу або перевірки домашнього завдання. У ході системного дослідження проблеми з’ясовано, що питання методики застосування групової форми діяльності учнів на різних структурних етапах уроку української мови недостатньо розроблено, у змісті шкільних підручників з курсу української мови перевага надається індивідуальним завданням і бракує групових.

3. У процесі дослідження було розроблено і обґрунтовано методику змісту організації диференційовано-групової форми діяльності учнів; складання групових завдань різнорівневої складності; розроблення змісту уроків та нестандартних уроків з української мови з використанням методики групової форми діяльності учнів.

4. Визначено місце групової форми діяльності школярів у структурі сучасного уроку української мови та експериментальним шляхом доведено доцільність упровадження диференційовано-групової діяльності учнів початкових класів у навчально-виховний процес за розробленою методикою.

5. Розроблено методичні рекомендації для вчителів української мови щодо методики організації групової форми діяльності учнів основної школи на різних за дидактичною метою навчальних заняттях, у змісті яких знайшли відображення конкретні поради педагогам до ефективної організації діяльності учнів у складі груп на уроках.

6.Результати дослідження дозволяють стверджувати, що вплив групової форми діяльності на рівень навчальних досягнень учнів є ефективним, якщо: комплектацію навчальних груп здійснювати з урахуванням якісного та оптимального кількісного складу; групову форму діяльності застосовувати систематично (на різноманітних за типами уроках і на різних їх структурних етапах); використовувати групові різнорівневі завдання як засіб активізації навчання школярів.

7. Надійність результатів, одержаних у ході експериментального дослідження, підтверджена методами математичної статистики. Аналіз даних показав, що рівень навчальних досягнень з української мови порівняно з контрольними вищий. Це дає право стверджувати, що запропонована методична модель організації групової форми діяльності учнів початкових класів.

8. Теорія і практика організації групової діяльності учнів основної школи на уроках української мови не вичерпують усіх аспектів проблеми. У подальшому розв’язуванні актуальним вбачаємо дослідження організації групової форми діяльності на уроках та факультативних заняттях з української мови, для позакласної роботи з учнями основної школи, для підготовки  майбутніх учителів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Амонашвили Ш. Единство цели // Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Минск: Университетское, 1990.– (Библиотечка серии “Университет – школе”). – C. 305 – 558.

2.      Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения (Общедидактический аспект). – М.: Педагогика, 1997. – 254 с.

3.      Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.

4. Бойко Е.И. Еще раз о умениях и навыках // Вопросы психологии. – 1957. – №1. – С. 133-139.

5.      Биркенбиль М. Молитвенник для шефа // Преуспевать с радостью / Н. Енкельманн. Молитвенник для шефа: Пер. с нем. / М. Биркенбиль – М.: СП “Интерэксперт”; Экономика, 1993. – С. 269 – 394.

6.      Воловик П.Н. Теория вероятностей и математическая статистика в педагогике. – К.: Радянська школа, 1969. – 221 с.

7.      Воспитание детей в школе: Новые подходы и новые технологии / Под ред.         Н.Е. Щурковой. – М.: Новая школа, 1998. – 208 с.

8.      Виготский Л.С. Избранные психологические исследования. – М., 1956. – С.264.

9.      Галузинский В.М., Євтух М.Б. Педагогика: теорія та історія: Навч. посібник. – К.: Вища школа. – 1995.-237 с.

10. Галузинський В.М. Индивидуальный подход в воспитании учащихся. – К.: Рад. школа.- 1982.-136 с.

11. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 356 с.

12. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Вища школа. – 1987. – 321 с.

13. Заброцький М.М. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 1998. – 92 с.

14. Закон України “Про освіту”// Освіта. – 1991.- 25 червня. С.451.

15. Закон України “Про внесення змін і доповнень” до Закону Української РСР “Про освіту”// Голос  України. – 1996.-25 квітня.-C.7-11 .

16. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь: Для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – С. 37.

17. Коменський Ян Амос. Великая дидактика //Избр.пед.соч. М.:Учпедгиз, 1955. С.322.

18. Кон И.С. Психология ранней юности (книга для учителей). – М.: Просвещение. – 1989. – 255 с.

19. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. – М.: Педагогика, 1971. – 280 с.

20. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – Київ, Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

21. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Издательство МГУ, 1972. – 575 с.

22. Мирошниченко Н.А. Груповое обучение как средство формирования познавательной активности школьников: Дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – Кривой Рог, 1997. – 144 с.

23. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (проект)/Освіта.  1118 липня. 2001р.С.26.

24. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: навчальний посібник. К.:Вид.центр “Просвіта”. Пошукововид. Агенство “Книга Памяті України”, 2000. 368с.

25. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 287 с.

26. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / Пєхота О.М., Кіктенко А.З., Любарська О.М.та ін. / За ред. Пєхоти О.М. – А.С.К., 2002. – 255с.

27. Психологическая диагностика: Проблемы и исследования/ Под. ред. К.М. Гуревича. – М.: Педагогика, 1981.-232 с.

28. Психологія/ За ред. Крутецького В.А. – К.: Вища школа, 1978.   253 с.

29. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям.- К.: Рад. школа,  1988.-272 с.

30. Сухомлинский В.О. Сто порад вчителю. К.: Рад. школа,    1988.304 с.

31. Сухомлинский В.А.Гармония трех начал//Журналист.1970.  № 8.С.27.

32. Сухомлинський В.О. Обережно: дитина! // Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 Т. – К.: Рідна школа, 1977. – Т. 5. – С. 422 – 426.

33. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник / Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. – К.: Просвіта, 2000. – 367с.

34. Ушинский К.Д. Предисловие к труду «Человек как предмет воспитания». Собр. соч. В 2 томах. – М.:,К.: т.8, 1952.-11-21 с.

35. Ушинский К.Д. Вибрані педагогічні твори.- К.:Рад.школа, 1983. – Т.1.-416с.

36. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.П. Панов – М.: Сов. энциклопедия. – 1983. – 840 с.

37. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 1998. – 190 с.

38. Франкл В. Человек в поисках смысла: Пер. с англ. и нем. / Общ. ред. Л.Я. Гозмана, Д.А. Леонтьева; Вступ. статья Д.А. Леонтьева. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.

39. Ушинский К.Д. Собрание сочинений. – Т.8.М.:Учпедгиз, 1950.775 с.

40. ХарламовИ.Ф.Педагогика:Учеб.пособие.М.:Высш.шк.,1990.576с.

41. Щуркова Н.Е. Программа воспитания школьника. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 48 с.

42. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе // Директор школы. – 1996. – Спецвыпуск №2. – 96 с.

43. Allport G. Personality: A Psychological Interpretation. – New York: Holt, Rinehart and Winston, 1937. – 212 р.

44. Bandura A. Social Learning theory. Englewood Cliffs. – NJ: Prentice-Hall, 1982. – 123 р.