Таблиця 2.

 

     Так, у призовників, які мають неповну  середню освіту (9 класів) найвагомішим в мотивації є мотиви розвитку та вдосконалення особистості і  соціально значущі мотиви. Близько  до них знаходяться мотиви престижності служби. Для юнаків з ПЛСП провідним є мотиви-вимоги та мотиви розвитку, удосконалення особистості. Як видно з таблиці 2, з отриманням більш високого рівня освіти вагомість соціально-значущих мотивів все більше знижується, а мотивів-вимог – зростає.

     Таблиця 3.

Залежність  рівня розвитку мотивації від  соціального походження та вікових  особливостей учнів

 

     З аналізу результатів, представлених в таблиці 3, видно, що значно вищий рівень мотивації до військової служби виявлений у старшокласників з села ніж з міста.

     Таблиця 4.

Рівні розвитку мотивації від віку і статі  учнів

 

     Якщо  порівнювати особливості розвитку мотивації у дівчат та хлопців, то з наведеної вище таблиці 4 видно, що з достатнім та високим рівнем мотивації значно більше хлопців, ніж  дівчат.

 

     

     3.3. Формування мотивації старшокласників до військової служби методом соціально-психологічного тренінгу

 

      Значне  місце в вирішенні завдань  мотивації старшокласників до військової служби може відіграти соціально-психологічний тренінг. Добре відпрацьована на Заході така форма роботи набуває все більшого поширення в наших умовах й зокрема в Збройних Силах України.

      Про проведення СПТ з особовим складом  Збройних Сил України можна говорити на рівні перших спроб. На нашу думку, немає великої потреби для  переконання в перспективності даної форми діяльності не тільки для навчальних цілей, а як прискорення процесу мотивації старшокласників та офіцерів, зміцнення військової дисципліни, вирішення реальних соціальних проблем.

      Однією  з причин повільного впровадження тренінгу в роботу з особовим складом  ЗС  України пояснюється тим,  що для його проведення необхідна спеціальна підготовка.

      Адже  відмінність його від традиційних  методів навчання та, що направлений  він насамперед на розвиток особистості, удосконалення комунікативних умінь та навиків міжособових взаємин.

      В самому широкому значенні, під соціально-психологічним  тренінгом розуміють своєрідні  форми навчання і корекції в сфері  спілкування. Основною метою психологічного впливу, який здійснюється в різних формах соціально-психологічного тренінгу, є розвиток компетентності в спілкуванні.

      Курт  Левін вказує, що "як правило легше змінити індивідуумів зібраних в групу ніж змінити їх кожного окремо", щоб змінити свої неадаптивні установки і виробити нові форми поведінки люди повинні навчитися бачити себе такими, якими їх бачать інші.

      Хоч у групі кожному учаснику приділяється менше часу ніж при індивідуальній роботі, але існує ряд причин, котрі визначають успіх групової роботи.

      Група є свого роду суспільство в  мініатюрі, і такі соціальні проблеми, як недовір'я, безсилля, розгубленість, конформізм, стають очевидними в подібній роботі.

      Таким чином, досвід набутий в спеціально організованих групах, здійснює протидію відчуженню, допомагає вирішенню  проблем, що виникають при міжособовій взаємодії і в реальному житті.

      Потенційна  перевага, групи - в можливості отримати зворотний зв'язок, емоційну підтримку, прийняття, довір'я. Реакція учасника групи на інших і інших на нього допомагають вирішувати життєві труднощі в реальному житті.

      Ще  одна важлива можливість, що виявляється  в процесі тренінгу — учасник  групи може експериментувати в різних стилях спілкування і при цьому  не тільки розраховувати, але відчувати  психологічний комфорт і захист.

      В умовах підтримки, контролю, учасник  групи отримує можливість оволодіти для себе стилем відносин серед різних партнерів.

      Групова форма роботи має також і економічні переваги.

      Активні групові методи сприяють засвоєнню знань і умінь відносно управління власними психічними процесами, виробленню навичок самоконтролю і саморегуляції з метою профілактики нервово-психічних розладів і відхилень в поведінці. Таким чином, ситуація групового тренінгу дає можливість досліджувати на діагностичному і прогностичному рівні особливості функціонування та розвитку особистості юнака: активізувати розвиток самосвідомості, самовизначення та самоствердження. Одержаний матеріал необхідний для ціленаправленої реалізації індивідуального підходу у виховній і психокорекційній роботі.

      Активне соціально-психологічне навчання або соціально-психологічний тренінг, забезпечує високу пізнавальну активність в оволодінні необхідними практичними соціально-психологічними знаннями і комунікативними вміннями. Значна інтенсифікація педагогічного процесу в соціально-психологічному тренінгу забезпечується інтеграцією теоретичних положень педагогіки, соціальної і педагогічної психології, за рахунок нової організаційно-дидактичної форми навчання - навчально-тренувальної групи, яка відкриває широкі можливості для використання групово-динамічних  закономірностей у організації навчально-виховного процесу (6, 16, 17, 18, 25, 28).

      Активне соціально-психологічне навчання можна розглядати як новий напрям в педагогіці, що забезпечує інтеграцію різних прикладних аспектів в психології, творчого потенціалу педагогічного спілкування (16, 25, 28).

      Ефективність  такого процесу забезпечується груповим феноменом. Перш за все - цє можливість отримання зворотного зв'язку і підтримки від людей, у котрих спільні проблеми і переживання. В такій групі люди відчувають себе прийнятими і активно приймають інших, користуються довір'ям групи і довіряють самі: під час занять кожен піклується про інших і сам відчуває піклування про себе. В умовах групи учасник може експериментувати різні стилі спілкування, засвоювати і відпрацьовувати різні навички взаємодії, відчуваючи психологічний комфорт і захищеність. Групові заняття дають можливість ідентифікувати себе з іншими, група в значній мірі полегшує самоаналіз і саморозкриття, це - інтенсивна підготовка до активного і повноцінного життя. Уміння і навички, які формуються в штучно створених умовах, допомагають ефективно переборювати труднощі міжособових взаємин (16, 17, 18, 25, 26).                                                       

      У спеціальній літературі (16, 25, 26, 28)  підкреслюється,   що   групова j психотерапія, як галузь наукових досліджень і клінічної практики в даний час все більше утверджує свої права на існування і вимагає роботи над проблемою міждисциплінарних зв'язків.

      Пошук і розробка активних методів навчання характерні для всієї сучасної педагогіки і суміжних дисциплін. Одним із таких активних групових методів, мета яких - навчати спілкуванню, є соціально-психологічний тренінг. Результати досліджень багатьох авторів (23, 10, 16, 17, 18, 25, 26) доводять, що в тренінгових t групах навчання сприяє зміні життєвої позиції, установок, розвитку сензитивності, самосвідомості, підвищенню соціально-психологічної компетентності.

      Ідея  тренінгу вперше зародилась серед психологів, котрі займались підготовкою вчителів і працівників соціальної сфери в 1946 р. Головним завданням було розв'язування проблем, пов'язаних з викладанням і роботою в соціальних групах. Засновниками тренінгу є К.Левін, Л.Брандфорт, К.Бенне. Через рік виникли перші лабораторії тренінгу, при яких були створені групи соціально-психологічного навчання. Пізніше була створена організація під назвою

      "Національна  лабораторія тренінгу", під егідою  якої працювали всі тренінгові групи, що виникали і вже діяли (18, 67-71, 25, 68). Американський вчений-психолог гуманістичного напрямку К.Роджерс назвав груповий тренінг самим великим відкриттям 20-го століття.

      Груповий  тренінг при гуманістичній його спрямованості забезпечує значний  ефект, хоч в залежності від типу групи, акцент може бути зроблений на тій чи іншій особистішій якості учасників. Скорочення "Т - група" введене в американській літературі для позначення терміну "тренінгова група в сфері міжособових стосунків".

      "Т  - група", лабораторна група тренінгу, своєю метою має корекцію комунікативних  умінь спілкування, а також оптимізацію спілкування людини з оточуючими її людьми. В таких групах увага акцентується на розвитку умінь і навичок, контактів з партнерами, а також навичок професійного спілкування. Головне при цьому - навчання через досвід, якого набувають в групі, "тут часто опробовують нові форми поведінки" (25, 68).

      Існують і інші різновиди групової психокорекційної роботи: групове консультування, групи  без керівника і ін. Тривалість занять від 1,5 до 4 годин один або  два рази на тиждень. Загальна кількість занять 15-20 годин на місяць. Якщо заняття продовжується більше 12 годин, таку групу називають "марафоном".

      Групи з незмінним складом учасників  називаються закритими, а з оновленим  – відкритими. Однорідні за статтю, професійним чи віковим критерієм -гомогенними, різнорідні – гетерогенними.

      Метод групової терапії успішно застосовується в практиці психологічної допомоги, а також для професійної підготовки персоналу, який зазнає інтенсивного спілкування: керівники, педагоги, лікарі, журналісти. З цією метою соціально-психологічний тренінг в останній час застосовується і в нашій країні.

      Але в практиці ЗСУ цей метод поки що не набув помітного поширення, головним чином через його непристосованість  до тих умов, в яких опинились  вчорашні призовники. А потреба в  подібній роботі відчувається велика. Адже солдат-новобранець перебуває в новому соціальному оточенні, коли ще не сформована референтна група, він, відірваний від звичного способу життя, набув нового соціального статусу.