Розробка системи менеджменту на підприємстві

      - Фінанси

      Фінансова політика організації є однією з  основних складових менеджменту, яка  визначає успішність її діяльності. Вона визначає основні взаємозв’язки підприємства з різними суб’єктами ринку та державою. Ці взаємозв’язки виражаються в системах взаєморозрахунків з постачальниками та споживачами, культурі податкових платежів до бюджетів різних рівнів, внутрішньо організаційною політикою використання фінансів, політикою ціноутворення тощо.

      Фінанси — це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

      Активи  банку накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу.

      Чистий  прибуток - частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво. Об'єм чистого прибутку залежить від об'єму валового прибутку і величини податків; виходячи з об'єму чистого прибутку, обчислюються дивіденди акціонерам підприємства.

      Рентабельність  власного капіталу — фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Розраховується як чистий прибуток компанії, виражений у відсотках до власного капіталу.

      Оборотні  кошти — кошти підприємства, які використовуються для фінансування господарської діяльності.[8]

          - Маркетинг

      Маркетинг – невід’ємна складова системи  менеджменту будь-якої організації. Його значення в управлінні підприємством визначається не лише внутрішніми зусиллями певної компанії, а й особливостями галузі, в якій воно функціонує, виду діяльності та ступенем державного регулювання. Застосування маркетингу банком характеризується наявністю в його діяльності наступних трьох рис, що є суттєвими ознаками маркетингу:

• орієнтація на потреби клієнтів (маркетингова філософія);
• застосування великої кількості інструментів ринкової політики (маркетинг-микс);
• цілеспрямована координація банком усіх видів діяльності в сфері збуту (маркетингове управління або маркетинг-менеджмент).

      Якщо  розглядати маркетинг тільки з точки  зору інструментарію ринкової політики (тобто маркетинг-микс), то його банк застосовує вже давно. Вони здійснювали  розробку банківського продукту (наприклад, визначали розмір кредиту, термін кредитування, умови його видачі і погашення), встановлюють ціну (відсоткову ставку, комісійну винагороду), визначають систему збуту (наприклад, через власну мережу філій або банки-партнери) і, нарешті, докладають зусилля по реалізації (здебільшого, шляхом прямих продаж та персональної роботи з клієнтом).

      В банку існують проблеми збуту  банківських послуг і вони є дуже специфічні. Вони не посідають такого важливого місця в банківському маркетингу, як у промисловому. Для збуту банківських послуг можливі наступні канали :

• Власні канали збуту: головне відділення банку в діловій частині міста; стаціонарні й пересувні відділення банку, філії; збут із використанням автоматизованих чи напівавтоматизованих філій, банкоматів; надання банківських послуг з допомогою телефонної мережі, через мережі передачі даних (T-Online, Internet).
• Невласні канали: збут за допомогою організації дочірніх фірм, участь у капіталі інших банків, страхових компаній, підприємств і т.д.

      Банківський продукт являє собою комплекс послуг банку по активних і пасивних операціях. Банківський продукт - це конкретний банківський документ (або посвідчення), що видається банком для обслуговування клієнта і проведення операції. Це може бути вексель, чек, банківський депозит, будь-який сертифікат (інвестиційний, ощадний, податковий) і т.д. Банківська послуга являє собою банківські операції по обслуговуванню клієнта, які задовольняють його певні потреби. Подібність банківського продукту і банківської послуги в тому, що вони покликані задовольняти потреби клієнта і сприяти одержанню прибутку. Проте в більшості випадків банківський продукт носить первинний характер, а банківська послуга - вторинний.

      Банківським послугам властиві специфічні характеристики, які банк приймає до уваги при розробці стратегії маркетингу: 1) незримість послуг, їх абстрактний характер; 2) непостійність якості послуг та невіддільність послуг від кваліфікації людей, які їх надають; 3) неможливість зберігати банківські послуги.

      Особливостями банківського продукту є наступні: 1)надання банківських послуг пов'язано з використанням грошей у різноманітних формах (готівка, безготівкові гроші та розрахунки); 2) нематеріальні банківські послуги отримують зримі риси за допомогою майнових договірних відношень; 3) більшість банківських послуг характеризується плинністю в часі: угода, як правило, не обмежується одномоментним актом, встановлюються більш-менш тривалі зв'язки клієнта з банком.

      Важливе значення має зовнішнє оточення. Інтер'єр банку, освітлення, офісні меблі та стиль, квіти та інші зовнішні елементи створюють додаткову якість послугам, що їх надає банк.

      Однієї  з найважливіших сторін маркетингової  діяльності банку є вибір його цінової політики. Насамперед, керівництво  банку вибирає одну основну і (або) декілька альтернативних стратегій ціноутворення в залежності від рейтингу самого банку, розміру контрольованого їм ринку і конкретної ситуації, економіко-політичної кон'юнктури. При плануванні комплексу послуг, як нових, так і існуючих, банк визначає й аналізує структуру витрат і, отже, їх ціну.  Цінова політика банку – це встановлення цін на різні банківські продукти та їх зміна відповідно до зміни ринкової кон'юнктури. Об'єктами цінової політики банку є процентні ставки, тарифи, комісійні, премії, знижки, мінімальний розмір внеску.

      Банк  має рекламу в Інтернеті, на бігбордах  у місті, також кожного місяця друкує буклети з описом послуг, які він надає.  [7]

• Виробництво.

      Функціонування  банківських установ, як і інших  суб'єктів господарювання, в ринкових умовах має виробничий характер. І хоча результати цієї діяльності не набувають безпосереднього матеріального втілення у традиційному розумінні (як продукція промисловості чи сільського господарства), вони мають свою вартість, зумовлену суспільними витратами. Головним продуктом  банку є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та цінностями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо. Основою цього є торгівля грошима як особливим товаром - передумовою забезпечення економіки достатньою кількістю платіжних засобів. Визначальними щодо суті банківського продукту є базові функції банку. Специфіка функціонування банку полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій, а з другого — створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій.

      Безготівкові  платіжні засоби створюється  банком у процесі депозитної емісії на основі надання позик клієнтам і проведення розрахунків, що призводить до загального розширення грошової маси. При зростанні попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дає змогу збільшувати грошову масу, а при зниженні попиту - зменшувати її. Тому здатність банку створювати гроші має важливе значення для економіки.

      Другу складову банківського продукту становлять різноманітні послуги, що надаються  банком, - депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та інші. При цьому для з'ясування суті й специфіки банківського продукту важливо вивести чіткі термінологічні формулювання. Результатом банківської діяльності є, саме надання послуг клієнтам. Із цією метою банк здійснюють операції різних видів. Інакше кажучи, власне "послуги" - це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як "операції" - це його виробничий процес.

      Класифікацію  цього процесу доцільно проводити  з урахуванням особливостей формування й розміщення ресурсів банку, що зводиться  до здійснення трьох основних груп операцій: пасивних, активних і комісійно-посередницьких. Пасивні операції полягають у залученні тимчасово вільних грошових коштів для формування своїх ресурсів. При проведенні активних операцій банки розміщують сформовані ними ресурси з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. Щодо останніх, то йдеться, власне, не про формування і розміщення ресурсів, а про переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або про проведення інших операцій, безпосередньо не пов'язаних із рухом грошей (про так звані позабалансові послуги).

      Отже, у результаті здійснення трьох названих груп операцій  банк надає клієнтам різноманітні послуги, які у сукупності і становлять банківський продукт. Щоправда, існує кілька винятків. Так, пасивні операції банку, які проводяться з метою формування його власного капіталу, а також активні операції у сфері інвестицій не можна вважати (за визначеною вище термінологією) власне банківським продуктом. Це швидше послуги  банку самому собі. У першому випадку вони відображають залучення капіталу, а в другому - його пропозицію.[7]

      Для прикладу візьмемо процес надання кредиту у ВАТ «Сведбанк» (додаток 1).

      - Дослідження та розробка технології.

      Відомо, що одним із способів досягнення “конкурентної  переваги” є запровадження нових  технологій у виробництво. На сучасному  етапі підприємство має відповідні технології, які можуть забезпечити  реалізацію визначеної стратегії та досягнення цілей організації. Основні фонди підприємства «Сведбанк» характеризуються добрим технічним станом, це пов’язано з їх постійним оновленням. Наприклад, зараз на підприємстві  обладнання не потребує заміни на більш ефективне та нове, так як є свіже поставленим і самим сучасним.

      У межах інформаційної структури  реалізовуються інформаційні технології, що забезпечують комунікаційні процеси.

      Підприємство  вкладає кошти у досягнення науки  і техніки тільки у вигляді  купівлі нового обладнання. Це пов’язано  насамперед із тим, що розміри та кошти підприємства не дозволяють самостійно виконувати розробки нових технологій та впроваджувати їх у виробництво.

      Існуючі на підприємстві технології є конкурентноздатними  і більша частина з них не потребує оновлення протягом наступних років. Підприємство йде шляхом поступової заміни устаткування, тому завжди мають місце останні розробки науки.[3] 

      - Інформаційні системи  (ІС)

      Для забезпечення діяльності підприємства необхідно використовувати складні  вартісні інформаційні системи, щоб забезпечити необхідний рівень надійності та безпечності функціонування елементів інженерної інфраструктури. З цією метою застосовуються інформаційні системи для збору та обробки первинної інформації та аналізу вторинної.

      Інформація  обробляється за допомогою автоматизованих робочих місць на персональних комп’ютерах з використанням прикладних та спеціалізованих програм.

      Використання  таких інформаційних систем не задовольняє  потреби підприємства, тому основні  стратегічні плани в сфері  інформаційних систем повинні бути направлені на автоматизацію технологічних процесів та створення автоматизованої системи управління підприємством, яка ліквідує дублювання операцій, пришвидшить процеси прийняття рішень, зменшить деформацію інформаційних повідомлень, дасть змогу застосовувати  на практиці принципи інформаційної влади.

      - Визначення точки беззбитковості.

      Для прийняття оптимальних управлінських  рішень необхідно знати, наскільки  потрібно (можна) підвищити обсяг  продажів і як зміниться від цього  прибуток. Щоб не приймати такі рішення інтуїтивно (хоча інтуїція в бізнесі відіграє не останню роль), теорія фінансового аналізу дозволяє точно розрахувати, як вплине збільшення обсягу продажів на розмір прибутку, який обсяг продажів необхідний, щоб почати одержувати прибуток.