Принцип партнерського спілкування. Партнерське  або суб'єкт-суб'єктне спілкування  є таке при якому враховуються інтереси, почуття емоції, переживання інших учасників взаємодії. Реалізація цього принципу створює в групі атмосферу безпечності, довіри, щирості, що дозволяє учасникам експериментувати зі своєю поведінкою, не соромлячись помилок. Цей принцип тісно пов'язаний з принципом творчої дослідницької позиції учасників групи.

      Послідовна  реалізація названих принципів - одна з умов ефективної роботи груп соціально-психологічного тренінгу.

      В сучасній психології широко відомі погляди  М.Селігмана про те, що найважливішим фактором, який Визначає психологічну стійкість особистості, є рівень оптимізму (або, навпаки, песимізму). Цей рівень проявляється в оцінці своїх успіхів і невдач. Виділяють три параметри, які характеризують таку оцінку:

1. уявлення  про  постійність  чи тимчасовість успіхів і невдач;
2. уявлення про їхню ситуативність чи всезагальність;
3. приписування їх собі, або ж оточенню.

      При песимістичній установці невдачі  розглядаються як типове явище, яке  не обмежене ні даним конкретним моментом (постійність), ні даною конкретною ситуацією (всезагальність) і таке, що визначається невід'ємними властивостями самого суб'єкта. В той же час успіхи пов'язуються з дією короткочасних факторів (тимчасовість), які проявляються лише в даній конкретній ситуації (ситуативність) і визначаються не властивостями суб'єкта, а зовнішніми обставинами. Оптимістичний підхід, який забезпечує психологічну стійкість, характеризується прямо протилежними уявленнями.

      При розробці програми тренінгу було використано  також концепцію соціально-компетентної людини за Р. Ульріхом і Р. Ульріх. за цією концепцією людина в змозі:

• приймати рішення стосовно самого себе і прагнути розуміти власні почуття та вимоги;
• забувати блокуючи неприємні почуття та власну невпевненість;
• уявити, як можна досягти мети найбільш ефективним способом;
• правильно розуміти бажання, очікування і вимоги інших людей, зважувати і враховувати їх;
• уявляти, як з урахуванням конкретних обставин і часу поводити себе, беручи до уваги інших людей, обмеження соціальних структур та власні вимоги;
• усвідомлювати, що соціальна компетентність не має нічого спільного з агресивністю і передбачає повагу прав та обов'язків інших (18, 66-67).

      Кожне заняття складається з 4-х частин:

      1. Вправи на стабілізацію самооцінки.

      2. Вироблення навиків впевненої поведінки.

      3. Цілісна взаємодія.

      4. Заключний етап роботи.

 

      

Висновки

 

      Психологічна  розробка мотивації старшокласників до служби в ЗСУ має безперечне теоретичне і практичне значення, величезну соціальну значимість для суверенної України. Вперше строкова військова служба розглядається як системна категорія, яка на противагу поглядам військових психологів не ототожнюється, а представляється значно ширше поняття "військова діяльність".

      Військова служба юнаків характеризується як життєдіяльність, як складна військова діяльність в умовах значних соціальних, матеріальних, моральних, просторових та інших обмежень.

      Аналіз  стану мотивації старшокласників до служби в ЗСУ засвідчив про необхідність докорінної перебудови процесу їх допризовної підготовки.

      Узагальнюючи отримані результати досліджень, можна зробити наступні висновки:

      1. Отже, перший блок нами було проаналізовано і уточнено поняття такі як „військова служба”, „військова діяльність”, „військова дисципліна” і „мотивація”.

• Військова служба, на нашу думку, - це життєдіяльність людини в особливих, більш екстремальних, порівняно із звичайним життям, умовах існування.
• Військова діяльність – це специфічний суспільно необхідний вид діяльності, який охоплює військове навчання, бойове чергування, караульну і внутрішню службу, обслуговування, перевірку і ремонт військової техніки, безпосередні бойові дії.
• Військова дисципліна – це суворе й точне дотримання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених законодавством України і статутом Збройних Сил України.
• Мотивація – це спонукання до дії, що пов’язана із задоволенням потреб суб’єкта, сукупність умов, які викликають його активність та визначають спрямованість діяльності.

      2. Встановлено, що об'єктивним показником готовності юнаків до служби в армії є процес адаптації їх до цієї діяльності.

      3. Центральним, домінуючим мотивом,  який спонукає особистість до  строкової військової служби, незалежно  від її віку, місця проживання, освітнього рівня, є мотив розвитку  та вдосконалення особистості.  Разом з тим, з часом, і особливо у старшокласників, вагомість цієї групи мотивів поступово знижується. Це засвідчує про певне падіння престижу сучасної військової служби та зниження її розвиваючої щодо особистості функції.

      4. У структурі мотивації строкової  військової служби старшокласників, які мають військово-професійну спрямованість, провідними мотивами є: мотиви розвитку, удосконалення особистості, соціально значущі та мотиви, що пов’язані з плануванням майбутньої життєдіяльності. У таких юнаків, порівняно зі всім загалом, значно вища загальна мотивація до служби і вдвічі менша вага мотивів-вимог. У більшості з них виявлена негативна мотивація до служби в Збройних Силах України (ЗСУ). 

 

      

Література

 

1. Ананьєв Б.Г. Челловек как предмет познания. –  Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – 339с.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. – M., 1980.
3. Асмолов А.Г. Психология личности. – М., 1990.
4. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976. – 157с.
5. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968.
6. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации поведения детей и подростков. – М.: Просвещение, 1972. – С. 44-48.
7. Валлон А. Психическое развитие ребенка. – М.: Просвещение, 1967. – 196с.
8. Выготский Л.С. Проблемы развития психики // Под ред. А.М. Матюшкина. – М.: Педагогика, 1983. – 367с.
9. Войтонис Н.Ю. Проблема мотивов поведения и ее изучение. – Психология. Т. 2, вып. 2 . – М., 1972.
10. Возрастная и педагогическая психология // Под ред. А.В. Петровского. М.: Просвещение, 1979. – 288с.
11. Военная педагогика и психология. / Под общей ред. A.B. Барабанщикова. – М.: Воениздат, 1986. – с. 239.
12. Даль В. Толковый словарь в 4-х томах. – М.: Русский язык, 1998. – Т. 4 – С. 224.
13. Етишев A.A. КПСС – организатор и руководитель Вооруженных Сил. – М.: Знание, 1977. – с. 143.
14. Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" // Відомості Верховної Ради України. – №27. – 7 липня 1992 р. – С. 878-903.
15. Зимбардо Ф. Застенчивость / Пер. с анлг. – М., 1991.
16. Зимичев A.M. Психологические основы интеси-фикации профессиональной подготовки. – Автореф. ДИС...ДОКТ. психол. наук. – К., 1989. - с. 40.
17. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. – М.: МГУ, 1991. – 217с.
18. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – Санкт-Петербург. Москва. Харьков. Минск. – 2000. – 502с.
19. Катуков П.М., Цветаев Е.М. Военнопатриотиче-ское воспитание учащихся на занятиях по начальной военной подготовке. – М.: Просвещение, 1988. – с. 205.
20. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. – М., 1989.
21. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За редакцією Л.М. Проколієнко. – К.: Рад. школа, 1989. – с. 608.
22. Костюк Г.С. Вікова психологія / За ред. Костюка Г.С. – К.: Радянська школа, 1976.
23. Ковалев В.И.Мотивация поведения и деятельности. – М.: Наука, 1988. – 192с.
24. Ковалев В.И. Мотивація воинской деятельности. – М.: ВАФ, 1975. – 41с.
25. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304с.
26. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: АПН РСФСР,1965. – 573с.
27. Основы военной психологии и педагогики / Под ред. A.B. Барабанщикова, Н.Ф. Феденко. – М.: Воениздат, 1988. – с. 240.
28. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтенко. – К.: Вища школа, 1982. – с. 216.
29. Томчук М.І. Психодыагностика готовності учнів до військової служби. – Вінниця: ВДПУ, 1992. -57с.
30. Томчук М.І. Психологічні основи підготовки учнів до військової служби. – К.: Освіта, 1994. – 96с.
31. Томчук М.І. Психологічні основи підготовки учнів до військової служби. – К.: Освіта, 1994. – 71с.
32. Томчук М.І. Соціально-психологічні проблеми готовності учнів до служби у Збройних Силах України. Дис. докт. психол. наук. – К., 1996.
33. Томчук М.І., Темко Г.Д. Військове виховання на Україні: історія розвитку та сучасні проблеми. – К.: Варта. 1996. – 101с.
34. Томчук М.І., Темко Г.Д. Методологічні основи виховання воїнів Збройних Сил України. – К.: Варта, 1997. – 88с.
35. Томчук М.І., Шевченко В.В. Психологічні основи військово-патріотичного виховання учнів. – Миколаїв: МФНАУ КМА, 1999. – 124с.
36. Ушинський К.Д. Педагогічні твори. В 6 т. – К., 1952-1955.
37. Чистякова С.Н. Формирование у учащихся психологической готовности к выбору профессии. // Советская педагогика. – 1975. - №7. – С. 40-53.
38. Чудный В.С. Система военно-патриотического воспитания учащихся старших класоов во внеклассной и внешкольной работе. Дис. … канд. пед. Наук. – М.: 1969. – 355с.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додатки  

Додаток А 

Методика 

на  визначення мотивації  допризовної підготовки 

     Заняття з допризовної підготовки відвідую тому, що:

1. Знання, навички з допризовної підготовки необхідні для моєї майбутньої життєдіяльності.
2. Вони потрібні мені, бо я збираюсь вступати до військового інституту, училища.
3. Мене цікавить військова справа, зброя, бойова техніка.
4. На заняттях отримую добру прикладну фізичну підготовку.
5. Мені цікаво спілкуватися з викладачем допризовної підготовки.
6. Тому, що на заняття з допризовної підготовки ходять всі мої однокласники.
7. На заняття з допризовної підготовки ходжу лише тому, що не хочу мати поганої оцінки в атестаті (дипломі).
8. Я отримаю підготовку, яка необхідна для моєї майбутньої військової служби.
9. Я хочу знати військову справу тому, що планую стати військовим.
10. Хочу більше знати про військову службу.
11. заняття з допризовної підготовки дисциплінують, формують волю та характер.
12. Військовий керівник для мене – це зразок справжнього чоловіка (сильний, вольовий, грамотний).
13. Заняття з допризовної підготовки користуються авторитетом серед учнів.
14. Ходжу на заняття з допризовної підготовки лише тому, що цей предмет є в програмі середнього закладу освіти.
15. Для захисту свого народу я повинен мати військові знання, вміти володіти зброєю.
16. У мене родичі військові, і я хочу бути також військовим.
17. На заняттях з допризовної підготовки я хочу взнати багато чого нового.
18. На цих заняттях я розвиваюсь як особливість, вдосконалюю себе.
19. Я хочу бути таким підготовленим, як викладач допризовної підготовки.
20. з допризовної підготовки я не хочу мати оцінку гіршу ніж в інших хлопців.
21. Ходжу лише тому, що так вимагають батьки, педагоги.

 

Додаток Б 

Методика 

на  визначення мотивації  строкової військової служби юнаків 

     На  військову службу я піду тому, що:

1. Моя служба буде гарантувати безпеку Батьківщини.
2. Мені подобається бути постійно в колективі.
3. Адже це вимога Конституції України.
4. В армії хочу вступити до військового інституту, училища.
5. Служба допоможе мені стати фізично сильним, витривалим.
6. Воїни користуються повагою у свого народу.
7. Піду служити тому, що вимагають батьки.
8. Військова служба сприяє забезпеченню миру.
9. Хочу змінити й удосконалити свій духовний світ.
10. Так вимагає Закон України „Про загальний обов’язок і військову службу”.
11. Після служби в Збройних Силах України мене приймуть на роботу, яка мені подобається.
12. Знання та вміння, здобуті в армії, пригодяться мені в житті.
13. Підніметься мій авторитет серед хлопців та дівчат.
14. Піду служити в армію, бо важко навчатися, не хочу працювати.
15. Вона гарантує певною мірою безпеку світового співтовариства.
16. В армії хочу змінити свої моральні якості.
17. Я змушений виконати цю вимогу держави.
18. Після служби у мене буде більше шансів вступити до інституту, технікуму, іншого навчального закладу.
19. В армії я здобуду нову спеціальність, яка мені пригодиться в житті.
20. Мною, як воїном, будуть гордитися батьки.
21. Уникну неприємностей, які в мене з’явилися.
22. Моя служба гарантує безпеку нашому народу.
23. Хочу брати активну участь у житті військового колективу.
24. Це вимога до кожного юнака.
25. Після служби з зможу влаштувати життя за власним бажанням.
26. Хочу сформувати важливі для чоловіка риси характеру.
27. Старші товариші не будуть ставитися до мене так скептично, зневажливо, як зараз.
28. Не можу знайти своє місце в школі, в сім’ї (почуваюся чужим).
29. Люди зможуть жити в мирі.
30. Навчуся краще розбиратися в людях.
31. Змушує закон.
32. Після військової служби я зможу зайнятись цікавою справою.
33. Хочу стати організованішим і досвідченішим у житі.
34. Після служби я зможу краще зростати професійно.
35. Не хочу боротися з проблемами й труднощами.