Розвиток кар’єри державного службовця – складова ефективності державного управління

Національна академія державного управління

при Президентові України

    

                                                                          На правах рукопису

 

 

РОМАНЮК Діна Валеріївна

 

 

РОЗВИТОК КАР’ЄРИ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ – СКЛАДОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

Спеціальність 8.150102 „Управління суспільним розвитком”

 

Магістерська  робота на здобуття кваліфікації магістра

управління  суспільним розвитком

 

                                                         

Кафедра державного управління і менеджменту Науковий керівник – Борисевич Сергій Олександрович,  д. іст. н., професор                                                           ______________________________                                                                      /Підпис наукового керівника/

 

 

 

 

 

____________________

       /Підпис слухача/

                                          

 

 

КИЇВ-2011

 

Бібліографічний опис та анотація магістерської роботи

 

Романюк Д.В.  Розвиток кар’єри державного службовця - складова ефективності  державного управління: Магістерська робота: (8.150102 “Управління суспільним розвитком”)/ НАДУ при Президентові Україні. Кафедра державного управління і менеджменту; Наук. кер.: С.О. Борисевич, д. іст. н., професор – К., 2011.- 114с. Зміст роботи (анотація): Кар’єра державного службовця як науково-теоретична проблема. Особливості управління кар’єрою на державній службі. Зарубіжний досвід розвитку кар’єри державного службовця. Пріоритети в удосконаленні кар’єрного розвитку державного службовця. Ключові слова: атестація державних службовців, державна служба, державне управління, державний службовець, ефективність державного управління, кадровий резерв, кар’єра державного службовця, класифікація посад, конкурсний прийом, мотивація персоналу, підвищення кваліфікації, планування кар’єри,  ранги державних службовців, службова кар’єра.

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Процеси радикального оновлення українського суспільства, зокрема реформування й модернізації державної служби України, що відбуваються на сучасному етапі державотворення і зумовлені необхідністю створення в Україні професійної, стабільної, високоефективної, авторитетної державної служби, здатної відповідати на виклики сьогодення, спроможної надавати якісні управлінські послуги населенню, користуватися його довірою і повагою, ставлять підвищені вимоги до всього персоналу у сфері державної служби, його рівня підготовки, професіоналізму й особистісних якостей. Але загальна управлінська та органічно пов’язана з нею кадрова ситуація залишаються поки що незадовільними. Персонал у сфері державної служби ще недостатньо підготовлений до інноваційної діяльності, здійснення суспільних реформ. Існуючі підходи до управління персоналом у сфері державної служби ще не повною мірою відповідають сучасним вимогам, європейським стандартам, ураховують пріоритети нової державної кадрової політики.

Проблеми управління персоналом у сфері державної служби України пов’язані з відсутністю чіткого розподілу політичних і адміністративних посад, відкритого конкурсного відбору державних службовців найвищої ланки, управління кар’єрним ростом, ротації, безперервного професійного навчання, єдиних критеріїв оцінювання та стимулювання, нормативного регулювання вимог професійної етики керівних кадрів. Вони є також наслідком тієї кадрової ситуації, що склалася на сьогодні в Україні і характеризується низьким професіоналізмом, відсутністю спеціальної управлінської підготовки, невідповідністю фахової підготовки профілю діяльності, бюрократизмом, байдужістю і корумпованістю керівних кадрів. Як наслідок, усе це призводить до нераціонального, малорезультативного і неефективного управління на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Комплексне  дослідження та розв’язання проблем  розвитку кар’єри державного службовця  дасть можливість здійснити подальшу розбудову інституту державної  служби в напрямі її адаптації  до стандартів Європейського Союзу, підвищити ефективність виконання органами виконавчої влади завдань держави, створити ефективну систему державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної, правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою. Значною мірою це залежить від кадрового потенціалу державної служби і потребує прискореного формування та розвитку управлінської еліти, залучення на всіх рівнях до системи державного управління керівних кадрів нової генерації: професійно підготовлених, компетентних, патріотично налаштованих, чесних, порядних, відповідальних, енергійних та ініціативних. У зв’язку з цим проблема управління керівним персоналом у сфері державної служби набуває особливого значення.

Вагомий внесок у дослідження проблем державного управління, державної служби, управління персоналом зробили відомі вітчизняні й зарубіжні вчені: В. Б. Авер’янов,  В. Д. Бакуменко, О. А. Воронько, М. В. Гаман, С. Д. Дубенко, Г. І. Леліков, В. І. Луговий, В. К. Майборода, А. М. Михненко, Т. В. Мотренко, П. І. Надолішній, Н. Р. Нижник, О. Ю. Оболенський, В. М. Олуйко, Т. І. Пахомова, А. П. Рачинський, А. І. Турчинов [18; 23; 21; 27; 33; 35; 43; 64; 44; 45; 46; 47; 48; 58; 61]. Напрацьовані ними теоретичні положення щодо розвитку державного управління, реформування, організації та функціонування державної служби, розробки концептуальних засад сучасної державної кадрової політики можуть бути екстрапольовані на процеси управління керівним персоналом у сфері державної служби України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Магістерська робота виконана відповідно до плану підготовки магістрів управління суспільним розвитком Національної академії державного управління при Президентові України на 2010-2011 рр.

Виходячи з  актуальності і недостатнього ступеня розробленості теми, автор магістерської роботи таку мету: дослідити особливості кар’єри державного службовця та вплив її складових на ефективність державного управління.

Основні завдання:

1. проаналізувати існуючі в науковій літературі погляди щодо визначення кар’єри на державній службі;
2. з’ясувати історичні аспекти в сфері розвитку кар’єри державних службовців;
3. дослідити організаційно-правове забезпечення кар’єри державних службовців;
4. обґрунтувати розвиток кар'єри державного службовця як складової ефективності  державного управління;
5. вивчити зарубіжний досвід розвитку кар’єри державного службовця;
6. запропонувати основні напрями удосконалення кар’єрного розвитку державного службовця.

Об’єктом  дослідження є кар’єра державного службовця України.

Предметом дослідження є вплив розвитку кар’єри державного службовця на ефективність державного управління.

Методи  дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, таких як діалектично-матеріалістичний метод оцінки соціальних процесів і явищ, структурно-функціональний, порівняльний, метод системного аналізу та синтезу, статистичний, формально-логічний, метод соціологічного аналізу, метод спостереження. Методологія дослідження базується також на застосуванні міждисциплінарного підходу, який дозволяє найбільш повно та чітко дослідити окремі аспекти кар’єрного росту державного службовця як механізму підвищення результативності та ефективності державного управління. Цілісне знання про досліджувані явища потребує синтезу одержаних результатів, встановлення взаємозв’язків між дослідженими його сторонами. Слід звернути увагу на ту обставину, що поряд із застосуванням кількох взаємодоповнюючих методів, провідну роль виконує системно-структурний метод, який поєднує між собою всі інші методи, оскільки методологічний плюралізм не виключає виокремлення з-поміж інших якогось одного методу з інтегруючою функцією. Саме таку функцію виконує системний підхід. Його основна перевага полягає в різнофакторному і різнорівневому аналізі.

Нормативну  основу дослідження становлять Конституція  України, законодавчі та правові  акти органів державної влади  та управління в Україні, що стосуються теми дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає  в тому, що виконано комплексне дослідження теоретико-організаційних аспектів формування і реалізації кар’єри на державній службі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження  полягає в тому, що в ньому, по-перше, комплексно розглянута державна політика щодо розвитку службової кар’єри в умовах перехідного періоду трансформації суспільних відносин в Україні; по-друге, результати дослідження становлять складову частину розвитку науково-методологічних основ та прикладних факторів удосконалення системи державного управління і державної служби в Україні.

Сформульовані в магістерській роботі висновки й пропозиції можуть використовуватися в науковій діяльності, у навчальному процесі, при підготовці й підвищенні кваліфікації управлінських кадрів, розробці методичних посібників, програм та підручників.

Апробація магістерської роботи. Дослідження було обговорено та рекомендоване до захисту на засіданні кафедри державного управління і менеджменту НАДУ.

Структура магістерської роботи. Магістерська робота складається із вступу, чотирьох розділів та висновків, загальним об’ємом 114 сторінок (зокрема основного тексту 108 сторінок).

 

РОЗДІЛ 1

КАР’ЄРА ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ  ЯК НАУКОВО-

                                           ТЕОРЕТИЧНА ПРОБЛЕМА

1. Наукові дослідженння питання кар’єрного росту державних

                                              службовців

Виклики, що постають нині перед вітчизняним державним  управлінням та системою державної  служби, свідчать про нагальну потребу  в глибоких наукових дослідженнях державного управління як науки та мистецтва. Такі дослідження необхідні як для модернізації системи державного управління в цілому, так і для оновлення сучасної управлінської парадигми, оскільки від готовності та якісних характеристик кадрів державної служби безпосередньо залежить ефективність вирішення більшості проблем, що виникають у процесі функціонування Української держави.

Саме тому сучасна  державна служба в Україні має  стати передусім, соціальним інститутом, у якому особистісно-професійне зростання державного службовця, його професійна мотивація визнаватимуться основним фактором стабілізації політичного, правового та соціального простору життєдіяльності української держави. Крім того, поняття «кар’єри», під яким розуміється суб’єктивна оцінка державним службовцем свого професійного шляху, має безпосередньо пов’язуватися з його професійним та особистісним розвитком і визначатися як постійне, безперервне підвищення професіоналізму та накопичення досвіду.

У такому контексті  проблема сутнісної трансформації  та оновлення поняття “кар’єра державного службовця” стає особливо вагомою та значущою як одна з центральних проблем управління людськими ресурсами у сфері державного управління.

Актуальність  та важливість цієї проблеми зумовлена  тим, що нині поняття “кар’єра”  втрачає традиційну сутнісну одновимірність, перетворюючись у складний, багатогранний соціальний феномен, оскільки за особистістю починає визнаватися право на активну побудову власної кар’єри.

Особливого  значення проблематика усвідомлення поняття  “кар’єра державного службовця” набуває в процесі реформування державної служби, спрямованого на становлення професійної, ефективної та результативної когорти професіоналів, здатних чесно та неупереджено служити українському народові та державі і давати гідну відповідь на виклики, ризики і небезпеки сьогодення.

З огляду на це планування кар’єри та внутрішньо-організаційні  переміщення працівників за умови  їх послідовної реалізації мають  вважатися, на нашу думку, обов’язковими  для професіоналізації державних  службовців, і отже, для розвитку особистості кожного службовця зокрема та організації в цілому.

Дослідження показали, що традиційний статичний погляд на професійну кар’єру стає неприйнятним у сучасних умовах в Україні, оскільки необхідність розробки теорії кар’єрної  стратегії важлива, по-перше, для усвідомлення того, що підвищення статусу є не метою, а засобом розширення можливостей державної служби; по-друге, для подолання кар’єризму як відхилення від соціальної норми професійно-особистісного розвитку людини на державній службі. Саме тому під кар’єрою державного службовця потрібно розуміти засіб реалізації його особистісно-професійного потенціалу та оптимізації професійної діяльності.

Сучасний етап державотворення в Україні, проведення адміністративної реформи висувають на порядок денний як одне з головних завдань переосмислення ролі й місця державного службовця України в системі органів державного управління, пошук дієздатної, ефективної моделі державного службовця з використанням вітчизняного й зарубіжного досвіду.

За таких умов назріває реальна необхідність розробки організаційно-правових напрямів реформування статусу державного службовця в Україні. Сприяти цьому процесу має чітка теоретико-практична модель формування якісно нового статусу державного службовця, який би реалізовувався на принципах законності, гласності, професіоналізму й компетентності, рівного права громадян України на зайняття посади відповідно до своїх здібностей і професійної підготовки, на засадах соціальної і правової їх захищеності, відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов’язків.