Розробка системи менеджменту в організації

           6.6. Ліквідація підприємства вважається завершеною, а підприємство

                 таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису

                 про це до державного реєстру.

           7. Внесення змін до Статуту.

           7.1. Зміни та доповнення вносяться до Статуту, за згодою власника і реєструються у відповідних державних органах.

Таблиця 1.1

Загальна характеристика КП Клевань „Комунсервіс”

                                                 Розділ 2

                     Оцінка внутрішнього і зовнішнього

                               середовища організації

        2.1. Внутрішнє середовище: сильні і слабкі сторони

         Внутрішнє  середовище  підприємства  або  мікросередовище організації містить п'ять складових: цілі, структуру, завдання, технологію та персонал організації, тобто те, що характеризує вироб­ничий цикл і потребує уваги керівництва.

         Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Згідно з позицією американських економістів Мескон, Альберта і Хедоуорі, основними внутрішніми змінними в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія.                                                                                                                            

         Ціль - це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом. Під час процесу плану­вання керівництво розробляє цілі і доводить їх до відома членів орга­нізації.

Дане підприємство зосереджене на задоволенні суспільних потреб в послугах і роботах та реалізації на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу. Відповідно, цілі - рента­бельність (прибутковість) і продуктивність. Для цього необхідна коор­динація зусиль у таких галузях, як частка ринку, залучення нових технологій та висококваліфікованих робітників, якість послуг тощо. Цілі підрозділів товариства роблять внесок у цілі організації і не су­перечать їм.

Структура організації - це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудовані у формі, яка доз­воляє ефективно досягати цілей організації.

         Наявність тієї чи іншої структури в складі організації зумовлюється необхідністю об’єднання у технологічний процес виконання робіт і вирішення задач управління.

Згідно із виробничої і загальною структурою організації формуються конкретні органи управління ним. Водночас поділ праці у сфері управління зумовлює групування однорідних за функціями робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарату управління.

Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом господарювання – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

У практиці господарювання можуть застосовуватися кілька типів організаційних структур залежно від масштабів діяльності.

         На КП Клевань „Комунсервіс” використовується лінійно-функціональна або змішана структура організації, що поєднує у собі всі переваги лінійної та функціональної структур і ґрунтується на єдності розпорядження й кваліфікованому здійсненні функцій управління. Ця структура сприяє найбільш раціональному здійсненню процесів управління, підвищенню продуктивності праці управлінських працівників товариства при виконанні ними їхніх функцій. Тому в даній структурі передбачено механізми, котрі дозволяють вчасно розв’язувати суперечності, досягати розумних компромісів. Це досягається за допомогою введення в структуру юридичної та соціальної служб та створенням ради трудового колективу.

Структура підприємства поєднує в собі такі елементи: мета, спроможність до спілкування, особисте бажання співпрацювати, результативність, ефективність діяльності, вона дає змогу товариству найбільш ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників на досягнення поставленої мети. Це досягається завдяки встановленню прав і повної відповідальності кожної управлінської ланки за досягнення поставлених перед нею завдань, ланок одного рівня управління з реалізації мети вищого рівня, раціонального розподілу та кооперації між ланками і рівнями управління.

Успішність даної системи полягає у чіткому визначенні мети, спільної для фірми і для кожного її підрозділу, у розподілі повноважень і відповідальності між підрозділами, у визначенні порядку послідовності формування, збору, збереження, обробки й видачі інформації

Існує дві основні концепції відносно до структури: спе­ціалізований розподіл праці та сфера контролю.

На даному підприємстві має місце розподіл праці по спе­ціалізованих лініях - по горизонталі. Спеціалістів групують разом в межах функціональної області.

Вертикальний розподіл праці, тобто відокремлення роботи по координації від безпосереднього виконання завдань, дає ієрархію управлінських рівнів. Кількість осіб, підлеглих одному керівнику, є сферою контролю.

Завдання - це визначена робота, серія робіт або частина робо­ти, що повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом у визначений термін. З технічного боку, завдання адресовані посаді, а не працівнику, що її займає.

Характеристики завдань полягають у тому, що вони традиційно поділяються на три категорії. Це робота з людьми, предметами (машинами, сировиною, інструментами) та інформацією.

Технологія розглядається, як засіб трансформування сировини (люди, інформація чи фізичні матеріали) в продукти чи послуги, зазда­легідь заплановані. Люіс Дейвіс резюмує:

Технологія - це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнан­ня, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.

Всі типи технологій поділяються на три категорії:

1) одиничне, дрібносерійне або індивідуальне виробництво;

2) масове або багатосерійне виробництво;

3) безперервне виробництво.

Існує ще одна класифікація технологій:

1. багатоланцюгові технології - характеризуються серією взаємозалежних завдань, які повинні виконуватись послідовно;

2. посередницькі технології - характеризується застосуванням спе­ціальних прийомів, навичок та послуг для того щоб викликати певні зміни в конкретному матеріалі, що надходить у виробництво (монтаж фільму).

         Сучасна кадрова політика підприємства має бути спрямована на ринкові умови господарювання. Головна її мета полягає в забезпеченні нині і в майбутньому кожного робочого місця, кожної посади персоналом відповідних професій і спеціальностей та належної кваліфікації. Досягнення кінцевої мети кадрової політики суб’єктом господарювання має передбачати виконання таких основних функцій:

-         розробка і корекція стратегії формування та використання трудового потенціалу відповідно до змін в умовах господарювання;

-         набір і формування необхідних категорій персоналу;

-         підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності;

-         постійний моніторинг безпеки праці;

-         забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства.

         Добір персоналу включає в себе процедури розрахунку потреби в персоналі за категоріями працівників і службовців, способи професійного добору кадрів, а також загальні принцип формування резерву кадрів на вакантні посади. Відносно персоналу організації та її кадрового потенціалу не­обхідно передбачити як поведе себе конкретна людина в даній ситу­ації. З цією метою враховують її здібності, обдарованість, визначається потенціал працівника (знання, вміння), життєвий та виробничий досвід, рівень загальної культури, стан здоров’я та працездатності, схильність до певної діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точ­ку зору тощо.

Аналіз системи управління персоналом на підприємстві показано в таблиці 2.1.                                                                                             Таблиця 2.1

Аналіз системи управління персоналом